Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №580/12883/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №580/12883/25

Суддя: Валентин ГАРАЩЕНКО

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокусправа № 580/12883/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.09.2025 №16274/23-00-24-06-16.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо використання АТ «Черкасигаз» праці Гусака В.Г. та наявності трудових відносин між АТ «Черкасигаз» праці Гусака В.Г., є необґрунтованими, оскільки трудового договору або контракту з Гусаком В.Г. уповноваженими особами від імені товариства не укладено; особа, яка підписувала окремі документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про наявність трудових відносин між позивачем та Гусаком В. Г., а саме Денисова Т.О., не мала повноважень діяти від імені АТ «Черкасигаз», що підтверджується судовими рішеннями у справах №580/10024/23, №320/16011/24 та постановою Верховного Суду від 23.09.2025 р. у справі №925/952/24.

Виплати, на підставі яких відповідач визначив суму єдиного внеску, здійснені неуповноваженою особою - Денисовою Т. О., що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» №77/4-09/106118/2025 від 18.08.2025. Єдиний платіж АТ «Черкасигаз» на користь ОСОБА_1 (платіжна інструкція № 43 від 04.03.2024 р. на суму 2 816,45 грн), який був здійснений за підписом голови правління позивача, є лікарняною виплатою, яка не є базою нарахування єдиного внеску. Отже, відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного внеску, а висновки перевірки не ґрунтуються на фактичних та правових обставинах.

На підставі наведеного позивач вважає, що до нього безпідставно застосовано штрафні санкції, тому оскаржене рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що під час проведення перевірки досліджено зміст, наданих АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» рішень та постанов відповідних судів у справах, однією із сторін в яких є АТ «ЧЕРКАСИГАЗ», та не виявлено інформації, що спростовує (заперечує) факт трудових відносин та використання в діяльності АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» праці Гусака Віктора Григоровича. Отже, за результатами перевірки та розгляду заперечень до акту не підтверджено правомірність самостійного зменшення АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» зайво нарахованої суми єдиного внеску на суму заробітної плати (доходу), нараховану у попередніх звітних (податкових) періодах на користь ОСОБА_2 .

Наведене на думку представника відповідача є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення” Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – ГУ ДПС) на підставі пп.20.1.2, пп.20.1.4, пп.20.1.5, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.69.35, п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), та ст.13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464), згідно наказу ГУ ДПС від 11.07.2025 №1771-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «ЧЕРКАСИГАЗ»», проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» з питань дотримання законодавства в частині правомірності самостійного зменшення зайво нарахованої суми єдиного внеску на суму заробітної плати (доходу), нараховану у попередніх звітних (податкових) періодах, за період з 01.09.2023 по 14.07.2025 року.

Перевірку проведено в зв`язку з отриманням звернення ОСОБА_2 від 01.05.2025 року (вх. ГУ ДПС від 01.05.2025 №Г/42/ЕЗ) щодо можливого порушення норм Закону №2464, а саме: неправомірне самостійне зменшення зайво нарахованої суми єдиного внеску на суму заробітної плати (доходу), нараховану у попередніх звітних (податкових) періодах на користь ОСОБА_2 .

Результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» оформлені актом від 28.07.2025 №11425/23-00-24-06-13/03361402, згідно з висновками якого позивачем порушено: п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 та ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, що призвело до заниження суми єдиного внеску, що підлягає нарахуванню на суми заробітної плати ОСОБА_2 на загальну суму 98568,75грн., в тому числі за вересень 2023 року в сумі 4190,48 грн., за жовтень 2023 року в сумі 22110,00 грн., за листопад 2023 року в сумі 22110,00 грн., за грудень 2023 року в сумі 22110,00 грн., за січень 2024 року в сумі 23430,00 грн., за лютий 2024 року в сумі 4618,27 грн.

На підставі висновків, викладених в акті №11425/23-00-24-06-13/03361402 від 28.07.2025 про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «ЧЕРКАСИГАЗ», за результатами вказаних порушень винесено рішення від 08.09.2025 №16274/23-00-24-06-16, яким донараховано 98568,75 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції на суму 49284,38 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням ДПС України №30667/6/99-00-06-02-01-06 від 23.10.2025 вказане рішення відповідача залишено без змін.

Не погоджуючись із наведеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями частини другої статті 8 та статті 12 Закону № 2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. ч. 5, 7 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктами 2, 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що роботодавці сплачують єдиний соціальний внесок за найманого працівника чи працівника оформленого за контрактом одночасно з виплатою заробітної плати (доходу, грошового забезпечення). Умовою для застосування до платника штрафних санкцій є донарахування податковим органом єдиного внеску.

Перевіряючи використання праці ОСОБА_1 , судом встановлено, що наказом по АТ «Черкасигаз» від 25.09.2023 №508п ОСОБА_1 прийнято з 26.09.2023 на посаду члена правління АТ «ЧЕРКАСИГАЗ» та подано 25 вересня 2023 року до контролюючого органу повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту з відомостями про прийняття на роботу ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

При перевірці табелів обліку робочого часу встановлено факт відображення інформації про використаний робочий час ОСОБА_1 , що підтверджує використання його праці в діяльності АТ «Черкасигаз» та на підставі чого здійснювалось нарахування заробітної плати. Розрахункові відомості про нараховані суми заробітної плати та платіжні інструкції з призначенням платежу – зарплата, отримувач – ОСОБА_1 , свідчать про проведення розрахунків з ОСОБА_1 .

Суд встановив, що АТ «Черкасигаз» в поданій до контролюючого органу звітності з типом форми «Звітний» за ІІІ та IV квартали 2023 року, за І квартал 2024 року відображено суми нарахованої заробітної плати на користь ОСОБА_1 в наступних розмірах:

- за вересень 2023 року в сумі 19047,62 грн.;

- за жовтень 2023 року в сумі 110909,00 грн.;

- за листопад 2023 року в сумі 196692,60 грн.;

- за грудень 2023 року в сумі 160000,00 грн.;

- за січень 2024 року в сумі 177380,23 грн.;

- за лютий 2024 року в сумі 20992,14 грн.

АТ «Черкасигаз» в межах максимальної величини, нарахований єдиний внесок на суми заробітної плати, нарахованої на користь ОСОБА_1 , та відображено у звітності з типом форми «Звітний» за ІІІ та IV квартали 2023 року, за І квартал 2024 року, а саме:

- за вересень 2023 року в сумі 4190,48 грн.;

- за жовтень 2023 року в сумі 22110,00 грн.;

- за листопад 2023 року в сумі 22110,00 грн.;

- за грудень 2023 року в сумі 22110,00 грн.;

- за січень 2024 року в сумі 23430,00 грн.;

- за лютий 2024 року в сумі 4618,27 грн.

Згідно наданих АТ «Черкасигаз» для перевірки документів встановлено, що інформація за ІІІ та IV квартали 2023 року, за І квартал 2024 року про суми нарахованої на користь ОСОБА_1 заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, та про суми єдиного внеску, нарахованого на суми заробітної плати ОСОБА_1 , відображена у звітності з типом форми «Звітний» в повній мірі. За період з березня 2024 року по липень 2025 року заробітна плата на користь ОСОБА_1 не нараховувалась.

Суд зазначає, що у червні 2024 року АТ «Черкасигаз» до контролюючого органу подані з типом форми «Уточнюючий» Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за період ІІІ, IV кварталів 2023 року та І кварталу 2024 року, та відображено відомості по ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із зазначенням коду типу нарахувань « 3» - сума заробітної плати (доходу), нарахована у попередніх звітних (податкових) періодах на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) платником єдиного внеску самостійно зменшено зайво нараховану суму єдиного внеску, а саме:

в розмірі 4190,48 грн. на суму заробітної плати за вересень 2023 року;

в розмірі 22110,00 грн. на суму заробітної плати за жовтень 2023 року;

в розмірі 22110,00 грн. на суму заробітної плати за листопад 2023 року;

в розмірі 22110,00 грн. на суму заробітної плати за грудень 2023 року;

в розмірі 23430,00 грн. на суму заробітної плати за січень 2024 року;

в розмірі 4618,27 грн. на суму заробітної плати за лютий 2024 року.

Отже, позивач самостійно зменшив нарахування ЄСВ на вже виплачені суми доходу на користь ОСОБА_1 , однак таке зменшення суперечить вищенаведеним нормам Закону №2464-VІ, оскільки позивач вже здійснив такі виплати, тому не має права зменшувати відповідні нарахування ЄСВ.

Твердження позивача про те, що виплати здійснені за підписом не уповноваженої особи ОСОБА_4 суд вважає необґрунтованими, зважаючи на те, що позивач не спростував фактичне виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 та здійснення виплат доходу на користь ОСОБА_1 . Отже, підписання платіжних документів особою, яка за твердженням позивача не мала права їх підписувати може свідчити виключно про наявність підстав для відшкодування завданої підприємству шкоди, однак не є підставою для припинення зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску.

За таких обставин, посилання позивача на рішення судів, якими підтверджено відсутність повноважень Денисової Т.О., суд вважає безпідставними, оскільки позивач не надав рішення суду яким зобов`язано ОСОБА_1 повернути суми заробітку, отриманого від АТ «Черкасигаз». З цих самих міркувань суд вважає необґрунтованим твердження про видачу позивачем наказу №69-К від 07.05.2024 про визнання недійсним запису до трудової книжки та облікових документів ОСОБА_1 , а також наказу №26/зп від 07.05.2024, яким покладено на начальника відділу юридичного забезпечення Наталію Саражан можливість вжиття заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, оскільки повернення відповідних коштів можливо виключно за судовим рішенням.

Більш того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.12.2025 у справі №925/878/25 позов задоволено частково; розірвано контракт укладений між членом правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» Гусаком Віктором Григоровичем та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» у формі додатку №2 до протоколу засідання наглядової ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» №3/23 від 07.11.2023 «Умови контракту з членом правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (ідентифікаційний код 03361402) з дати набрання рішенням суду законної сили; у решті позову в частині вимоги припинити повноваження члена правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» ОСОБА_1 з дати набрання рішенням суду законної сили - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 23 березня 2026 року у справі № 925/878/25 рішення Господарського суду Черкаської області від 03.12.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про припинення повноважень члена правління. Прийнято в цій частині нове рішення, яким вимогу про припинення повноважень члена правління задоволено. Припинено повноваження члена правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» ОСОБА_1 з дати набрання рішенням суду законної сили.

Вказані рішення суду набрали законної сили 23 березня 2026 року.

Зі змісту судових рішень вбачається, що судами визнано укладеним контракт між членом правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» у формі додатку №2 до протоколу засідання наглядової ради Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» №3/23 від 07.11.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведеними рішеннями суду додатково підтверджується та обставина, що Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» використовувалась праця ОСОБА_1 , тому виплата на його користь доходів є підставою для сплати ЄСВ.

З огляду на викладене, суд констатує, що позивач зменшив нарахування ЄСВ за відсутності достатніх правових підстав, тому податковий орган правомірно здійснив донарахування ЄСВ в сумі 98568,75 грн.

Вирішуючи питання щодо застосування до позивача штрафних санкцій оскарженим рішенням, суд зазначає, що нормами п. 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI визначено розмір штрафу у випадку донарахування ЄСВ – 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, за загальним правилом до кожного періоду застосовується штраф у розмірі 10 відсотків від нарахованої суми ЄСВ, який загалом не повинен перевищувати більше ніж 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Тобто, до кожної суми ЄСВ за місячний звітний період, яка нарахована податковим органом застосовується штраф у розмірі 10%, до того моменту коли загальна сума застосованих помісячно штрафів сягне 50% від загальної суми донарахованого єдиного внеску. Після досягнення граничного розміру, штрафні санкції застосовуються у розмірі 50% незалежно, від подальшого збільшення розміру штрафу.

Однак, відповідач вказаних положень закону не дотримався та нарахував штраф у розмірі 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. При цьому, оскаржене рішення не містить обґрунтувань застосування штрафу в такому розмірі.

Відповідно розмір штрафу за вересень 2023 року повинен становити 419,05 грн., за жовтень 2023 року – 2211,00 грн.; за листопад 2023 року – 2211,00 грн.; за грудень 2023 року – 2211,00 грн.; за січень 2024 року – 2343,00 грн.; за лютий 2024 року – 461,82 грн. Отже, загальний розмір штрафу, який підлягає накладенню на позивача повинен становити 9856,87 грн. (419,04+2211+2211+2211+2343+461,82), натомість відповідачем застосовано штрафні санкції на суму 49284,38 грн. Відповідно, оскаржене рішення підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 39427,51 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з позовом в сумі 3028 грн. згідно з платіжною інструкцією від 01.12.2025 №4031, як за позовну вимогу майнового характеру.

Відповідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на результат вирішеного спору наявні підстави стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача їх частину, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог – 26,66% ціни позову (39427,51х100 / 147853,13 грн), що становить 807,26 грн. (3028х26,66/100).

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.09.2025 №16274/23-00-24-06-16, в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 39427 (тридцять дев`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 51 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (вул. Максима Залізняка, 142, м. Черкаси, Черкаська обл., 18028, код ЄДРПОУ 03361402) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 26 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua