Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №580/13772/25
Суддя: Валентин ГАРАЩЕНКО
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокусправа № 580/13772/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом виконавчого комітету Золотоніської міської ради до «Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Національно-визвольний Рух «Холодний Яр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Головне управління Національної поліції в Черкаській області, про припинення діяльності громадського формування шляхом примусового розпуску,
ВСТАНОВИВ:
Виконавчий комітет Золотоніської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до «Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Національно-визвольний Рух «Холодний Яр», в якій просить:
- припинити діяльність «Громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Національно-визвольний Рух «Холодний Яр» шляхом примусового розпуску.
Ухвалою судді від 22.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не здійснює статутну діяльність, не співпрацює з органами Національної поліції, органами місцевого самоврядування, та відповідно до статті 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» підлягає примусовому розпуску.
Відповідач повідомлений належним чином в силу ч. 11 ст. 126 КАС України, у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, про причини неподання суд не повідомив.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову, розглянути справу за наявними матеріалами.
Головне управління Національної поліції в Черкаській області подало до суду письмові пояснення, в яких зазначило, що зверталось із листами до секретаря виконавчого комітету Золотоніської міської ради, в яких, зокрема, зазначало, що відсутня будь-яка взаємодія з органами Національної поліції у громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону за переліком, у тому числі громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Національно-визвольний рух «Холодний Яр», тому просило звернутися до суду із заявою про заборону діяльності шляхом примусового розпуску громадських формувань, які не взаємодіють з органами Національної поліції.
У зв`язку з наведеним Головне управління Національної поліції в Черкаській області просило позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа – «Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону Національно-визвольний Рух «Холодний Яр» зареєстровано за адресою: 19702, Черкаська обл., місто Золотоноша, селище Ярки, вулиця Х. Ярки, будинок 12, код ЄДРПОУ 42966437. Основний вид економічної діяльності за КВЕД 84.11 державне управління загального характеру.
Золотоніський РВП ГУНП в Черкаській області листами від 27.07.2022 за вих. № 1103, 24.05.2023 за вих. № 844, 16.08.2023 за вих. № 1209, 21.06.2024 за вих. № 9958/65/03-24 та 12.11.2025 за вих. № 237780-2025 звертався до секретаря виконавчого комітету Золотоніської міської ради, в яких, зокрема, зазначив, що відсутня будь-яка взаємодія з органами Національної поліції у громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону за переліком, у тому числі громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону « Національно-визвольний рух « Холодний Яр». Формування не здійснюють заходів, перелічених у статтях 9, 11 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», відтак просило звернутися до суду із заявою про заборону діяльності шляхом примусового розпуску громадських формувань, які не взаємодіють з органами Національної поліції.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 № 1835-III (далі Закон № 1835-III), правовою основою діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, рішення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і державного кордону, боротьби із злочинністю і адміністративними правопорушеннями, а також положення (статути) цих формувань.
Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, Державною прикордонною службою України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, додержуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань (частина перша статті 3 Закону № 1835-III).
Координацію діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону здійснюють відповідно місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 3 Закону № 1835-III).
Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організовується, спрямовується і контролюється відповідними органами Національної поліції, підрозділами Державної прикордонної служби України (частина третя статті 3 Закону № 1835-III).
Згідно із статтею 6 Закону № 1835-III громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону набуває статусу юридичної особи з дати його державної реєстрації в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до статті 8 Закону № 1835-III діяльність громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону.
У разі порушення громадським формуванням вимог законодавства щодо його діяльності, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, за заявою реєструючого органу діяльність такого громадського формування може бути заборонена за рішенням суду у встановленому законом порядку.
Статтею 9 Закону № 1835-III визначено, що основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону є:
1) у сфері охорони громадського порядку: надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і кримінальним правопорушенням; інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх;
2) у сфері охорони державного кордону: надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон чи провадять іншу протиправну діяльність на кордоні; сприяння військовослужбовцям Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону, виключної (морської) економічної зони України, а також здійснення контролю за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, проведення разом з ними пропуску громадян до місць відпочинку і роботи; надання допомоги підрозділам Державної прикордонної служби України у виявленні умов та причин, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення; участь у спостереженні за місцями роботи і відпочинку поблизу кордону та за прикордонними інженерними спорудами; участь у заходах Державної прикордонної служби України з профілактики порушень або спроб порушення державного кордону і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, незаконного переміщення через державний кордон вантажів, предметів, матеріалів та іншого майна;
3) у разі виникнення надзвичайних ситуацій: надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень; участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у разі стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.
Відповідно до статті 11 Закону № 1835-III громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону проводять свою діяльність під контролем органів Національної поліції, підрозділів Державної прикордонної служби України шляхом:
1) спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, з виконавчими органами місцевого самоврядування;
2)проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб;
3)участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з окремими видами правопорушень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про громадські об`єднання» 22 березня 2012 року № 4572-VI (далі – Закон № 4572-VI) припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.
Припинення діяльності громадського об`єднання відбувається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (частина друга статті 25 Закону № 4572-VI).
Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 4572-VI громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому КАС України (частина друга статті 28 Закону № 4572-VI).
У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету (частина третя статті 28 Закону № 4572-VI).
Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються (частина п`ята статті 28 Закону № 4572-VI).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі Закон № 755-IV) систему органів у сфері державної реєстрації становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) інші суб`єкти державної реєстрації.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації:
- Міністерство юстиції України безпосередньо та/або через утворені ним територіальні органи - у разі державної реєстрації громадських формувань, символіки громадських формувань, відомостей про дату початку обліку/дату припинення обліку часток товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю в обліковій системі часток, що ведеться Центральним депозитарієм цінних паперів (далі - облікова система часток), та пов`язаних із цим змін згідно з вимогами цього Закону;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій (релігійних центрів, управлінь, монастирів, релігійних братств, місій та духовних навчальних закладів); Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації - у разі державної реєстрації юридичних осіб - релігійних організацій (релігійних громад);
- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - крім державної реєстрації суб`єктів, передбачених абзацами другим і третім цього пункту (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» від 11.02.2016 № 99 Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозиціями Міністерства юстиції щодо покладення виконання функцій з державної реєстрації громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, місцевих та первинних професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих організацій роботодавців та їх об`єднань, з підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання на відповідні головні територіальні управління юстиції.
Так, предметом заявленого спору позивач, як реєструючий орган, заявляє припинення діяльності громадського формування шляхом його примусового розпуску у зв`язку із порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності відповідно до статті 8 Закону № 1835-III.
Позивачем в обгрунтування позовних вимог посилається на нездійснення громадським формуванням заходів, передбачених статтями 9, 11 Закону № 1835-III, відсутність співпраці з органами Національної поліції, неприйняття участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на забезпечення публічної безпеки, боротьбу з окремими видами правопорушень та інших заходах.
Надаючи оцінку доводам скаржника, суд зазначає, що як стаття 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», так і стаття 28 Закону України «Про громадські об`єднання» встановлюють право звернення до суду із позовом про заборону діяльності громадського об`єднання уповноваженого органу з питань реєстрації.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема пунктом 14 частини статті 1, визначено, що реєструючим органом стосовно громадських об`єднань є територіальні органи Міністерства юстиції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий комітет міської ради не є тим уповноваженим реєструючим органом, який станом на дату звернення із позовом реєструє діяльність відповідача, у зв`язку із цим у заявника відсутнє право подання позову про примусовий розпуск громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону у порядку статті 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».
На підставі вищевикладеного суд констатує, що позивач не є органом, який реєструє діяльність відповідача, а тому у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про примусовий розпуск громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону у відповідності до вимог 2 статті 8 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», посилання позивача на порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства є безпідставними, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua