Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №600/3544/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Чернівці Справа № 600/3544/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним (незаконним) рішення військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2026 № 693/17755 щодо відмови у звільненні солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи П групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і а саме: необхідність військову службу" через сімейні обставини, здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначав, що крім нього, інших членів сім`ї, які спільно проживають та могли здійснювати постійний догляд за його батьком, немає. Таким чином, вважає, що надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком, особою з інвалідністю I групи та відсутності інших членів її сім`ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав відповідачу рапорт про звільнення з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи.

Оскільки відповідач не звільнив його з військової служби на підставі поданого рапорту, позивач вважає рішення відповідача протиправними.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Посилаючись на положення підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідач зазначав, що до рапорту позивача були долучені не усі документи, які дають йому право на звільнення з військової служби.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням встановленої форми, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Позивач перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 04.02.2026 за № 693/7122 (а.с. 17 на звороті).

10.03.2026 позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Наведена обставина не заперечується відповідачем.

За результатом розгляду поданого рапорту, 22.03.2026 відповідач листом за вих. №693/17755 повідомив позивача про відсутність підстави для звільнення його з військової служби з зазначенням наступної підстави: «Згідно документів, долучених до рапорту, встановлено наявність особи першого ступеня споріднення, яка сама не потребує постійного стороннього догляду та відповідно може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , а саме, син - ОСОБА_3 . Крім того, з листа Голови Ради ветеранської організації Путильщини (вх. № 13251 від 19.03.2026) встановлено, що у ОСОБА_2 є ще доньки, що у разі підтвердження може також слугувати доказом наявності інших осіб першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за батьком».

Вважаючи відмову відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Указом Президента України № 69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як видно з матеріалів справи, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється особою з інвалідністю І групи.

Щодо звільнення позивача з військової служби, у зв`язку з необхідністю постійного догляду за батьком з числа осіб з інвалідністю IІ групи, суд зазначає таке.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII.

Так, за змістом п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, зі змісту наведених правових норм висновується, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, за їх бажанням звільняються з військової служби під час воєнного стану у тому числі з необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю першої чи другої групи.

Частиною 7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення № 1153/2008).

Підпунктом 2 п. 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.п. 1 п. 1.5 Інструкція № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу у військових частинах оформляється, серед іншого, Подання (додаток 1) на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо звільнення з військової служби.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (п. 12.11 Інструкції № 170).

Згідно пункту 12.1 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Алгоритм дій військовослужбовця за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, які визначені ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також командира військової частини у зв`язку надходженням рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, встановлено п. 14.30 Інструкції № 170.

Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Зокрема, відповідно до п.п. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

- у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

В примітці 2 до вказаного вище переліку вказано, що за необхідності з Поданням можуть бути подані інші додаткові документи, що підтверджують відповідну підставу до звільнення з військової служби військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено "Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" (далі - Перелік № 413) надано роз`яснення, які саме можуть бути сімейні обставини, та відповідно які документи необхідно подати.

Відповідно до абз. 6 Переліку № 413 особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

В примітці до вказаного вище переліку визначено, що члени сім`ї військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу - особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.

Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який висловив бажання не продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби має відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 05.08.1978, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками позивача є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 19).

Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 13.05.2019 (а.с. 19 на звороті).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2026/000140890 від 05.01.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.08.1979 та по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Згідно довідки Мариничівського старостинського округу №32 від 21.01.2026 про склад осіб, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу його сім`ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син) (а.с. 26).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер рішення: 104/25/2031/Р) ОСОБА_2 має першу (І) групу інвалідності підгрупи "Б" у зв`язку з відсутністю обох нижніх кінцівок (ніг) (а.с. 22 на звороті -23).

Висновком ЛКК від 05.01.2026 № 4 встановлено, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та допомоги (а.с. 24 на звороті).

Висновком про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду від 05.01.2026 № 4 (Форма № 080-4/о) комісією ОСОБА_2 визначена потреба в постійному сторонньому догляді.

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 28.01.2026 № 53, виданий Виконавчим комітетом Усть-Путильської сільської ради Вижницького району Чернівецької області комісією, встановлено: " ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 . Пенсіонер. Вдівець. До 27.12.2025 з ним разом проживав, доглядав за ним та допомагав у всьому його син ОСОБА_1 . В даний час за хворим, лежачим інвалідом немає кому доглядати" (а.с. 26 на звороті).

Судом також встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 окрім свого старшого сина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , також має молодшого сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та двох доньок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер рішення: 9615/25/528/Р) брату позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності, яка пов`язана з проходженням військової служби. Висновком ЛКК від 10.03.2026 № 106 комісією, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено: "Являється інвалідом ІІІ гр., протипоказана важка фізична праця по стану здоров`я" (а.с. 32 - 33 на звороті).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є сестрою позивача, своєю заявою засвідченою начальником відділу ЦНАПУ від 29.12.2025 зазначила, що вона відмовляється здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , інвалідом першої групи, який проживає в АДРЕСА_1 . Вона не в змозі доглядати за батьком, оскільки проживає в Івано- Франківській області та на її утриманні знаходяться неповнолітні діти: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_8 , розлучена (а.с. 34-37, 38).

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є сестрою позивача, своєю заявою засвідченою начальником відділу ЦНАПУ від 30.12.2025 зазначила, що вона відмовляється здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалідом першої групи (лежачим без двох ніг) так як є матір`ю трьох неповнолітніх дітей (а.с. 39- 43).

21.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_9 проведено перевірку сімейного стану військовослужбовця за адресою проживання позивача. За результатами проведення перевірки складено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.05.2026, яким підтверджено факт необхідності здійснення постійного догляду. В ході перевірки виявлено, що: " ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Проживає разом з сином ОСОБА_1 , який на даний час перебуває на військовій службі в ЗС України. Донька ОСОБА_5 проживає окремо. Донька ОСОБА_6 проживає окремо. Син ОСОБА_3 проживає окремо" (а.с. 43 на звороті - 44).

Згідно акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 06.05.2026 № 254, який виданий Виконавчим комітетом Усть-Путильської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, позивач здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27 на звороті - 28).

Сторонами визнається, що позивач 10.03.2026 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення зі служби згідно з п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII за сімейними обставинами.

За результатами розгляду рапорту, відповідач направив на адресу позивача лист від 22.03.2026 за вих. № 693/7122, яким повідомив про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби, передбачених п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (а.с. 18).

В обґрунтування відмови у звільненні з військової служби відповідач, серед іншого, вказував, про наявність особи першого ступеня споріднення, яка сама не потребує постійного стороннього догляду та відповідно може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , а саме, син - ОСОБА_3 . Крім того, з листа Голови Ради ветеранської організації Путильщини (вх. № 13251 від 19.03.2026) встановлено, що у ОСОБА_2 є ще доньки, що у разі підтвердження може також слугувати доказом наявності інших осіб першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за батьком.

Враховуючи, що підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII про військову службу, суд має з`ясувати:

по-перше, чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

по-друге, чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

по-третє, чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем про наявність особи, яка потребує постійного догляду - батька позивача.

Дослідженню підлягає в ході розгляду справи наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Стосовно вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Судом встановлено, що у батька позивача ОСОБА_2 наявні члени сім`ї першого ступеня споріднення - дві доньки та син ОСОБА_11 .

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 зазначив, що у розумінні Закону України «Про військову обов`язок та військову службу» поняття "члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

У листі відповідач вказував, що встановлено наявність особи першого ступеня споріднення, яка сама не потребує постійного стороннього догляду та відповідно може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , а саме, син - ОСОБА_3 та доньки, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.

Водночас, сама по собі юридична наявність таких осіб не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суд має перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25.

При цьому, суд акцентує увагу, що відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який наявний у матеріалах справи, але не досліджений належним чином відповідачем.

На переконання суду, відповідачем не взято до уваги витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер рішення: 9615/25/528/Р), яким брату позивача - ОСОБА_3 встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності, яка пов`язана з проходженням військової служби.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, що інші особи першого ступеня споріднення (доньки) не можуть здійснювати постійний догляд за батиком через об`єктивні життєві обставини та проживання окремо від нього.

Таким чином, особи першого ступеня споріднення (син та доньки) не мають реальної можливості здійснювати постійний догляд, що підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на наведене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи, відповідач діяв не у спосіб визначений чинним законодавством, без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для вчинення таких дій (прийняття відмови). Тому у цій частині суд задовольняє позовну вимогу позивача.

Разом з тим, позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи, за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, на переконання суду, є передчасною, оскільки рапорт позивача від 10.03.2026 розглянуто відповідачем без врахуванням вимог Інструкції № 170, а також без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для вчинення таких дій (прийняття відмови), а отже вказаному рапорту та доданих до нього документів, належна оцінка відповідачем не надавалася.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 10.03.2026 про звільнення з військової служби та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій під час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 14, 77, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті, з урахуванням висновків суду, що окреслені у даному судовому рішенні.

4. В іншій частині позову відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя В.К. Левицький