Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №755/27025/13-ц
Суддя: Борисова Олена Василівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№22-ц/824/15282/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року місто Київ
справа №755/27025/13-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.
за участю секретаря судового засідання - Щур К.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2026 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Універсал Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з заявою, в якій просив визнати виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2014 року №755/27025/13-ц, виданий на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року у справі №755/27025/13-ц, таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обгрунтовував тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року у справі №755/27025/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором.
На виконання вказаного рішення 06 червня 2014 року був виданий виконавчий лист №755/27025/13-ц щодо боржника ОСОБА_1 , який двічі пред`являвся до виконання та двічі повертався стягувачу, після чого строк його повторного пред`явлення до виконання сплив і доказів поновлення цього строку не існує.
Вказував, що вперше виконавче провадження за виконавчим листом було відкрите постановою від 03 липня 2014 року (ВП НОМЕР_1), однак постановою від 25 грудня 2014 року у ВП НОМЕР_1 виконавчий лист повернутий стягувачу.
Зазначав, що 27 квітня 2015 року вдруге відкрите виконавче провадження за відповідним виконавчим листом (ВП №47384689) та 15 грудня 2016 року виконавчий лист повторно повернуто стягувачу.
Вказував, що строк для наступного пред`явлення до виконання вказано до 15 грудня 2019 року, однак після 15 грудня 2019 року будь-яке примусове виконання виконавчого листа було можливе виключно за наявності окремої ухвали суду про поновлення строку його пред`явлення до виконання.
Посилався на те, що оскільки виконавчий лист був використаний для примусового виконання, двічі був повернутий стягувачу, після спливу строку повторного пред`явлення виконавчий лист не був належно легалізований для нового виконання через судове поновлення строку та втратив властивість документу, який може бути примусово виконаний, а відтак виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в розумінні ст.432 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа у справі №755/27025/13-ц залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосована ч.2 ст.432 ЦПК України, не враховано актуальних висновків Великої Палати Верховного Суду.
Вказував, що суд першої інстанції встановивши усі факти, що підтверджують втрату виконавчим листом примусової придатності, не надав їм належного правового наслідку.
Зазначав, що судом першої інстанції не надано оцінки тому, що заміна стягувача не поновила строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
23 жовтня 2026 року від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Заінтересовані особи: АТ «Універсал Банк», ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У судовій практиці наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально-правові підстави для припинення цивільно-правових зобов`язань передбачені главою 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК України і можуть припинятися, зокрема, внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припиненням зобов`язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема, видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі 824/67/20.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22.
Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року у справі №755/27025/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №BL3799 від 17 квітня 2008 року в сумі 42955,64 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 22 серпня 2013 року становить 373299,89 грн. (з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 28019,82 швейцарських франків, еквівалент 243502,27 грн., відсотки - 11773,54 швейцарських франків, еквівалент 102316,28 грн., підвищені відсотки - 3162,28 швейцарських франків, еквівалент 27481,35 грн.) та судовий збір - 3555,70 грн.
Зазначене судове рішення не оспорювалось та набрало законної сили.
06 червня 2014 року на виконання вказаного рішення суду щодо боржника ОСОБА_1 був виданий виконавчий лист, який пред`являвся до примусового виконання і постановою державного виконавця від 03 липня 2014 року було відкрите виконавче провадження НОМЕР_1.
Постановою державного виконавця від 25 грудня 2014 року виконавчий лист у виконавчому провадженні НОМЕР_1 був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
В подальшому вказаний виконавчий лист був повторно пред`явлений до примусового виконання та 27 квітня 2015 року державним виконавцем відкрите виконавче провадження №47384689.
Постановою державного виконавця від 15 грудня 2016 року виконавчий лист у виконавчому провадженні №47384689 був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у справі №755/27025/13-ц відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», стягувач: ПАТ «Універсал Банк», боржник - ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року у справі №755/27025/13-ц залишено без задоволення заяву ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал», стягувач - ПАТ «Універсал Банк», боржники - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчих листах.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року у справі №755/27025/13-ц, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - кредитора ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» по рішенню Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року.
За даними АСВП на теперішній час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження у яких боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем АТ «Універсал Банк» або ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Матеріали справи №755/27025/13-ц не містять даних про звернення стягувача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Вбачається, що у своїй заяві ОСОБА_1 посилається лише на процесуальну підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а саме - закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився, про матеріально-правові підстави не вказує.
За змістом процесуального закону сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає у встановленні фактів припинення матеріального обов`язку боржника після ухвалення рішення або встановленні фактів помилкової видачі виконавчого листа судом.
Заявником ОСОБА_1 не надано доказів виконання свого зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2014 року, яке в установленому законом порядку не скасоване та підлягає обов`язковому виконанню. Відсутні і докази припинення зобов`язань ОСОБА_1 з будь-яких причин після ухвалення судового рішення.
При цьому, сама по собі наявність обставин, що свідчать про пропуск стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
За відсутності доказів погашення заборгованості чи скасування судового рішення, на підставі якого видано документ, сам по собі виконавчий лист є належним і чинним, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2014 року №755/27025/13-ц таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню колегія суддів відхиляє, оскільки сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Пропуск цього строку унеможливлює відкриття виконавчого провадження без його поновлення судом, однак не припиняє грошового зобов`язання боржника та не анулює законну силу судового рішення чи виданого на його виконання документа.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі №754/511/23 на які посилається апелянт в апеляційній скарзі не можуть бути застосовані, оскільки вони є не релевантними по відношенню до правовідносин, що виникли у даній справі.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив наявні у справі докази та дав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на законність постановленої ухвали не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2026 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua