Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №440/7904/26
Суддя: Семененко М.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 р.Справа № 440/7904/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, у справі № 440/7904/26
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України України
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач 1), в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.03.2026 у виконавчому провадженні № 80127810 про повернення виконавчого документа стягувачу;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав позивача шляхом продовження виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 440/5089/25 з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 про зміну способу і порядку його виконання.
Мотивуючи заявлені вимоги, позивач зазначила, що фактично підставою для винесення оскаржуваної постанови стало не існування обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення, а зміна способу його виконання. Проте така обставина не віднесена Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) до підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Більше того, пункт 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII передбачає складання державним виконавцем відповідного акта про наявність обставин, які виключають можливість виконання рішення. Водночас під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №80127810 та відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження такого акта не виявлено, а його існування матеріалами виконавчого провадження не підтверджується.
Окремо звернула увагу суду на те, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 про зміну способу і порядку виконання рішення стосувалася виключно заборгованості з виплати пенсії, яка утворилася за період з 01.01.2022 по 30.06.2025, та не припиняла обов`язок боржника виконувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в іншій його частині. Зміна способу виконання рішення шляхом стягнення на користь стягувача суми заборгованості не означає припинення обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) здійснювати подальше нарахування та виплату пенсії у перерахованому розмірі відповідно до судового рішення. Водночас станом на момент звернення до суду зі скаргою рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 фактично не виконується, оскільки ОСОБА_1 продовжує отримувати пенсію у розмірі, визначеному без урахування перерахунку, проведення якого було предметом судового розгляду та прямо передбачене резолютивною частиною рішення суду.
Таким чином, навіть після ухвалення судового рішення, відкриття виконавчого провадження, звернення самого державного виконавця до суду із заявою про зміну способу виконання рішення та ухвалення відповідного судового рішення, стягувач продовжує отримувати пенсію у тому самому розмірі, який рішенням суду фактично визнано таким, що не відповідає вимогам закону. За таких обставин повернення виконавчого документа фактично призвело до припинення будь-яких виконавчих дій щодо забезпечення реального виконання судового рішення та створило ситуацію, за якої рішення суду, що набрало законної сили, залишається невиконаним як у частині виплати заборгованості за минулий період, так і в частині здійснення подальших виплат пенсії у належному розмірі.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Сумське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.
14.08.2026 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ніколенко С.В. висловив свою незгоду із заявленим позовом. Зазначив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №80127810 з примусового виконання виконавчого листа №440/5089/25, виданого 18.11.2025 Полтавським окружним адміністративним судом, за яким зобов`язано ГУ ПФУ України в Полтавській області провести з 12.01.2022 перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.02.2025 №ФП80494/3400 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019.
Постановою державного виконавця від 30.01.2026 у порядку статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII відкрито виконавче провадження та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
На адресу Відділу від боржника надійшла відповідь, з якої встановлено, що перерахунок пенсії стягувачу проведено. За період з 01.01.2022 по 30.06.2025 нараховано заборгованість в сумі 35 621,25 грн. Заборгованість облікована в Пенсійному фонді України та підлягає виплаті відповідно до Порядку №821. У зв`язку з невиконанням рішення суду боржником в частині проведення виплати нарахованої суми 26.02.2026 державним виконавцем подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, яку ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №440/5089/25 задоволено та змінено порядок і спосіб виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/5089/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії у розмірі 35 621,35 грн. Враховуючи обставини зміни способу і порядку виконання рішення суду на стягнення коштів з державного органу, державним виконавцем, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, 11.03.2026 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Примірник постанови разом з оригіналом виконавчого листа 11.03.2026 направлено стягувачу за адресою: АДРЕСА_1 . Однак постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа повернуто до відділу та долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача також зауважив, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що одним із ключових доводів позовної заяви було фактичне невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у частині проведення перерахунку пенсії, оскільки позивачка продовжувала отримувати пенсію в попередньому розмірі. Водночас суд першої інстанції визнав факт проведення перерахунку встановленим, пославшись виключно на відповідь боржника від 05.02.2026 № 1600-0307-8/10226, без витребування та дослідження пенсійної справи, розрахунків пенсії до та після перерахунку й відомостей про фактично нараховані та виплачені суми. При цьому доданий до матеріалів виконавчого провадження документ стосується лише визначення заборгованості за період із січня 2022 року по червень 2025 року в сумі 35 621,25 грн та не містить відомостей про новий розмір пенсії, дату проведення перерахунку і виплату пенсії в перерахованому розмірі. На думку апелянта, суд без належної перевірки доказів ототожнив визначення заборгованості за минулий період із фактичним виконанням судового рішення в частині перерахунку пенсії, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та визнання правомірним повернення виконавчого документа.
Крім того, апелянт зазначає, що про існування постанови державного виконавця від 11.03.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу їй стало відомо лише 12.06.2026 після отримання відповіді на повторний адвокатський запит. До цього часу вона вживала заходів для з`ясування стану виконавчого провадження та фактичного виконання судового рішення. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним обставинам і поданим доказам щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду та не вирішив належним чином питання про його поновлення. З огляду на викладене апелянт просить скасувати оскаржуване рішення, оскільки допущені судом порушення призвели до неповного з`ясування обставин справи та неправильного вирішення спору.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2026 залучено ГУ ПФУ в Полтавській області до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача,.
Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебувало виконавче провадження №80127810 з примусового виконання виконавчого листа №440/5089/25, виданого 18.11.2025 Полтавським окружним адміністративним судом, щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 12.01.2022 перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.02.2025 №ФП80494/3400 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат.
30.01.2026 старшим державним виконавцем Відділу Ніколенком С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (зворот а.с. 43 - а.с. 44).
На адресу Відділу від боржника надійшла відповідь від 05.02.2026 вих.1600-0307-8/10226, в якій зазначено, що згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/5089/25 ОСОБА_1 проведено 12.06.2025 перерахунок пенсії в добровільному порядку. Нарахована заборгованість в розмірі 35621,25 грн за період 01.01.2022 по 30.06.2025 облікована в органах Пенсійного фонду та підлягає виплаті згідно до Порядку №81. Враховуючи вищезазначене, виконання рішення суду здійснено Головним управлінням згідно норм чинного Бюджетного законодавства України в сфері пенсійного забезпечення. На підтвердження зазначених обставин, боржником було надано Розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1601017957 пенсіонер ОСОБА_1 . Відомостей щодо виплати нарахованої суми боржником не надано (зворот а.с. 44 - а.с. 45).
Покликаючись на невиконання ГУ ПФУ в Полтавській області судового рішення у справі №440/5089/25, державний виконавець звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення цього ж суду від 12.05.2025 у справі №440/5089/25.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №440/5089/25 заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 440/5089/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі № 440/5089/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 у розмірі 35621,35 грн. (зворот а.с. 47 - 49).
У зв`язку зі зміною способу і порядку виконання рішення суду на стягнення коштів з державного органу, державним виконавцем, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, 11.03.2026 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 50).
Позивач вважає постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.03.2026 протиправною, у зв`язку з чим через представника звернулася до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що фактично органи Державної виконавчої служби не наділені повноваженнями щодо примусового виконання рішень щодо стягнення коштів з державних органів, у зв`язку з чим не мають можливості здійснювати виконавчі дії у вказаних категоріях справ з метою примусового виконання судових рішень щодо стягнення коштів з державних органів.
З огляду на факт зміни способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/5089/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 у розмірі 35621,35 грн, державний виконавець у ВП №80127810 в силу положень частини другої статті 6 Закону №1404-VIII, статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) позбавлений можливості здійснювати подальші виконавчі дії з метою примусового виконання судового рішення.
Тож, застосувавши приписи пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, державний виконавець у спірних правовідносинах прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо повернення виконавчого документу стягувачу.
Суд першої інстанції також зазначив, що для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/8089/25 про стягнення коштів з ГУ ПФУ в Полтавській області позивач у строки, встановлені Законом №1404-VIII, повинен звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів із заявою про його виконання, надавши документи, визначені Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45) (далі - Порядок №845).
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон №1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню за правилами частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Положеннями статті 15 Закону №1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частина 1 статті 18 Закону №1404-VIII регламентує, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з пунктами 1, 16, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина 6 статті 26 Закону №1404-VIII).
З аналізу наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов`язаний розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та в повному обсязі вчиняти передбачені законом виконавчі дії з метою примусового виконання рішень, в тому числі рішень зобов`язального характеру.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебувало виконавче провадження №80127810 з примусового виконання виконавчого листа №440/5089/25, виданого 18.11.2025 Полтавським окружним адміністративним судом, щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести з 12.01.2022 перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.02.2025 №ФП80494/3400 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням проведених виплат.
Стягувачем у виконавчому провадженні визначено ОСОБА_1 , боржником - ГУ ПФУ в Полтавській області (зворот а.с. 43 - а.с. 44).
Постановою від 11.03.2026 державним виконавцем в межах виконавчого провадження №80127810, на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повернуто стягувачу.
Повертаючи виконавчий лист №440/5089/25, виданий 18.11.2025 Полтавським окружним адміністративним судом державний виконавець врахував, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №440/5089/25, змінено порядок і спосіб виконання судового рішення у справі №440/5089/25 за якими необхідно стягнути з боржника, ГУ ПФУ в Полтавській області (код 13967927, вул. Гоголя 34, м. Полтава, 36000) на користь стягувача кошти в сумі 35621,35 грн та дійшов висновку, що рішення суду у справі №480/5089/25 підлягає виконанню виключно органами Казначейства у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.
Перевіряючи правомірність спірної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону №1404-VIII, у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина 4 статті 6 Закону №1404-VIII).
У свою чергу гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом №4901-VI.
Згідно зі статтею 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм свідчить, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, шляхом списання коштів з рахунків відповідного державного органу в межах бюджетних призначень, а в разі їх відсутності - за рахунок коштів, передбачених за відповідною бюджетною програмою.
Отже, повноваження щодо виконання судових рішень у частині стягнення коштів із державних органів шляхом їх списання з відповідних рахунків належать органам Казначейства, тоді як державна виконавча служба не наділена відповідними повноваженнями на таких виконання судових рішень. Водночас застосування зазначеного механізму можливе саме щодо виконання судових рішень про стягнення коштів і не звільняє боржника від виконання інших покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, зокрема щодо проведення перерахунку пенсії.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Тобто, наведена норма Закону №1404-VIII вказує, що виконавчий документ повертається стягувачу :
- якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення;
- щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Враховуючи наявність ухвали суду від 09.03.2026 у справі №440/5089/25, якою змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі № 440/5089/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 у розмірі 35621,35 грн, суд першої інстанції вірно зазначив, що виконання судового рішення щодо стягнення коштів з ГУ ПФУ в Полтавській області має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів згідно вимог статті 3 Закону №4901-VI.
Натомість, державний виконавець Відділу не має повноважень щодо проведення будь-яких виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення про стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь стягувача ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 у розмірі 35621,35 грн.
Колегія суддів зауважує, що Закон №1404-VIII та Закон №4901-VI передбачають єдиний виключний порядок виконання рішення про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган та не наділяють державного виконавця повноваженнями щодо виконання таких рішень.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосовуючи вказані положення Основного Закону України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №9901/513/19 виснувала, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально - дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом».
Тобто, державний виконавець Відділу зобов`язаний діяти виключно у тих межах, які окреслені законодавцем, та не має права відступати від правового регулювання, запровадженого законодавцем у певній сфері суспільних відносин, зокрема, виходити за межі наданих їй повноважень, або здійснювати їх реалізацію у спосіб, який законом не передбачений.
З огляду на факт зміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/5089/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 у розмірі 35621,35 грн, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний виконавець у ВП №80127810 в силу положень частини другої статті 6 Закону №1404-VIII, статті 3 Закону №4901-VI позбавлений можливості здійснювати подальші виконавчі дії з метою примусового виконання судового рішення.
Тож, застосувавши приписи пункту 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, державний виконавець у спірних правовідносинах прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо повернення виконавчого документу стягувачу.
Колегія суддів також звертає увагу, що механізм виконання рішень про стягнення коштів визначений Порядком №845, пунктом 6 якого передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Виконавчі документи пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/8089/25 про стягнення коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивач у строки, встановлені Законом №1404-VIII, повинен звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів із заявою про його виконання, надавши документи, визначені Порядком №845.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції визнав факт проведення перерахунку встановленим, пославшись виключно на відповідь боржника від 05.02.2026 № 1600-0307-8/10226, без витребування та дослідження пенсійної справи, розрахунків пенсії до та після перерахунку й відомостей про фактично нараховані та виплачені суми, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та визнання правомірним повернення виконавчого документа, з огляду на наступне.
У межах спірних правовідносин предметом судового контролю є правомірність постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, а відтак з`ясуванню підлягають обставини, які стали підставою для прийняття цієї постанови, та відповідність дій державного виконавця вимогам законодавства, чинного на момент її прийняття.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 змінено спосіб і порядок виконання рішення цього суду від 12.05.2025 у справі №440/5089/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 у розмірі 35 621,25 грн.
При цьому в ухвалі про зміну способу і порядку виконання судового рішення суд з`ясував, що позивачу нараховано доплату в сумі 35 621,25 грн, яка облікована в органах Пенсійного фонду для здійснення виплати згідно з Порядком № 821, однак доказів виплати зазначеної заборгованості суду не надано.
Зазначена ухвала набрала законної сили 09.03.2026, доказів її оскарження позивачем матеріали справи не містять. Отже, з моменту набрання такою законної сили змінено визначені первісним судовим рішенням спосіб і порядок його виконання в частині стягнення заборгованості: замість виконання відповідного обов`язку в раніше визначений спосіб резолютивною частиною судового рішення передбачено стягнення конкретної грошової суми з боржника - державного органу.
Колегія суддів зауважує, що питання фактичного виконання рішення в частині проведення перерахунку пенсії та визначення суми доплати було предметом розгляду суду під час вирішення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, за результатами якого визначено конкретну суму заборгованості, що підлягає стягненню. У цій справі суд не переглядає правильність висновків, викладених в ухвалі від 09.03.2026, і не вирішує повторно питання, які становили предмет її розгляду. Визначальним для вирішення цього спору є встановлення того, чи мав державний виконавець передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа з огляду на зміну судом способу і порядку виконання рішення та встановлений законом спеціальний механізм виконання рішень про стягнення коштів із державних органів.
Отже, після набрання законної сили ухвалою про зміну способу і порядку виконання судового рішення його виконання в частині стягнення визначеної суми заборгованості має здійснюватися з урахуванням спеціального порядку, встановленого для виконання судових рішень про стягнення коштів із державних органів.
За таких обставин саме по собі посилання скаржника на відсутність у матеріалах виконавчого провадження розрахунків пенсії до та після перерахунку не спростовує правомірності постанови державного виконавця, оскільки не стосується визначальної для цього спору обставини - наявності правових підстав для повернення виконавчого документа з огляду на змінений судом порядок виконання рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо непідтвердження фактичного проведення перерахунку пенсії самі по собі не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови, а оцінка її правомірності має здійснюватися виходячи зі змісту ухвали від 09.03.2026, яка набрала законної сили, та положень законодавства, що регулюють порядок виконання судових рішень про стягнення коштів із державних органів.
Доводи апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки обставинам, пов`язаним із моментом, коли їй стало відомо про оскаржувану постанову державного виконавця, та невирішення питання про поновлення строку звернення до суду колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 поновлено строк звернення до суду з відповідним позовом. При цьому на зазначеній стадії суд не надавав остаточної оцінки поважності причин пропуску такого строку, а залишив за відповідачем право спростувати наведені позивачем обставини поважності причин пропуску.
Отже, питання дотримання позивачем строку звернення до суду було вирішено судом на стадії відкриття провадження з урахуванням наявних на той час матеріалів, тоді як остаточна оцінка відповідних обставин мала здійснюватися під час розгляду справи по суті з урахуванням доводів і доказів сторін. Саме по собі зазначення в ухвалі від 01.07.2026 про відсутність остаточної оцінки поважності причин пропуску строку не свідчить про невирішення судом відповідного процесуального питання, оскільки строк звернення до суду вже було поновлено, а можливість спростування доводів позивачки залишалася за відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про протиправність оскаржуваної постанови з огляду на відсутність у матеріалах виконавчого провадження акта державного виконавця про наявність обставин, які унеможливлюють виконання рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону №1404-VIII про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.
Натомість повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 цього Закону не належить до випадків, для яких законодавець прямо передбачив обов`язкове складення такого акта.
За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому постанова від 11.03.2026 у ВП №80127810 є такою, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України. Тож, вимоги про визнання її протиправною та скасування є такими, що не підлягають задоволенню.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Разом з тим колегія суддів зазначає, що частиною 1 статтею 42 КАС України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина 1 статті 46 КАС України).
Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
Частиною другою статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Згідно з частиною другою статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.
Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.
Разом з цим, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, з-поміж іншого, у постановах від 15.10.2019 у справі №686/28853/18, від 26.09.2019 у справі №686/28850/18, на неврахування яких покликався скаржник у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №260/61/22, від 01.12.2022 у справі №160/2798/21 та інших.
Оскільки оскаржуване рішення відповідача прийняте у рамках виконавчого провадження №80127810, боржником у якому виступає ГУ ПФУ в Полтавській області, то судове рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки, як боржника у зазначеному виконавчому провадженні.
Вказані правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30.04.2025 року у справі № 560/9167/23, від 12.09.2025 року у справі №160/23481/24.
Відтак суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та прийняв рішення про права й інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі №440/7904/269 прийнято з порушенням норм процесуального права - суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 317 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а отже підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 у справі № 440/7904/26 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 04.11.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua