Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №760/27608/25
Суддя: Таргоній Дар'я Олександрівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/27608/25 Головуючий у І інстанції Тесленко І.О.
Провадження №22-ц/824/5419/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Головного управління ДПС у Рівненській області - Непийводи Інни Андріївни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Рівненській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНСТОР», публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про розкриття банківської таємниці, зазначивши заінтересованими особами Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОНСТОР» та Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК».
В обґрунтування заяви зазначило, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до статей 75, 77, 82 розділу II, підпункту 69.2-2 п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік та на підставі наказу від 22.10.2024 № 2557-п проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2024.
За результатами перевірки складено акт від 09.12.2024 № 19247/Ж5/17-00-07-01/41654619, яким, серед іншого, встановлено порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, положень національних стандартів бухгалтерського обліку та законодавства про бухгалтерський облік, що, за висновками контролюючого органу, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 133 364 487 грн.
Зазначено, що одним із чинників виникнення розбіжностей між задекларованими показниками та даними перевірки стало відображення ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» у податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ДОБРИВО АГРОСВІТ», яке надалі змінило найменування на ТОВ «ЛЕОНСТОР».
Так, між ТОВ «ДОБРИВО АГРОСВІТ» та ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» 11.04.2022 укладено договір поставки № 110422, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити соняшник, а покупець - прийняти та оплатити його вартість. Згідно з первинними документами, відображеними в бухгалтерському та податковому обліку, загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей становила 94 950 000 грн, при цьому доставка товару здійснювалася за рахунок покупця.
Контролюючий орган зазначив про наявність податкової інформації, яка, на його думку, свідчить про ризиковість господарських операцій із зазначеним контрагентом. Зокрема, ТОВ «ЛЕОНСТОР» не мало задекларованих об`єктів оподаткування, достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, не подавало податкової звітності, а реальне походження реалізованої сільськогосподарської продукції та можливість її вирощування і зберігання належними документами не підтверджено.
З огляду на наведене контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження фактичного придбання ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» у ТОВ «ЛЕОНСТОР» товарно-матеріальних цінностей у період з 13.04.2022 по 16.06.2022.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області 06.01.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення № 19517000701, яким ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 133 364 487 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 19 312 112 грн.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі № 460/1233/25 позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.01.2025 № 19517000701.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою цього суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 460/1233/25.
Заявник зазначав, що з метою належного представництва інтересів держави в зазначеній адміністративній справі, підтвердження обставин нереальності господарських операцій між ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» та ТОВ «ЛЕОНСТОР», а також встановлення повного ланцюга руху коштів і кінцевих отримувачів доходу виникла необхідність у розкритті банківської таємниці щодо фінансових операцій ТОВ «ЛЕОНСТОР».
На переконання заявника, отримання відповідної банківської інформації дозволить встановити обсяги та напрями руху коштів, контрагентів, призначення платежів та інших учасників фінансових операцій, що має значення для підтвердження обставин, на які посилається контролюючий орган у межах адміністративного спору.
У зв`язку з цим Головне управління ДПС у Рівненській області просило зобов`язати ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» розкрити банківську таємницю щодо ТОВ «ЛЕОНСТОР», а саме надати інформацію про обсяг та рух коштів із зазначенням призначення платежів, дат їх здійснення, найменувань і кодів ЄДРПОУ контрагентів за період з 13.04.2022 по 16.06.2022 у розрізі окремих операцій за рахунком № НОМЕР_1 , відкритим у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03.12.2025 у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про розкриття банківської таємниці відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник Головного управління ДПС у Рівненській області - Непийвода І.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує про те, що відносно ТОВ «ЛЕОНСТОР» наявна податкова інформація, що свідчить про ризиковість здійснених операцій, а саме: ТОВ «ЛЕОНСТОР» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області. Вид діяльності: 01.11- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відомості про об`єкти оподаткування (20-ОПП) - відсутні. Банківські рахунки станом на 20.11.2023 закриті.
Даний платник податків не забезпечений виробничими засобами та трудовими ресурсами для фактичного виробництва реалізованої продукції.
Крім того, даний суб`єкт господарювання був зареєстрований платником ПДВ з 01 жовтня 2021 року по 23 січня 2023 року та не подавав до контролюючого органу податкову звітність, з моменту створення.
Відповідно до аналізу, проведеного Головним управлінням ДПС у Рівненській області, не можливо підтвердити відповідність наявних власних площ у ТОВ «ЛЕОНСТОР» для вирощування та зберігання сільськогосподарської продукції в обсягах, що відображено в первинних документах на реалізацію (з врахуванням неможливості підтвердження послуг по зберіганню, придбаних в третіх осіб, а також наявності необхідної техніки для здійснення вирощування сільськогосподарської продукції, походження реалізованої продукції (соняшника) - відсутні звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форми 29-сг) та інші документи, що підтверджують здійснення операцій між вищезазначеними суб`єктами господарювання).
Враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити факт придбання за період з 13 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року ТМЦ (насіння соняшника, соняшника) у ТОВ «ЛЕОНСТОР».
Відтак, Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі висновків акту перевірки від 09 грудня 2024 року №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619 прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 січня 2025 року №19517000701.
ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2025 № 19517000701. Судом першої інстанції не взято до уваги доводи Головного управління ДПС у Рівненській області, що заява про розкриття інформації, що містить банківську таємницю у цій справі подана з метою забезпечення належного супроводження судової справи №460/1233/25 та необхідністю надання додаткових доказів на підтвердження здійснення фактично безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій ТОВ «СОЯ- БІОТЕК» із ТОВ «ЛЕОНСТОР».
Скаржник вважає, що викладене вище свідчить про безпідставність зазначення судом в оскаржуваному рішенні, що заява апелянта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, не відповідає вимогам п. п.4, 5 ст. 348 ЦПК України.
Представник Головного управління ДПС у Рівненській області - Непийвода І.А., звертає увагу на те, що суд першої інстанції без будь-яких належних обґрунтувань дійшов висновку, що із поданої заяви та доданих до неї доказів не вбачається, що заявником було дотримано положення ПК України стосовно ТОВ «ЛЕОНСТОР».
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам заявника про важливість захисту економічних інтересів держави та необхідність доведення нереальності господарської діяльності ТОВ «ЛЕОНСТОР», як одного з елементів, через якого проведено транзитний переказ до кінцевого власника доходу.
Також вказує на те, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську інформацію, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію. Зазначені обмеження, у тому числі, викладені в ч.4 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не стосуються випадків надання банком інформації, яка є банківською таємницею, за дозволом клієнта чи за рішенням (вимогою) суду. Такий висновок узгоджується з главою 12 ЦПК України, що регулює порядок розгляду судом справ про розкриття банківської таємниці (п.5 ст.288, п.4 ч.1 ст.290 ЦПК України). Відповідно до п.73.4 ст.73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.
Однак, судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що метою розкриття банківської інформації є отримання рішення про надання банківською установою інформації про обсяг та обіг коштів, із зазначенням призначення платежу, дати платежу, назви та коду ЄДРПОУ контрагентів за період з 13 квітня 2022 року по 16 червня 2022 року по банківському рахунку ТОВ «ЛЕОНСТОР» № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК»- Головченко М.Ю. висловила свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Інші сторони даної справи в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Матеріали справи містять докази належного повідомлення Головного управління ДПС в Рівненській області, а саме звіт про доставку вихідної кореспонденції суду сформований автоматично через систему АСЕД «Апеляція».
ТОВ «ЛЕОНСТОР» повідомлялось про розгляд справи в суді апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку.
Таким чином, судова колегія вважає, що сторони даної справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, суд першої інстанції виходив з того, що заявником до матеріалів заяви не долучено доказів проведення податковим органом перевірки ТОВ «ЛЕОНСТОР», тому посилаючись на ч. 2 ст. 352 ЦПК України суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до статей 75, 77, 82 розділу II, підпункту 69.2-2 п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік та на підставі наказу від 22.10.2024 № 2557-п проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2024.
За результатами перевірки складено акт від 09.12.2024 № 19247/Ж5/17-00-07-01/41654619, яким, серед іншого, встановлено порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, положень національних стандартів бухгалтерського обліку та законодавства про бухгалтерський облік, що, за висновками контролюючого органу, призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 133 364 487 грн.
З огляду на наведене контролюючий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження фактичного придбання ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» у ТОВ «ЛЕОНСТОР» товарно-матеріальних цінностей у період з 13.04.2022 по 16.06.2022.
На підставі акту перевірки від 09 грудня 2024 року №19247/Ж5/17-00-07-01/41654619 ГУ ДПС у Рівненській області складено податкове повідомлення-рішення №19517000701 від 06 січня 2025 року, із даних якого убачається, що ТОВ «СОЯ - БІОТЕК» занижено інші доходи на вартість безоплатно отриманих активі, в порушення вимог п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1 п.134 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України із змінами та доповненнями. п.5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, в результаті чого занижено фінансовий результат в загальній сумі 740913815,20 грн.
За доводами заявника розбіжності між даними перевірки та даними платника податків виникли за рахунок відображення ТОВ «СОЮ-БІОТЕК» нереальних господарських операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ЛЕОНСТОР», щодо якого наявна інформація, яка свідчить про ризиковість здійснених операцій. Зокрема, платник податків не забезпечений виробничими засобами та трудовими ресурсами для фактичного виробництва реалізованої продукції. Крім того, суб`єкт господарювання не зареєстрований платником ПДВ та не подавав контролюючому органу податкову звітність з моменту створення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч.1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.
Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до ст. 47 цього Закону.
Ст. 62 вказаного Закону передбачаються випадки розкриття банком інформації щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками. Зокрема, така інформація розкривається банком центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику або за рішенням суду.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.
При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №761/43384/16-ц.
Згідно з підпунктом 20.1.5 пункту 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
У ст. 75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За змістом ст. 348 ЦПК України у заяві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або зазначенням прав та інтересів, які порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні заяви.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з істотних умов договору банківського рахунка є гарантування банком збереження банківської таємниці.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 646/3518/19 (провадження № 61-196св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 761/21850/19 (провадження № 61-8131св21) та від 08 грудня 2021 року у справі № 686/4972/21 (провадження № 61-10767св21), від 23 березня 2023 року у справі № 752/18896/21 (провадження № 61-1578св23).
Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви.
Пунктом 42.2 ст.42 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю) у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом першої інстанції встановлено і не спростовано матеріалами справи, що заявник - ГУ ДПС у Рівненській області не може вчинити передбачені законом дії щодо отримання від банку інформації, що містить банківську таємницю.
При цьому, колегія суддів враховує, що доказів проведення податковим органом перевірки чи доказів того, що ТОВ «ЛЕОНСТОР» повідомлялись належним чином про проведення документальної позапланової виїзної перевірки не надано.
До заяви ГУ ДПС у Рівненській області не долучили доказів того, що копію Апеляційна скарга не містить доводів на спростування наведених висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд зазначає, що сам факт необхідності перевірки правильності нарахування і сплати податків є підставою для призначення податкової перевірки, але не є автоматичною підставою для розкриття банківської таємниці.
Податкова перевірка є формою податкового контролю, мета якої полягає у тому, щоб перевірити своєчасність, достовірність і повноту нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Підстави, порядок призначення та проведення перевірок визначені Податковим кодексом України, зокрема главою 8 ПКУ. Саме в межах цієї процедури податкова може аналізувати податкову звітність, направляти запити платнику, вимагати пояснення та документи, проводити документальну або фактичну перевірку, складати акт перевірки та за наявності підстав приймати податкові повідомлення-рішення. Тобто перевірка є інструментом реалізації контрольної функції держави у сфері оподаткування.
Натомість розкриття банківської таємниці полягає у наданні доступу до спеціально захищеної законом інформації: даних про рахунки, рух коштів, призначення платежів, контрагентів, обсяг операцій та інші відомості, які банк отримав у процесі обслуговування клієнта.
Органом державної податкової служби не наведено обґрунтованих посилань на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції норм Податкового кодексу України відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки розкриття судом банківської таємниці можливо лише з підстав та в порядку, визначених законом, проте таких заявником не визначено.
Посилання скаржника на розгляд справи №460/1233/25 щодо оскарження ТОВ «СОЯ-БІОТЕК» податкового повідомлення-рішення висновків суду першої інстанції не спростовує та не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.
Враховуючи вказані вище норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що заявником не надано суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів, неможливість вчинення яких могло б надавати підстави для розкриття судом банківської таємниці.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у Рівненській області про розкриття банківської таємниці.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на рішення Подільського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі № 758/15672/25, Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року у справі № 757/20522/25-ц та Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року у справі № 761/18091/25 та рішення Галицького районного суду міста Львова від 06 травня 2025 року у справі № 461/3475/25, як на такі, що ухвалені на користь контролюючого органу в подібних справах, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки ці судові рішення ухвалені судами першої інстанції в інших провадженнях, за інших фактичних обставин та на підставі оцінки інших доказів, процесуально не пов`язані із даною справою, яка є предметом апеляційного перегляду, а тому вони не мають преюдиційного чи обов`язкового значення для вирішення даної справи у розумінні положень ЦПК України та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну представника Головного управління ДПС у Рівненській області - Непийводи Інни Андріївни залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: О.В. Борисова
С.А. Голуб
Оригінал: reyestr.court.gov.ua