Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №175/5288/23 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/5288/23

Провадження № 2/175/1346/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання - Гусєвої К.В., представника позивача – Мельникової Я.В., представника відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) через свого представника звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (зміна назви суду на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» №4273-IX, який набув чинності 25 квітня 2025 року на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області) з позовною заявою до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та підписав заяву про приєднання до умов та правил банківських послуг № б/н від 03.09.2018 року, в результаті чого було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 22.05.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 125073 грн 51 коп., яка складається з: 104162 грн. 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 20910 грн. 78 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

28.12.2023 року представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив факт укладення та підписання ним кредитного договору б/н від 03.09.2018 року. Зокрема, у додатках до позовної заяви позивачем було надано три аркуші документа датованих 03.09.2018 року, водночас у графі зазначених документів міститься підпис, який, за твердженням відповідача, виконаний не ним, а іншою особою. З метою підтвердження факту непідписання зазначеного документа відповідачем разом із відзивом було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Таким чином, відповідач послідовно заперечує факт укладення кредитного договору та справжність підпису на документі, який позивач покладає в основу своїх позовних вимог. За таких обставин, з огляду на відсутність належного підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підтверджені належними й допустимими доказами, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду з тим, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», розміщеними на офіційному вебсайті банку, становить договір банківського обслуговування, укладений між сторонами, що, на думку позивача, підтверджується особистим підписом відповідача у відповідній заяві. Крім того, позивач стверджує, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов`язань за договором, оскільки своєчасно не забезпечував внесення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, процентами та іншими передбаченими договором платежами. На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на розрахунок заборгованості за договором, долучений до позовної заяви. Також представник позивача наголошує, що до позовної заяви було долучено копію анкети-заяви від 03.09.2018 року, яка, за твердженням позивача, містить підпис відповідача. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг у повному обсязі, а тому його доводи щодо неналежного ознайомлення із зазначеними документами є безпідставними.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 року клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у цивільній справі почеркознавчу експертизу.

09.07.2024 року від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.07.2024 року поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду.

08.08.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області призначено почеркознавчу експертизу, зобов`язано представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» надати оригінал письмової анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.09.2018 року для проведення експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2025 року поновлено провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.07.2025 року витребувано від позивача оригінал електронного примірнику анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 03.09.2018 року на цифровому носій диску для лазерних систем зчитування DVD-R, а також примірники цифрових підписів юридичної та фізичної особи, якими візувався (підписувався) цифровий файл.

21.10.2025 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області було зупинено провадження у справі у зв`язку з призначенням почеркознавчої експертизи. Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експетно-криміналістичного центру МВС України.

16.12.2025 року від Державного науково-дослідного експетно-криміналістичного центру МВС України на адресу суду повернулися матеріали цивільної справи №175/5288/23 з клопотанням експерта про надання оригіналу об`єкту дослідження.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2025 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

10.02.2026 року від Державного науково-дослідного експетно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи.

В судовому засідання представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача наголошував на необґрунтованості пред`явлених позовних вимог та просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» та підписав заяву про приєднання до умов та правил банківських послуг №б/н від 03.09.2018 року.

У відповідності до положень п. 2.1.1.2.1. умов та правил до договору банк за наявності вільних грошових коштів та на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта надає йому споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 2.1.1.3.5. умов та правил до договору, сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі.

З наданої АТ КБ «Приват банк» довідки, вбачається, що між АТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № 6/н, за яким було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 від 30.08.2016 року, термін дії 08/17 тип: Master Card World, 5218572211823237 від 19.01.2017 року, термін дії 08/18, тип: Master Card Platinum, 5218572211570473 від 03.09.2018 року, термін дії 08/19, тип: Master Card Platinum, 4627055700316424 від 22.09.2017 року, термін дії 01/20, тип: Visa Platinum, 5363542720045484 від 17.08.2018 року, термін дії 05/22, тип: MasterCard World, 5218572221413391 від 03.09.2019 року, термін дії 08/22, тип: MasterCard Platinum, 5457082210294901 від 03.04.2016 року, термін дії: 03/23, тип: PRPMS MasterCard Standart, 4627055100823425 від 14.04.2021 року, термін дії: 04/25, тип: Visa Platinum.

На підтвердження обставин користування відповідачем кредитними коштами до позовної заяви було долучено виписку за договором за період з 03.04.2016 року по 24.05.2023 року, з якої вбачається факт користування відповідачем кредитним лімітом, а також здійснення банком списання процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 22.05.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 125073 грн 51 коп., яка складається з: 104162 грн. 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 20910 грн. 78 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Позивач - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження своїх вимог позивачем надано анкету заяву від 03.09.2018 року, паспорт споживчого кредиту від 03.09.2018, витяг із тарифів обслуговування карток, умови та правила надання банківських послуг, виписку за картковим рахунком за період з 03.04.2016 року по 24.05.2023 року, відповідно до якої відбувалося використання кредитного ліміту та поповнення карткового рахунку, розрахунок заборгованості.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.09.2018 року, посилався на витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг Приват Банку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, а тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому, у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду АТ КБ «Приватбанк» має право на повернення сум фактично використаних відповідачем коштів, що становить 104162 грн 73 коп. Отже вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками не підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В разі укладення договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 року по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 104162 грн. 73 коп. в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості за тілом кредиту.

Щодо доводів відповідача про неукладення та непідписання ним анкети-заяви про отримання кредитних коштів і паспорта споживчого кредиту, а також заперечень стосовно ненадання позивачем оригіналів зазначених документів та їх неналежності як доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конкретні дії, що свідчить про визнання укладеного договору та правомірність вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у п. 76 постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, в якій зазначено, що: «Не можна вважати договір неукладеним після його повного або часткового виконання сторонами».

Також у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боргу боржником або з його згоди іншою особою основної суми боргу чи суми санкцій є дією, що свідчить про визнання ним боргу.

З наданих позивачем доказів, а саме виписки по рахунку вбачається що відповідач користувався кредитними коштами, що свідчить про визнання укладеного договору та правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Отже, наведені доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору спростовуються вищевикладеними обставинами та дослідженими судом доказами. З огляду на це суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо неукладення ним договору про надання споживчого кредиту, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 926/2308/19, договір не може вважатися неукладеним після його часткового виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд доходить висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, в межах кредитного ліміту, що становить 104162 грн 73 коп., у зв`язку з чим позовна заява підлягає частковому задоволенню

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 2235 грн 26 коп.

Керуючись статтями 19, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.09.2018 року у розмірі 104162 грн (Сто чотири тисячі сто шістдесят дві гривнi) 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ: 14360570) сплачений судовий збір у розмірі 2235 грн 26 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ