Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №757/63277/21-ц — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 757/63277/21-ц

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/7178/2026

Головуючий у суді першої інстанції І. В. Григоренко

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

14 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Григоренко І. В., в примішенні Печерського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Приватний виконавець Корольов В. В., Приватний нотаріус Войнарска І. А., в якому просила визнати виконавчий напис, вчинений 25.07.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А., зареєстрований в реєстрі за № 938, про стягнення з неї на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором поруки від 06.12.2019, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. за реєстровим № 1675, у розмірі 33 453 480,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що 25.07.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 938 про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за договором поруки від 06.12.2019, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. за реєстровим № 1675, у розмірі 33 453 480,00 грн.

Вказувала, що 06.12.2019 між нею та відповідачем було укладено договір поруки, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. за реєстровим № 1675, відповідно до умов якого вона зобов`язалася відповідати перед ОСОБА_5 за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Генеральний резервний фонд» (боржник), що виникли з Договору від 19.04.2018 року № 190418/DR, який був укладений між кредитором BLOOMFITDL OIL & CAS COPR та боржником. На підставі вказаного виконавчого напису 04.08.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62728362.

Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням процедури, передбаченої Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а саме, нотаріусу не було надано оригіналу нотаріально посвідченої угоди; нотаріус не переконався у безспірності грошових вимог. За таких обставин, позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задволення позову у повном уобсязі. Здійснити розподіл судових витрат.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що в оскаржуваному рішенні суд вказав необхідні вимоги для вчинення виконавчого напису нотаріуса, послався на необхідність з`ясування і перевірки доводів боржника, але проігнорував порушення цих необхідних вимог по напису, що оскаржується, і відсутність підстав для вчинення виконавчого напису відносно позивача, а саме безспірність заборгованості, строк для вчиннення напису та належне повідомлення боржника.

Судом не враховано, що із матеріалів нотаріальної справи за виконавчим написом, наданої нотаріусом за ухвалою суду, взагалі не вбачається доказів розміру заборгованості. В матеріалах справи та справі нотаріуса відсутні докази наявності письмової згоди боржника на передачу прав третій стороні та письмове повідомення про це. Зокрема матеріали нотаріальної справи не місять доказів направлення позивачу та отримання нею вимоги про усунення порушень за договором, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд не надав оцінку жодному з доводів позивача та аргументів позовної заяви.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу, просила задовольнити на підставі викладених в ній доводів.

Відповідач у судове засідання апеляційного суду в четвертий раз не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення 07.09.2026 судової повістки на його поштову адресу (трекінг відправлення RM 0677 9929 UA). Згідно перевірки статусу відстеження відправлення, станом на 18.09.2026, перебуває у сотрувальному центрі США. Подальші відомості відстутні. Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. 09.09.2026 адвокат Іванченко А. В. повідомила суд апеляційної інстанції про те, що вона не представляє інтереси ОСОБА_4 у справі № 757/63277/21-ц.

Треті особи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету приватного виконавчця та на поштові адреси приватного нотаріуса та ТОВ «Генеральний резервний фонд», причини неявки суду не повідомили.

Будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

При цьому суд ураховує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

Проте таким вимогам закону оскаржуване рішення у справі не відповідає.

Так, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 06.12.2019 між ОСОБА_1 (Поручитель) та ОСОБА_5 (Кредитор) було укладено договір поруки, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А., за реєстровим № 1675, відповідно до умов якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань ТОВ «Генеральний резервний фонд» (боржник), що виникли з Договору від 19.04.2018 року № 190418/DR, який був укладений між кредитором та боржником.

25.07.2020 представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської І. А. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій просив з метою погашення заборгованості перед кредитором ОСОБА_5 у розмірі 33 453 480,00 грн вчинити виконавчий напис на договорі поруки, укладеним ОСОБА_5 з ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. за реєстровим № 1675.

25.07.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 938, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 невиплачені в строк з 24.06.2020 на підставі договору поруки від 06.12.2019, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. за реєстровим № 1675, грошові кошти у розмірі 33 453 480,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на 25.07.2020 року складає 1 200 000,00 доларів США. Строк, за який має проводитися стягнення - з 01.05.2020 до 24.06.2020 включно.

04.08.2020 Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 6272836255880095 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 25.07.2020 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А., що зареєстрований в реєстрі за № 938.

Також судом встановлено, що оригінал договору поруки від 06.12.2019, укладений між ОСОБА_5 з ОСОБА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. за реєстровим № 1675, разом з іншими необхідними документами був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказувала на те, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням процедури, передбаченої Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а саме, нотаріусу не було надано оригіналу нотаріально посвідченої угоди та нотаріус не переконався у безспірності грошових вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність та необґрунтованість. Суд вважав, що правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, а тому погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ вказаного Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.

Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) та постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 947/10174/21 (провадження № 61-11444св22).

Аналіз зазначених вище норм законодавства України вказує про те, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, а заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем - безспірною.

Натомість захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання повідомлень-письмової вимоги про усунення порушень боржнику, та спрямоване на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року в справі № 910/13233/17 зазначено, що на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зі змісту постанов Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 758/14854/20 (провадження № 61-15111св21), від 03 квітня 2023 року у справі № 522/9777/21 (провадження № 61-665св23), від 03 жовтня 2025 року у справі № 361/10930/23 (провадження № 61-4323св25) слідує, що підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Отже, вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18), від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції не врахував, що постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2023 у справі № 757/28189/20-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_9 заборгованість у розмірі 31 929 360 гривень, що станом на 24 червня 2020 року за офіційним курсом Національного банку України складало 1 200 000 доларів США скасовано. Провадження у справі за позовом громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_4 до громадянки України ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито. Суд дійшов висновку про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постанова набрала законної сили 16 травня 2023 року.

У цій справі судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що: «19 квітня 2018 року між компанією «BLOOMFIELD OIL&GAS CORT» (США), як продавцем, та ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», як покупцем, був укладений Договір № 190418/DR щодо купівлі та продажу вугілля сорт/марка D, за умовами якого продавець продає та поставляє, а покупець купує та приймає доставку вугілля марки/сорту D, виробленого ВАТ «Шубарколь Комір», загальною кількістю 30000 (тридцять тисяч) метричних тон. Термін доставки визначений сторонами протягом травня, червня, липня 2018 року. Ціна товару визначена таким чином: специфікація В (низький зольність): 104,00 доларів США за метричну тону. Оплата у розмірі 100% вартості товару здійснюється протягом 10 банківських днів з дня поставки товару. У п.11 цього Договору визначено, що кожна сторона може передати свої зобов`язання за цією угодою третій стороні лише за письмовою згодою іншої сторони. При цьому, якщо будь-яка із сторін хоче передати права і зобов`язання третій стороні, це може бути зроблено шляхом письмового повідомлення іншої сторони протягом місяця з моменту передачі. У Постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 Верховний Суд вказав на те, що відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. З наведених обставин справи вбачається, що договір поруки на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість з відповідача був укладений на забезпечення виконання зобов`язань за Договором № 190418/DR укладеним 19 квітня 2018 року між компанією «BLOOMFIELD OIL&GAS CORT» (США) та ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», предметом цього договору є купівля-продаж вугілля. А отже основний договір був укладений між юридичними особами та виник у зв`язку із здійсненнями ними господарської діяльності. Та обставина, що в подальшому компанією «BLOOMFIELD OIL&GAS CORT» здійснено відступлення права вимоги на користь позивача ОСОБА_9 не змінює суті зобов`язання, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, воно залишається господарсько-правовим, так як виникло у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності юридичних осіб. До позивача перейшло лише право вимоги, а основний договір є таким, що був укладений між юридичними особами у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності».

Вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі ч.4 ст.82 ЦПК України.

Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом минув строк права вимоги, який в даному випадку становить один рік, отже виконавчий напис вчинено поза межами строку на його вчинення. Зазначене підтверджується і рахунками на оплату, що додані до позову. Рахунки датовано 07.05.2018, 15.05.2018, 29.05.2018. У Додатках до рахунків вказано дати поставки товару, які за Договором здійснюються протягом травня, червня, липня 2018 року. Оплата за договором здійснюється протягом 10 банківських днів з дня поставки товару. Відповідно, право вимоги виникло у 2018 року і сплило у 2019 році.

Отже, вчинення виконавчого напису нотаріуса поза межами строку, встановленого для його вчинення, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2025 (справа №916/3006/17), та постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 18 січня 2023 року № 274/2478/18 (провадження № 61-6636св21), що базується на рішенні ЄСПЛ від 06.02.2025р. у справі «ТОВ «Укркава» проти України» (CASE OF UKRKAVA, TOV v. UKRAINE).

В матеріалах справи відсутні будь які докази щодо виконанння сторонами умов договору № 190418/DR щодо купівлі та продажу вугілля сорт/марка D. Тобто, суд позбавлений можливості перевірити виконання умов даного договору та проведення за ним розрахунків.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц зробила наступні правові висновки: «Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів нотаріальної справи за виконавчим написом, наданої нотаріусом за ухвалою суду, взагалі не вбачається доказів розміру заборгованості. Відсутня будь-яка сума зобов`язання в Договорі № 190418/DR від 19.04.2018, у Договорі відступлення права вимоги від 17.10.2019. У справі нотаріуса не міститься жодного фінансового документу, що свідчить про наявність заборгованості. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Та обставина, що за договором поруки від 06.12.2019 ОСОБА_1 прийняла на себе відповідальність за виконання ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», як покупцем, своих зобов`язань за договором на суму 1 200 000 доларів США, не свідчить про те що заборгованість ТОВ «ГЕНЕРАЛЬНИЙ РЕЗЕРВНИЙ ФОНД», як покупця, перед компанією «BLOOMFIELD OIL&GAS CORT» (США), як продавцем, складає за договором № 190418/DR від 19.04.2018 щодо купівлі та продажу вугілля сорт/марка D саме 1 200 000 доларів США. Докази цьому в матеріалах справи відсутні.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. (Постанова Верховного Суду від 06 червня 2019 року, справа № 750/1627/18). Крім того, до позову надано докази часткової сплати поставок за Договором ТОВ «Генеральний резервний фонд».

Твердження нотаріуса в письмових поясненнях від 30.04.2024, що оплати за Договором поставки вчинено в 2018 році до укладання Договору поруки є хибними, оскільки Договір поруки є похідним від основного Договору № 190418/DR від 19.04.2018.

При цьому сама по собі відсутність коштів на рахунках стягувача (Кредитора) не є безспірним доказом заборгованості іншої сторони договору та відповідно і ОСОБА_1 .

Також матеріали справи не місять доказів направлення позивачу та отримання нею вимоги про усунення порушень за договором, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, існують та підтверджуються матеріалами справи підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню через недотримання процедури його вчинення і відсутність доказів безспірності вимог стягувача.

Саме тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника та наявності підстав для відповідальності його поручителя. Це є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Натомість суд першої інстанції помилково вважав відсутніми підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому ухвалене у справі рішення суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, що призвело до помилкового вирішення справи, у зв`язку із чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 задоволенню.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, другій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Так, за подання позивачем позову немайнового характеру у паперовій формі у 2021 році судовий збір підлягав сплаті у розмірі 908,00 грн. За подання апеляційної скарги у електронній формі на рішення суду у цій справі судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 089,60 грн (908,00 х 150% х 0,8).

Оскільки судом задоволено позовну заяву та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , тому у відповідача виник обов`язок щодо відшкодування судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1 997, 60 грн. Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарскої І. А. №938 від 25 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , який проживає АДРЕСА_2 453 480 гривень боргу за договором поруки від 06 грудня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А. за реєстровим №1675.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_3 , США на користь держави судовий збір у розмірі 1 997 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім) 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 03 листопада 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна