Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №180/855/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №180/855/25

Суддя: Сушко Людмила Петрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 180/855/25 Головуючий у суді І інстанції: Коваленко І.В.

провадження № 22-ц/824/13307/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про захист прав споживача та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 21307 від 19.05.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» грошових коштів.

До ухвалення вказаного судового рішення по суті спору, а саме 11 липня 2025 року, представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про намір скористатися правом на подання доказів розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 148 ЦПК України.

31 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Григоренка Андрія Олександровича надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, у якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500 гривень 00 копійок. Клопотання мотивоване тим, що позов задоволено повністю, а докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості подано у встановлений законом п`ятиденний строк.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним додатковим рішення суду першої інстанції, Тимошенко О.О., який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомгу у розмірі 4000 грн.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що підготовка заявника до звернення з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи. Зазначена справа є невеликої складності, вона є типовою з усталеною судовою практикою.

Вважає, що вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критерія обгрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, не є співмірною зі складністю справи.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що адвокатом до матеріалів справи не долучено квитанцію, що підтверджує фактично понесені витрати позивачем на правничу професійну допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

06 жовтня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Макаренко А.С., в якій остання просила проводи розгляд справи без її участі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі та задовольняючи частково заяву представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що сума, що стягувалася за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса Грисюк О.В. становила всього 5 341 грн. Заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн більше ніж удвічі перевищує суму самого майнового інтересу (розміру заборгованості за написом), що порушує принцип пропорційності судових витрат відносно предмета спору, визначений п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Оцінивши значення справи для сторін (яка є типовою та малозначною), відсутність впливу її результату на репутацію чи наявність публічного інтересу, а також зважаючи на критерії справедливості й балансу інтересів обох сторін, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити заяву представника позивача частково та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до 4000 гривень 00 копійок.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3, ч. 5 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Встановлено, що предметом позову у даній справі було визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 21307 від 19.05.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова команія «Онлайн Фінанс» грошових коштів у розмірі 5341 грн.

Крім того, представник позивача в позовній заяві зазначав, що попередній (орієнтовний) розмір судових витарт в суді першої інстанції становить 39 500 грн.

11 липня 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції заяву про намір скористатися правом на подання доказів розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 148 ЦПК України (а.с. 49).

28 серпня 2025 року від представника відповідача - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у якій відповідач висловив повну незгоду з вимогами позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. У своїй заяві відповідач просив суд повністю відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлена позивачем у позовній заяві сума (39 500 грн) є штучно завищеною, несправедливою та неспівмірною зі складністю справи, яка є малозначною та типовою (предмет спору - скасування виконавчого напису на суму 5 341 грн). Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано платіжних інструкцій на підтвердження фактичного понесення та оплати цих послуг (а.с.52-62).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

31.12.2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав клопотання до суду першої інстанції в якій просив долучити до справи докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомгу під час розгляду справи та ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати позивача на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 12 500 грн (а.с. 76-97).

На підтвердження понесених витрат представником позивача до заяви додано: копію договору про надання правової допомоги № 10-05/24 від 10 травня 2024 року; копію додатку № 2 від 29 квітня 2025 року до договору, яким погоджено тарифікацію: 2000 грн за годину роботи адвоката та 2500 грн за судове представництво; копію акта № 2 приймання-передачі правової допомоги (послуг) від 27 грудня 2025 року, підписаного між позивачем та адвокатом Григоренком А.О., на загальну суму 12500 грн 00 коп.; звіт про витрачений час на надання правової допомоги (додаток № 1 до акта № 2).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції керуючись наведеними нормами дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі задовольняючи частково заяву представника позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із складінстю справи та виконаних адвокатом робіт, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки задовольняючи частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та зменшуючи розмір стягнення з відповідача в користь позивача витрат на правову допомогу понесених позивачем з заявленого ним розміру з 12 500 грн до 4000 грн, суд першої інстанції врахував подані стороною відповідача заперечення щодо заявленого розміру витрат, крім того суд першої інстанції виходив з характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатом послуг та їх складності.

З визначеним судом першої інстанції розміром витрат понесених позивачем в суді першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки розмір правової допомоги визначено судом з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги, доказів, наданих представником позивача на обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, складності справи, часу, затраченого адвокатом та обсягу наданих ним послуг.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату позивачем правничої допомоги адвокатом, що на переконання відповідача є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №760/10847/20.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що додаткове судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс`залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «04» листопада 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.М. Ратнікова

С.Г. Музичко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua