Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №539/3544/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №539/3544/26

Суддя: Семененко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 539/3544/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.09.2026, головуючий суддя І інстанції: Овчаренко О.Л., повний текст складено 04.09.26 по справі № 539/3544/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R375325 від 23.02.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 КУпАП;

- закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю належним чином доведених події та складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.09.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення №R375325 від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, залишено без змін.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 24.07.2026, щодо зупинення стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №R375325 від 23.02.2026, яке здійснюється у межах виконавчого провадження №81461832, боржник - ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №539/3544/26.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.09.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені судові витрати, зокрема судовий збір та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений ані про виклик до ТЦК та СП, неявка за яким була покладена в основу притягнення його до адміністративної відповідальності, ані про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Вказує, що за відсутності належних доказів отримання ОСОБА_1 виклику та одночасного недоведення факту подання ним заяви, передбаченої ч.7 ст.258 КУпАП, відповідач не довів існування жодної з передбачених законом підстав для застосування щодо позивача спрощеної процедури притягнення до адміністративної відповідальності без складання протоколу. Незважаючи на це, суд першої інстанції фактично визнав достатнім доказом належного оповіщення лише факт повернення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», не встановив, чи були до проставлення такої відмітки виконані обов`язкові дії щодо інформування адресата, та не надав відповіді на відповідні доводи представника позивача. Водночас суд першої інстанції фактично ототожнив наявність у матеріалах справи документа, названого заявою ОСОБА_1 , із доведеністю факту особистого подання такої заяви саме позивачем, не встановивши належним чином її походження та спосіб подання. Враховує, що відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП така заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто у письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. При цьому, цією ж нормою передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП протягом трьох днів після отримання заяви перевірити викладені в ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності, і лише після такої перевірки, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП, вирішувати питання про винесення постанови. Отже, сам факт наявності сформованого документа не звільняє відповідача від обов`язку довести, що відповідне волевиявлення виходило саме від ОСОБА_1 . Стверджує, що під час розгляду справи представник позивача прямо заперечувала факт подання ОСОБА_1 зазначеної заяви та звертала увагу суду на відсутність належних доказів, які дозволяли б ідентифікувати особу, що її подала. Зокрема, відповідачем не було надано належних технічних відомостей, які б дозволяли встановити факт формування та направлення заяви безпосередньо ОСОБА_1 , спосіб його електронної ідентифікації та автентифікації, дату і час відповідної дії, а також інші технічні дані, які б дозволяли перевірити походження такого електронного документа. За наявними матеріалами також відсутній кваліфікований електронний підпис або інший очевидний реквізит електронного підпису позивача, який сам по собі дозволяв би суду встановити належність відповідного волевиявлення саме ОСОБА_1 . Зауважує, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах. Навіть за умови існування заяви про неоспорювання порушення така заява не може підміняти собою належні докази об`єктивної сторони правопорушення, зокрема докази належного оповіщення особи про виклик, адже відповідальність у цій справі застосована саме за неприбуття за повісткою. Натомість у матеріалах справи міститься лише відображення нібито електронної заяви, яка не містить відомостей ані про електронний підпис ОСОБА_1 , ані про сертифікат підписувача, ані про інший застосований засіб електронної ідентифікації, ані інших технічних даних, які дозволяли б однозначно встановити автора заяви.

ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Представник позивача та ІНФОРМАЦІЯ_2 отримали копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, апеляційну скаргу та судову повістку, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку документів до електронних кабінетів в системі "Електронний суд".

Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

ОСОБА_1 подав до суду клопотання від 04.11.2026 про розгляд справи за наявними матеріалами.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 13.07.2026 №2026/011686087, розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованими 13.07.2026.

25.12.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 створено повістку №6247489 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з вимогою з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.01.2026 о 09:00 годині для уточнення даних.

Згідно опису вкладення АТ «Укрпошта» до рекомендованого поштового відправлення R067068259123, вказана повістка направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

До матеріалів справи відповідачем надано копію заяви ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.

На копії заяви вказано, що дата та час накладення кваліфікованого електронного підпису: 10:23:38 23.02.2026.

З копії постанови №R375325 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 23.02.2026, складеної тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, вбачається, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та підданий стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Не погодившись з накладенням адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому оскаржувана постанова відповідача не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до абз.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі склались щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок №560; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Згідно з абз. 2, 3 п.34 Порядку №560 у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Згідно з п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З аналізу наведених норм вбачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.

Відповідно до абз. 2, 4 п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі по тексту - Правила №270; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У силу пункту 6.12.3 Регламенту внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 №6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі по тексту - Регламент №6668) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Згідно з п.6.12.4 Регламенту №6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф.8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.

Відповідно до п.6.16 Регламенту №6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного; 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Судом встановлено, що 25.12.2025 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 створено повістку №6247489 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з вимогою з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.01.2026 о 09:00 годині для уточнення даних.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні копії:

- повістки №6247489 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- опису вкладення до рекомендованого відправлення з трекінг-номером R067068259123 на ім`я ОСОБА_1 ;

- повістки №6247522 про виклик ОСОБА_4 (не є стороною по справі №539/3544/26) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- опису вкладення до рекомендованого відправлення з трекінг-номером R067068259255 на ім`я ОСОБА_4 (не є стороною по справі №539/3544/26);

- конверту з трекінг-номером R067068259255;

- рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером R067068259255 на ім`я ОСОБА_4 (не є стороною по справі №539/3544/26).

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою №6247489, а саме:

- конверту з трекінг-номером R067068259123 (найменування відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3; найменування адресата - ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 );

- рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером R067068259123 (найменування відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3; найменування адресата - ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з вищенаведеним, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені, зокрема:

- конверт з трекінг-номером R067068259123 (найменування відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3; найменування адресата - ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 );

- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером R067068259123 (найменування відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3; найменування адресата - ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ).

Встановлено строк для виконання ухвали суду протягом 5 днів з дня вручення (отримання) копії даної ухвали.

Зазначено витребувані документи направити/надати безпосередньо до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду та/або на електронну адресу суду - inbox@2aa.court.gov.ua та/або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

Попереджено, що відповідно до частини 8 статті 80 КАС України, у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 15.10.2026 о 00:50.

Проте, станом на момент розгляду справи та постановлення цієї постанови, доказів на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано та не повідомлено суд про неможливість подати витребувані судом докази.

Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених статтею 2 КАС України.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд враховує, що у матеріалах справи відносно ОСОБА_1 наявний лише опис вкладення АТ «Укрпошта» до рекомендованого поштового відправлення R067068259123, яким підтверджено, що вказана повістка направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, жодних інших документів, зокрема, копії конверту з трекінг-номером R067068259123 (найменування відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3; найменування адресата - ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ), а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером R067068259123, відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи інші документи (опис вкладення до рекомендованого відправлення з трекінг-номером R067068259255, конверт з трекінг-номером R067068259255, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером R067068259255) стосуються ОСОБА_4 , який не є стороною у справі №539/3544/26.

За цим, висновок суду першої інстанції про те, що на конверті зазначеного поштового відправлення проставлено відмітку «Повістка ТЦК Вручити особисто», поштове відправлення повернулося без вручення адресату ОСОБА_1 з відміткою поштового відділення зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутній конверт з трекінг-номером R067068259123 (найменування відправника - ІНФОРМАЦІЯ_3; найменування адресата - ОСОБА_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ), а також будь-яка інформація про причини його невручення позивачу.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, дій, бездіяльності, не доведено належними доказами факт оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.01.2026 о 09:00 годині для уточнення даних за повісткою від 25.12.2025 №6247489.

Натомість, позивачем не заперечуються обставини неявки за повісткою, свою неявку він обґрунтовує його неналежним повідомленням.

Колегія суддів враховує, що доводи позивача про неналежне повідомлення його про виклик до відповідача за повісткою №6247489 не спростовані дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах справи, та з урахуванням вищенаведених норм законодавства щодо порядку направлення та вручення повісток ТЦК.

Виходячи з наведеного, в діях ОСОБА_1 не вбачається порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що не свідчить про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Також, щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не був належним чином оповіщений про розгляд справи про адміністративне правопорушення і відносно нього не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.254 КупАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КупАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи відповідачем надано копію заяви ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач повідомляє, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.

На копії заяви вказано, що дата та час накладення кваліфікованого електронного підпису: 10:23:38 23.02.2026.

Однак, в апеляційній скарзі позивач зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача прямо заперечувала факт подання ОСОБА_1 зазначеної заяви та звертала увагу суду на відсутність належних доказів, які дозволяли б ідентифікувати особу, яка її подала.

У зв`язку з вищенаведеним, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені, зокрема: докази накладення кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 на заяву від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Як встановлено судом вище, відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 15.10.2026 о 00:50.

Проте, на момент постановлення цієї постанови, доказів на виконання вимог ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано та не повідомлено суд про неможливість подати витребувані судом докази.

Беручи до уваги зміст зауважень ОСОБА_1 про те, що він не подавав заяві від 23.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, судом першої інстанції не враховано відсутність в матеріалах справи відомостей ані про електронний підпис ОСОБА_1 , ані про сертифікат підписувача, ані про інший застосований засіб електронної ідентифікації, ані інших технічних даних, які дозволяли б однозначно встановити автора заяви.

Натомість суд першої інстанції фактично ототожнив наявність у матеріалах справи документа, названого заявою ОСОБА_1 , із доведеністю факту особистого подання такої заяви саме позивачем, не встановивши належним чином її походження та спосіб подання.

При цьому, відповідачем не виконано вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2026 про витребування доказів та не надано до суду належним чином завірені докази накладення кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_1 на заяву від 23.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень, дій, бездіяльності, не доведено належними доказами факт завірення та подання позивачем заяви від 23.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

У спірному випадку, протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення позивача до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 не складався.

Суд зазначає, що вказаними діями відповідача порушено його права, гарантовані статтею 268 КУпАП, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Колегія суддів враховує доводи позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та звертає увагу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Наведене вище узгоджується з правовими позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 року у справі №524/9827/16-а вказав, що у положеннях статей 280, 268, 271 КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, у спірному випадку не доведено факту подання позивачем заяви від 23.02.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, а також не було складено протоколу про адміністративне правопорушення.

У ході судового розгляду відповідачем жодними належними, достовірним та достатніми доказами не доведено перед судом факту дотримання передбаченої статтею 268 КУпАП процедури розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №R375325 від 23.02.2026, винесена тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню, з закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч.ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1332,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1996,80 грн.

При цьому, на час звернення до суду першої інстанції позовом стала судова практика, яка виходить з висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, полягала у тому, що у справах такої категорії ставка судового збору визначається відповідно до частини 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом становить 532,48 грн (3328,00 грн х 0,2 х 0,8).

Водночас, станом на дату подачі апеляційної скарги (01.10.2026) Конституційний Суд України ухвалив рішення від 9 вересня 2026 року № 10-р(II)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25) за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір" (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення), у пунктів 8.3 якого Конституційний Суд України двказав, що із конституційно узгодженого (конформного) тлумачення абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону [України "Про судовий збір"] в системному зв`язку із приписами частини другої статті 55 Конституції України, а також із юридичними позиціями Конституційного Суду України, викладеними вище, випливає, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону[України "Про судовий збір"] не передбачена.

Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що при поданні позовної заяви до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у надмірному розмірі, що перевищує розмір, встановлений чинним законодавством, а при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір сплачений за відсутності підстав для його сплати

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За цим, позивач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 799,52 грн (1332,00 грн - 532,48 грн), а до суду апеляційної інстанції - про повернення помилково сплаченого судового збору в сумі 1996,80 грн.

Отже, враховуючи вимоги ст.139 КАС України, за результатами апеляційного розгляду підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у 532,48 грн.

Щодо клопотання позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що заява з конкретною сумою витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, докази розміру витрат в повному обсязі та реальності їх понесення не були надані позивачем суду першої та апеляційної інстанції.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч.7 ст.139 КАС України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, на даний момент відсутні підстави для розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04.09.2026 по справі № 539/3544/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R375325 від 23.02.2026, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 04.11.2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua