Вирок від 03 листопада 2026 р. у справі №161/23161/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23161/26

Провадження № 1-кп/161/1724/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 04 листопада 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030580001549 від 08 вересня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, громадянина України, українця, військовослужбовця Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні “солдат”, не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу №96 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія матеріально-технічного забезпечення 3 інженерно-технічної роти 2 інженерно-технічного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлену досудовим розслідуванням точну дату та час, проте не пізніше 19.08.2026, діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, в подальшому неодноразово продовженого, востаннє згідно Указу Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 4928-ІХ від 14.07.2026 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає потерпілий ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, із пластикової коробки, яка знаходилась на шафі в спальній кімнаті вищевказаної квартири, шляхом вільного доступу, таємно викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_6 на суму 700 Євро, що згідно курсу НБУ становить 36 281 грн. 28 коп., чим спричинив останньому майнової шкоди на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_4 у невстановлену досудовим розслідуванням точну дату та час, проте не пізніше 31.08.2026,діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, в подальшому неодноразово продовженого, востаннє згідно Указу Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 4928-ІХ від 14.07.2026 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає потерпілий ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, із пластикової коробки, яка знаходилась на шафі в спальній кімнаті вищевказаної квартири, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_6 на суму 500 Євро, що згідно курсу НБУ становить 25 940 грн. 20 коп., чим спричинив останньому майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Доказами, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, за вказаних обставин та місця вчинив дані кримінальні правопорушення. Суму викраденого не заперечує. У вчиненому розкаявся, просив суворо його не карати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує інформацію про стан його здоров`я, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, повністю відшкодував завдану шкоду, потерпілий у своїй заяві, претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинуваченого немає, просить обвинуваченого суворо не карати, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення, перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати пов`язані із залученням експерта для проведення судової дактилоскопічної експертизи в сумі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн. 60 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: