Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №760/11284/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №760/11284/25

Суддя: Лапчевська Олена Федорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 760/11284/25

номер провадження 22-ц/824/12045/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄфіменко І.О.,

учасники справи: представник заявника Кіпчук Я.С.,

представник заінтересованої особи Гриник М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тютюнник Олени Анатоліївни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року /суддя Катющенко В.П./

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України. /а.с.139-140/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Тютюнник О.А. - звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність спору про право, оскільки заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а орган місцевого самоврядування заперечує цей факт. Зазначала, що ОСОБА_1 згідно з вимогами законодавства подав заяву про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з якою він проживав однією родиною як чоловік та дружина з 2016 року. Інших спадкоємців чи осіб, які претендують на спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає. Ніяких спорів щодо вказаного майна не існує. Враховуючи, що шлюб між заявником та померлою не був зареєстрований, ОСОБА_1 для прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , та оформлення необхідних документів звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Посилалась на ст. 3 СК України, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, ст. 315 ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995, постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування». Зазначала, що орган місцевого самоврядування не звертався до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою відповідно до положень ст. 1277 ЦК України. За таких обставин у ОСОБА_1 не має спору про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 з жодною особою.

02 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Київської міської ради - Гриник М.С., в якому заінтересована особа просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30.04.2026 без змін. Зазначала, що Київська міська рада вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, оскільки суд дійшов вірного висновку про те, що за поданою заявою убачається спір про право. Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а орган місцевого самоврядування, який наділений правом звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою, заперечує цей факт. Посилалася на ч. 1 ст. 293 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, ч. 6 ст. 294 ЦПК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц, від 12.08.2019 у справі № 521/16365/15, від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц, від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19. Зазначала, що метою звернення заявника із цією заявою є встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що необхідно заявнику для прийняття спадщини. Відтак, встановлення такого факту в порядку окремого провадження неможливе, оскільки безпосередньо пов`язане з виникненням у заявника права на спадкування нерухомого майна, тобто з вирішенням спору про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження за участю всіх потенційних спадкоємців за місцем знаходження спадкового майна. Також зазначала, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування за місцем знаходження нерухомого спадкового майна відповідно до ст. 1277 ЦК України є органом, який наділений правом звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

10 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Кіпчука Я.С., в якій апелянт не погоджувався із змістом відзиву у повному обсязі. Зазначав, що заінтересована особа хибно вважає, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження виник спір про право, оскільки у апелянта не має спору про право на спадщину після смерті спадкодавця з жодною особою. Вказував, що відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Таким чином, у заінтересованої особи виникає таке право тільки за певних умов, а саме: у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.03.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковчук Н.М. за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини зареєстровано спадкову справу.

Інших спадкоємців чи осіб, які претендують на спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає.

Київська міська рада не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою відповідно до положень ст. 1277 ЦК України.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 293 ЦПК України про те, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав; ч. 6 ст. 294 ЦПК України про те, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах; ч. 4 ст. 315 ЦПК України про те, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що за поданою заявою убачається спір про право, оскільки заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а орган місцевого самоврядування, який наділений правом звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою, заперечує цей факт. За таких обставин суд вважав за необхідне залишити заяву без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України та роз`яснити заявнику право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність спору про право, апеляційним судом приймаються з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявник звернувся 25.04.2025, тобто до спливу річного строку для звернення до суду органу місцевого самоврядування із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Отже, право органу місцевого самоврядування на звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою виникає лише за наявності певних умов, а саме: відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, відмови від її прийняття, та після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, на час звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту 25.04.2025 річний строк з часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 не сплив, що унеможливлювало звернення органу місцевого самоврядування із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, територіальна громада в особі Київської міської ради на час розгляду справи судом першої інстанції ще не набула статусу сторони у спорі про право на спадщину, оскільки не заявила своїх прав на спадкове майно в установленому законом порядку.

Заперечення Київської міської ради, викладені у поясненнях щодо заяви, не є спором про право, оскільки не містять самостійних вимог на спадкове майно та зводяться лише до незгоди із заявленими вимогами про встановлення факту.

Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності інших спадкоємців ОСОБА_3 , які б претендували на спадщину.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на час розгляду справи судом першої інстанції спір про право був відсутній, а тому підстави для залишення заяви без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України були відсутні.

Сама по собі мета встановлення факту для прийняття спадщини не є перешкодою для розгляду такої заяви в порядку окремого провадження за відсутності спору про право.

Посилання у відзиві на постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц, від 12.08.2019 у справі № 521/16365/15, від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц, від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, зокрема наявність інших спадкоємців та/або спору між ними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тютюнник Олени Анатоліївни - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року - скасувати.

Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2026 р.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua