Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №520/13934/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 520/13934/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В.) по справі № 520/13934/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10.02.2026 № 22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 видану Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та грошового забезпечення, з якого обчислюється її пенсія;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10.02.2026 № 22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 видану Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії від суми грошового забезпечення померлого ОСОБА_2 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 часково задоволено позов.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10.02.2026 №22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 видану Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та грошового забезпечення, з якого обчислюється його пенсія.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10.02.2026 № 22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 видану Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) премії від суми грошового забезпечення померлого ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та отримує пенсію з 01.02.2026 по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службу, та деяких інших осіб".

Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції сформувало довідку від 10.02.2026 № 22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 для обчислення пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії станом на 05.03.2019, для перерахунку пенсії позивача.

Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до довідки від 10.02.2026 № 22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26, однак отримав відмову.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 10.02.2026 №22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 01.04.2019.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі у Державній кримінально-виконавчій службі України, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Згідно ст. 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Статтею 36 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Відповідно до ст. 45 Закону № 2262-ХІІ сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.

З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія по втраті годувальника членам сімей інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ обчислюється у відсотковому розмірі виходячи з грошового забезпечення померлого годувальника.

В свою чергу, лише членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби пенсія обчислюється із заробітку, з якого, зокрема, мав бути проведений перерахунок пенсії в порядку передбаченому статтею 44 Закону № 2262-ХІІ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2026 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ.

Годувальником був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі свідоцтва про смерть.

Доказів того, що ОСОБА_2 є пенсіонером з числа військовослужбовців строкової служби матеріали справи не містять.

У березні 2026 р. позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок її пенсії, до якої додала довідку від 10.02.2026 № 22-93/4.2/4.2.5/4.2/11-2026-26 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що наявність оновленої довідки є підставою для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що пенсія по втраті годувальника обчислюється з розміру грошового забезпечення, яке отримував годувальник.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як довідка про розмір грошового забезпечення виготовлена 10.02.2026.

Вказана довідка містить відомості про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 за посадою, яку займав на день звільнення зі служби ОСОБА_2 та не підтверджує, що саме у цьому розмірі померлий годувальник за життя отримував грошове забезпечення.

При цьому, ОСОБА_2 за життя не отримав зазначену вище довідку, не реалізував своє право на перерахунок пенсії на підставі довідки, отже позивач не має правових підстав для перерахунку пенсії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10.02.2026 .

Натомість висновки суду першої інстанції зроблені за невірного застосування норм матеріального права та неповного встановлення обставин справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, наведене вище, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі № 520/13934/26 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова