Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №2605/18500/12 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 2605/18500/12

номер провадження 22-ц/824/14206/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,

представник заявника Войтенко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року /суддя Шевчук А.В./

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Укрсиббанк», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарний Олександр Вікторович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою, у якій просив визнати виконавчий лист №2605/18500/12, виданий 17 серпня 2022 року Оболонським районним судом міста Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2007 року у розмірі 217 460,89 доларів США та пені у розмірі 309 695,30 грн таким, що не підлягає виконанню.

Заяву обґрунтовано тим, що під час розгляду Подільським районним судом міста Києва цивільної справи №758/1518/21 встановлено, що ОСОБА_1 не підписував та не виявляв волевиявлення на укладення договору поруки, а тому обов`язки, які випливають із договору поруки щодо забезпечення договору про надання споживчого кредиту №11174645000 від 26 червня 2007 року, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 , у нього відсутні.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. /т. 4 а.с. 83-85/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву задовольнити визнати виконавчий лист від 17 серпня 2022 року №2605/18500/12 таким, що не підлягає виконанню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2007 року у розмірі 217 460,89 доларів США та пені у розмірі 309 695,30 грн.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що в межах справи №758/1518/21 судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі поруки №123777 від 26 червня 2007 року виконані не ним, а іншою особою. На підставі ст. 207 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц апелянт наполягає, що такий договір є неукладеним і не створює жодних юридичних наслідків, прав чи обов`язків для сторін. Зазначає, що відсутність матеріального обов`язку боржника є «іншою причиною» в розумінні ч. 2 ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково ототожнив заяву в порядку ст. 432 ЦПК України зі спробою переглянути рішення у справі №2605/18500/12 по суті, оскільки заявник не просив скасувати виконавчий лист повністю та не ставив під сумнів законність рішення щодо інших учасників спору. Наголошує на дотриманні принципу процесуальної економії та на тому, що звернення до суду з цією заявою зумовлене отриманням судового рішення у справі №758/1518/21, яке підтвердило висновки експертизи. Також посилається на практику ЄСПЛ щодо справедливого балансу між загальним інтересом та правами особи («Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Ісмайлов проти Росії»), на ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на постанову КЦС ВС від 21 грудня 2023 року у справі №824/2/22 щодо поділу підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на процесуально-правові та матеріально-правові. Крім того, апелянт зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу за результатами розгляду такої заяви не сплачується.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначало, що обставини укладення договору поруки, в тому числі його дійсність та обов`язковість до виконання, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі №2605/18500/12, залишеною без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року. Наголошувало, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року у справі №758/1518/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Банку про визнання договору поруки недійсним відмовлено, і рішення набрало законної сили. Вважає, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами відповідно до ст. 89, 110 ЦПК України, а його переоцінка виходить за межі процедури, визначеної ст. 432 ЦПК України. Також посилалося на принцип правової визначеності та res judicata (ст. 18 ЦПК України, практика ЄСПЛ), на доктрину venire contra factum proprium та на відсутність як матеріально-правових, так і процесуально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2014 року у справі №2605/18500/12 за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 279 490 доларів США 50 центів, що за курсом НБУ станом на 18 квітня 2014 року становить 3 144 848 грн 91 коп.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2007 року у розмірі 217 460,89 доларів США та пеню у розмірі 309 695,30 грн, у задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року - без змін.

17 серпня 2022 року Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №2605/18500/12, на підставі якого постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного О.В. від 29 вересня 2022 року відкрито виконавче провадження №69959985.

В межах розгляду справи №2605/18500/12 укладення ОСОБА_1 договору поруки №123777 не спростовано, а підтверджено рішеннями судів, які набрали законної сили.

В судовому засіданні не доведено припинення зобов`язань поручителя ОСОБА_1 або помилкової видачі виконавчого листа за рішенням суду у справі про стягнення заборгованості.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України про те, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, а також про те, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; ст. 13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що в судовому засіданні не доведено припинення зобов`язань поручителя ОСОБА_1 або помилкової видачі виконавчого листа за рішенням суду у справі про стягнення заборгованості, а заявник фактично просить у порядку ст. 432 ЦПК України переглянути правомірність рішення суду, що набрало законної сили, з підстав, встановлених у межах іншої справи, розгляд у якій відбувся після видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження, а тому відсутні підстави для задоволення заяви.

Доводи апеляційної скарги апеляційним судом відхиляються з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Згідно з ч. 2 цієї статті суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, які свідчать про помилкову видачу виконавчого листа (процесуально-правові підстави), або обставини, які свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав, тобто такі, що виникли після ухвалення судового рішення (матеріально-правові підстави).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обставини укладення договору поруки №123777 від 26 червня 2007 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , у тому числі його дійсність та обов`язковість до виконання, вже встановлені постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі №2605/18500/12, яка залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року. Під час апеляційного перегляду вказаної справи ОСОБА_1 не скористався правом на заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, а його доводи про недостовірність підпису в договорі поруки визнані такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що заявник фактично просить у порядку ст. 432 ЦПК України переглянути правомірність рішення суду, яке набрало законної сили, є обґрунтованим, оскільки зазначена процедура не є додатковою інстанцією перегляду судового рішення по суті та не передбачає повторного встановлення обставин виникнення поруки.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта Київського НДІСЕ №8218/24-32 від 08 травня 2025 року у справі №758/1518/21 доводить відсутність у ОСОБА_1 матеріального обов`язку, колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року у справі №758/1518/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укрсиббанк» про визнання договору поруки недійсним відмовлено, і це рішення набрало законної сили. Отже, результат розгляду вказаної справи не призвів ані до визнання договору поруки недійсним, ані до скасування чи зміни постанови Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі №2605/18500/12. Твердження апелянта про те, що рішення у справі №758/1518/21 підтвердило висновки експертизи, не відповідає змісту цього рішення.

Крім того, відповідно до ст. 89, 110 ЦПК України жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а висновок експерта оцінюється судом разом з іншими доказами. Переоцінка висновку експерта з метою повторного вирішення питання про виникнення поруки становить вирішення спору по суті та виходить за межі процедури, визначеної ст. 432 ЦПК України.

Посилання апелянта на ст. 207 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки неукладеність договору поруки не встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обов`язок поручителя встановлений чинним рішенням суду у справі №2605/18500/12.

Доводи апеляційної скарги про дотримання принципу процесуальної економії та про те, що заявник не ставив під сумнів законність рішення щодо інших учасників спору, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки предметом заяви є саме виконавчий лист, виданий на підставі рішення, яким встановлено обов`язок ОСОБА_1 , а не інших осіб.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини та ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів не приймає, оскільки втручання у право заявника на мирне володіння майном у цьому випадку здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, є законним, переслідує легітимну мету виконання судового рішення та не становить надмірного індивідуального тягаря.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2026 р.

Головуючий: Судді: