Суд: Камінь-Каширський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №157/991/26
Суддя: Гамула Б. С.
Справа № 157/991/26
Провадження №2/157/693/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого – судді Гамули Б.С.,
з участю секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 19.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» (далі – ТОВ «ФК «ІРБІС», кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі – відповідач) укладено кредитний договір №40144359 (далі – кредитний договір, договір). За цим кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Відповідач уклав вказаний кредитний договір та йому перераховані кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 3000 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами статей 530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (далі – ТОВ «ФК «ПОЗИКА», новий кредитор), відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №01092025/1 (далі – договір факторингу). Згідно з цим договором факторингу 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №40144359 від 19.10.2021. Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 10 200 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 3000 грн; заборгованість за відсотками – 7200 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями – 0 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №40144359 від 19.10.2021 у розмірі 10 200 грн, а також понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися. Представник відповідача подав заяву, в якій зазначив, що у позовній заяві позивач просить також стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 грн, однак не надає жодного доказу про фактичну сплату позивачем адвокату вказаних коштів. Просить провести розгляд справи без їх участі, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» у стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту №40144359, за умовами якого товариство надає кредит клієнту у розмірі 3000 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору (п. 3.1 договору.
Згідно з п. 3.2.1, п. 3.2.2 договору пільговий період становить 30 календарних днів із 19.10.2021 по 18.11.2021, пільгова процентна ставка (знижка) 3%, стандартний період – 60 календарних днів із 19.11.2021 по 17.01.2022, стандартна процента ставка 3%.
Відповідно до пунктів 4.1-4.2 договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 17.01.2022 (далі за текстом – строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.
Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом 478056, який надісланий йому на номер телефону, що вбачається з довідки про ідентифікацію клієнта від 16.02.2026. Цим же підписом відповідачем був підписаний додаток №1 до договору – графік погашення боргу.
Із змісту договору про надання фінансового кредиту №40144359 від 19.10.2021 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» 19.10.2021 року було здійснено переказ коштів в сумі 3000 грн на платіжну картку відповідача, маска якої НОМЕР_1 , та яка вказана у довідці про ідентифікацію клієнта, що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251024112713 від 24.10.2025.
Розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту, здійсненим ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» станом на 01.09.2025, боржнику нарахована заборгованість у розмірі 10 200 грн, яка складається із заборгованості за кредитом – 3000 грн та заборгованості за відсотками – 7200 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору в електронній формі та виконання умов договору позичальником щодо надання коштів у кредит, а також неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що добровільно не сплачена.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Між ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» (далі – фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі – клієнт) 01 вересня 2025 року укладено договір факторингу №01092025/01. Згідно з п. 2.1. договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 4.1 вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку №1 до цього договору.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру прав вимоги від 01.09.2025 за договором факторингу 01092025/01 від 01.09.2025, витягу з додатку №1 до договору факторингу 01092025/01 від 01.09.2025, платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10 200 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 7200 грн – заборгованість за відсотками.
Тобто, щодо конкретних правовідносин – набуття Договором факторингу зобов`язальної сили відбулось 01.09.2025 у день підписання між ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» та ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» Реєстру прав вимоги, у якому зазначений ОСОБА_1 .
Надана копія договору факторингу містить підписи його сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта – ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» до фактора – ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА».
Суд вважає, що копії договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру прав вимоги, платіжної інструкції, витягу з додатку №1 є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
З урахуванням обставин та підтверджуючих ці обставини документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №40144359 від 19.10.2021, а тому позов підлягає повному задоволенню.
Позивач ТОВ «ФК «ПОЗИКА» у позовній заяві просить суд стягнути на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 5500 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд, задовольняючи позов повністю, стягує з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2662 грн 40 к.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Згідно з нормами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з висновком зробленим у постанові Верховного суду 13.03.2025 у справі №275/150/22, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості від 08.05.2026, договір №39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026, додаткова угода №40144359 від 08.05.2026 до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №841 від 2.07.2016, згідно з якими вартість послуг із надання правничої допомоги становить 5500 гривень.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, бере до уваги обґрунтування сторони відповідача наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 626, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №40144359 від 19 жовтня 2021 року у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) гривні 40 копійок та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», вулиця Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, код в ЄДРПОУ 39493634; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий Б.С. Гамула
Оригінал: reyestr.court.gov.ua