Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №200/2900/25
Суддя: Гайдар Андрій Володимирович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року справа №200/2900/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Христофоров А.Б.), складене у повному обсязі 02 липня 2025 року, у справі № 200/2900/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, Державна службу України з безпеки на транспорті) про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях, в якому проситв суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 19.04.2025 №130544 про застосування адміністративно-господарського штрафу винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсуновим В.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову від 19.04.2025 №130544 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.
Державна служба України з безпеки на транспорті (в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях) не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржене судове рішення та відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що при перевірці додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено порушення перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених Законом, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрований в якості фізичної особи- підприємця, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Основними видами діяльності позивача є: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в. і. у. (основний); 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.32 Надання послуг таксі.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок та направлення на перевірку № 001542 від 13.02.2025, 19.02.2025 проводилась рейдова перевірка на а/д М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», 890 км.
В ході перевірки був зупинений транспортний засіб марки OPEL, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб OPEL MOVANO номерний знак НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 .
В ході перевірки встановлено відсутність у водія на момент перевірки копії договору із замовником послуг та паперової копії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
В матеріалах справи наявний відеозапис з нагрудної камери інспекторів Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті. Судом встановлено, що в ході перевірки водієм транспортного засобу не було надано до перевірки договір із замовником послуг та паперову копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Крім того, водій транспортного засобу не надав можливості перевіряючим оглянути транспортний засіб.
У зв`язку з вищезазначеними порушеннями посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено акт № АР 064566 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.02.2025, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки документів, визначених статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водій зі змістом акту № АР 064566 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.02.2025 був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.
Повідомленням № 21954/40/24-25 від 10.03.2025, направленим поштою 11.03.2025 рекомендованим повідомленням № 0601121372936, позивача було викликано для розгляду справи на 27.03.2025 з 9.00 до 11.00.
На адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи на 10.04.2025.
Розгляд справи перенесено для додаткового вивчення матеріалів та відеозапису рейдової перевірки.
За результатами розгляду акту № АР 064566 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.02.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130544 від 10.04.2025. У вказаному акті зазначено, що позивачем порушено приписи ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у зв`язку з чим на підставі абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000, 00 грн.
Отже, спірним питанням даної справи є вищевказана постанова.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на протиправність спірної постанови та скасував її,
Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі – Закон № 2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
На виконання вимог статті 6 Закону № 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт..
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Поряд з цим, за приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію.
Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
Договір може бути укладений:
окремо на кожну послугу з визначенням часу та місця посадки пасажира (групи пасажирів), місця та орієнтовного часу прибуття, а також загального розміру оплати послуги;
на встановлений строк обслуговування з визначенням переліку обов`язків, що покладаються на автомобільного перевізника, автомобільного самозайнятого перевізника, виду оплати (подобова, погодинна та/або покілометрова) з можливим продовженням строку дії договору за домовленістю сторін.
Перевезення на замовлення також може здійснюватися за попередньою домовленістю між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та замовником послуги.
Як убачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено відсутність у водія на момент перевірки, зокрема, копії договору із замовником послуг .
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах необхідно встановити, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення.
Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 39 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, а також притягнення за таке порушення власника транспортного засобу, суд зазначає таке.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що за відсутності документів, передбачених статтею 39 Закону № 2344-III (ліцензії, договору з замовником послуг), на підставі яких виконуються пасажирські перевезення транспортним засобом, що здійснюються на комерційній основі, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення, зазначених у статті 39 Закону № 2344-III документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
При цьому, Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини першої статті 29 цього Закону автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Так, відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд констатує, що положення статті 60 згаданого Закону застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах, зокрема, від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21.
Суд зазначає, що позивач, в розумінні вищевказаних приписів законодавства, є автомобільним перевізником.
Що стосується обов`язку контролюючого органу надати належні, достатні та беззаперечні докази на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги саме з перевезення пасажирів на замовлення, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, до висновку про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт (перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності у водія копії договору із замовником послуг) контролюючий орган дійшов з урахуванням акту рейдової перевірки від 19 лютого 2025 року.
При цьому, ОСОБА_1 у позовній заяві наполягає, що транспортний засіб марки Opel Movano, стосовно якого було складено акт перевірки та порушено справу, не використовується у підприємницькій діяльності, зокрема не задіяний у перевезеннях пасажирів на комерційній основі. Зазначений транспортний засіб є приватним і не використовувався для здійснення пасажирських перевезень. Крім того, вказаний транспортний засіб було передано для особистого користування його знайомому.
Водночас, суд зауважує, що у зазначеному акті перевірки вказано: загальні відомості про транспортний засіб (марка, номерний знак); серія і номер свідоцтва про реєстрацію; дані про водія та власника транспортного засобу. При цьому в акті перевірки відсутня інформація про пасажирів як замовників послуг. Також матеріали перевірки не містять пояснень пасажирів. Крім того, суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) в Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті – залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 200/2900/25 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.В. Пивовар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua