Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №607/15103/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 607/15103/26

Провадження № 2/156/782/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

До Іваничівського районного суду Волинської області 08.09.2026 надійшла цивільна справа №607/15103/26 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до ухвали Володимирського міського суду Волинської області від 17.08.2026 про передачу цієї справи на розгляд за підсудністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №527878384 від 26.08.2025, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Відповідач умови вказаного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 16590,32 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою від 09.09.2026 цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у спрощеному порядку з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «Юніт Капітал», проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 04.11.2026, за згодою позивача, ухвалено проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №527878384.

Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором DVNX-3287 (надісланим СМС-повідомленням 26.08.2025 о 00:00:16 та введеним відповідачем 26.08.2025 о 00:00:39).

Перед укладенням договору відповідач 25.08.2025 пройшов верифікацію, подав заявку на отримання кредиту та ознайомився з умовами кредитування і Правилами надання грошових коштів у позику.

У договорі сторони погодили, зокрема, тип кредиту - кредитна лінія; загальний сума кредиту (ліміт) - 5 800,00 грн;строк дисконтного періоду - 7 днів (з можливістю продовження); базова процентна ставка - 0,98 % на день (357,70 % річних), та 0.80% на день за період з 26.08.2025 по 02.09.2025 включно.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 26.08.2025 перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5 800,00 грн.

Факт приналежності ОСОБА_1 вказаної платіжної картки та перерахування 26.08.2025 на його рахунок кредитних коштів у сумі 5 800,00 грн підтверджено платіжним дорученням від 26.08.2025 та інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-41701 від 23.09.2026, зокрема випискою по рахунку.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 07.10.2025 укладено договір факторингу № МВ-ТП/56. Відповідно до реєстру прав вимоги від 07.10.2025, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №527878384 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

Також, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 27.02.2026 укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до умов якого право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 527878384 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 на момент звернення до суду становить 19 490,32 грн, яка складається з 5 800,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 10 442,32 грн відсотків, 348,00 грн комісії та 2 900,00 грн штрафних санкцій.

При цьому позивач не заявляє до стягнення заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 2 900,00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення 26.08.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії №527878384 та отримання позичальником кредитних коштів у сумі 5800,00 грн. Також, позовна заява містить належні і допустимі докази на підтвердження того, що до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення суми основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 5 800,00 грн, суд зазначає, що вони є повністю обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням та банківською випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім тіла кредиту позивач просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 10 442,32 грн та комісію у розмірі 348,00 грн.

Згідно з ч.2, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,00 %.

За умовами кредитного договору №527878384 від 26.08.2025 процентна ставка була встановлена на рівні 0,98 % на день, що не перевищує гранично допустимий законодавчий розмір.

Таким чином, умови договору щодо розміру процентної ставки відповідають вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а нараховані позивачем проценти за користування кредитом у розмірі 10 442,32 грн та комісія у розмірі 348,00 грн є обґрунтованими, правомірними та підлягають стягненню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 900,00 грн, дана обставина судом додатково не досліджується.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 16 590,32 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 800,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 10 442,32 грн та заборгованості за комісією у розмірі 348,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи повне задоволення позовних вимог, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, слід зазначити наступне.

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат позивачем додано до позову: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного з АБ «Тимошенко та партнери», копію додаткової угоди №25771554242 від 20.04.2026 до договору № 20/01/26-02 від 20.01.2026, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вищенаведені документи оцінюються судом, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт наданої правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в том числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило жодних заяв та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, а також враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат ТОВ «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 527878384 від 26.08.2025 у розмірі 16 590 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, код ЄДРПОУ 43541163;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 . адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Н. Комзюк