Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №154/2622/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2622/26

2/154/1549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

03 листопада 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судових засідань Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38000 грн.

Обґрунтування позовних вимог.

Позов обґрунтований тим, що 08 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту № 5097049, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день.

Позивач зазначає, що кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані 08 листопада 2024 року на зазначену нею банківську картку.

Відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе договірних зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 38000 грн, з яких 10000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 23000 грн - заборгованість за процентами та 5000 грн - штраф.

25 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 25/06/25, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на невиконання відповідачкою кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 38000 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Процесуальні дії і рішення суду.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Окремою ухвалою суду від 08 липня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ «А-БАНК» надати інформацію щодо належності відповідачці банківської картки, руху коштів за відповідним рахунком, зарахування кредитних коштів у розмірі 10000 грн 08 листопада 2024 року та фінансового номера телефону.

27 жовтня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ «А-БАНК» із доданими банківськими документами на виконання зазначеної ухвали.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У поданому 04 серпня 2026 року клопотанні просив проводити розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце його проведення. Причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки визначені законом умови дотримані, суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

08 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено договір № 5097049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 29507 08 листопада 2024 року о 23 год. 50 хв. 12 с.

У договорі зазначені персональні дані позичальниці, зокрема РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , а також реквізити платіжної картки № НОМЕР_4 для отримання кредитних коштів.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредит у розмірі 10000 грн, а позичальниця - повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів. Конкретні дати та суми платежів визначені графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору за користування кредитом установлено фіксовану стандартну процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом усього погодженого строку кредитування.

Згідно з пунктами 1.5.1, 1.6.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 2397,89 %, загальна вартість кредиту - 46000 грн, з яких 10000 грн - основна сума кредиту та 36000 грн - проценти за користування ним. Комісії за надання й обслуговування кредиту та платежі за додаткові послуги договором не передбачені.

За змістом графіка платежів, підписаного відповідачкою тим самим одноразовим ідентифікатором, передбачено 12 платежів: одинадцять платежів по 3000 грн у рахунок сплати процентів та останній платіж у розмірі 13000 грн, який включає 10000 грн основної суми кредиту і 3000 грн процентів. Перший платіж визначено на 07 грудня 2024 року, останній - на 02 листопада 2025 року.

Пунктами 3.1, 3.1.1 договору передбачено щоденне нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом строку кредитування. Відповідно до пункту 3.2 до періоду нарахування включаються день надання кредиту та день його фактичного повернення.

Згідно з пунктами 1.3.1, 1.3.2 договору продовження строку кредитування можливе за письмовою згодою сторін шляхом укладення додаткового договору або угоди, зокрема в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Пунктом 4.4 договору передбачено право кредитодавця у разі затримання сплати процентів або частини кредиту щонайменше на один календарний місяць вимагати дострокового повернення кредиту. У такому випадку позичальниця зобов`язана повернути кредит та сплатити належні платежі протягом 30 календарних днів з дня одержання відповідної вимоги.

Відповідно до пункту 6.3 договору в разі невиконання або неналежного виконання грошових зобов`язань кредитодавець має право нарахувати штраф у розмірі 75 % від суми невиконаного грошового зобов`язання на другий день кожного факту порушення строку платежу. Пунктом 6.4 передбачено, що протягом дії встановлених законодавством мораторіїв, заборон чи обмежень штрафні санкції не нараховуються та позичальницею не сплачуються.

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту містить аналогічні відомості щодо суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки, графіка платежів, загальної вартості кредиту та відповідальності за порушення грошових зобов`язань. До матеріалів справи також долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору надання кредиту здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальниці за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 .

Згідно з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 30 червня 2025 року № 20250630-1277 на підставі договору про надання платіжних послуг № 03012024-1 від 03 січня 2024 року, укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», здійснено успішний переказ 10000 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 .

У листі зазначено номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» 7e58d5bd-cb36-4031-b277-b277504f224d, номер транзакції в системі кредитодавця 50970491731102725, код авторизації 43B954, дату та час виконання операції - 08 листопада 2024 року о 23 год. 52 хв. 08 с.

На виконання ухвали суду від 08 липня 2026 року АТ «А-БАНК» надав лист від 17 липня 2026 року № 50306/47-260716/54-БТ із банківськими документами, який надійшов до суду 27 жовтня 2026 року.

Банк повідомив, що платіжна картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Фінансовим номером телефону за цією карткою був НОМЕР_3 . До відповіді долучено відомості про рух коштів за рахунком та платіжну інструкцію від 08 листопада 2024 року на суму 10000 грн, у якій відповідачка зазначена отримувачем коштів.

Відповідно до наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунку заборгованості за договором № 5097049 за період із 08 листопада 2024 року до 25 червня 2025 року включно здійснювалося щоденне нарахування процентів за ставкою 1 % від основної суми кредиту, що становить 100 грн на день.

За 230 календарних днів нараховано 23000 грн процентів. У розрахунку також відображено нарахування 09 грудня 2024 року штрафу в розмірі 2250 грн та 08 січня 2025 року штрафу в розмірі 2750 грн. Загальна сума штрафних санкцій становить 5000 грн.

Відомості про платежі відповідачки в рахунок погашення кредиту, процентів або штрафних санкцій у розрахунку відсутні. Станом на 25 червня 2025 року кредитором визначено заборгованість у розмірі 38000 грн, з яких 10000 грн - основний борг, 23000 грн - проценти та 5000 грн - штраф.

25 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 25/06/25.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1.3 договору факторингу первісний кредитор відступає фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, а перехід цих прав пов`язаний із підписанням договору та надходженням передбаченої ним суми фінансування.

До витягу з реєстру боржників від 25 червня 2025 року включено ОСОБА_1 за кредитним договором № 5097049 від 08 листопада 2024 року із заборгованістю 38000 грн, у тому числі 10000 грн основного боргу, 23000 грн процентів та 5000 грн штрафних санкцій. У реєстрі датою закінчення договору зазначено 03 листопада 2025 року, тоді як у графіку платежів останній платіж визначено на 02 листопада 2025 року.

На підтвердження виконання умов договору факторингу позивач надав платіжну інструкцію № 2632 від 25 червня 2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перерахувало ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 2712556,06 грн із призначенням платежу за договором факторингу № 25/06/25. До матеріалів справи також долучено акт приймання-передачі документації за цим договором.

Доказів внесення відповідачкою платежів на погашення заборгованості після 25 червня 2025 року матеріали справи не містять.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Щодо засад доказування та оцінки доказів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно з частиною третьою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для вирішення справи. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює кожен доказ окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Прийняття пропозиції може здійснюватися шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення інших передбачених законом дій.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним зі способів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що використання одноразового ідентифікатора є передбаченим законом способом підписання електронного договору. Такий ідентифікатор може складатися із цифрової послідовності, а електронний договір, укладений із його використанням за встановленою законом процедурою, має юридичну силу письмового правочину.

Наданий позивачем договір № 5097049 містить істотні умови кредитування, персональні дані відповідачки та відомості про його підписання 08 листопада 2024 року о 23 год. 50 хв. 12 с одноразовим ідентифікатором 29507. Цим самим ідентифікатором підписано графік платежів.

Зазначені в договорі номер телефону та реквізити платіжної картки узгоджуються з незалежно отриманою від АТ «А-БАНК» інформацією про належність відповідного платіжного засобу ОСОБА_1 та її фінансовий номер телефону.

Крім того, через дві хвилини після зазначеного в договорі часу його підписання здійснено успішну платіжну операцію з переказу саме погодженої суми кредиту на передбачену договором картку.

Сукупність цих доказів підтверджує укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 5097049 в електронній формі, погодження його істотних умов та виникнення між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Щодо фактичного надання кредиту та обов`язку його повернення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено відповідними нормами та не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 530, 610 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк, а його невиконання або виконання з порушенням умов зобов`язання є порушенням такого зобов`язання.

Фактичне надання кредиту підтверджується не лише відомостями самого кредитодавця, а й листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 30 червня 2025 року № 20250630-1277 та банківськими документами АТ «А-БАНК», отриманими на виконання ухвали суду.

Лист надавача платіжних послуг містить конкретні ідентифікатори успішної платіжної операції, суму, дату та час її виконання, а також реквізити картки отримувачки. Ці дані відповідають умовам кредитного договору.

Водночас АТ «А-БАНК» підтвердив належність зазначеної картки відповідачці та надав платіжну інструкцію про переказ 10000 грн 08 листопада 2024 року. Фінансовий номер телефону за карткою збігається з номером, зазначеним у кредитному договорі.

Таким чином, документами кредитодавця, платіжного провайдера та банку підтверджено послідовний зв`язок між укладенням договору, здійсненням платіжної операції та отриманням кредитних коштів відповідачкою.

Суд установив, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало своє зобов`язання з надання кредиту в розмірі 10000 грн.

За змістом договору та графіка платежів основна сума кредиту підлягала поверненню після завершення 360-денного строку кредитування. Різниця в один день між датою останнього платежу, визначеною графіком, та датою закінчення договору, зазначеною в реєстрі боржників, не впливає на вирішення спору, оскільки на час звернення до суду погоджений строк кредитування закінчився за обома документами.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, установлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Доказів повернення відповідачкою основної суми кредиту або припинення відповідного зобов`язання з інших передбачених законом підстав матеріали справи не містять.

Отже, вимога про стягнення 10000 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою цю статтю доповнено Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Укладений 08 листопада 2024 року договір передбачає фіксовану процентну ставку 1 % на день. На час його укладення закінчився передбачений пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період поступового обмеження максимальної денної процентної ставки.

Таким чином, погоджена сторонами ставка відповідає встановленому законом граничному розміру.

Пунктами 1.3, 1.4.1 та 3.1 договору визначено, що проценти є платою за користування кредитом, нараховуються щоденно на залишок основної заборгованості та застосовуються протягом погодженого строку кредитування.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За умовами пункту 4.4 договору невнесення чергового платежу надавало кредитодавцю право вимагати дострокового повернення кредиту, однак не призводило до автоматичного скорочення строку кредитування.

Доказів пред`явлення відповідачці вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту до 25 червня 2025 року матеріали справи не містять. Додаткових угод про зміну строку кредитування також не надано.

Отже, погоджений сторонами 360-денний строк кредитування до моменту відступлення права вимоги не був змінений або достроково припинений.

Первісний кредитор здійснив нарахування процентів за період із 08 листопада 2024 року до 25 червня 2025 року включно, тобто протягом 230 календарних днів, у межах погодженого строку кредитування.

За відсутності платежів на погашення основної суми кредиту базою для нарахування процентів залишалися 10000 грн. За ставкою 1 % на день сума процентів становить 100 грн щоденно, а за 230 днів - 23000 грн.

Зазначений розрахунок відповідає умовам пунктів 1.4.1, 3.1, 3.1.1 договору та встановленому законом обмеженню денної процентної ставки. Комісії або інші додаткові платежі до цієї суми не включені.

Невнесення відповідачкою передбачених графіком періодичних платежів підтверджується розрахунком первісного кредитора. Доказів сплати процентів чи інших обставин, які змінюють визначений залишок заборгованості, не встановлено.

Нараховані 23000 грн є платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку кредитування, а не відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, вимога позивача про стягнення 23000 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим самим пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання відповідних кредитних зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд, застосовуючи пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначив, що встановлені ним спеціальні правові наслідки поширюються на зобов`язання за договорами позики, кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит. Такі наслідки полягають, зокрема, у звільненні позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання в передбачений законом період.

У позовній заяві позивач посилається на те, що передбачене пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільнення споживачів від відповідальності не поширюється на договори, укладені після завершення визначеного Законом № 3498-IX тридцятиденного періоду, а тому нарахування штрафу за договором від 08 листопада 2024 року є правомірним.

Цей довід не враховує самостійного правового регулювання, встановленого пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зазначена норма не обмежує передбачене нею звільнення від відповідальності датою укладення кредитного договору та не встановлює винятків для договорів споживчого кредитування, укладених після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Відтак незастосування до спірного договору спеціального звільнення, передбаченого пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», не усуває дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно з пунктом 6.3 кредитного договору підставою для застосування штрафу є саме порушення позичальницею строків виконання грошових зобов`язань, визначених графіком платежів.

Первісний кредитор нарахував 2250 грн штрафу 09 грудня 2024 року та 2750 грн штрафу 08 січня 2025 року за невнесення передбачених договором платежів. Обидва нарахування здійснено під час дії воєнного стану.

За своєю правовою природою ці платежі є неустойкою за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а тому безпосередньо підпадають під дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, пункт 6.4 самого кредитного договору передбачає незастосування штрафних санкцій протягом дії встановлених законодавством заборон та обмежень.

Отже, нараховані первісним кредитором 5000 грн штрафу не підлягають сплаті відповідачкою та повинні бути списані кредитодавцем.

Наявність цієї суми в розрахунку заборгованості та реєстрі боржників не створює правових підстав для її стягнення.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 5000 грн штрафу належить відмовити.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня вимога.

Із договору факторингу № 25/06/25 від 25 червня 2025 року, витягу з реєстру боржників та платіжної інструкції № 2632 встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило позивачу право вимоги за кредитним договором № 5097049.

Витяг з реєстру боржників дає змогу однозначно ідентифікувати відповідачку, кредитний договір та склад переданої заборгованості. Перерахування позивачем передбаченої договором суми фінансування в розмірі 2712556,06 грн підтверджує виконання умови, з якою сторони пов`язали перехід права вимоги.

Отже, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права кредитора у зобов`язанні ОСОБА_1 за договором № 5097049 у тому обсязі, який належав первісному кредитору на момент відступлення.

Відсутність доказів повідомлення відповідачки про заміну кредитора сама собою не спростовує факту переходу права вимоги та не припиняє її зобов`язання. Доказів виконання відповідачкою зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги не встановлено.

Разом із тим за змістом статті 514 ЦК України новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж належав первісному кредитору.

Тому включення до реєстру боржників 5000 грн штрафу, від сплати якого відповідачка звільнена законом, не надає позивачу права на стягнення цієї суми.

Право позивача на стягнення 10000 грн основного боргу та 23000 грн договірних процентів підтверджене належними і достатніми доказами.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Оцінивши надані докази в сукупності та застосувавши до встановлених правовідносин відповідні норми матеріального права, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредиту в розмірі 10000 грн, виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 23000 грн та перехід до нього права вимоги за цим зобов`язанням.

Водночас вимога про стягнення 5000 грн штрафу суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Отже, позов ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 5097049 від 08 листопада 2024 року в загальному розмірі 33000 грн, з яких 10000 грн - основний борг та 23000 грн - проценти за користування кредитом. У решті позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку учасників справи та їхні дії щодо врегулювання спору.

У постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 638/13336/21 Верховний Суд розмежував зменшення витрат на правничу допомогу за правилами статті 137 ЦПК України та їх розподіл відповідно до статті 141 ЦПК України. Суд зазначив, що за відсутності клопотання іншої сторони зменшення витрат з підстав неспівмірності, передбачених статтею 137 ЦПК України, не допускається. Водночас під час розподілу судових витрат суд вправі з власної ініціативи, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, не присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

Аналогічний підхід щодо оцінки обґрунтованості, необхідності та пропорційності судових витрат викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, пункти 268, 269), компенсації підлягають лише витрати, фактичність і необхідність яких доведені, а їхній розмір є обґрунтованим. Домовленість між клієнтом та його представником щодо розміру винагороди не є безумовною підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону.

У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) Європейський суд з прав людини також виходив із необхідності відшкодування лише тих витрат, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, укладений із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , який має право на зайняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21 квітня 2026 року, витяг із реєстру № 1 до цього акта та платіжну інструкцію № 3943 від 22 квітня 2026 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуги зі складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з одного боржника становить 10000 грн.

Згідно з актом № 144 виконавець надав замовнику послуги зі складання та подання позовних заяв про стягнення заборгованості з десяти боржників за реєстром № 1 від 21 квітня 2026 року загальною вартістю 100000 грн.

У витягу з реєстру № 1 зазначено підготовку та подання позовної заяви до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5097049 від 08 листопада 2024 року. Вартість цієї послуги визначена в розмірі 10000 грн.

Платіжною інструкцією № 3943 від 22 квітня 2026 року підтверджено перерахування позивачем виконавцю 100000 грн за договором № 02/08/2024 відповідно до акта № 144.

Отже, факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу та їх зв`язок із цією справою підтверджений належними доказами.

Разом із тим визначений сторонами договору розмір винагороди не є тотожним розміру витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.

Із наданих документів убачається, що в межах одного акта оформлено підготовку десяти позовних заяв, кожну з яких оцінено в однакову суму 10000 грн незалежно від складності конкретної справи, обсягу досліджених матеріалів та фактично виконаної роботи.

Акт і витяг із реєстру містять лише загальне найменування послуги - складання та подання позовної заяви. Відомостей про окремі складові виконаної роботи, її індивідуальні особливості або додаткові юридичні дії, які обґрунтовували б покладення на відповідачку всієї заявленої суми, ці документи не містять.

Суд враховує, що спір виник із типового договору споживчого кредитування, а позовна заява ґрунтується на стандартному комплекті документів кредитодавця та фактора. Підготовка позову не потребувала вирішення складних правових питань, дослідження значного обсягу неоднорідних доказів або формування індивідуальної правової позиції з нетипових правовідносин.

Справа є малозначною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачка відзиву не подавала, зустрічних вимог не заявляла, а представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

При цьому заявлена вартість підготовки однієї позовної заяви становить понад чверть ціни позову. Такий розмір витрат за встановлених обставин не відповідає принципу пропорційності та покладав би на відповідачку надмірний фінансовий тягар.

Суд не ставить під сумнів право позивача домовитися з адвокатом про винагороду в розмірі 10000 грн та здійснити її оплату. Проте умови такої домовленості не створюють безумовного обов`язку іншої сторони компенсувати всю сплачену суму.

Оцінивши характер спору, обсяг фактично наданої правничої допомоги, зміст підтвердних документів, ціну позову та значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, необхідним і пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які можуть бути покладені на відповідачку, є 4000 грн.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на правничу допомогу належить відмовити на підставі частини третьої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення 38000 грн, з яких суд визнав обґрунтованими 33000 грн, що становить 86,84 % заявлених вимог.

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3473 грн 68 коп. (4000 грн ? 33000 / 38000).

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 4077 від 15 травня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2312 грн 08 коп. (2662,40 грн ? 33000 / 38000).

Загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», становить 5785 грн 76 коп., з яких 2312 грн 08 коп. - судовий збір та 3473 грн 68 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-284, 289, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 549, 598, 599, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 512, 514, 516, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором № 5097049 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08 листопада 2024 року в розмірі 33000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок, з яких:

10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

23000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 5785 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 76 копійок, з яких:

2312 (дві тисячі триста дванадцять) гривень 08 копійок - судовий збір;

3473 (три тисячі чотириста сімдесят три) гривні 68 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, поточний рахунок IBAN НОМЕР_5 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Ігор ВІТЕР