Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №580/10214/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Суд: Черкаський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №580/10214/26

Суддя: Валентин ГАРАЩЕНКО

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокусправа № 580/10214/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Головного рішення управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.08.2026 № 232050003357 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2026 про перерахунок пенсії та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1999 по 19.10.2011 на посадах завідувачки, начальника лабораторного відділення - лікаря-лаборанта у військовому госпіталі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та з 10.05.2004 по 11.05.2026 на посаді лікаря Біляївського психоневрологічного інтернату (з урахуванням одинарного зарахування накладених періодів) та період з 27.08.1990 по 01.01.1994 на посаді лікаря-педіатра, з урахуванням вказаного страхового стажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на її думку відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1999 по 19.10.2011 на посадах завідувачки, начальника лабораторного відділення - лікаря-лаборанта у військовому госпіталі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та з 10.05.2004 по 11.05.2026 на посаді лікаря Біляївського психоневрологічного інтернату (з урахуванням одинарного зарахування накладених періодів) та період з 27.08.1990 по 01.01.1994 на посаді лікаря-педіатра, з урахуванням вказаного страхового стажу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що позивачка не має права на виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки її страховий стаж складає 38 років 10 місяці 24 дні, а стаж роботи на посадах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 6 років 11 місяців 3 дні. За результатом розгляду матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, не зараховано наступні періоди роботи, а саме: з 01.03.1999 по 30.11.1999 на посаді завідуючої лабораторним відділенням – лікар лаборант у військовій частині та з 01.12.1999 по 19.10.2011 на посаді начальника лабораторного відділення – лікаря лаборанта у військовій частині, оскільки зазначена посада не передбачена Постановою № 909; Також, до стажу заявниці не зараховано період роботи з 10.05.2004 по 11.05.2026 на посаді лікаря у Біляївському психоневрологічному інтернаті, оскільки зазначена посада не передбачена Постановою №909 та відповідно до даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наявна робота за сумісництвом у військовій частині НОМЕР_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) з липня 2022 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 11.05.2026 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

03.07.2026 позивач звернулась із заявою №1455 щодо проведення перерахунку - допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами в частині нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7.1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у порядку екстериторіальності рішенням від 31.08.2026 № 232050003357 відмовило позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона не має необхідного стажу у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Як встановлено судом, відповідачем не було зараховано до спеціального стажу, період роботи- період з 01.03.1999 по 30.11.1999 та (б) період з 01.12.1999 по 19.10.2011 на посаді лікаря-лаборанта у військовій частині, оскільки зазначена посада не передбачена Постановою № 909, період роботи лікарем у Біляївському психоневрологічному інтернаті з 10.05.2004 по 11.05.2026, оскільки посада не передбачена постановою № 909 та за даними Реєстру застрахованих осіб є «робота за сумісництвом у військовій частині НОМЕР_3 з липня 2022 року».

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення такої допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі — Порядок № 1191). Пункт 2 Порядку № 1191 зараховує до відповідного стажу періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років за пунктами «е» і «ж» статті 55 Закону № 1788, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі — Перелік № 909).

Розділ « 2. Охорона здоров`я» Переліку № 909 охоплює, зокрема, лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, амбулаторно-поліклінічні заклади та діагностичні центри, і визначає коло посад формулою «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)». Розділ « 3. Соціальний захист» охоплює «інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих» з посадами «медичні працівники (незалежно від найменування посад), педагоги, вчителі, логопеди, інструктори ЛФК та з праці». Згідно з приміткою 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788); за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж підтверджується іншими документами відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до його запровадження - на підставі документів (стаття 24 Закону № 1058).

Із наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивач у спірний період фактично виконувала обов`язки лікаря, здійснювала лікувально-профілактичну діяльність та отримувала оплату праці за виконання лікарських функцій.

Таким чином, характер її роботи відповідав трудовим функціям посад, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з положеннями розділу 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

При цьому, за змістом примітки 3 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Умови та норми призначення пенсії за вислугу років до 01.01.1992 визначались Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства», якою було затверджено Положення про порядок обчислення сим в свою чергу було затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Пунктом 1 розділу 2 цього Переліку закріплено, що право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори, які працювали в наступних лікувально-профілактичних закладах, закладах охорони материнства і дитинства, санітарно-профілактичних установах: лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.12.1959 №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.

Отже, оскільки посади позивача, які вона обіймала станом на момент виконання нею трудових функцій була віднесена до переліку посад, стаж роботи на яких зараховувався до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, у відповідача не було підстав не зараховувати вказаний період роботи до такого стажу та до спеціального стажу, який дає право на отримання одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у позивача наявний необхідний спеціальний стаж роботи, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень дійшов висновку зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувати період її роботи з 01.03.1999 по 19.10.2011 на посадах завідувачки, начальника лабораторного відділення - лікаря-лаборанта у військовому госпіталі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та з 10.05.2004 по 11.05.2026 на посаді лікаря Біляївського психоневрологічного інтернату (з урахуванням одинарного зарахування накладених періодів) та період з 27.08.1990 по 01.01.1994 на посаді лікаря-педіатра, з урахуванням вказаного страхового стажу до спеціального стажу, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Головного рішення управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.08.2026 № 232050003357 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) від 03.07.2026 про перерахунок пенсії та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», врахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.03.1999 по 19.10.2011 на посадах завідувачки, начальника лабораторного відділення - лікаря-лаборанта у військовому госпіталі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та з 10.05.2004 по 11.05.2026 на посаді лікаря Біляївського психоневрологічного інтернату (з урахуванням одинарного зарахування накладених періодів) та період з 27.08.1990 по 01.01.1994 на посаді лікаря-педіатра, з урахуванням вказаного страхового стажу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua