Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №520/5745/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 520/5745/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5745/26

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі – Укртрансбезпека, відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Управління держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ФОП ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративно-господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026 у розмірі 17000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що він у спірних відносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж, у зв`язку з чим просить визнати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026 протиправною та відповідно її скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, Київська обл., 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неналежну оцінку істотних доводів, просить:

- скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі № 520/5745/26;

- ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях задовольнити повністю;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу № 086223 від 10.03.2026 у розмірі 17 000,00 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не надав належних доказів того, що ФОП ОСОБА_1 надавав послугу перевезення третім особам, мав замовника перевезення, уклав договір перевезення, отримував плату за перевезення або здійснював саме діяльність із перевезення вантажів. Суд першої інстанції помилково ототожнив перевезення товару для власних потреб із здійсненням діяльності автомобільного перевізника.

Також позивач наголошує на істотній ваді самої постанови: у постанові зазначено інший акт перевірки, ніж той, що був складений щодо позивача.

Відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що за визначенням, наведеним у Законі України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Тобто, здійснення перевезення вантажів може здійснюватися і за власний кошт, та не залежати від факту укладення/неукладення договору перевезення. Позивач зазначає про наявність трудових відносин із водієм транспортного засобу та надає підтверджуючі документи, що за своєю природою є заперечення власних аргументів про відсутність у нього статусу «автомобільний перевізник» та не розповсюдження на нього дії Положення № 340.

Щодо акта відповідач зазначає, що дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило тягнуть настання дефектних наслідків (ULTRA VIRES ACTION — INVALID ACT). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Отже, Управлінням правомірно було винесено постанову, а всі наведені твердження є надуманими та спростовуються матеріалами справи, направлені лише на ухилення від встановленої законом відповідальності. З огляду на це відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 – без змін.

Апелянт подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що відзив не доводить у якій саме якості ФОП ОСОБА_1 був автомобільним перевізником. Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає документи для внутрішнього перевезення вантажів, а стаття 1 цього Закону містить спеціальне визначення товарно-транспортної накладної з винятком для фізичних осіб, які перевозять вантаж за рахунок власних коштів та для власних потреб. У цьому законодавчому винятку відсутня умова про те, що транспортним засобом обов`язково має керувати власник особисто або що не може використовуватися праця найманого водія. Також апелянт зазначає, що посилання у постанові на інший акт перевірки є істотним, а не суто формальним недоліком.

На підставі положень ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за основним видом діяльності 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, додатковим видом діяльності є 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 власником автомобіля VOLKSWAGEN LT46, д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_1 .

12.02.2026 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті управління держаного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях була проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський 448 км.

Державними інспекторами було складено акт № ОАР 064609 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом» від 12.02.2026 та встановлено порушення автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Під час проведення перевірки встановлено: у водія ОСОБА_2 відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, транспортний засіб з повною масою 3,5 тон не обладнаний тахографом. У водія ОСОБА_2 відсутня індивідуальна контрольна книга водія обліку робочого часу або копія графіку змінності водіїв.

Відповідно до листа Державної служби України з безпеки на транспорті управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях від 20.02.2026 ФОП ОСОБА_1 викликано на 10.03.2026 з 09:00 год. до 10:00 год для розгляду справи за наслідком складеного державними інспекторами акту.

Представником позивача на адресу відповідача були направлені пояснення від 06.03.2026, до яких долучено, зокрема, витяг з ЄДР про ФОП ОСОБА_1 , копію трудового договору з ОСОБА_2 . У поясненнях зазначено, що водій перевозив куплений товар у цілях та потребах ФОП ОСОБА_1 , а не в цілях інших третіх осіб. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником.

10.03.2026 відповідачем винесено постанову № 086223 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Залишаючи адміністративний позов без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не ставиться в залежність до існування у суб`єкта відповідальності статусу «автомобільний перевізник» наявність лише факту перевезення вантажу на договірних умовах. Більш того, відповідно до приписів пункту 1.4 Положення № 340 останнє не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Позивач зазначає про наявність трудових відносин із водієм транспортного засобу та надає підтверджуючі документи, що за своєю природою є заперечення власних аргументів про відсутність у нього статусу «автомобільний перевізник» та нерозповсюдження на нього дії Положення № 340. Також суд зазначив, що водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тон включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф (пункт 6.3 Положення № 340). З фактичних обставин перевірки встановлено, що у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка або він повинен мати копію графіка змінності водіїв, а перевізник повинен був забезпечити його означеними документами. Твердження позивача про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи. У спірних правовідносинах водій зобов`язаний був пред`явити ТТН, чого зроблено не було. Щодо доводів позивача стосовно зазначення у постанові акту № ОАР 064816, то суд зазначив, що було винесено саме акт № ОАР 064609, а не акт № ОАР 064816, отже, суд розцінив це як описку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з такого.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положеннями ч. 7 ст.6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

За змістом ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами 17, 21 ст. 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

За змістом пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та з питань безпеки на наземному транспорті під час здійснення мультимодальних перевезень.

Відповідно до абзацу першого п. 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком.

Згідно з п. 2 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

За змістом п. 5 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Вичерпного переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 № 703, при перевірці вантажних перевезень у внутрішньому сполученні перевіряється, зокрема, наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документом на вантаж; для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: заповнену індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв або інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв) - у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності.

За змістом абзацу першого п. 13 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Відповідно до п.п. 15-17 Порядку № 1567 копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.

Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

Згідно з п.п. 19, 21 Порядку № 1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5;

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6;

за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.

Копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її винесення вручається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі під підпис або надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи на адресу електронної пошти (за наявності).

Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування та застосування до осіб санкцій у визначених законодавством випадках.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач не надав належних доказів того, що ФОП ОСОБА_1 надавав послугу перевезення третім особам, мав замовника перевезення, уклав договір перевезення, отримував плату за перевезення або здійснював саме діяльність із перевезення вантажів, а суд першої інстанції помилково ототожнив перевезення товару для власних потреб із здійсненням діяльності автомобільного перевізника.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Постановою № 086223 від 10.03.2026 відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській області з безпеки на транспорті застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу відносно ФОП ОСОБА_1 , оскільки він не забезпечив водія товарно-транспортною накладною на вантаж, індивідуальною контрольною книгою водія чи копією графіка змінності.

Був перевірений транспортний засіб марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить позивачу та використовується ним у господарській діяльності.

На момент проведення перевірки було встановлено відсутність: - товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ; - індивідуальної контрольної книги водія обліку робочого часу або копії графіку змінності водіїв.

У зв`язку з виявленням зазначеного вище порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № ОАР 064609 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.02.2026, зі змістом якого водій був ознайомлений, копію отримав, зазначивши про свою незгоду, оскільки він не є перевізником.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2344-ІІІ законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2344-III:

- автомобільний перевізник - суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами;

- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, із вищезазначеного вбачається, що Законом № 2344-III не розмежовується поняття надання послуг з перевезення вантажів та перевезення вантажів для власних потреб, відповідальність передбачена за здійснення будь-яких перевезення вантажів суб`єктами господарювання без документів, передбачених статтею 48 вказаного Закону. Єдиний випадок, коли такі документи не вимагаються - це коли вантаж перевозиться фізичною особою за рахунок її власних коштів і для її власних потреб.

Позивачем належним чином оформленої ТТН ні водієві, ні при розгляді справи відповідачем надано не було.

За змістом підпунктів 11.1-11.2 п. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (далі - Правила № 363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до абзаців 2, 27 глави 1 Правил № 363:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт» та цими Правилами.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі – Положення № 340).

За змістом п.п. 1.2, 1.3 Положення № 340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Приписами пункту 1.4. Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Згідно з п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

За змістом п. 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Отже, вказаними нормами передбачено надання статусу автомобільного перевізника як особам, що здійснюють договірні перевезення, так і особам, які здійснюють перевезення для власних потреб.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_3 , належить саме позивачу, інформації про те, що автомобіль був переданий у користування третім особам для їх потреб матеріали справи не містять. Посилання апелянта на те, що транспортний засіб зареєстрований за ним як за фізичною особою, а не як за ФОП, колегія суддів відхиляє, оскільки чинним законодавством така реєстрація не передбачена.

При цьому суд зазначає, що в ході проведення рейдової перевірки водієм була надані документи щодо реєстрації транспортного засобу, вказано, що він не є перевізником, а в акті зафіксовано, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 .

У межах розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем було надано пояснення про те, що водій ОСОБА_2 , який офіційно працює на ФОП ОСОБА_1 згідно трудового договору, дійсно був за кермом VOLKSWAGEN LT46, д.н.з. НОМЕР_3 , та 12.02.2026 перевозив куплений ним товар у цілях та потребах ФОП ОСОБА_1 .

У постанові Верховного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначено, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач у розумінні законодавства про автомобільний транспорт та дорожній рух, як власник транспортного засобу, який є суб`єктом господарювання і виконує вантажні перевезення для потреб здійснення своєї господарської діяльності, із залученням праці найманого водія, є автомобільним перевізником, а тому до нього може бути застосований адміністративно-господарський штраф відповідно до ст. 60 Закону № 2344-III.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах водій був зобов`язаний пред`явити ТТН та індивідуальну контрольну книгу водія, чого зроблено не було і позивачем не заперечується.

Щодо посилання апелянта на ваду постанови в частині номера акта перевірки, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний акт від 12.02.2026 № ОАР 064609, складений відносно ФОП ОСОБА_1 , в якому зафіксовані дата, час і місце проведення рейдової перевірки, виявлені порушення. Копія зазначеного акта також міститься у позивача. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у оскаржуваній постанові частини реквізитів акта є опискою, яка не перешкодила встановити дійсні обставини справи.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.05.2025 у справі № 520/15410/23 та від 20.05.2025 у справі № 120/4525/23, колегія суддів відхиляє як нерелевантні до спірних правовідносин у цій справі.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року по справі № 520/5745/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді К.В. Мінаєва І.М. Ральченко