Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №160/15935/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/15935/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 в адміністративній справі №160/15935/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, відповідачем інтегровану картку платника ОСОБА_1 приведено у відповідність та скасовано ППР від 20.06.2025 №1671391-2413-0408 UA12020010000033698 на суму 320,92 грн., №1671392-2413-0408 на суму 272,17 грн., за податкові періоди 2024 рік на загальну суму 593,09 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

У відзиві позивач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин шостої-восьмої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина десята статті 139 КАС України).

Окрім цього, статтею 238 КАС України регламентовано підстави закриття судом провадження у справі, зокрема:

якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (пункт 2);

щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (пункт 8).

Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Оскільки ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 оскаржується відповідачем в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, а тому суд апеляційної інстанції у межах, визначених статтею 308 КАС України, переглядає ухвалу суду лише в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, відповідачем інтегровану картку платника ОСОБА_1 приведено у відповідність та скасовано ППР від 20.06.2025 №1671391-2413-0408 UA12020010000033698 на суму 320,92 грн., №1671392-2413-0408 на суму 272,17 грн., за податкові періоди 2024 рік на загальну суму 593,09 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч), 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Апеляційний суд не погоджується із указаними висновками суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Так, витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами.

Однак, зі змісту цієї норми КАС України не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Стаття 140 КАС України також не застосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.

Водночас, частина восьма статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, колегія суддів керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Так, визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №260/3162/22, від 05.03.2025 у справі № 160/17422/23, від 08.08.2025 у справі № 751/9810/23.

Отже, з урахуванням викладеного та на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати слід залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме: положення частини другої статті 134, частини восьмої статті 139 КАС України та пункту 5 частини п`ятої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції у частині стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим ухвала в цій частині підлягає скасуванню.

У статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 в адміністративній справі №160/15935/26 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 гривень відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко