Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №580/3349/26
Суддя: Валентин ГАРАЩЕНКО
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокусправа № 580/3349/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.03.2026 щодо внесення даних невійськовозобов`язаного ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу»;
- зобов`язати другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».
Ухвалою судді від 07.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних позивач зазначив, що позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я. При встановленні застосунку Резерв+ позивачу стало відомо про відсутність внесених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.
З метою усунення такої невідповідності та внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про його виключення з військового обліку позивач звернувся до відповідача. На вимогу позивача, відповідач не вчинив відповідних дій для виключення позивача з військового обліку, тому позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову, розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Заявою від 07.06.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:
- надати інформацію стосовно внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на щодо виключення з військового обліку на підставі непридатності до військової служби відповідно до пп.3 п.6 статті 37 ЗУ “Про військовий обов`язок та військову службу” ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та у випадку наявності таких підтвердити цей факт;
- у випадку відсутності відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 просив внести їх до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повідомити про це у своїй відповіді на заяву;
- повідомити про результати розгляду заяви у письмовій формі за адресою, вказаною у заяві.
Вказану заяву відповідач отримав 10.06.2025.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо нерозгляду та ненадання відповіді на вказане звернення, позивач звернувся в суд з позовом суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі №580/7937/25 зобов`язано другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) у встановлений Законом України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» строк та спосіб розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 06.12.2024 07.06.2025 щодо виключення його з військового обліку та повідомити про результати її розгляду.
Рішення суду набрало законної сили 16.10.2025.
ІНФОРМАЦІЯ_1 надав позивачу відповідь листом від 11.03.2026 №2/2/328, в якому зазначив, що поновлення позивача на військовому обліку відбулось автоматично.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (надалі – Порядок №560), в редакції на час виникнення спірних відносин, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11.
Аналіз змісту Положення №402 та Порядку №560 свідчить про те, що на проходження військово-лікарської комісії можуть бути направлені призовники, військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
- призовники - особи, які взяті на військовий облік;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно підпункту 12 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633-IX, військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.
Відповідно до п.2 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа (надалі – Порядок №559) військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Порядок №559 містить, зокрема, такі положення, які піддягають застосуванню у межах даного спору:
п.1 - військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа»;
п.3 - відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п.3);
п.4 - у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
п.14 - військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках:
взяття громадянина на військовий облік як призовника, військовозобов`язаного або резервіста;
якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного;
зміни категорії щодо військового обов`язку;
відсутності місця для внесення змін;
невідповідності відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зазначеним у пункті 3 цього Порядку;
втрати (зіпсування);
виявлення бажання змінити військово-обліковий документ, який був виданий до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.
Згідно відомостей, які містяться на сторінці 7 у військовому квитку ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , останнього призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. І ст. 30 А розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402)».
Також на сторінці 22 військового квитка в графі VІ «Відмітки про військовий облік» наявний запис «Невійськовозобов`язаний постанова Кабінету Міністрів України №352-2002». Також міститься підпис військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.09.2010 року та печатка цієї установи.
З урахуванням наведених нормативних положень суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних відносин позивач відповідно до п.2 Постанови КМУ від 16.05.2024 року №559 мав дійсний військово-обліковий документ, в якому міститься запис про непридатність до військової служби за станом здоров`я на підставі відповідного рішення ВЛК та виключення з військового обліку.
Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить положень, які б скасовували чинність рішень про непридатність осіб до військової служби за станом здоров`я та про їх виключення з військового обліку, що були прийнятими уповноваженими на те органами, або зобов`язували б таких осіб підтверджувати раніше прийняті щодо них рішення про непридатність їх до військової служби за станом здоров`я та про їх виключення з військового обліку, шляхом повторного проходження військово-лікарської комісії на підставі Положення №402.
Відповідно, факт виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач не є військовозобов`язаним, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військово обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Оскільки виключені з військового обліку за станом здоров`я вже не є військовозобов`язаними, то на них не розповсюджуються правила щодо військового обліку та мобілізації військовозобов`язаних, в тому числі і ті, що визначені Положенням №402 та Порядком №560, в частині направлення військовозобов`язаних на проходження військово-лікарської комісії.
За змістом положень п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
За наведених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що всупереч наведених вимог Порядку №559, відповідач у визначені строки не вніс на підставі заяви позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про виключення позивача з категорії обліку військовозобов`язаних, чим допустив протиправну бездіяльність.
Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з категорії обліку військовозобов`язаних.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність допущеної бездіяльності, тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копії договору про надання правничої допомоги від 07.07.2025, ордер серії ВН №1685448 від 02.04.2026.
З вказаного договору вбачається, що вартість послуг з надання правничої допомоги адвоката становить 20000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що представник позивача не надав до суду документів, які підтверджують обсяг наданих послуг та час витрачений на надання послуг згідно договору.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв`язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку військовозобов`язаних.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua