Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №360/483/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року справа №360/483/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 360/483/26 (головуючий І інстанції Н.М. Басова) за позовом Романок Анни Федорівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за померлим ОСОБА_2 за заявою від 21.08.2025, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області 04.09.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області оформити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн та сплачений судовий збір.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 №1200-0405-8/22632 про відмову в оформленні та виплаті допомоги на поховання по пенсійній справі №1203005980 ОСОБА_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції не враховано, що рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області № 1203005980 від 04.09.2025 правомірно відмовлено Позивачці у виплаті допомоги на поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька. Наголошує, що за приписами статті 61 Закону № 2262-ХІІ та статті 53 Закону № 1058-IV, така допомога виплачується виключно в розмірі пенсії, яку пенсіонер фактично отримував на момент смерті. Оскільки виплату пенсії померлому за життя було призупинено з 01.02.2024 року, на час смерті він її не отримував, що виключає підстави для нарахування допомоги.

Відповідач вказує, що згідно з Наказом Мінреінтеграції № 376 смт. Біловодськ (місце реєстрації ВПО померлого) визнано тимчасово окупованою територією з 24.02.2022 року, а сама смерть настала в м. Луганську. За життя пенсіонер не звертався до органів ПФУ із заявою про поновлення виплат та повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ, як того вимагають норми пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим пенсія за період з 01.02.2024 по 31.03.2025 правомірно не нараховувалась.

Заперечує проти стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за позовом від 13.03.2026 року. Посилаючись на частини 4, 5 статті 134 КАС України та практику Верховного Суду (справа № 904/8308/17) і ЄСПЛ (справа «East/West Alliance Limited проти України»), зазначає, що позивачкою не надано детального опису робіт адвоката та документального підтвердження фактичного понесення цих витрат, а посилання лише на фіксований гонорар у Додатковій угоді від 10.03.2026 року є недостатнім. Заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи та ринковими цінами.

Відповідач зауважує, що відповідно до частин 1, 3 статті 58 та частини 2 статті 73 Закону № 1058-IV, кошти Пенсійного фонду мають суворо цільове призначення і їх використання на цілі, не передбачені цим Законом (зокрема, на відшкодування судового збору та правничої допомоги), категорично заборонено, оскільки це завдає шкоди державним інтересам.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , яке видано Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.05.2025.

ОСОБА_3 є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

За матеріалами електронної пенсійної справи № 1203005980-МВС ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 31.08.2011 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ України.

21.08.2025 позивач звернулась до відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою № 1152 про виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 . До заяви від 21.08.2025 позивач надала відповідний пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 №1200-0405-8/22632 відмовлено в оформленні та виплаті допомоги на поховання по пенсійній справі № 1203005980 ОСОБА_5 , оскільки виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Закон України «Про поховання та похоронну справу» визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що за життя батько позивача перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.02.2024 року, у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців поспіль.

Статтею 53 Закону № 1058-IV визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Аналогічні положення містяться в статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що у разі смерті пенсіонера його сім`ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.

Питання звернення за допомогою на поховання врегульовано розд. V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846).

Пунктом 5.1 розд. V цього Порядку визначено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Згідно пункту 5.2 розд. V Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Інших підстав для невиплати допомоги на поховання законодавством не передбачено.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 , оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України. Виплата пенсії призупинена з 01.02.2024, у зв`язку з не проходженням фізичної ідентифікації.

Разом з цим, суд наголошує, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обмеження права особи на отримання допомоги на поховання померлого пенсіонера, у зв`язку з тим, що останньому було призупинено виплату пенсії при житті.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера. Навіть при призупиненні нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_2 залишався бути пенсіонером з отриманням всіх гарантій, передбачених статтею 46 Конституції України та Законом № 1058.

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Щодо про розподілу судових витрат.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, зокрема, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що від 10.03.2026 року між адвокатом Романок Анною Федорівною, що дiє на пiдставi свiдоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Радою адвокатів Запорозької області 19.03.2024 серiя ЗП №003093, (у подальшому іменується Адвокат) з однією сторони та Гудзенко Анастасія Сергіївна, (у подальшому іменується Клієнт), з іншої сторони (разом іменовані -Сторони), уклали договір №б/н про надання правничої допомоги (у подальшому Договір), від 10.03.2026.

Пунктом 3 договору передбачено, що оплата гонорару визначається за домовленістю Сторін. За необхідності з цього питання може бути укладена Додаткова угода, яка є невід`ємною частиною цього договору. Оплата послуг Адвоката не дає Клієнту право вимагати від Адвоката виконання інших робіт, не обумовлених цим Договором.

10.03.2026 між Адвокатом та Клієнтом укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 10.03.2026, відповідно до п.1 якої дана додаткова угода визначає перелік правничої допомоги та порядок оплати гонорару Адвоката за надану правничу допомогу. Сторони домовились, що Адвокат надає правничу допомогу, яка полягає у наступному: надання консультації та складення позовної заяви про визнання протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 та зобов`язання вчинити дії. Вартість послуг 5000 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди передбачено, що за надану правничу допомогу, зазначену у пункті 2 Додаткової угоди, Клієнт сплачує Адвокату 5000 грн.

Пункт 3 Додаткової угоди визначає, що Порядок оплати гонорару: 3.1. Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в розмірі 2500 гривень за 1 судове засідання. 3.2. Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо).

Правнича допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі надання відповідної правничої допомоги, який підписується Сторонами (п.7.1 Додаткової угоди).

11.03.2026 між Адвокатом та Клієнтом укладено Акт наданих послуг, з якого вбачається перелік наданих юридичних послуг Адвокатом, а саме надання консультації та складення позовної заяви про визнання протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.09.2025 та зобов`язання вчинити дії 5000 грн.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що судом першої інстанції досліджено та встановлено, що сторонами виконані умови договору про надання правничої допомоги, позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката у цій справі, враховано складність справи та співмірність з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною, зокрема, зі складністю справи, об`ємом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони та погоджується з встановленим судом розміром.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на непідтвердження понесених позивачем витрат, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивачем сплачено такі витрати за договором, що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи.

Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено обсяг робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення вимог про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про співмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 360/483/26 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 360/483/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко