Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №159/6445/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6445/26

Провадження № 3/159/2235/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, що надійшла від Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованої, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 28.09.2026 року о 12 год 20 хв на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин 456 км+70м, керуючи транспортним засобом марки «BMW 320D XDRIVE», державний номерний знак НОМЕР_2 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагувала на її зміну, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала стан проїзної частини, при виникненні небезпеки не вжила всіх заходів безпечного об`їзду перешкоди, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

15.10.2026 ОСОБА_1 до її електронного кабінету в системі Електронний суд доставлено повістку про розгляд справи 04.11.2026, Крім того, через канцелярію суду ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її о відсутності.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, суд про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, а тому, відповідно до ст. 268 КУпАП, її неявка до суду не перешкоджає розгляду справ по суті.

Європейський Суд з прав людини у п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На підставі викладеного суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не є достатніми для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 783320 від 28.09.2026, схему місця ДТП, письмові пояснення ОСОБА_1 та свідка, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 28.09.2026, фотографії та відеозапис із місця події.

Водночас з акта обстеження вбачається, що ділянка автомобільної дороги М-07 Київ — Ковель — Ягодин (456 км + 197 м) не відповідала вимогам ДСТУ 3587:2022, зокрема на проїзній частині була вибоїна розміром 1,05 м ? 1,5 м та глибиною 11 см. При цьому, як убачається з відеозапису, на цій ділянці були відсутні попереджувальні дорожні знаки, які б інформували водіїв про відповідну небезпеку.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху України водій повинен обирати безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, а згідно з п. 12.3 цих Правил у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди.

Отже, обов`язок водія вжити заходів для уникнення наїзду на перешкоду виникає за умови наявності об`єктивної можливості своєчасно її виявити та технічної можливості відреагувати на небезпеку.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 рухалася з перевищенням установленої швидкості або обрала швидкість, яка не відповідала дорожнім умовам. Так само не встановлено, з якої відстані вибоїна була об`єктивно видимою для водія та чи мала вона достатньо часу і технічну можливість зупинити автомобіль або безпечно об`їхати перешкоду.

Для з`ясування цих обставин необхідно було встановити швидкість руху автомобіля, відстань виявлення перешкоди, час реакції водія та гальмівний шлях транспортного засобу. Проте відповідних вимірювань і досліджень не проведено, а інших доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 реальної можливості уникнути наїзду, матеріали справи не містять, з врахуванням того, що у поясненнях свідок повідомляє, що автомобіль яким керувала ОСОБА_1 рухався за вантажним автомобілем.

Згідно зі статтями 251, 252 та 280 КУпАП обов`язок збирання, дослідження й оцінки доказів, а також з`ясування винуватості особи покладається на орган (посадову особу), який розглядає справу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 15.05.2019, у якій суд зробив висновок щодо недостатності визнання вини особою для встановлення факту вчиненого нею правопорушення.

Отже, сам факт наїзду на вибоїну та пошкодження транспортного засобу не є достатньою підставою для висновку про порушення водієм Правил дорожнього руху. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів порушення ОСОБА_1 конкретних вимог ПДР та причинного зв`язку між таким порушенням і наслідками ДТП, суд доходить висновку про недоведеність її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, прийшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена, а тому в її діях відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 221, 247, 253, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р.Я.Смалюх