Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №200/9921/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року справа №200/9921/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 200/9921/25 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

У С Т А Н О В И В:

Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, у якому позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 32 573,19 грн. та судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість по відшкодуванню витрат, пов`язаних з утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ в розмірі 32 573,19 грн., у зв`язку із звільненням з Національної поліції.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 200/9921/25 у задоволенні позову – відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач добросовісно вжив усіх заходів передбачених чинним законодавством України, а саме Порядком №261 задля повідомлення Відповідача про обов`язок відшкодувати витрати. Також Позивач звертає увагу, що з моменту звільнення зі служби, тобто з липня 2022 року Відповідач не скористався жодним з механізмів для виконання свого зобов`язання та погашення заборгованості. Ним не було здійснено жодних спроб встановлення зв`язку з університетом, що свідчить про його ухилення від виконання відповідного зобов`язання.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки №648 від 21.07.2025 вбачається наступна інформація: “ ОСОБА_1 після успішного складання вступних випробувань був зарахований на денну форму навчання за державним замовленням до Донецького державного університету внутрішніх справ. Після зарахування на навчання із ОСОБА_1 був укладений в 3-х примірниках контракт про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, форма якого затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2017 № 173 “Про затвердження типових форм контрактів про здобуття освіти в закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських”. Після підписання та скріплення гербовою печаткою контракт зберігався у кожної із сторін контракту (Виконавець, Замовник, Особа), тобто про свої права та обов`язків ОСОБА_1 (особа) знав та знає, так як він є стороною контракту, який ним був підписаний власноруч.”

Наказом № 416 о/с від 15.08.2021 відповідач зарахований на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ.

Наказом № 208 о/с від 23.05.2022 рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням) з 26.05.2022

Донецьким державним університетом внутрішніх справ складено повідомлення № 1098-2025 від 24.11.2025 про відшкодування витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, яке направлено засобами поштового зв`язку відповідачу та повернуто 07.11.2025 у зв`язку з тим, що зазначена на конверті остання відома адреса відповідача знаходиться на не підконтрольній Україні території та не обслуговується у зв`язку з відсутністю поштового зв`язку (на конверті зроблено напис “окупація”).

Відповідно до довідки витрат на утримання курсанта ОСОБА_2 за період з 15.08.2021 до 26.05.2022 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ становить 27394,07 грн.

Докази сплати заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

З метою стягнення з відповідача витрат на його утримання під час навчання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію” (далі - Закон № 580-VIII).

За ч. 4 ст. 74 Закону № 580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 261).

Цей Порядок № 261 визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

За п. 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

Згідно з п. 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Відповідно до п. 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Відповідач несе зобов`язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 30.08.2022 у справі №480/8200/20 відповідно до статті 74 Закону України “Про Національну поліцію” та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

Відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, задля того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише у разі відмови відповідача може звернутися до суду. Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

За ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем повідомлення про відшкодування витрат.

Місцем реєстрації відповідача є адреса АДРЕСА_1 .

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, м. Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Відділення поштового зв`язку АТ “Укрпошта” у м. Донецьк тимчасово не функціонують. Така інформація є загальновідомою.

Повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке направлялось позивачем у листопаді 2025 року листом з міста Кропивницький Кіровоградської області на тимчасово окуповану територію (за місцем реєстрації відповідача), за умови нездійснення поштових пересилань на таку територію, не може вважатися врученим. На конверті також зазначена неповна адреса зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме не вказаний поштовий індекс. Таким чином, відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.

Верховний Суд неодноразово, в тому числі й у постановах від 30.08.2022 в справі №480/8200/20 та від 14.12.2022 в справі №520/5837/2020, акцентував увагу на тому, що за правилами положень статті 74 Закону №580-VIII та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

У постановах від 23.09.2021 в справі №520/11540/19, від 30.08.2022 в справі №480/8200/20, від 14.12.2022 в справі №520/5837/2020 та від 14.09.2023 в справі №520/6175/19 Верховний Суд констатував, що відповідно до Порядку №261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачеві повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.

Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд у цій справі констатує, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав з якими закон у цій категорії справ пов`язує право Університету на звернення до суду, а відтак у задоволенні позову належить відмовити.

Більш того, позивачем неналежно обґрунтовано суму стягнення з ОСОБА_1 у розмірі 32 573,19 (тридцять дві тисячі п`ятсот сімдесят три грн. 19 коп.), коли відповідно до довідки витрат на утримання курсанта ОСОБА_2 за період з 15.08.2021 до 26.05.2022 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ становить 27394,07 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 200/9921/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 200/9921/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко