Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №200/8923/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. справа №200/8923/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Блохіна А.А., Геращенко І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача – Кичко Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/8923/24 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про: визнання протиправними дій, які полягають у такій організації функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, при якій у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формується висновок про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”; зобов`язання організувати формування довідки про здобувача освіти в Єдиній державній електронній базі з питань освіти таким чином, щоб у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти формувався висновок про непорушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”.

В обґрунтування позову зазначає, що в 2010 році отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту, у 2012 році отримав атестат про повну загальну середню освіту, у 2014 році отримав диплом молодшого спеціаліста, у 2014 році розпочав навчання у Донбаській національній академії будівництва і архітектури на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти.

У грудні 2014 року Донбаська національна академія будівництва архітектури релокувалась і почала працювати у м. Краматорськ. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 1416 від 01.12.2014 року до завершення збройного конфлікту на території м. Макіївки Донбаська національна академія будівництва і архітектури проводила свою освітню діяльність (згідно з наявною ліцензією на освітню діяльність та сертифікатами про акредитацію) на базі Донбаської державної машинобудівної академії у місті Краматорську.

Зазначає, що не мав можливості виїхати з окупованої території, тому навчання не продовжив та був відрахований з Донбаської національної академії будівництва архітектури, не здобувши перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

У 2024 році розпочав навчання на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти у ВНЗ “Класичний приватний університет”, де навчається дотепер.

Оскільки позивач диплома бакалавра так і не отримав, на сьогодні диплом молодшого спеціаліста є документальним підтвердженням найвищого здобутого рівня освіти, тому вважає, відображення інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо документів про освіту та інформацію про навчання щодо порушення послідовності протиправною, оскільки здобуває освіту в порядку, визначеному, зокрема, частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/8923/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною відмову Міністерства освіти і науки України викладену в листі № 3/9888-24 від 06.12.2024 року у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Зобов`язано Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) внести виправлення у записі в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України “Про освіту” при поточному здобутті ним на денній формі навчання освіти рівня бакалавр за спеціальністю “ 072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок” у Класичному приватному університеті, а саме: в розділі “На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України “Про освіту” - вказати “Так, не порушує”. В решті позовних вимог – відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/8923/24 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/8923/24 - залишено без змін.

Представник позивача звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. Заявник просив стягнути на користь позивача суму понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевірив матеріали справи вважає за необхідне частково задовольнити вищевказану заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Представник позивача вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. мають бути стягнуті з відповідача.

Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Перевіривши зміст наведених документів, суд звертає увагу, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 10 000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи (розглянута справа не є складною, не потребувала дослідження та підготовки великих обсягів документів), відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, а розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді апеляційної інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 4000,00 грн.

Керуючись ст. 134, 139, 252, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача – Кичко Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового судового рішення – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000,00 грн. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Судді А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук

І.В. Геращенко