Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №560/21208/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №560/21208/25

Суддя: Печений Є.В.

Справа № 560/21208/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 листопада 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ВЛК), у якому просить: визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати рішення військово-лікарської комісії, оформлене довідкою № 2025-1201-1053-3186-7 від 01.12.2025, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести медичний огляд позивача з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 560/21208/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовом, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

Зазначає, що його медичний огляд, проведений ВЛК у грудні 2025 року, був неповним, а постанова про придатність до військової служби прийнята з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України».

Вказує, що має низку хронічних захворювань, зокрема гіпертонічну хворобу III стадії, перенесений у 2023 році ішемічний інсульт, серцеву недостатність, хронічний пієлонефрит, захворювання хребта та суглобів.

На його переконання, гіпертонічна хвороба III стадії у поєднанні з перенесеним інсультом та іншими захворюваннями вимагала застосування пункту «а» статті 39 Розкладу хвороб, тоді як відповідач застосував пункт «б» цієї статті.

Також стверджує, що під час оформлення картки обстеження та медичного огляду спочатку було зазначено статтю 39а Розкладу хвороб, яку надалі виправлено на статтю 39б.

Крім того, позивач посилається на неналежне дослідження хронічного пієлонефриту, первинного двобічного коксартрозу, ожиріння III ступеня та інших захворювань, відсутність необхідного додаткового обстеження, неповне дослідження медичної документації та порушення порядку проведення медичного огляду.

Окремо позивач звертає увагу на відсутність фотокартки у картці обстеження та медичного огляду, неналежне оформлення окремих її реквізитів та недоліки документального оформлення направлення на медичний огляд.

Позивач наголошує на розбіжності між датою оскаржуваної довідки ВЛК - 01.12.2025 - та датами проведення окремих медичних оглядів і підписання постанови ВЛК, які припадають на наступні дні.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Зазначає, що встановлення медичного діагнозу, визначення ступеня придатності до військової служби та співвіднесення встановлених захворювань із конкретними статтями Розкладу хвороб належать до компетенції ВЛК.

Також звертає увагу на право особи оскаржити постанову ВЛК до Центральної військово-лікарської комісії та наголошує на повноваженнях ВЛК вищого рівня щодо перегляду постанов нижчих ВЛК.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у грудні 2025 року проходив військово-лікарську експертизу для визначення ступеня придатності до військової служби.

У матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії № 2025-1201-1053-3186-7 від 01.12.2025.

Відповідно до її змісту ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд позивача 01.12.2025.

У довідці зазначені діагнози, зокрема: часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелепи, гіпертонічна хвороба III стадії, 3 ступеня, ризик 4, із зазначенням гостре порушення мозкового кровообігу (далі – ГПМК) 2023 року, серцева недостатність I стадії, компресія нервових корінців та сплетень при ураженнях міжхребцевого диска, інші уточнені цереброваскулярні хвороби, астигматизм та міопія.

На підставі статей 49а, 39б, 23б, 41в графи II Розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Водночас, у довідці зазначено про непридатність до служби в підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях та у спеціальних спорудах.

Отже, оскаржуваною довідкою підтверджується факт застосування відповідачем, серед іншого, пункту «б» статті 39 Розкладу хвороб.

Водночас, оскаржувана довідка містить відомості про гіпертонічну хворобу III стадії та перенесене у 2023 році ГПМК.

Відтак, суд установлює, що зазначені діагностичні відомості були відомі ВЛК та відображені у постанові.

Разом із тим, відображення відповідного діагнозу в довідці саме по собі не підтверджує повноти дослідження всіх обставин, які мають значення для визначення ступеня придатності позивача до військової служби.

Суд також дослідив додані до позовної заяви медичні документи, які характеризують стан здоров`я позивача у періоди, що передували проведенню спірного медичного огляду.

Зокрема, у матеріалах справи міститься виписка № 7343 із медичної карти стаціонарного хворого щодо лікування позивача з 28.07.2023 до 08.08.2023.

У цій виписці зазначено, зокрема про перенесений ішемічний інсульт у басейні лівої середньої мозкової артерії, правобічний геміпарез, гіпертонічну хворобу III стадії та хронічний пієлонефрит.

Документ також містить відомості про проведену 28.07.2023 комп`ютерну томографію головного мозку та опис її результатів.

Отже, зазначена виписка підтверджує, що ще у 2023 році в медичній документації позивача були зафіксовані відповідні захворювання та результати діагностичних досліджень.

Крім того, матеріали справи містять виписку № 07023 із медичної карти стаціонарного хворого щодо лікування позивача в кардіологічному відділенні КП «Хмельницька міська лікарня» з 06.11.2025 до 14.11.2025.

У цій виписці зазначено, зокрема гіпертонічну хворобу III стадії, 3 ступеня, ризик дуже високий, перенесене у 2023 році гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом, концентричне ремоделювання лівого шлуночка та серцеву недостатність I стадії зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка.

Документ містить відомості про проведене лікування та відповідні медичні рекомендації.

Також до матеріалів справи долучені інші медичні документи, зокрема виписка № 68 із медичної карти стаціонарного хворого та акт дослідження стану здоров`я № 158 від 01.12.2025.

Суд установлює, що до проведення спірного медичного огляду існували медичні документи, які характеризували стан здоров`я позивача, зокрема містили відомості про гіпертонічну хворобу III стадії та перенесений у 2023 році ішемічний інсульт.

Водночас, сам факт існування відповідних медичних документів та їх долучення до адміністративного позову не підтверджує автоматично, що кожен із них був переданий членам ВЛК до прийняття оскаржуваної постанови.

Матеріали справи не містять належних доказів, які дозволяють установити повний перелік медичних документів, фактично наданих позивачем відповідачу перед медичним оглядом, а також повний обсяг відомостей, доступних ВЛК через електронну систему охорони здоров`я.

Разом із тим, відображення в оскаржуваній довідці гіпертонічної хвороби III стадії та ГПМК 2023 року підтверджує, що відповідач мав відомості про зазначені захворювання.

Окремо суд дослідив картку обстеження та медичного огляду позивача.

Зі змісту картки вбачається, що до неї внесено записи про огляд лікарями різних спеціальностей, відомості про результати лабораторних та інструментальних досліджень, установлені діагнози та постанову ВЛК.

У розділі картки щодо результатів медичного обстеження спеціалістами наявні записи, датовані груднем 2025 року.

Зокрема, запис про огляд позивача терапевтом датований 02.12.2025, тобто днем, наступним після дати, зазначеної в оскаржуваній довідці ВЛК.

Окремі інші записи лікарів також датовані періодом після 01.12.2025.

У нижній частині картки обстеження та медичного огляду містяться записи від 05.12.2025, пов`язані з оформленням постанови ВЛК та ознайомленням позивача з нею.

Водночас довідку ВЛК № 2025-1201-1053-3186-7 датовано 01.12.2025.

Крім того, на другій сторінці довідки містяться відомості про накладення електронних підписів головою, членами та секретарем ВЛК 05.12.2025.

Відтак, надані документи підтверджують наявність розбіжностей між датою, зазначеною в довідці ВЛК як дата проведення медичного огляду, і датами проведення окремих медичних оглядів та підписання постанови ВЛК.

Суд установлює, що зазначені розбіжності підтверджуються безпосередньо наданими документами, а не лише твердженнями позивача.

Водночас, матеріали справи не містять протоколу засідання ВЛК чи іншого належного документа, який дозволяє достовірно встановити фактичну дату засідання, на якому прийнято колегіальну постанову щодо позивача.

Відповідач не надав таких документів разом із відзивом і не пояснив, чому довідку датовано 01.12.2025, тоді як записи про огляд окремими лікарями та підписання постанови здійснено пізніше.

Відтак, суд установлює факт розбіжності дат у медичній документації та відсутність належного документального підтвердження фактичної дати прийняття колегіальної постанови ВЛК.

Водночас, суд не встановлює, що відповідне колегіальне засідання фактично відбулося саме 01.12.2025, оскільки ця обставина не підтверджена належними доказами.

З наданої копії картки обстеження та медичного огляду також убачається, що місце, відведене для фотокартки особи, залишено незаповненим.

У картці наявні рукописні записи та виправлення, зокрема в частині, що стосується статті 39 Розкладу хвороб.

Водночас, матеріали справи не містять належних доказів, які дозволяють установити особу, що здійснила відповідні виправлення, час їх внесення та причини.

Також у матеріалах справи відсутні докази проходження медичного огляду замість позивача іншою особою.

Судом установлено, що у відзиві відповідач не надав конкретних пояснень щодо зазначених розбіжностей у датах медичного огляду та оформлення постанови ВЛК.

Відзив переважно містить посилання на загальні положення законодавства щодо повноважень ВЛК та меж судового контролю за результатами військово-лікарської експертизи.

Доказів, які усувають установлені документальні суперечності та підтверджують дотримання визначеного законодавством порядку прийняття постанови, відповідач не надав.

Не погоджуючись із вказаною постановою ВЛК, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

За частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З метою визначення ступеня придатності осіб до військової служби здійснюється військово-лікарська експертиза.

Порядок її проведення встановлено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

За пунктом 1.2 глави 1 розділу II цього Положення, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення № 402 встановлено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до ІКС шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов`язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.

Відповідно до пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 передбачено, що під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень здійснюється лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Відповідно до пункту 3.5 глави 3 розділу II Положення № 402, військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Отже, належне проведення медичного огляду передбачає виконання обов`язків як військовозобов`язаним щодо надання необхідної медичної інформації, так і ВЛК щодо її належного вивчення та оцінки.

За пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 22.4 глави 22 розділу II Положення № 402, документи, якими оформлюються постанови ВЛК, підписуються головою, всіма членами ВЛК, які брали участь у засіданні, та секретарем ВЛК не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання ВЛК.

Отже, нормативне регулювання передбачає необхідність дотримання послідовності проведення медичного огляду, формування медичних висновків, колегіального прийняття постанови ВЛК та її належного документального оформлення.

Дотримання цієї процедури має значення для забезпечення об`єктивності військово-лікарської експертизи та можливості перевірки правомірності прийнятої постанови.

З огляду на викладене вище, оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови ВЛК, суд виходить із правового регулювання та фактичних обставин, що існували на дату виникнення спірних правовідносин.

Водночас, суд не вправі визнавати оскаржуване рішення правомірним, підміняючи мотиви його прийняття новими підставами, наведеними суб`єктом владних повноважень лише після виникнення спору.

Разом із тим, суд може досліджувати докази, подані під час судового розгляду, для встановлення обставин, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив, що адміністративний суд не уповноважений самостійно оцінювати професійні дії лікарів при встановленні діагнозів та визначенні відповідності захворювань статтям Розкладу хвороб, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань.

Відповідний підхід до розмежування повноважень адміністративного суду та ВЛК відображений також у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а.

Водночас, у постанові від 25.04.2025 у справі № 620/11008/24 Верховний Суд наголосив, що невтручання суду у спеціальну медичну компетенцію ВЛК не позбавляє адміністративний суд обов`язку перевіряти дотримання встановленої процедури прийняття відповідної постанови.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що перевірка дотримання процедури включає встановлення того, чи були належним чином досліджені обставини та документи, які мали значення для прийняття постанови ВЛК.

У цій постанові Верховний Суд звернув увагу, що посилання відповідачів на дискреційність повноважень ВЛК не є достатнім доказом дотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням обов`язку доказування, передбаченого статтею 77 КАС України.

Суд ураховує зазначений правовий висновок, оскільки в цій справі відповідач також обмежився переважно посиланням на спеціальну компетенцію ВЛК та не надав конкретних доказів, які усувають установлені суперечності щодо процедури прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.09.2025 у справі № 480/13255/23 наголосив, що перевірка обґрунтованості рішення військово-лікарської комісії не є тотожною перевірці правильності медичного діагнозу.

Судова перевірка обґрунтованості рішення полягає, зокрема у встановленні того, чи містить відповідний акт належні мотиви, чи дає змогу зрозуміти підстави прийнятого рішення та чи забезпечує можливість перевірки його законності.

Суд ураховує зазначений правовий висновок у частині застосування загальних критеріїв обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки справа № 480/13255/23 стосувалася іншого спеціального нормативного регулювання діяльності військово-лікарських комісій.

Отже, суд уповноважений перевірити дотримання встановленої процедури проведення медичного огляду та прийняття постанови ВЛК, але не вправі самостійно визначати ступінь придатності позивача до військової служби.

Надаючи оцінку конкретним доводам сторін, суд виходить із такого.

Щодо застосування статті 39 Розкладу хвороб.

Стаття 39 Розкладу хвороб, наведеного в додатку 1 до Положення № 402 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачає визначення ступеня придатності до військової служби залежно від стадії гіпертонічної хвороби та характеру уражень органів-мішеней.

Зокрема, пункт «а» статті 39 стосується гіпертонічної хвороби III стадії з незворотними структурними ураженнями органів-мішеней.

Пункт «б» зазначеної статті передбачає інший ступінь придатності при гіпертонічній хворобі III стадії без незворотних структурних уражень органів-мішеней, а також при гіпертонічній хворобі II стадії.

Відповідні критерії деталізовані у поясненнях щодо застосування статті 39 Розкладу хвороб, наведених у додатку 2 до Положення № 402.

У цій справі позивач зазначає, що перенесений у 2023 році інсульт, гіпертонічна хвороба III стадії та інші встановлені захворювання свідчать про необхідність застосування пункту «а» статті 39.

Надані до справи медичні документи дійсно містять відомості про зазначені захворювання.

Зокрема, виписка № 7343 підтверджує, що у 2023 році в медичній документації позивача зафіксовано ішемічний інсульт та наведено результати комп`ютерної томографії головного мозку позивача.

Водночас, ці обставини самі по собі жодним чином не надають суду повноважень установлювати відповідні діагнози або визначати ступінь придатності позивача до військової служби.

Застосування відповідного пункту статті 39 передбачає професійну медичну оцінку всіх визначених цією нормою критеріїв.

У той де час, суд не вправі самостійно встановлювати незворотність структурних уражень внутрішніх органів позивача або вирішувати питання про відповідність стану його здоров`я позивача пункту «а» чи пункту «б» статті 39 замість ВЛК.

Крім того, оскаржувана довідка містить відомості про перенесений позивачем у 2023 році інсульт та гіпертонічну хворобу III стадії.

Відтак, твердження позивача про повне неврахування відповідачем самого факту зазначених захворювань не підтверджується змістом постанови.

Разом із тим, зазначення відповідних діагнозів у довідці не усуває обов`язку ВЛК належним чином провести медичний огляд та прийняти постанову відповідно до встановленої процедури.

Щодо інших захворювань позивача та повноти його медичного огляду.

Позивач посилається на неналежне дослідження хронічного пієлонефриту, первинного двобічного коксартрозу, ожиріння III ступеня та інших захворювань.

Суд зазначає, що надані медичні документи містять відомості про низку супутніх захворювань позивача.

Водночас, сама наявність певного діагнозу в попередній медичній документації не визначає автоматично ступінь придатності до військової служби.

Згідно з Положенням № 402, відповідні захворювання оцінюються з урахуванням їх актуальних проявів, функціональних порушень та критеріїв Розкладу хвороб.

У цьому контексті суд також враховує доводи позивача щодо ожиріння III ступеня, які ґрунтуються на зазначених у картці медичного огляду даних про зріст і масу тіла.

Проте математичне визначення індексу маси тіла не є достатньою підставою для самостійного встановлення судом певної категорії придатності.

Також суд не вправі самостійно визначати необхідність конкретних додаткових медичних досліджень, зокрема добового моніторування артеріального тиску, без відповідної професійної медичної оцінки.

Разом із тим, положення пунктів 3.2, 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 покладають на ВЛК обов`язок забезпечити належний медичний огляд, провести передбачені дослідження та оцінити стан здоров`я особи відповідно до встановлених вимог.

Із наданої картки обстеження та медичного огляду вбачається внесення до неї відомостей про лабораторні та інструментальні дослідження.

Отже, твердження позивача про повну відсутність будь-яких таких досліджень не відповідає змісту картки.

У той же час, наявність відповідних записів не усуває необхідності перевірки дотримання всієї встановленої процедури медичного огляду та прийняття колегіальної постанови.

Щодо виправлень у картці обстеження та медичного огляду.

Позивач стверджує, що в картці спочатку було зазначено статтю 39а, яку надалі виправлено на статтю 39б за вказівкою посадової особи ВЛК.

Надана копія картки містить рукописні записи та виправлення.

Водночас, матеріали справи не містять належних доказів, які дозволяють установити особу, що здійснила відповідні виправлення, причини та час їх внесення.

Тому суд не вважає доведеним твердження позивача про умисне внесення неправдивих відомостей до медичної документації за незаконною вказівкою конкретної посадової особи.

Разом із тим, наявність відповідних виправлень має значення для перевірки належності оформлення медичної документації та не може бути залишена поза увагою при оцінці процедури прийняття оскаржуваної постанови ВЛК.

Щодо відсутності фотокартки та інших реквізитів.

Зі змісту картки обстеження та медичного огляду вбачається, що у спеціально відведеному місці відсутня фотокартка позивача.

Додатком 13 до Положення № 402 передбачено відповідну форму картки та місце для розміщення фотокартки.

Відтак, суд установлює недолік оформлення картки в частині відсутності фотокартки особи.

Водночас, доказів того, що замість позивача медичний огляд проходила інша особа, матеріали справи не містять.

Тому припущення позивача про можливу підміну особи не є доведеним фактом.

Суд також зазначає, що наявність у картці окремих недоліків оформлення сама по собі не є безумовною підставою для скасування постанови ВЛК.

Вирішальне значення має характер відповідного порушення та його вплив на можливість перевірки законності прийнятого рішення.

Щодо доводів про відсутність належного направлення на медичний огляд суд зазначає, що матеріали справи містять акт дослідження стану здоров`я № 158 від 01.12.2025, оформлений у зв`язку з проходженням позивачем обстеження за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, твердження про повну відсутність документальних відомостей щодо направлення позивача на обстеження не узгоджується з матеріалами справи.

Разом із тим, наявність відповідного акта не є безумовним підтвердженням дотримання всіх процедурних вимог щодо оформлення направлення на військово-лікарську експертизу.

Суд не встановив на підставі матеріалів справи факту проведення медичного огляду позивача без рішення уповноваженої посадової особи.

Тому цей довід позивача не є самостійною доведеною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо дотримання процедури прийняття та оформлення оскаржуваної постанови ВЛК.

Так, суд вважає визначальними для вирішення цього спору обставини, пов`язані з датою проведення медичного огляду, послідовністю його завершення та оформленням оскаржуваної постанови ВЛК.

Як установлено судом, оскаржувана довідка ВЛК № 2025-1201-1053-3186-7 датована 01.12.2025 та містить відомості про проведення медичного огляду позивача саме цього дня.

Водночас, у картці обстеження та медичного огляду зазначено, що огляд позивача терапевтом проведено 02.12.2025.

Крім того, інші записи в картці також датовані періодом після 01.12.2025.

Зокрема, на другій сторінці довідки ВЛК містяться відомості про накладення електронних підписів головою, членами та секретарем ВЛК 05.12.2025.

Відповідно до змісту пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402, постанова ВЛК приймається колегіально.

За змістом пункту 22.4 глави 22 розділу II Положення № 402, документи, якими оформлюються постанови ВЛК, підписуються головою, усіма членами ВЛК, які брали участь у засіданні, та секретарем ВЛК не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання ВЛК.

Отже, дата фактичного засідання ВЛК має істотне значення для перевірки дотримання встановленого порядку прийняття та оформлення постанови.

Суд зазначає, що саме по собі накладення електронних підписів 05.12.2025 не доводить порушення встановленого пунктом 22.4 Положення № 402 строку підписання постанови.

У той же час, у цій справі наявна інша юридично значуща обставина: довідка ВЛК містить відомості про проведення медичного огляду 01.12.2025, тоді як документи підтверджують проведення огляду окремими лікарями після цієї дати.

Зазначена суперечність безпосередньо стосується послідовності проведення медичного огляду та прийняття колегіальної постанови ВЛК.

Вона не обмежується суто технічними розбіжностями щодо дати підписання вказаного документа.

Відповідачем не надано протоколу засідання ВЛК чи інших документів, які підтверджують фактичну дату прийняття колегіальної постанови щодо позивача.

Також відповідач не пояснив, чому в довідці зазначено 01.12.2025 як дату проведення медичного огляду, хоча окремі лікарські огляди документально відображені наступними днями.

Отже, надані докази не дозволяють суду установити дотримання відповідачем належної послідовності проведення відповідачем медичного огляду позивача, формування висновків лікарів та прийняття колегіальної постанови ВЛК.

Суд не встановлює як доведений факт, що колегіальне рішення ВЛК фактично прийнято саме 01.12.2025.

Водночас, відповідач не довів належними та достатніми доказами, що оскаржувану постанову прийнято після завершення необхідного медичного огляду позивача та відповідно до встановленої процедури.

При цьому, суд наголошує, що наведені суперечності мають істотне значення з огляду на характер спірних правовідносин.

Так, предметом військово-лікарської експертизи є визначення ступеня придатності особи до військової служби за станом здоров`я.

Висновки лікарів за результатами медичного огляду є одними з основних даних, на яких ґрунтується колегіальна постанова ВЛК.

Тому можливість перевірити, чи прийнято постанову після отримання необхідних результатів медичних оглядів, є важливою гарантією законності відповідного рішення.

Установлені розбіжності щодо дат проведення медичного огляду та оформлення постанови ВЛК не можуть оцінюватися виключно як формальні недоліки документації.

Відповідно до Положення № 402, колегіальне рішення ВЛК приймається за результатами медичного огляду особи.

Тому послідовність завершення оглядів лікарями та прийняття постанови має безпосереднє значення для перевірки повноти вихідних даних, використаних комісією.

Відповідач не надав доказів, які дозволяють установити, що колегіальну постанову прийнято після отримання всіх необхідних висновків лікарів.

За таких обставин, не підтверджено, що постанову прийнято на підставі належним чином завершеної процедури військово-лікарської експертизи.

Суд виходить з того, що зазначений недолік є істотним для судового контролю, оскільки результати завершеного медичного огляду є основою для визначення ступеня придатності до військової служби, а їх належне врахування об`єктивно могло вплинути на зміст оскаржуваної постанови ВЛК.

Суд, при цьому, не встановлює факту прийняття постанови 01.12.2025 до завершення всіх лікарських оглядів, оскільки фактична дата колегіального засідання належними доказами не підтверджена.

Натомість суд оцінює встановлені документальні суперечності в сукупності з ненаданням відповідачем доказів належного дотримання процедури.

Отже, відповідач не довів дотримання встановленого порядку прийняття та оформлення оскаржуваної постанови ВЛК.

Щодо розподілу обов`язку доказування в спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Відповідно до змісту частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що покладення такого обов`язку на відповідача не звільняє позивача від необхідності довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Разом із тим, у цій справі позивач надав документи, які безпосередньо підтверджують розбіжності між датою оскаржуваної довідки та датами проведення окремих медичних оглядів і підписання оскаржуваної постанови ВЛК.

Отже, відповідні твердження позивача мають об`єктивне документальне підтвердження.

Відповідач, своєю чергою, не надав доказів, які усувають установлені суперечності.

Наведені у відзиві загальні посилання на повноваження ВЛК не підтверджують дотримання відповідачем конкретної процедури медичного огляду позивача.

Суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2025 у справі № 620/11008/24, відповідно до якого посилання суб`єкта владних повноважень на дискреційний характер повноважень ВЛК не є достатнім доказом дотримання встановленої процедури прийняття постанови.

Водночас, суд не ототожнює відсутність у відзиві заперечень проти певних тверджень позивача з їх автоматичним визнанням відповідачем.

Посилання позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі № 420/18770/22 не встановлює обставин щодо медичного огляду ОСОБА_1 та не має преюдиційного значення у цій справі.

Крім того, суд ураховує, що фактичні обставини зазначеної справи відрізняються від обставин цього спору, тому її висновки не можуть застосовуватися безпосередньо для встановлення протиправності постанови ВЛК щодо позивача.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд установив наявність об`єктивних суперечностей у датах медичного огляду та оформлення оскаржуваної постанови ВЛК, а також відсутність наданих відповідачем доказів, які дозволяють перевірити дотримання встановленої процедури її прийняття.

Наведені обставини свідчать про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваної постанови за критеріями частини другої статті 2 КАС України.

Щодо доводів відповідача та порядку оскарження постанов ВЛК.

Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 та наголошує на недопустимості втручання адміністративного суду в медичні повноваження ВЛК.

Суд погоджується з тим, що встановлення діагнозів, визначення ступеня придатності до військової служби та застосування конкретних статей Розкладу хвороб належать до спеціальної компетенції ВЛК.

Але цей висновок не позбавляє адміністративний суд повноважень перевірити дотримання встановленої процедури прийняття постанови.

Суд також ураховує, що порядок оскарження дій, бездіяльності та постанов ВЛК урегульовано пунктом 3.3 глави 3 розділу I Положення № 402.

Зазначеним пунктом передбачено, зокрема оскарження постанов ВЛК районних (міських) ТЦК та СП за підпорядкованістю до відповідних ВЛК обласних ТЦК та СП.

Цим самим пунктом передбачені подальші способи перегляду постанов ВЛК.

Отже, Положення № 402 встановлює спеціальний адміністративний механізм перевірки постанов ВЛК, який забезпечує можливість перегляду медичних висновків компетентною комісією вищого рівня.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про перегляд оскаржуваної постанови.

Водночас, суд зазначає, що сама по собі відсутність попереднього адміністративного перегляду не означає безумовної неможливості судового оскарження постанови ВЛК.

Відповідно до змісту частини четвертої статті 124 Конституції України, обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору може бути визначений законом.

Крім того, частина перша статті 17 КАС України передбачає можливість досудового врегулювання спорів за домовленістю сторін або в установлених законом випадках.

При цьому, суд ураховує постанову Верховного Суду від 15.10.2026 у справі № 440/2634/25, у якій наголошено на необхідності розмежування порядку перегляду постанов ВЛК різних рівнів та недопустимості механічного застосування правових висновків щодо госпітальних (гарнізонних) ВЛК до правовідносин, які стосуються інших категорій комісій.

Водночас, суд ураховує, що предметом справи № 440/2634/25 було оскарження постанови ВЛК обласного рівня.

Натомість у справі, яка розглядається, оскаржується постанова ВЛК при міському ТЦК та СП.

Тому зазначений правовий висновок Верховного Суду не усуває необхідності перевірки конкретних обставин цього спору.

Водночас, у цій справі позивач оскаржує не лише правильність медичного висновку ВЛК, а й дотримання процедури проведення медичного огляду та прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на наведене, відсутність доказів попереднього звернення до ВЛК вищого рівня не є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову щодо встановлених судом порушень процедури прийняття постанови ВЛК.

Суд наголошує, що такий підхід не означає жодним чином підміни медичних повноважень ВЛК адміністративним судом.

Предметом судової перевірки у цій справі є дотримання встановленого порядку прийняття та оформлення постанови, а не самостійне визначення ступеня придатності позивача до військової служби.

Щодо правових наслідків установлених порушень.

Суд зазначає, що не кожен недолік оформлення документа є достатньою підставою для визнання індивідуального акта протиправним.

Вирішальне значення мають характер порушення, його істотність та вплив на можливість прийняття законного й обґрунтованого рішення.

Такий підхід до оцінки істотності процедурних порушень узгоджується із загальними висновками Верховного Суду, зокрема викладеними в постанові від 29.04.2025 у справі № 460/23895/23.

У цій справі суд не вважає самостійними достатніми підставами для скасування постанови ВЛК відсутність фотокартки, наявність рукописних виправлень або припущення позивача про умисні дії посадових осіб відповідача.

Водночас, установлені розбіжності між датою оскаржуваної довідки ВЛК та датами проведення окремих медичних оглядів позивача і підписання постанови мають інший характер.

Вони безпосередньо стосуються послідовності здійснення військово-лікарської експертизи та прийняття колегіального рішення.

За наявності таких розбіжностей відповідач не надав доказів, які дозволяють установити належне дотримання ним передбаченої Положенням № 402 процедури.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає зазначені обставини істотними, оскільки вони перешкоджають належній перевірці того, що оскаржувану постанову ВЛК прийнято з урахуванням результатів необхідного медичного огляду позивача.

Відтак, відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

Суд дійшов висновку, що встановлені обставини є підставою для визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформленої довідкою № 2025-1201-1053-3186-7 від 01.12.2025.

Водночас, зазначений висновок не означає встановлення судом неправильності медичних діагнозів або необхідності застосування конкретної статті Розкладу хвороб стосовно позивача.

Суд не визначає ступінь придатності позивача до військової служби та не надає самостійної медичної оцінки його захворюванням.

Щодо способу захисту порушеного права.

Відповідно до змісту пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень.

Згідно із змістом частини третьої статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень учинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки відповідач не довів дотримання встановленої процедури прийняття оскаржуваної постанови ВЛК, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання її протиправною та скасування.

Водночас, суд не наділений повноваженнями самостійно визначати ступінь придатності позивача до військової служби, встановлювати медичні діагнози чи визначати відповідність конкретних захворювань статтям Розкладу хвороб замість ВЛК.

За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно провести його медичний огляд із дотриманням вимог Положення № 402 та з урахуванням правової оцінки суду, викладеної в мотивувальній частині цього рішення суду.

Зокрема, під час повторного медичного огляду відповідач повинен забезпечити дотримання вимог Положення № 402 щодо дослідження стану здоров`я позивача, врахування відповідних медичних документів, проведення необхідних досліджень та належного оформлення постанови.

При цьому, суд не визначає наперед зміст постанови, яку ВЛК повинна прийняти за результатами повторного медичного огляду.

Питання про застосування конкретних статей Розкладу хвороб та ступінь придатності позивача до військової служби належать до спеціальної компетенції ВЛК.

Суд також зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ВЛК та скасування постанови, оформленої довідкою № 2025-1201-1053-3186-7 від 01.12.2025, стосуються одних спірних правовідносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов`язує протиправність дій відповідача саме з порушеннями процедури проведення медичного огляду та прийняття оскаржуваної постанови.

Самостійних дій відповідача, які породили для позивача правові наслідки поза межами прийняття зазначеної постанови, у позові не конкретизовано.

Тому доводи щодо порушення процедури суд оцінює як підстави вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК.

Зазначене відповідає змісту частини першої статті 5 та частини другої статті 9 КАС України, відповідно до яких судовий захист спрямований на усунення порушення права, за захистом якого особа звернулася до суду.

При цьому, суд ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.02.2025 у справі № 280/10791/23, щодо необхідності розмежовувати предмет позову, його підстави та способи судового захисту.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду саме з метою скасування постанови ВЛК та проведення повторного медичного огляду.

Скасування оскаржуваної постанови й зобов`язання відповідача провести повторний медичний огляд забезпечують захист права, за яким звернувся позивач, у повному обсязі.

Те, що окремі доводи позивача щодо порушень процедури не знайшли доказового підтвердження, не свідчить про часткове задоволення позову, оскільки не змінює обсягу задоволених позовних вимог.

Суд ураховує, що право обрати належний та ефективний спосіб судового захисту передбачене частиною другою статті 9 та статтею 245 КАС України.

Водночас, у цій справі суд не змінює предмета спору, а визначає юридично належне формулювання способу захисту в межах заявлених позовних вимог.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови ВЛК і зобов`язання відповідача провести повторний медичний огляд позивача.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-1201-1053-3186-7 від 01.12.2025, щодо визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з метою визначення ступеня його придатності до військової служби відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», з урахуванням правової оцінки суду, викладеної в мотивувальній частині цього рішення суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Є.В. Печений

Оригінал: reyestr.court.gov.ua