Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №440/3650/25
Суддя: Перцова Т.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 р.Справа № 440/3650/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 14.09.26 по справі № 440/3650/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження належної до отримання пенсії максимальним розміром викладені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.01.2025 № 635-22038/Я-02/8-1600/25;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі №440/3650/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром пенсії із урахуванням проведених виплат.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 по справі № 440/3650/25 апеляційну скаргу - залишено без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 440/3650/25 залишено без змін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі № 440/3650/25 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3650/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 440/3650/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 по справі № 440/3650/25 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.11.2025 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3650/25.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк подання звіту про виконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3650/25 у тримісячний строк з моменту набрання законної сили цією ухвалою суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 по справі № 440/3650/25 відмовлено у прийнятті звіту представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання судового рішення від 16.04.2025 у справі № 440/3650/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 440/3650/25, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області надати у строк впродовж трьох місяців з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 440/3650/25 із дотриманням вимог 382-2, 382-3 КАС України.
01.09.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3650/26, в якому відповідач просив суд першої інстанції прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року № 440/3084/25, клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від накладення штрафу – задовольнити.
В обґрунтування звіту зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі № 440/3650/25 відповідачем проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром пенсії із урахуванням проведених виплат.
Пенсія, перерахована на виконання рішення суду з 01.11.2025 складає 27091,39 грн. нараховано заборгованість за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 у розмірі 34813,90 грн, яка облікована у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України та буде виплачена за наявності відповідних бюджетних призначень.
Серед іншого, повідомив, що з жовтня 2025 року по червень 2026 року позивачу проведено виплату заборгованості відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821 (далі – Порядок № 821) у розмірі 19286,68 грн, з яких 22330,29 грн – повністю погашена поточна заборгованість з 25.07.2025 по 31.10.2025.
Після скасування Порядку № 821, виплата заборгованості здійснюватиметься відповідно до затвердженого Урядом порядку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 440/3650/25 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі №440/3650/25.
Позивач, не погодившись із вказано ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду 14.09.2026 по справі № 440/3650/25 про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.08.2026 про виконання рішення в адміністративній справі №440/3650/25, відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.08.2026 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3650/25, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту є передчасним, так як з 01.09.2025 і по сьогоднішній день, позивач отримує пенсію в старому розмірі 25950 грн, а не 27091,39 грн, як вказано у звіті Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Також відповідачем надано суду інформацію про виконання рішення взагалі за іншою справою та відносно іншої особи - а саме справа №440/3084/25, за іншим судовим позовом, за іншим прізвищем ОСОБА_2 . Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало суду недостовірні відомості щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №440/3650/25.
У поясненнях від 09.10.2026 позивач зазначив, що у 2025 році виплати позивачу здійснювалися в розмірі 23610 грн, в 2026 році – 25950 грн.
У свою чергу, з офіційного сайту ГУ ПФУ в Полтавській області (станом на 05.10.2026): загальна сума призначеної пенсії - 26 520, 70 грн. Дата останньої виплати – жовтень 2026р. Сума останньої виплати – 26 520, 70 грн. Фактично перераховано на картку – 25 950 грн. Різниця – 570,70 грн. Виникає питання – куди поділось 570,70 грн. І ці кошти зникають щомісяця. В січні – лютому 2026 р. взагалі було визначено, що сума останньої виплати 27091,70 грн, а перераховано 25950 грн.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З огляду на те, що рішення суду у даній справі виконано в межах повноважень ГУПФУ в Полтавській області, суд дійшов висновку про необхідність прийняття звіту від 31.08.2026.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Положення щодо обов`язковості виконання судового рішення також закріплені у статті 370 КАС України, яка визначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне відповідальність, встановлену законом.
Схожі за змістом норми містяться у частинах другій – четвертій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Конституційний Суд України наголошував, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Таке право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України зауважив, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 21 грудня 2004 року у справі «Деркач та Палек проти України» ЄСПЛ наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, – справедливість, відкритість і оперативність проваджень, – і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції провадження з виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового розгляду та важливою стадією процесу правосуддя (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», від 11 січня 2005 року у справі «Дубенко проти України»).
Право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
Отже, невід`ємним елементом обов`язковості судових рішень є їх виконуваність (executability), що передбачає своєчасне та належне виконання ухваленого на користь особи судового рішення як фундаментальну складову права кожного на справедливий суд, адже лише виконаний судовий акт реалізує право на справедливість.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382– 382-3 і 383 цього Кодексу.
Правовий інститут судового контролю за виконанням судових рішень є комплексним механізмом, спрямованим на забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення, який охоплює:
– оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця, а також посадових осіб органів державної виконавчої служби (стаття 287 КАС України);
– застосування судом заходів процесуального впливу, зокрема, шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (статті 382– 382-3 КАС України);
– визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених боржником на виконання судового рішення (стаття 383 КАС України).
Такий інститут має на меті забезпечення належного та повного виконання судового рішення, що набрало законної сили, а підставою для застосування норм зазначеного інституту є підтверджений факт невиконання цього рішення (або його виконання не в повному обсязі).
У Рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р (II)/2023 Конституційний Суд України наголошував, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що ефективний захист учасника судового провадження й відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів влади виконувати рішення [див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); від 28 травня 2003 року у справі «Киртатос проти Греції» (Kyrtatos v. Greece)]. У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим [див. рішення від 02 березня 2004 року у справі «Сабін Попеску проти Румунії» (Sabin Popescu v. Romania); від 31 березня 2005 року у справі «Матеус проти Франції» (Matheus v. France)], і рішення не може не виконуватись, бути позбавленим юридичної сили, або незаконно відкладатися [див. рішення від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy)].
Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично (див. рішення ЄСПЛ від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України»).
У рішенні від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України» ЄСПЛ зауважував, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Ураховуючи наведене, інститут судового контролю є ключовою гарантією реальності судового захисту та юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.
Судовий контроль передбачає активну роль суду у забезпеченні остаточного виконання судового рішення. Відмова від активного застосування процесуальних інструментів судового контролю фактично нівелює право заявника на виконання судового рішення, що суперечить практиці ЄСПЛ щодо недопустимості «ілюзорності» правосуддя та позитивного обов`язку держави забезпечити виконання остаточного рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За частинами першою, другою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника – у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою, пунктами 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін – у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частини перша, одинадцята статті 382-2 КАС України).
Системний аналіз положень норм статей 382–382-3 КАС України свідчить, що законодавець чітко визначає процесуальну послідовність (алгоритм) дій суду під час здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яка передбачає розмежування стадій судового контролю за предметом дослідження та правовими наслідками:
– розгляд заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України);
– розгляд звіту та оцінка виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень (статті 382-1, 382-2 КАС України).
Тлумачення норм статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з положеннями статті 372 цього Кодексу свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження). Зокрема, до таких підстав належать випадки, якщо: рішення суду ще не виконано, зокрема в порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку тощо (див. ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 754/12702/14-а, від 11 травня 2023 року у справі № 640/9835/20, від 07 травня 2024 року у справі № 160/5259/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 380/9974/23).
Тобто на стадії заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд має перевірити лише наявність ознак невиконання (неповного виконання) судового рішення, на які вказує заявник, не вдаючись при цьому до аналізу причин невиконання чи правильності дій боржника. Факт невиконання судового рішення власне є достатньою і самостійною підставою для задоволення заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.
У свою чергу, стадія розгляду звіту про виконання судового рішення передбачає дослідження безпосередньо обставин самого виконання судового рішення. На цьому етапі відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний розкрити відомості про виконання судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання, а в разі невиконання — зазначити орієнтовні строки, обґрунтування та обставини, які ускладнюють виконання.
Такі відомості відображаються саме у звіті, який є предметом самостійного судового розгляду. Тобто закон покладає обов`язок обґрунтувати у тексті звіту спосіб виконання саме на суб`єкта владних повноважень, а не особу, на користь якої ухвалено судове рішення, під час подання заяви.
Іншими словами, саме стадія розгляду вже поданого звіту є тим процесуальним етапом, коли суд досліджує строк, порядок та спосіб виконання судового рішення, що може бути здійснено лише після постановлення ухвали та подання суб`єктом владних повноважень відповідного звіту.
Лише за наслідками цього етапу суд відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за результатами розгляду вже поданого звіту постановляє ухвалу про його прийняття або відмову у прийнятті.
Отже, питання виконання судового рішення (повноти виконання / причин невиконання) є предметом розгляду саме звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення та ухвалення одного з рішень за результатами його розгляду, а не предметом розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати такий звіт.
Водночас здійснення оцінки причин (наявності підстав) невиконання або неповного виконання одночасно з вирішенням питання про задоволення заяви про зобов`язання подати звіт є передчасним і нівелює не лише процедуру судового контролю, а й стадію, на якій суд першої інстанції встановлює і оцінює ключові обставини та причини, які вплинули на повноту виконання судового рішення, в тому числі вирішує питання застосування заходів впливу до суб`єкта владних повноважень у разі неподання ним звіту у встановлений строк без поважних причин (частина восьма статті 382-3 КАС України).
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 по справі № 990/282/24.
Колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі №440/3650/25, яке набрало законної сили 25.07.2026 за наслідками апеляційного перегляду, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром пенсії; пенсія, перерахована на виконання рішення суду з 01.11.2025 складає 27091,39 грн; нараховано заборгованість за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 у розмірі 34813,90 грн.
З жовтня 2025 року по червень 2026 року позивачу проведено виплату заборгованості відповідно до Порядку № 821 у розмірі 19286,68 грн, з яких 22330,29 грн – повністю погашена поточна заборгованість з 25.07.2025 по 31.10.2025.
Однак, як вбачається з долучених до звіту копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, фактична виплата заборгованості у повному обсязі станом на день подання цього звіту не проведена з посиланням на відсутність коштів в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що за змістом резолютивної частини рішення від 16.04.2026 на відповідача покладено обов`язок не лише здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а й вчинити дії щодо проведення повної виплати пенсії.
Враховуючи викладене, дослідивши звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 по справі №440/3650/25, колегія суддів зауважує, що він не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, а отже висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для його прийняття є передчасними.
Разом з цим, судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі взагалі не надано жодної правової оцінки таким обставинам, фактично суд обмежився лише посиланнями на те, що відповідачем вживаються заходи, спрямовані на виконання судового рішення.
У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що норми статті 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Всупереч наведеному, судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини, викладені у звіті.
Разом з цим, вирішення питання про прийняття або відмову у прийнятті звіту, а також накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Полтавський окружний адміністративний суд, а тому апеляційний суд позбавлений процесуального права вирішити таке питання по суті, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства – слід відмовити.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Приписами статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 440/3650/258 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326-329, 353, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 по справі № 440/3650/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою справу № 440/3650/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.09.2026.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій
Оригінал: reyestr.court.gov.ua