Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №159/4865/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4865/26

Провадження № 2/159/2818/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411), від імені якого діє представник Дармограй Анастасія Тимофіївна (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач або кредитор або товариство або кредитодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 572975-КС-001 від 23.12.2025 у розмірі 27120,00 грн (далі- кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 572975-КС-001 про надання кредиту в розмірі 8000,00 грн, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитор свої зобов`язання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов`язки не виконував у зв`язку з чим станом на 09.07.2026 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 27120,00 грн з яких 8000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 13520,00 грн заборгованості за процентами, 1600,00 грн заборгованість за комісією, 4000,00 грн заборгованості по відсотках в порядку ст. 625 ЦК України.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 24.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребував докази в АТ КБ «Приватбанк», розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

23.09.2026 до суду надійшли з АТ КБ «Приватбанк» витребувані судом докази.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067265504636, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою про його вручення члену сім`ї відповідача.

Відповідно до ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

23.12.2025 року між позичальником та ТОВ «Бізнес Позика» укладено договір про надання кредиту № 572975-КС-001, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 8 000,00 грн (п. 2.1, 2.7).

Дата видачі кредиту — 23.12.2025 року (п. 2.13). Стандартна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1 % на день (п. 2.4). Строк кредитування складає 24 тижні (п. 2.3), а датою повернення кредиту визначено 09.06.2026 року (п. 2.8, 2.14).

Розмір комісії за видачу кредиту становить 1600,00 грн, яка є одноразовою та сплачується позичальником у дату видачі кредиту - 23.12.2025 року (п. 1.6, 2.5).

У разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати процентів, комісії або кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів річних здійснюється за кожен день прострочення у розмірі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту на день, при цьому сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту не може перевищувати 50 % від отриманої суми кредиту (п. 7.5).

Умовами договору передбачено право кредитора здійснювати відступлення права вимоги за цим договором третім особам без згоди позичальника (п. 5.3.6, 5.8).

В реквізитах договору та додатка зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, паспортні дані, РНОКПП, контактні номери телефонів, електронну поштову адресу та номер електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 позичальника. Кредитний договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9109, а кредитором — кваліфікованим електронним підписом уповноваженої посадової особи.

23.12.2025 позивач також підписав Паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-8043. У документі зафіксовано інформацію про основні умови кредитування, зокрема суму кредиту 8000,00 грн, строк кредитування 169 днів (24 тижні), фіксовану процентну ставку 365,00 % річних, комісію за надання кредиту в розмірі 1600,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 19785,72 грн, реальну річну процентну ставку 6918,25 %, а також графік з 12 платежів.

Візуальною формою послідовності дій Клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №572975-КС-001 від 23.12.2025 року підтверджується хронологічний порядок дій сторін: вхід позичальника до особистого кабінету, надання та підписання Паспорта споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-8043, формування оферти, підписання Договору позичальником одноразовим ідентифікатором UA-9109 та кредитором кваліфікованим електронним підписом, а також направлення примірників документів на електронну пошту позичальника.

У матеріалах справи міститься Анкета клієнта від 09.07.2026 року, яка містить повні персональні та ідентифікаційні дані позичальника (ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, адреси реєстрації та проживання, контактні номери телефонів, e-mail, номер банківської картки), а також інформацію стосовно бажаного кредиту (сума 8 000,00 грн, дата отримання 23.12.2025).

Відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 24.08.2026, банківською випискою за 23.12.2025 по рахунку відповідача, підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Профіт Гід» від 23.12.2025 підтверджується, що позивач перерахував, а відповідач отримав на рахунок банківської карти НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я відповідача, 8000,00 грн на виконання умов кредитного договору.

У розрахунку заборгованості станом на 09.07.2026 року позивач зазначив, що 23.12.2025 року позичальнику видано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн та 23.12.2025 року нараховано комісію у розмірі 1600,00 грн. За період користування кредитом з 23.12.2025 року по 09.06.2026 року (169 днів) позичальнику було нараховано процентів за користування кредитом на загальну суму 13520,00 грн за ставкою 1,00 % на день. Крім того, за період прострочення з 07.01.2026 року по 06.06.2026 року на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 4000,00 грн процентів річних від простроченої суми.

Заборгованість станом на 09.07.2026 року складає 27120,00 грн, з яких: 8000,00 грн - тіло кредиту, 13520,00 грн - проценти за користування кредитом, 1600,00 грн — комісія, 4000,00 грн - проценти за ст. 625 ЦКУ.

З розрахунку вбачається, що позичальник часткових або повних платежів на виконання зобов`язань за кредитним договором не здійснював.

Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 880 від 06.04.2017 року та розпорядження Нацкомфінпослуг від 11.05.2017 року № 1593, позивача зареєстровано як фінансову установу та видано ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно з листом Національного банку України від 15.03.2024 року та витягом із Державного реєстру фінансових установ НБУ від 14.03.2024 року підтверджується, що 14.03.2024 року Національним банком України внесено запис про переоформлення ліцензії позивача на провадження діяльності з надання фінансових послуг (надання коштів та банківських металів у кредит).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір №572975-КС-001 від 23.12.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-9109», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 8000,00 грн на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн надійшли на картковий рахунок відповідача 23.12.2025 в АТ КБ «Приватбанк».

Строк користування кредитними коштами встановлений до 09.06.2026 року.

У матеріалах справи відсутня інформація про повернення відповідачем тіла кредиту.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 8000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процентна ставка за кредитом становить 1 % в день і є фіксованою (п. 2.4), що відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже, за період користування з 23.12.2025 року по 09.06.2026 року (169 днів) відповідачу нараховані проценти в розмірі 13520,00 грн (8000,00 грн тіла кредиту * 1% щоденно * 169 днів).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач протягом дії кредитного договору чи після його завершення сплачував проценти за користування кредитними коштами.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів за період з 23.12.2025 по 09.06.2026 в розмірі 13520,00 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 1600,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі (п. 2.5).

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1600,00 грн є безпідставною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків виконання зобов`язань позичальник зобов`язаний сплатити заборгованість з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу ст. 625 ЦК України (п. 7.5). Такі проценти річних нараховуються за кожен день прострочення у розмірі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту в день, при цьому сукупна сума нарахованих штрафних санкцій не може перевищувати половини суми одержаного кредиту (п. 7.5).

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за ст. 625 ЦК України в розмірі 4000,00 грн.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного суд вважає що вимога про стягнення з відповідача процентів нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 4000,00 грн є безпідставними.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 21520,00 грн з яких: 8000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 13520,00 грн заборгованості по процентах; у стягненні 4000,00 грн заборгованості за процентами в порядку ст. 625 ЦК України та 1600,00 грн заборгованості за комісією належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 2112,61 грн (79,35 % від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 572975-КС-001 від 23.12.2025 у розмірі 21520,00 грн, з яких:

-8000,00 грн заборгованості по тілу кредиту;

-13520,00 грн заборгованості по процентах за період з 23.12.2025 по 09.06.2026;

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» у стягненні з ОСОБА_1 4000,00 грн заборгованості за процентами нарахованими за ст. 625 ЦК України та 1600,00 грн боргу за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 2112,61 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411; ЄДРПОУ 41084239);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) .

Повне судове рішення складене 03.11.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх