Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №440/3679/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №440/3679/26

Суддя: Русанова В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р.Справа № 440/3679/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) у справі №440/3679/26

за позовом Комунального підприємства "МУНІЦИПАЛЬНА ВАРТА" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "МУНІЦИПАЛЬНА ВАРТА" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі по тексту - позивач, КП "МУНІЦИПАЛЬНА ВАРТА" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) звернулося з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 04.03.2026 №27 в частині повернення коштів фонду у розмірі 66 618,92 грн. та застосування фінансових санкцій суми штрафу у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів в розмірі 33 309,46 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 задоволено позов.

ГУ ПФУ в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти постанову, якою відмовити в задоволені позову.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково врахував листок непрацездатності застрахованої особи ОСОБА_1 АЛД №286898 від 03.02.2021, оскільки такий має три виправлення :- у графі місце роботи; - у графі “Звільнення від роботи” у першому стовпчику “З якого числа” та у другому стовпчику “До якого числа включно”.

Також, щодо застрахованої особи ОСОБА_2 , зазначає, що оскільки позивач призначив та виплатив працівнику допомогу по тимчасовій втраті працездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, вимога пенсійного органу щодо повернення витрачених страхових коштів, є правомірною.

Стосовно призначення та виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що по зазначених особах питанням є саме наявність чи відсутність загального страхового стажу та відсоток виплат.

Посилається на те, що у кожної із зазначених осіб страховий стаж протягом 12 календарних місяців до початку страхового випадку складав менше 6 місяців, а отже розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності мав би визначатися з нарахованої заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість скарги та не спростування правильності висновків суду, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що КП "МУНІЦИПАЛЬНА ВАРТА" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є страхувальником, згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області.

З 05.02.2026 по 18.02.2026 відповідачем проведено документальну перевірку правильності використання страхових коштів та достовірності поданих страхувальником відомостей для отримання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 18.02.2023 по 18.02.2026, за результатами якої складено акт №1600-1003-3-14 від 18.02.2026.

Актом перевірки зазначено про порушення позивачем порядку використання страхових коштів, а саме здійснення виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам за листками непрацездатності, оформлених з порушенням вимог законодавства, зокрема:

- працівнику ОСОБА_1 у сумі 1220,12 грн. за листком непрацездатності серії АЛД №286898, через видання листка з порушенням Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оскільки містив виправлення у графі “Виправленому вірити”.

- працівнику ОСОБА_2 в сумі 62 131,14 грн. за низкою листків непрацездатності у період з квітня по жовтень 2023 року, оскільки після встановлення працівнику ІІІ групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією допомога по тимчасовій непрацездатності продовжувала виплачуватися, що є порушенням вимог ст.22 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

- працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у загальному розмірі 3 267,66 грн., страховий стаж яких за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування становив менше шести місяців, а тому допомога повинна була обчислюватися виходячи з мінімальної заробітної плати.

За результатами проведеної перевірки ГУ ПФУ в Полтавській області прийняло рішення №27 від 04.03.2026 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 33 309,46 грн та повернення неправомірно витрачених страхових коштів у сумі 66 618,92 грн, що загалом складає 99 928,38 грн.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу та необхідності його скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавство України у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування складається з цих Основ, законів України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV.

За приписами ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.5 Закону №1105-XIV основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є, зокрема, проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів, а також здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів. Уповноважений орган управління та його територіальні органи здійснюють контроль за використанням страхових коштів, перевірку правильності їх використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, контроль за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Статтею 6 Закону №1105-XIV передбачено, що уповноважений орган управління та його територіальні органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів; перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів; отримувати необхідні пояснення з питань, що виникають під час перевірки; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону. Уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів, контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, а також стягувати надміру сплачені страхові кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

На відносини у сфері здійснення контролю за своєчасністю подання та достовірністю поданих страхувальником відомостей щодо отримання страхових коштів та дотримання порядку їх використання не поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ч.2 ст.7 Закону №1105-XIV).

Відповідно до ст.8 Закону №1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов`язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом; вести облік страхових коштів і своєчасно надавати страховику встановлену звітність щодо цих коштів; під час перевірки правильності використання страхових коштів та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам уповноваженого органу управління необхідні документи та пояснення; допускати посадових осіб уповноваженого органу управління для здійснення перевірок правильності використання страхових коштів. Достовірність зазначених у документах відомостей перевіряється уповноваженим органом управління. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем страхових коштів з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Статтею 9 Закону №1105-XIV передбачено, що застрахована особа має право на отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також на оскарження дій страховика, роботодавця щодо надання страхових виплат та соціальних послуг і судовий захист своїх прав. Застрахована особа зобов`язана надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначаються страхові виплати та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону, а також своєчасно повідомляти роботодавця та страховика про обставини, що впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг. Застраховані особи несуть відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з їх вини страхових виплат та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Відповідно до ст.10 Закону №1105-XIV застраховані особи, страхувальники, інші особи, які перебувають у правовідносинах, передбачених цим Законом, мають право на оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів уповноваженого органу та їх посадових осіб у судовому порядку.

За змістом ст.12 Закону №1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи, а таке право виникає з настанням страхового випадку в період роботи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 13 Закону №1105-XIV визначено, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надається, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ст.15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності відповідно до законодавства. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною.

Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, зокрема, за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим (ч.1 ст.16 Закону №1105-XIV).

Статтею 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірах, визначених цією статтею, та компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період тимчасової непрацездатності. Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Відповідно до ст.23 Закону №1105-XIV підставою для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності є, зокрема, одержання застрахованою особою травм або захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення; умисне заподіяння шкоди своєму здоров`ю; перебування під арештом і проведення судово-медичної експертизи; примусове лікування, призначене за постановою суду; тимчасова непрацездатність у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням; перебування у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону №1105-XIV рішення про призначення страхової виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник приймає рішення про відмову в призначенні або припиненні страхової виплати повністю або частково, розглядає підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст.31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності. Документи, що є підставою для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, порядок видачі, продовження та обліку листків непрацездатності встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я за погодженням з уповноваженим органом управління.

Відповідно до абз.2 п.29 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом у місяці настання страхового випадку.

Пунктом 1.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №13, передбачено, що комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства діє відповідно до ч.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та у своїй діяльності керується зазначеним Законом, Статутом Фонду соціального страхування України, цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Згідно з п.2.2 цього Положення комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення або припинення його виплати повністю чи частково; розглядати підстави і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення; брати участь у перевірках, що здійснюються контролюючими органами, а також вживати заходів щодо усунення виявлених порушень.

Щодо порушення, пов`язаного із призначенням та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 .

Як вірно зазначив суд першої інстанції, твердження відповідача ґрунтуються на тому, що допомога по тимчасовій непрацездатності призначена та виплачена за листком непрацездатності АЛД №286898 від 03.02.2021, виданим не у встановленому порядку, оскільки на бланку листка непрацездатності містилося більше двох виправлень.

Окрім того, відповідачем зазначено, що комісією із соціального страхування не розглядалися підстави та правильність видачі і заповнення листка непрацездатності, а також не здійснювався контроль за правильністю нарахування матеріального забезпечення.

Так, згідно п.1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455 (далі по тексту - Інструкція №455), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Відповідно до пп.1.3.1 п.1.3 Інструкції №455 листок непрацездатності видається громадянам України, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Положеннями п.1.4 Інструкції №455 передбачено, що право видачі листків непрацездатності надається лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я, а також іншим визначеним цією Інструкцією медичним працівникам.

Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції №455 встановлено, що видача документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем після особистого огляду хворого та внесення відповідного запису до медичної документації.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності є підставою для звільнення від роботи та призначення матеріального забезпечення застрахованій особі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Судом встановлено, що листок непрацездатності серії АЛД №286898 від 03.02.2021 містив виправлення у графі щодо місця роботи працівника, а саме закреслення помилково зазначеної назви підприємства із внесенням правильного запису «КП «Муніципальна варта» КМР вірно», що підтверджено підписом та відбитком печатки закладу охорони здоров`я «Для листків непрацездатності».

Відповідно до п.4.5 Інструкції №532 у разі помилок у тексті здійснюється виправлення тексту, що підтверджується записом «Виправленому вірити», підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров`я «Для листків непрацездатності», при цьому на бланку листка непрацездатності дозволяється не більше двох виправлень.

Таким чином, наявне у листку непрацездатності виправлення здійснено у порядку, передбаченому Інструкцією №532, засвідчене відповідною печаткою закладу охорони здоров`я «Для листків непрацездатності» та не свідчить про його недійсність чи відсутність у працівника права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Саме по собі виправлення у листку непрацездатності не може бути підставою для висновку про неправомірне використання позивачем страхових коштів та застосування фінансових санкцій.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в суді не наводив конкретних обґрунтувань щодо інших виправлень (більше двох виправлень), як на його думку, наявних в листку непрацездатності.

Відтак, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на наявність в листку непрацездатності трьох виправлень, зокрема, у графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" та у другому стовпчику "До якого числа включно".

Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що листок непрацездатності серії АЛД №286898, виданий ОСОБА_1 , є юридично дійсним і підлягав врахуванню відповідачем.

Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 після встановлення групи інвалідності.

Так, відповідач в акті документальної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем порядку використання коштів Фонду у зв`язку з призначенням та виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 за період після встановлення йому інвалідності з 01.05.2023, а також у зв`язку з нездійсненням контролю за правильністю нарахування страхових виплат.

За висновками пенсійного органу, неправомірні виплати склали 62 131,14 грн, а саме: за листком непрацездатності №7605487-2014515248-1 за період з 28.04.2023 по 12.05.2023 у сумі 4360,08 грн; за листком непрацездатності №7605487-2014805806-1 за період з 13.05.2023 по 31.05.2023 у сумі 6903,46 грн; за листком непрацездатності №7605487-2015135210-1 за період з 01.06.2023 по 23.06.2023 у сумі 8356,82 грн; за листком непрацездатності №7605487-2015502356-1 за період з 24.06.2023 по 07.07.2023 у сумі 5086,76 грн; за листком непрацездатності №7605487-2015708018-1 за період з 08.07.2023 по 17.07.2023 у сумі 3633,40 грн; за листком непрацездатності №7605487-2015857796-1 за період з 18.07.2023 по 28.07.2023 у сумі 3996,74 грн; за листком непрацездатності №7605487-2016027220-1 за період з 29.07.2023 по 09.08.2023 у сумі 4360,08 грн; за листком непрацездатності №7605487-2016204846-01 за період з 10.08.2023 по 14.08.2023 у сумі 1816,70 грн; за листком непрацездатності №7605487-2016280104-1 за період з 15.08.2023 по 31.08.2023 у сумі 6176,78 грн; за листком непрацездатності №7605487-2016552540-01 за період з 01.09.2023 по 20.09.2023 у сумі 7266,80 грн; за листком непрацездатності №7605487-2016930783-1 за період з 21.09.2023 по 09.10.2023 у сумі 6903,46 грн; за листком непрацездатності №7605487-2017322812-1 за період з 10.10.2023 по 18.10.2023 у сумі 3270,06 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Судом встановлено, що перший листок непрацездатності ОСОБА_2 , зазначений в акті перевірки, відкритий 28.04.2023, тоді як інвалідність останньому встановлено з 01.05.2023.

Водночас, відповідно до Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.06.2021 №1234, на підставі даних медичних висновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності, формуються листки непрацездатності як продовження одного страхового випадку.

При цьому, вказаним Порядком передбачено, що період тимчасової непрацездатності у листку непрацездатності може бути скорочено на підставі надходження даних про встановлення особі групи інвалідності, а дата закриття листка непрацездатності у такому випадку відповідає даті встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією.

Згідно з Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, якщо комісією не приймається рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду.

Відтак, законодавством прямо врегульовано механізм автоматичного закриття або скорочення періоду тимчасової непрацездатності у разі встановлення особі інвалідності за тим самим страховим випадком.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що листки непрацездатності ОСОБА_2 визнані такими, що сформованими помилково, скориговані, скорочені або закриті у зв`язку із встановленням інвалідності з 01.05.2023.

Також матеріали справи не містять доказів того, що тимчасова непрацездатність ОСОБА_2 та встановлення йому інвалідності були наслідком одного й того самого захворювання або одного й того самого страхового випадку, що є визначальним для застосування наведених положень законодавства.

Окрім того, після встановлення ОСОБА_2 інвалідності з 01.05.2023 року, електронні листки непрацездатності, як документи про настання страхового випадку, формувалися ще одинадцять разів.

Кожен наступний листок непрацездатності формувався в Електронному реєстрі листків непрацездатності на підставі відповідних медичних висновків лікаря та набував статусу готового до сплати.

При цьому, наведені обставини не свідчать про приховування позивачем будь-якої інформації чи про очевидну технічну помилку при первинному формуванні листка непрацездатності, оскільки навіть у разі, якщо після встановлення інвалідності перший листок непрацездатності не був автоматично скорочений у день проведення МСЕК, у подальшому уповноваженими медичними працівниками ще 11 разів приймались рішення про продовження тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 .

Відтак, у позивача були відсутні обґрунтовані підстави ставити під сумнів правомірність сформованих електронних листків непрацездатності або самостійно припиняти здійснення страхових виплат за ними.

Окрім того, існуючі нормативно-правові акти, які врегульовують питання формування листів непрацездатності, не містять заборони формувати листок непрацездатності особі, що має встановлену інвалідність, у випадку настання інших страхових випадків, які не пов`язані зі захворюванням чи травмою, що викликала інвалідність.

При цьому, якщо відповідач вважав, що відповідні медичні висновки про тимчасову непрацездатність були сформовані необґрунтовано, та стосувались одного й того самого страхового випадку, він мав діяти у порядку, визначеному ст.28 Закону №1105-XIV, якою передбачено спеціальний порядок реагування уповноваженого органу у разі встановлення факту формування необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, зокрема шляхом звернення до закладу охорони здоров`я або лікаря, який сформував відповідний медичний висновок, із повідомленням про виявлені порушення та вимогою про компенсацію відповідної суми страхової виплати.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів встановлення відповідачем факту формування необґрунтованих медичних висновків про тимчасову непрацездатність ОСОБА_2 , а також доказів звернення відповідача до закладу охорони здоров`я чи лікаря у порядку, передбаченому ст.28 Закону №1105-XIV.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про неправомірність використання позивачем страхових коштів ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що фактично пенсійний орган ототожнює повноваження страхувальника із повноваженнями Пенсійного фонду та закладів охорони здоров`я.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець не наділений повноваженнями перевіряти законність видачі медичного висновку або втручатися у діяльність лікаря.

Правовою підставою для призначення допомоги є належним чином сформований листок непрацездатності, який набув статусу «готовий до сплати».

Після набуття листком непрацездатності статусу «готовий до сплати» страхувальник має законні підстави призначити матеріальне забезпечення, а перевірка законності його формування належить до компетенції Пенсійного фонду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач правомірно здійснював виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_2 на підставі належним чином сформованих електронних листків непрацездатності, а доводи відповідача про наявність підстав для застосування фінансових санкцій є необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV

Так, згідно ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) відповідно до законодавства, незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою права встановлено альтернативні випадки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності:

за весь період до відновлення працездатності;

до встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) відповідно до законодавства, незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності.

З урахуванням наведеного вище, доводи апелянта щодо безпідставного призначення та виплати позивачем допомоги по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення працівнику інвалідності, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку мали страховий стаж менше шести місяців, а саме: ОСОБА_3 за листком непрацездатності серії АЛД №201568 від 06.11.2020, ОСОБА_4 за листком непрацездатності №5148692-2009939396-1 від 21.09.2022 та ОСОБА_5 за листком непрацездатності №383110-2007418697-1 від 22.02.2022.

Так, відповідач дійшов висновку про неправомірне нарахування ОСОБА_3 допомоги по тимчасовій непрацездатності за листком непрацездатності серії АЛД № 201568 від 06.11.2020 на суму 2260,70 грн у зв`язку з тим, що, на переконання контролюючого органу, працівник мав страховий стаж менше шести місяців протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку.

Водночас, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 03.03.2020 Управлінням соціального захисту населення Крюківського району.

Згідно ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи з інвалідністю внаслідок війни мають право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу.

Відповідно до ст.4 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни.

Положеннями ст.17 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується, зокрема, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - ветеранам війни.

Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, у тому числі на пільгових умовах, здійснюється на підставі відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право особи на пільгу (ч.2 ст.23 Закону №1105-XIV).

Відповідно до ст.4 Закону України від 22.10.1993 №3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, особи з інвалідністю внаслідок війни.

Оскільки на момент призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності позивачу надані документи, які підтверджували спеціальний статус ОСОБА_3 , як особи з інвалідністю внаслідок війни, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач правомірно здійснив нарахування вказаної допомоги у розмірі 100% середньої заробітної плати.

Відтак, обмеження розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з недостатнім страховим стажем є таким, що застосуванню не підлягало, а висновки відповідача про неправомірність виплати ОСОБА_3 допомоги по тимчасовій непрацездатності є необґрунтованими.

Стосовно твердження відповідача щодо неправомірних витрат по оплаті листків непрацездатності №5148692-2009939396-1 від 21.09.2022 працівника ОСОБА_4 ; №383110-2007418697-1 від 22.02.2022 працівника ОСОБА_5 .

Так, до набрання чинності 28.02.2001 Законом №2240-III при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності враховувався не страховий стаж, а загальний трудовий стаж працівника.

Порядок обчислення такого стажу визначався Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 №1658 (далі по тексту - Правила №1658).

Відтак, при визначенні страхового стажу для цілей призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності за періоди до 28.02.2001 підлягають урахуванню періоди роботи, підтверджені записами трудової книжки, а також інші періоди, що відповідно до п.4 Правил №1658 зараховувалися до загального трудового стажу.

З набранням чинності 28.02.2001 Законом №2240-III правове регулювання порядку обчислення страхового стажу для цілей загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності було відокремлено від порядку обчислення пенсійного стажу.

Статтею 7 Закону №2240-III (у редакції, чинній до 01.01.2011), визначено поняття страхового стажу саме для цілей загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Отже, при визначенні страхового стажу для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 28.02.2001 до 01.01.2011 підлягають урахуванню не лише дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а й інші належні докази перебування особи у трудових відносинах, зокрема записи трудової книжки, які підтверджують факт роботи працівника та належність його до числа застрахованих осіб.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким було запроваджено єдиний соціальний внесок та систему персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб.

У зв`язку із зазначеними змінами, порядок визначення страхового стажу для цілей загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності зазнав змін, а страховий стаж почав визначатися як період, протягом якого особа підлягала відповідному виду соціального страхування та за який щомісяця було сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 для визначення страхового стажу значення має не тривалість перебування особи у трудових відносинах протягом певного місяця, а факт сплати єдиного соціального внеску у встановленому законом мінімальному розмірі.

При цьому для підтвердження страхового стажу за період з 01.01.2011 до 01.01.2016 підлягають урахуванню дані персоніфікованого обліку, зокрема довідки форми ОК-7, а також записи трудової книжки, які підтверджують факт перебування особи у трудових відносинах.

З 01.01.2016 законодавством збережено вимогу щодо сплати єдиного соціального внеску не нижче мінімального страхового внеску для зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

Водночас правове регулювання, чинне після 01.01.2016, пов`язує формування страхового стажу насамперед із фактом та розміром сплати єдиного соціального внеску, незалежно від джерела доходу, кількості днів перебування особи у трудових відносинах чи наявності відповідних записів у трудовій книжці.

За таких обставин при визначенні страхового стажу за період з 01.01.2016 підлягають урахуванню передусім відомості персоніфікованого обліку, зокрема дані довідок форми ОК-7.

Відповідно до даних про трудовий та страховий стаж з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_4 має підтверджений страховий стаж за 2004 рік - 12 місяців, за 2005 рік - 12 місяців, за 2006 рік - 12 місяців, за 2007 рік - 11 місяців, за 2022 рік - 2 місяці 27 днів.

Водночас, згідно з даними трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_4 має підтверджений трудовий стаж понад 8 років, зокрема за періоди, які відповідно до законодавства, чинного до запровадження персоніфікованого обліку, підтверджувалися саме записами трудової книжки.

Відповідно до ст.17 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі, зокрема, 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Відтак, з урахуванням наведеного вище, правильними є висновки суду про те, що позивач мав правові підстави нарахування ОСОБА_4 допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати відповідно до норми вказаного Закону №1105-XIV.

Окрім того, відповідно до даних про трудовий та страховий стаж з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_5 станом на дату відкриття листка непрацездатності №3813110-2007418697-1 від 22.02.2022 мала підтверджений страховий стаж понад 8 років, зокрема: за 2004 рік - 12 місяців, за 2005 рік - 12 місяців, за 2006 рік - 12 місяців, за 2007 рік - 11 місяців, за 2008 рік - 5 місяці, за 2009 рік - 2 місяці, 19 днів, за 2010 рік - 3 місяці, 15 днів за 2011 рік - 7 місяців, за 2013 рік - 25 днів, за 2018 рік - 6 місяців, 9 днів, за 2019 рік – 11 місяців 6 днів, за 2020 рік – 8 місяців 16 днів, за 2021 рік – 3 місяці 28 днів, а також за 2022 рік - 12 місяців (з яких за січень 31 день, за лютий 28).

Відтак, позивач мав правові підстави для нарахування ОСОБА_5 допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати відповідно до ст.17 Закону №1105-XIV, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи пенсійного органу про неправомірне використання позивачем страхових коштів під час призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підтверджуються та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відтак, правильними є висновки суду про те, що оспорюване рішення пенсійного органу про застосовування до позивач фінансових санкцій у розмірі 33 309,46 грн та визначення до повернення неправомірно витрачених страхових коштів у сумі 66 618,92 грн, що загалом становить 99 928,38 грн., є протиправним.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у справі №440/3679/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua