Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №200/1100/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року справа №200/1100/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 200/1100/26 (головуючий І інстанції Крилова М.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 37 044,74 грн з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 р. та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 р. у справі № 200/4268/24, без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 37 044, 74 грн для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що була утримана з грошового забезпечення ОСОБА_1 з суми, виплаченої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 р. та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 р. у справі № 200/4268/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо утримання військового збору в сумі 3 087,06 грн з грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 р. та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 р. у справі № 200/4268/24;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 3 087,06 грн військового збору, утриманого з грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 р. та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 р. у справі № 200/4268/24.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року у справі №200/4268/24 (з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі № 200/4268/24) та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року у справі № 200/4268/24.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 37 044,74 грн (тридцять сім тисяч сорок чотири гривні 74 коп.) при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року у справі №200/4268/24 (з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі № 200/4268/24) та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року у справі № 200/4268/24.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів зазначає, що оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу). Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об`єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідач наголошує на тому, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі – звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід також не є базою нарахування єдиного внеску.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є особою з інвалідністю І групи і має право на пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 08.02.2024.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2024 року у справі № 200/4268/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації вартості речового майна.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки: 10 діб щорічної основної відпустки за 2021 рік, 30 діб основної відпустки за 2024 рік та 14 діб додаткової відпустки за 2021 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди,

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нараховану грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11630,85 грн, за 2023 рік у розмірі 15299,40 грн, за 2024 рік у розмірі 23789,40 грн та на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі 740 грн., за 2022 рік у розмірі 6884,73 грн; нарахувати та виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за період: з 21.12.1994 по 31.05.1996, з 29.01.2015 по 19.10.2019, з 08.11.2019 по 07.11.2020, з 22.04.2021 по 11.01.2024.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 нарахованої індексації грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн, ненарахуванні та невиплаті за 2023 та 2024 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 нараховану індексацію грошового забезпечення за 2021 рік у розмірі 4398,79 грн, за 2022 рік у розмірі 12317,49 грн, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за 2023 та 2024 роки.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період перебування у відпустці після тяжкого поранення – в період з 25.11.2023 по 24.12.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період перебування у відпустці після тяжкого поранення – в період з 25.11.2023 по 24.12.2023.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 200/4268/24 задоволено частково апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 200/4268/24 за позовом Кіптіли Марини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії скасовано в частині:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі № 200/4268/24 змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року у справі №200/4268/24 (з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року по справі №200/4268/24) в частині «зобов`язання здійснити виплату» на наступний: «Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у сумі 205 804 (двісті п`ять тисяч вісімсот чотири) 15 коп., в т.ч. додаткова грошова винагорода за період перебування у відпустці після тяжкого поранення – 77 419,35 грн; грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік – 23 789,40 грн; одноразова грошова допомога при звільненні – 45 578,80 грн; компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки – 59 016,60 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів та внесків».

З листа Головного управління ДКС України у Донецькій області від 14.11.2025 № 02-24-06/1531 вбачається, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4268/24 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 (далі - Боржник) на користь ОСОБА_1 (далі - Стягувач) грошових коштів у сумі 205804,15 грн до Управління Боржником 28.10.2025 року було надано розрахунок обов`язкових платежів та внесків, а саме: нараховано – 205 804,15 грн; утримання ПДФО 18% - 37 044,74 грн; утримання ВЗ 1,5% - 3 087,06 грн; до виплати – 165 672,35 грн..

Також вказано, що Управлінням 31.10.2025 року виконано рішення суду в повному обсязі згідно чинного законодавства.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Пунктами 2-5 Порядку № 44 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 ПК України.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як установлено судом та не заперечується сторонами, відповідач при виконанні рішення суду від 29.08.2024 у справі № 200/4268/24 утримав з позивача суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 37 044,74 грн., при цьому в порушення вимог підпункту Порядку № 44 та пункту 168.5 статті 168 ПК України не спрямував дану суму на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходу.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 200/1100/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 200/1100/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко