Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №155/1182/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Суд: Горохівський районний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №155/1182/26

Суддя: Санакоєв Д. Т.

Справа №155/1182/26

Провадження №2/155/918/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29.10.2026 м.Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Санакоєв Д.Т.,

при секретарі судового засідання Ревуцькій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Максимюк Наталії Іванівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області, як орган опіки та піклування,

з участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Максимюк Н.І.

з участю прокурора - Ковбасовської О.О.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

09 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Горохівського районного суд Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області, як орган опіки та піклування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому 08 вересня 2015 року шлюбі, який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 12 жовтня 2020 року розірвано. У шлюбі у сторін народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що після розлучення діти залишились проживати з нею та перебувають на її повному утриманні. Після припинення сімейних відносин відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться дітьми, не підтримує з ними зв`язку, не бере участі у їхньому навчанні, розвитку, утриманні та вихованні. Наказом Горохівського районного суду від 21.08.2020 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей, які відповідач не сплачує. У відкритому виконавчому провадженні ухвалено ряд постанов з примусових заходів, які результату не дали у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість. Позивач вказує, що у листуванні відповідач повідомив про готовність надати згоду на усиновлення дітей чоловіком позивача за умови відмови від стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що збереження за відповідачем статусу батька носить виключно формальний характер, не забезпечує дітям жодних прав чи гарантій, а тому позбавлення батьківських прав відповідача є необхідним та відповідає найкращим інтересам дітей.

Позиції учасників справи, заяви та клопотання

Позивач та його представник в судовому засідання, позовні вимоги підтримали повністю, щодо ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач в судове засідання на з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки не повідомив будь-яких клопотань, заяв, заперечень, відзиву на позов від нього на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області, як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання в якому просив судовий розгляд проводити у його відсутності, щодо задоволення позову послалась на позицію викладену у висновку.

Прокурор у судовому засіданні, з огляду на досліджені судом докази та встановлені обставини, посилаючись на норми Сімейного кодексу України та ЗУ «Про охорону дитинства» не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, вважала що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 13.07.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 20.08.2026 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та за заявою прокурора залучено останнього до участі у розгляді справи.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 30.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , а їх батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.22, 23).

Відповідно до копії рішення Горохівського районного суду Волинської області від 12 жовтня 2020 року у справі № 155/1096/20 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано (а.с.26, 27).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 14 лютого 2023 року, актовий запис 120, після чого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_7 » (а.с.43).

Відповідно до довідки Мар`янівської селищної ради №556 від 02.09.2021 року на утриманні ОСОБА_5 знаходяться двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.28).

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади Мар`янівської селищної ради ОСОБА_1 , зареєстрована адресою АДРЕСА_1 (а.с.21).

Згідно з витягів з реєстру територіальної громади Мар`янівської селищної ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 (а.с.24, 25).

Водночас, відповідно до довідки №8/6-1 від 08.06.2026 року виданої ТзОВ «КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО-2» Скраль О.В. проживає разом із дочками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та чоловіком ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.31, 32).

Із Акта обстеження умов проживання від 18.06.2026 року проведеного службою у справах дітей Луцької міської ради за адресою АДРЕСА_3 вбачається, що за вказаною адресою проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я проживає у орендованій квартирі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають окрему кімнату. Для виховання та розвитку дітей створені належні умови (а.с.30).

Згідно відповіді «Луцького ліцею №25 Луцької міської ради» від 10 червня 2026 року №01-17/216 наданою на адвокатський запит, ОСОБА_3 навчається у ліцеї з 01.09.2022 року та ОСОБА_4 навчається у ліцеї з 01.09.2025 року. Надано відповідні характеристики із яких вбачається, що ОСОБА_2 не відвідував заклад освіти, з вчителями не контактував (а.с.35-39).

Відповідно до копії декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, лікарем-педіатром ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є лікар Комунального підприємства «Луцька міська дитяча поліклініка» (а.с.41, 42).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, як одержувач державної допомоги на дітей по 30.11.2030 року (а.с.47).

Відповідно до копії судового наказу Горохівського районного суду Волинської області від 21.08.2020 року у справі № 155/1093/20 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.49 - 51).

В рамках виконавчого провадження ВП №63771352 відкритого 01.12.2020 року на підставі судового наказу №155/1093/20 від 21.09.2020 року Горохівським РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) проведено ряд заходів спрямованих на спонукання відповідача до виконання ним обов`язку із сплати аліментів, у тому числі накладено арешт на кошти та майно боржника (а.с.56-69).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 з серпня 2020 року по травень 2026 року наявна заборгованість в розмірі 345437,84 грн (а.с.52).

ОСОБА_1 має статус батьків багатодітної сім`ї що підтверджується довідкою №361 від 09 червня 2025 року та її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають статус дитини багатодітної сім`ї що підтверджується довідками №293 та №294 від 09 червня 2025 року (а.с.79, 80).

Відповідно до рішення Луцької міської ради Волинської області №572-1 від 16 вересня 2026 року затверджено висновок служби у справах дітей від 07.09.2026 року №159 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 », відповідно до якого службою у справах дітей на основі зібраних фактів та встановлених обставин, враховуючи пріоритетні інтереси дітей та беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.120, 121).

Застосоване судом законодавство

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Дослідивши матеріали справи оцінивши додані до неї письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідач будь-яких заперечень чи фактів, які спростовують обставини викладені у позовній заяві позивачем, висновку органу опіки та піклування та досліджених судом доказів не надав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 маючи реальну можливість дбати про своїх дітей, щоб забезпечити їх належне життя, піклуватись про фізичний і духовний розвиток, свідомо нехтує виконанням батьківських обов`язків по відношенню до дітей, що негативно впливає на їх психоемоційний розвиток, як складову виховання, не створює умов для отримання дітьми належного виховання та забезпечення, що свідчить про ухилення ним від виконання своїх батьківських обов`язків. При цьому, судом також встановлено, що таке збайдужіле ставлення батька до дітей має місце вже протягом тривалого часу.

Із долученої до матеріалів справи копії листування вбачається, що відповідач не виявив жодного інтересу до життя неповнолітніх дітей не цікавився станом їхнього здоров`ям, фізичним та психологічним розвитком, успіхами у навчанні, потребами чи дозвіллям. Жодного запиту чи пропозиції допомоги щодо забезпечення належних умов проживання дітей з боку відповідача не зафіксовано. Натомість єдиною метою, предметом та змістом повідомлень відповідача було висунення категоричних вимог до позивача щодо відмови від стягнення заборгованості зі сплати аліментів. Зазначена поведінка підтверджує, що відповідач керується виключно власними матеріальними інтересами, ігноруючи найвищі інтереси дітей та обов`язок щодо їх утримання та виховання (а.с.70-77).

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 повідомила, що біологічний батько ОСОБА_2 застосовував відносно матері фізичну силу а її ставив у кут. Батько не намагається спілкуватися з нею та сестрою, ніколи не надавав матеріальної допомоги, не дарував подарунків та не приділяв будь якої уваги. Вказала, що сестра - ОСОБА_4 взагалі не пам`ятає ОСОБА_2 та не ідентифікує його як батька.

Дитина негативно сприймає можливу участь біологічного батька у її житті та не заперечує проти позбавлення його батьківських прав. При цьому дитина демонструє психологічну прихильність та довіри до вітчима, підтверджуючи, що саме він бере активну участь у її щоденному житті, вихованні, навчанні та дозвіллі. Враховуючи вік та рівень розвитку дитини, її думка є свідомою та відображає дійсні прихильності й прагнення до виховання в гармонійному та стабільному сімейному середовищі.

Встановлені судом обставини та досліджені докази, виходячи із положень статей 164-167 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У досліджуваній справі подібна зацікавленість з боку відповідача повністю відсутня. Його пасивна позиція та повне ігнорування даного позову свідчать про остаточну втрату ним будь-якого інтересу до долі дітей та сімейного зв`язку з ними.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач у своєму позові, є достовірними та такими, що не викликають в суду сумніву і відповідають принципу більшої переконливості, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджень того, що його поведінка щодо дітей може змінитися у кращу сторону, в судовому засіданні не здобуто, тому суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас суд роз`яснює відповідачу його право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за наявності підстав передбачених частинами 3 - 5 ст. 169 СК України.

Розподіл між сторонами судових витрат

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

З огляду на позицію позивача, яка в позовній заяві просить судові витрати залишити за нею, розподіл судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України не здійснюється, а судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі ст.7, 164, 165, 166 СК України, керуючись ст.ст.10-13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Максимюк Наталії Іванівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Луцької міської ради Волинської області – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Рішення в повному обсязі складено 03 листопада 2026 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua