Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №580/9081/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 рокусправа № 580/9081/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового – повідомлення рішення,

встановив:

20 серпня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати, прийняте ГУ ДПС у Черкаській області щодо ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0104570707 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1040099 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказ, на підставі якого було проведено фактичну перевірку, був виданий контролюючим органом з порушенням вимог Податкового кодексу України. Зокрема, в наказі на перевірку відсутнє зазначення фактичних підстав призначення перевірки та обов`язкових реквізитів, а також відсутність визначених законом підстав для призначення перевірки.

У позові позивач також зазначав про відсутність складу правопорушення, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та недоведеність порушення порядку ведення обліку товарних запасів.

Ухвалою суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення винесено на підставі та в межах повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (надалі – ФОП ОСОБА_1 , Позивач) з 17.06.2025 зареєстрований у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності згідно КВЕД 47.64 роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 2 групи.

На підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 06.05.2026 № 1249-п відповідно до пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 – 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі -Кодекс) проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для проведення фактичної перевірки були операційний план на 2026 рік, який доведено листом ДПС України від 13.07.2026 року № 15976/7/99-00-19-04-03- 07, висновок щодо необхідності проведення фактичних перевірок від 06.05.2026 року № 1664/23-00-07-07-02, доповідна записка ГУ ДПС у Черкаській області області від 06.05.2026 № 1665/23-00-07-07-02, в якій зазначається, що в ході аналізу виявлено податкові ризики, відповідно до вимог Операційного плану, а саме:

4.27 - Отримано в установленому законодавством порядку інформацію про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірамилічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами;

4.45 - Наявна інформація про відсутність готівкових розрахунків або питома вага готівкових розрахунків складає <= 5% від загальної суми;

4.51 - Наявна інформація про незначну кількість чеків, створених за добу СГ, які мають зареєстровані РРО/ПРРО, із зазначенням фіскального номеру (не більше ніж 3);

4.55 - Наявна інформація про непроведення розрахунків через РРО/ПРРО (РРО/ПРРО);

4.60 - наявна інформація про здійснення (декларування) ризикових видів діяльності у сферах організації та проведення азартних ігор; надання фінансових (платіжних) послуг; торгівлі через мережу інтернет; реалізації технічно складних побутових товарів (ТСПТ), що підлягають гарантійному ремонту; реалізації підакцизних товарів; реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення.

ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку, та здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів (ТСПТ), що підлягають гарантійному ремонту. Таким чином у ТУ ДПС у Черкаській області була наявна інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи

За результатами перевірки складено Акт № 7225/Ж5/23-00-07-07-01/3326006596 від 11.05.2026, яким встановлено порушення п.12 ст.З Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 №265.

На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від №0104570707, яким на підставі ст.20 Закону №265 застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 040 099 грн.

Не погоджуючись із вказаним актом індивідуальної дії, платник оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги, Державна податкова служба України прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 24.07.2026 №19810/6/99-00-06- 03-02-06 від 24.07.2026, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0104570707, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу: обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39- 3 цього Кодексу.

Контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (п.п. УУ 1.1 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України!.

Згідно з п.п. 20.1.2 п, 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до п.п. 75.1 ст. 71 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична) підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, як проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 06.05.2026 № 1249-п «Про проведення фактичної перевірки» є п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Перевіряючи питання наявності обгрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, судом встановлено, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 20.06.2025 № 2717-п "Про проведення фактичних перевірок", є наявні в податкового органу відомості, які свідчать про можливі порушення платником податків порядку проведення розрахункових операцій, а також від ДПС надходили листи щодо можливих фактів порушення порядку проведення розрахунків та вжиття заходів контролю по платнику податків.

Так, матеріалами справи підтверджується, що наказ від 06.05.2026 № 1249-п «Про проведення фактичної перевірки» видано керівником контролюючого органу на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, керуючись п.п.20.1.10 п.20.1 ст.20, п. 75.1. ст.75.

Підставою для проведення фактичної перевірки були операційний план на 2026 рік, який доведено листом ДПС України від 13.07.2026 року № 15976/7/99-00-19-04-03- 07, висновок щодо необхідності проведення фактичних перевірок від 06.05.2026 року № 1664/23-00-07-07-02, доповідна записка ГУ ДПС у Черкаській області області від 06.05.2026 № 1665/23-00-07-07-02, в якій зазначається, що в ході аналізу виявлено податкові ризики, відповідно до вимог Операційного плану, а саме:

4.27 - Отримано в установленому законодавством порядку інформацію про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірамилічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами;

4.45 - Наявна інформація про відсутність готівкових розрахунків або питома вага готівкових розрахунків складає <= 5% від загальної суми;

4.51 - Наявна інформація про незначну кількість чеків, створених за добу СГ, які мають зареєстровані РРО/ПРРО, із зазначенням фіскального номеру (не більше ніж 3);

4.55 - Наявна інформація про непроведення розрахунків через РРО/ПРРО (РРО/ПРРО);

4.60 - наявна інформація про здійснення (декларування) ризикових видів діяльності у сферах організації та проведення азартних ігор; надання фінансових (платіжних) послуг; торгівлі через мережу інтернет; реалізації технічно складних побутових товарів (ТСПТ), що підлягають гарантійному ремонту; реалізації підакцизних товарів; реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ від 06.05.2026 № 1249-п «Про проведення фактичної перевірки» видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, є правомірним, відповідно фактична перевірка проведена відповідачем за наявності фактичних підстав та передумов.

На переконання суду, наявна інформація вказує на можливість вчинення платником податків ймовірних порушень законодавства та могла слугувати підставою та достатнім обгрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до п.п. 80.2,2 п. 80.2 ст. 80 IIК України.

Таким чином, оцінивши наказ про проведення перевірки, суд приходить до висновку про наявність як правових (посилання, серед іншого, на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України), так і фактичних підстав для призначення фактичної перевірки.

З огляду на наведене, суд констатує, що обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абз. З п. 81.1 ст. 81 І1К України.

Враховуючи викладене, судом не встановлено процедурних порушень при призначенні та проведенні фактичної перевірки позивача.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до переконання, що доводи позивача про протиправність наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та необгрунтованими.

Що стосується встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивачем норм п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.

Згідно із абзацами 1 та 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку; документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо; відповідно порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, їх походження.

За приписами пункту 12 частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, суд зауважує, що вимоги щодо обліку товару поширюються виключно на фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Згідно з положеннями пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У розумінні пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, контролюючим органом позивачу було вручено запит про надання до перевірки документів, які підтверджують ведення обліку товарних запасів.

Позивач наполягав, що є платником єдиного податку 2 групи і не здійснює господарську діяльність з продажу технічно складних побутових приладів, а тому на нього не поширюється обов`язок із ведення обліку товарних запасів, а відтак, і відсутній обов`язок із надання таких документів.

Судом зі змісту Описів залишків товарів, які знаходяться в реалізації в магазині за адресою: м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Небесної Сотні, 28 встановлено, що контролюючим органом описано такі товари, як велосипеди, велосипедні насоси, педалі та велокоп`ютери на загальну суму 1040099 грн.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначено Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі Закон № 1023-XII).

Так, відповідно до пункту 25-1 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII технічно складні побутові товари - непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 № 231 затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі по тексту Перелік № 231).

Відповідно до Переліку № 231 мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним двигуном, з колясками або без них; коляски : електровелосипеди гіроборди гіроскутери електросамокати електроскейти моноколеса ховерборди квадрокоптери, віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, у розумінні Переліку № 321 саме велосипеди, які містять допоміжний двигун віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Водночас, суд зазначає, що ані з Акту перевірки та з долучених до нього додатків, ані зі змісту відзиву на позовну заяву, не вдається за можливе встановити, що перелічені у описах залишків товарів, які знаходилися на реалізації 07.05.2026 у магазині за адресою : м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Небесної Сотні, 28, а саме, велосипеди містять допоміжні двигуни, що мало б наслідком виникнення у позивача обов`язку із ведення, у встановленому законодавством порядку, обліку таких товарних запасів.

Крім того, такі прилади, як велосипедні насоси, педалі та велокомп`ютер взагалі не включені до Переліку № 231, тобто не є технічно складними побутовими товарами, що підлягають гарантійному ремонту.

Отже, відповідачем не доведено, що позивач, як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку не звільняється від обов`язку із ведення обліку зазначених вище товарів, а тому включення їх вартості при здійсненні розрахунку штрафних санкцій є невмотивованим належним чином.

За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10400990 грн. за порушення вимог п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР на підставі ст.20 Закону № 265/95-ВР, а тому податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 № 0104570707 підлягає скасуванню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0104570707 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1040099 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 8320 (вісім тисяч триста двадяцть) грн 77 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА