Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №580/11217/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокусправа № 580/11217/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства Інституту оцінювання функціонування про визнання протиправним та скасування індивідуального акта,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 21.07.2025 № ЦО-18091, про невизнання ОСОБА_1 , особою з інвалідністю II групи, безтерміново.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Вказаною ухвалою витребувано від Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України: інформацію про те, за результатами яких документів прийнято рішення про визнання необгрунтованим рішення МСЕК, яким встановлено ІІ групу інвалідності, на підставі загального захворювання, безтерміново; копію рішення від 21.07.2025 № ЦО-18091; копії викликів від ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» щодо необхідності прибуття позивача до медичної установи для проходження медичного обстеження; копії викликів для участі позивача на засіданні комісії під час перевірки обгрунтованості рішення від 17.07.2019 № 4355; копію наказу (розпорядження) про затвердження складу експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи, яка здійснювала перевірку обгрунтованості рішення МСЕК про встановлення позивачу II групи інвалідності, на підставі загального захворювання, безтерміново.

Ухвалою суду від 12.12.2025 зупинено провадження у цій справі до подання витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 09.10.2026 поновлено провадження в адміністративній справі, повторно витребувано у відповідача докази у справі.

Ухвалою суду від 15.10.2026 клопотання Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про заміну сторони по справі №580/11217/25 - задоволено. Замінено відповідача у справі № 580/11217/25 Державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (ЄДРПОУ 03191673) на її правонаступника Державне некомерційне товариство Інститут оцінювання функціонування (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А; ЄДРПОУ 03191673).

24.04.2026 через підсистему Електронний суд відповідач подав відзив на позову заяву, в яому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, долучивши до них копії документів, зокрема оскаржуваного рішення, протоколу розгляду, витягу з рішення та постанови слідчого ДБР від 31.01.2025.

19.10.2026 позивач подав письмові пояснення, в яких заперечив проти врахування судом відзиву відповідача та доданих до них документів як поданих поза межами строку для подання відзиву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що в обґрунтування вимог позивач, що відповідачем було прийнято рішення від 21.07.2025 № ЦО-18091 скасувати попереднє рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення групи і терміну інвалідності позивачу з 17.07.2019. Під час проведення перевірки рішення МСЕК на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до загального Порядку, який не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення МСЕК іншим шляхом, ніж як проведенням повторного оцінювання особи, без її виклику та повідомлення, тільки на підставі дослідження медичних документів, поданих позивачем на МСЕК у 2019 році. Для Центру не передбачено окремий порядок скасування рішень МСЕК тільки на підставі дослідження медичних документів.

Позивач зазначає, щопідпункт 8.3 оскаржуваного рішення «Відмова особи від повного медичного обстеження» не заповнений « 0», тобто відповідач не зазначає про відмову особи від повного медичного обстеження чи неприбуття особи, оскільки жодних викликів до медичного закладу не скеровувалось.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 на нього покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, а з 01.01.2025, відповідно до наказу МОЗ України від 03.12.2024 №2022, - права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи. Перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача проведено на виконання постанови слідчого ДБР від 31.01.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024, надісланої супровідним листом ДБР за вих. №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025. Така постанова відповідно до частини сьомої статті 110 КПК України є обов`язковою для виконання, а її реквізити не зазначено у пункті 6.2 оскаржуваного рішення з огляду на заборону розголошення відомостей досудового розслідування (стаття 222 КПК України).

Відповідач стверджує, що експертна команда діяла в межах процедури перевірки обґрунтованості рішення МСЕК на підставі наявних у медико-експертній справі документів, без ухвалення рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, а тому не була зобов`язана повідомляти позивача та забезпечувати її особисту участь; перевірка обґрунтованості та повторне оцінювання є самостійними процедурами.

Разом з цим відповідач зазначає, що позивач отримавши 21.04.2025 під особистий підпис повідомлення про необхідність прибуття для перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, однак не з`явився, що, на думку відповідача, свідчить про небажання позивача прибути на обстеження. Так, 21 липня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного, об`єктивного та всебічного аналізу медико – експертної справи позивача, прийняла відповідне рішення- рішення про встановлення ІІ групи інвалідності безстроково позивачу - було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 21 липня 2025 року.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач працював в органах прокуратури.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №462856, виданої Черкаською обласною МСЕК, позивачу 17.07.2019 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, строк - безтерміново. Матеріалами справи встановлено, що 20.05.2019 рішенням Черкаської обласної МСЕК № 2 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою Серії 12ААБ № 460181 від 20.05.2019.

21.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення № ЦО-18091 (далі - оскаржуване рішення), яким позивачу групу інвалідності не встановлено з 17.07.2019. Згідно з оскаржуваним рішенням, графи щодо підстави для ініціювання перевірки обгрунтованості рішення, що підлягає перевірці, реквізити документів на підставі яких ініційовану перевірку обгрунтованості рішення, що підлягає перевірці, відмови особи від повного медичного обстеження та/або неприбуття, наявності виключних підстав для перенесення строків медичного обстеження та документів, що їх підтверджують, не заповнені; у пункті 11 рішення зазначено, що команда вивчила надану експертну документацію та дійшла висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, безтерміново, встановлена необґрунтовано

Витяг з оскаржуваного рішення відповідач надсилав позивачу рекомендованим листом, що отримана позивачем 09.08.2025 та стверджується у позовній заяві.

Вважаючи вказане рішення протиправними, в зв`язку з тим, що останнє було прийнято з порушенням встановленої процедури, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Частиною другою статті 6 цього Закону передбачено право особи оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження та/або в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - постанова №1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення №1338) та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок №1338).

Пунктом 3 постанови №1338 встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ припиняються 31 грудня 2024 року; перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку №1338. Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд та продовжують бути підставами для надання особам з інвалідністю статусів, пенсій, допомог та інших соціальних гарантій; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1338 рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Пунктом 51 Порядку №1338 визначено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи з моніторингу; за результатами моніторингу оцінювання. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності). За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення. Виключними підставами для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація.

Аналогічні за змістом положення щодо підстав перевірки обґрунтованості рішень, повідомлення особи про повторне оцінювання та виключних підстав для перенесення строків медичних обстежень містить пункт 8 Положення №1338.

Згідно з пунктом 53 Порядку №1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі, а в разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Частиною сьомою статті 110 КПК України встановлено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Статтею 4 Закону України Про адміністративну процедуру визначено принципи адміністративної процедури, зокрема верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість; добросовісність і розсудливість; пропорційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Відповідно до статті 17 цього Закону особа має право бути заслуханою до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на її права, свободи чи законні інтереси.

Відповідно до статті 8 цього Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та зобов`язаний обґрунтовувати прийняті адміністративні акти. Статтею 72 цього Закону встановлено вимоги до мотивувальної частини адміністративного акта, яка повинна містити, зокрема, фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи, посилання на докази, на яких ґрунтуються висновки органу, та правову оцінку виявлених обставин.

Згідно з частиною другою статті 87 цього Закону протиправним є адміністративний акт, який, зокрема, суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта, порушує норми матеріального права або не відповідає принципам адміністративної процедури.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з абзацом другим частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно зі статтею 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення комісії з припинення юридичної особи до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

У постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 Верховний Суд зазначив, що документ правоохоронного органу, який має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, створює для Центру оцінювання функціонального стану особи правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку №1338 (пункт 80); встановлення інвалідності безстроково не створює абсолютного імунітету від перевірки обґрунтованості такого статусу (пункт 113). Водночас Верховний Суд наголосив, що принцип належного урядування зобов`язує Центр оцінювання навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім висновком МСЕК, а відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (пункт 44); реалізація контрольних повноважень Центру оцінювання не може здійснюватися поза межами чітко визначених процедурних гарантій, а судам належить перевірити не лише наявність формальної підстави для ініціювання перевірки, а й дотримання вимог щодо мотивованості прийнятого рішення та належного інформування особи про його ухвалення (пункт 114).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: логічність та структурованість викладення мотивів рішення; пов`язаність цих мотивів із конкретними нормами права; наявність правової оцінки фактичних обставин справи; відповідність висновків рішення фактичним обставинам справи; відсутність немотивованих висновків.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Щодо процесуальних питань.

Щодо заперечень позивача проти врахування відзиву відповідача суд зазначає, що до цих пояснень додано, зокрема, оскаржуване рішення, протокол розгляду та постанову слідчого, на підставі якої проведено перевірку. Без дослідження цих документів неможливо встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд в силу принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі (частина четверта статті 9 КАС України) зобов`язаний витребувати такі докази і з власної ініціативи, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі №280/4630/25 (пункти 82-85, 99, 100). Позивач сам посилається на їх зміст на обґрунтування позову, тому врахування судом пояснень відповідача не порушує принципів змагальності та рівності учасників справи. Разом з тим, за відсутності поданого у строк відзиву, суд оцінює доводи відповідача з урахуванням того, що обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладено саме на нього.

Щодо суті спору

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що предметом перевірки у цій справі є не медична обґрунтованість встановлення чи невстановлення позивачу групи інвалідності (що виходить за межі компетенції адміністративного суду), а наявність у відповідача підстав для проведення перевірки, дотримання ним процедури прийняття оскаржуваного рішення, його обґрунтованість, вмотивованість та відповідність принципам адміністративної процедури. Суд звертає увагу на суперечливість дій та позиції відповідача щодо правової природи застосованої процедури. Згідно з оскаржуваним рішенням та протоколом розгляду рішення графи щодо відмови позивача від обстеження, її неприбуття та виключних підстав для перенесення строків обстеження не заповнені, а рішення прийнято за результатами вивчення медико-експертної документації. Водночас відповідач протягом усього періоду перевірки (з 14.04.2025 по 29.05.2025) вчиняв дії, характерні для процедури повного медичного обстеження особи: викликав позивача на обстеження шляхом звернення до Офісу Генерального прокурора щодо забезпечення прибуття працівників органів прокуратури, а у відзиві обґрунтовує законність рішення неприбуттям позивача за яким неприбуття особи тягне скасування попереднього рішення комісії.

Оскільки неприбуття позивача на обстеження в оскаржуваному рішенні як підставу його прийняття не зафіксовано, посилання відповідача на такі обставини у відзиві не можуть підміняти мотивів самого рішення.

Доказів вручення позивачу повідомлення (запрошення) на комісію відповідач не надав. Лист керівника Черкаської обласної прокуратури в адресований позивачу, є розпорядженням роботодавця, а не повідомленням Центру оцінювання функціонального стану особи, надісланим у спосіб, визначений пунктом 51 Порядку №1338.

Якщо ж, як стверджує відповідач, оскаржуване рішення прийнято за результатами аналізу документів медико-експертної справи, то воно повинно містити мотиви, з яких експертна команда дійшла висновку про необґрунтованість рішення Черкаської обласної МСЕК від 18.07.2019: які саме документи досліджено, яким критеріям встановлення інвалідності не відповідає наявний у позивача ступінь обмеження життєдіяльності та в чому полягала помилка (дефектність) попереднього рішення МСЕК. Натомість оскаржуване рішення та протокол розгляду обмежуються зазначенням про вивчення медико-експертної документації, не розкриваючи ні переліку досліджених документів, ні їх оцінки, ні порівняння з висновками МСЕК, що унеможливлює перевірку обґрунтованості рішення.

Суд наголошує, що оцінка наявності мотивів адміністративного акта не є втручанням у дискреційні повноваження спеціалізованого органу щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи, а є перевіркою дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України та статті 72 Закону України Про адміністративну процедуру. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

Оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування застосування таких ретроспективних наслідків, зокрема не встановлено, що рішення МСЕК було отримано позивачем на підставі недостовірних відомостей чи внаслідок її недобросовісних дій. Прийняття рішення з істотними несприятливими наслідками для особи без наведення відповідних мотивів не відповідає критерію пропорційності, визначеному пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України. Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Рисовський проти України від 20.10.2011, заява №29979/04, Москаль проти Польщі від 15.09.2009, заява №10373/05).

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача саме відповідачем про проведення стосовно неї перевірки у межах процедури, визначеної Порядком №1338, та не надано можливості подати пояснення і додаткові медичні документи, що не узгоджується з правом особи бути заслуханою (стаття 17 Закону України "Про адміністративну процедуру") та критерієм урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9 частини другої статті 2 КАС України).

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято із змішуванням різних за правовою природою процедур, без наведення мотивів, без урахування поважних причин неприбуття позивача на обстеження та без належного інформування позивача, а відтак є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та частини другої статті 87 Закону України "Про адміністративну процедуру". Допущені порушення є істотними, оскільки могли вплинути на правильність вирішення питання по суті.

Суд зазначає, що скасування оскаржуваного рішення з підстав порушення процедури його прийняття не позбавляє відповідача права провести перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача з дотриманням вимог Порядку №1338 та процедурних гарантій, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру".

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення №ЦО-18091 від 21.07.2025, оскільки не спростував доводів позивача щодо перевірки обґрунтованості рішення та повторного оцінювання, відсутності у рішенні мотивів скасування попереднього рішення МСЕК, наявності поважних причин неприбуття позивача на обстеження.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до якого національні суди та інші суб`єкти владних повноважень зобов`язані наводити достатні мотиви прийнятих ними рішень, а ступінь такої мотивації залежить від характеру рішення. Право на вмотивоване рішення є складовою права на справедливий розгляд справи, а державні органи зобов`язані обґрунтовувати свої рішення таким чином, щоб особа могла зрозуміти мотиви, з яких прийнято несприятливе для неї рішення.

Оскаржуване рішення не відповідає наведеним вимогам вмотивованості, оскільки не містить аналізу медичних документів позивача та мотивів, з яких визнано необґрунтованим рішення МСЕК від 18.07.2019, не визначає чіткої правової підстави скасування групи інвалідності та не обґрунтовує застосування його наслідків з 17.07.2019.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню як протиправне.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки цей позов задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач до суду не подав, а тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України від 21.07.2025 № ЦО-18091 про невизнання ОСОБА_1 , особою з інвалідністю II групи, безтерміново

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного некомерційного товариства Інституту оцінювання функціонування (ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 03.11.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО