Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №608/2015/24
Суддя: Хома М. В.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 608/2015/24Головуючий у 1-й інстанції Тхорик І.І.
Провадження № 22-ц/817/1380/26Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуюча - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2026 року, постановлену суддею Тхорик І.І. у цивільній справі №608/2015/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-
В С Т А Н О В И В:
13 серпня 2024 року ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2026 року цивільну справу №608/2015/24 передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Тернопільської області для розгляду в межах справи №921/350/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2026 року скасувати та закрити провадження на підставі п.1,2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Посилається на положення статей 2, 4, 17, 19, 263 ЦПК України та зазначає, що суди цивільної юрисдикції розглядають справи, які виникають із цивільних та інших правовідносин, за винятком тих, розгляд яких законом віднесено до іншого виду судочинства.
Зазначає, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07 липня 2026 року у справі №921/350/26 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та встановлено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Звертає увагу на положення статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 922/928/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, постанові від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц та постанові від 08 вересня 2020 року у справі № 2-1606/07.
Зазначає, що 14 липня 2026 року було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з метою виявлення всіх кредиторів боржника.
Встановлений законом строк для подання кредиторських вимог сплив у серпні 2026 року, однак ПАТ «СК «УНІКА» у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 із заявою про визнання грошових вимог до боржника не зверталося.
У зв`язку із цим апелянт вважає, що позивач, звернувшись із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність останнього, мав реалізувати своє право на заявлення відповідних вимог виключно в межах справи №921/350/26 про неплатоспроможність боржника.
На думку ОСОБА_1 , позов ПАТ «СК «УНІКА» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у цивільній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, 22 жовтня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів - інформації з військової частини НОМЕР_1 про мобілізацію ОСОБА_1 та копію наказу або витягу з наказу про призов ОСОБА_1 , також просить на підставі витребуваних документів зупинити провадження на період проходження ним військової служби.
Ознайомившись з клопотанням суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 с. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно ч.4 ст.183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
До заяви, яка подана ОСОБА_1 , доказів надсилання такої заяви іншим учасникам справи не додано. За таких обставин вказану заяву про витребування доказів слід повернути заявнику без розгляду.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Передаючи цивільну справу №608/2015/24 про стягнення в порядку суброгації з ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок ДТП за підсудністю на розгляд Господарського суду Тернопільської області, у провадженні якого перебуває справа №921/350/26 про неплатоспроможність фіфзичної особи ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч.3 ст.7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю на розгляд Господарського суду Тернопільської області, суд першої інстанції вірно послався на висновок, викладений саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо звернення позивача з даним позовом після відкриття справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє nа зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ще у 2024 році. Натомість провадження у справі №921/350/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито лише у 2026 році.
Таким чином, на момент звернення позивача з цим позовом до суду жодного провадження про неплатоспроможність відповідача не існувало, а отже, були відсутні будь-які правові підстави для обов`язкового заявлення позовних вимог у межах господарської справи. Позивач реалізував своє право на судовий захист у порядку, передбаченому чинним на той момент законодавством, звернувшись із цивільним позовом. Відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідача не може змінювати правову оцінку правомірності звернення позивача до суду у 2024 році з даним позовом про стягнення шкоди в порядку суброгації.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що встановлений законом строк для подання кредиторських вимог сплив у серпні 2026 року, однак ПАТ «СК «УНІКА» у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 із заявою про визнання грошових вимог до боржника не зверталося колегія суддів відхиляє, та зазначає наступне.
Сам по собі пропуск строку для заявлення кредиторських вимог не означає припинення матеріального зобов`язання боржника та не є безумовною підставою для відмови кредитору в судовому захисті.
Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 904/4455/19 сформулював правовий висновок, згідно з яким незаявлення кредитором своїх грошових вимог у справі про банкрутство не може розцінюватися як відмова від таких вимог та не є підставою для відмови в їх судовому захисті. Якщо вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідний майновий спір має розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство в порядку позовного провадження.
Наведений правовий висновок не підтверджує позицію ОСОБА_1 про необхідність закриття провадження у цивільній справі, а навпаки, свідчить про необхідність розгляду відповідного майнового спору в межах справи про неплатоспроможність.
Крім того, частина четверта статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає можливість заявлення кредиторських вимог після закінчення встановленого строку, визначаючи для таких кредиторів особливості участі у процедурі та черговості задоволення вимог. Тому сам факт спливу тридцятиденного строку не означає автоматичного припинення грошового зобов`язання.
Слід враховувати правовий висновок Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 921/39/21, який стосується особливостей неплатоспроможності фізичної особи та правових наслідків незаявлення кредиторами своїх вимог.
Однак цей висновок не змінює необхідності розмежування наслідків незаявлення вимог у процедурі неплатоспроможності та питання судової юрисдикції майнового спору.
Разом із тим, у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 921/39/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що незаявлення кредиторами вимог у встановлений строк може мати наслідком закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та визнання незаявлених вимог погашеними у випадках, передбачених статтею 90 Кодексу України з процедур банкрутства. Проте такі наслідки пов`язуються з відповідним судовим рішенням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, а не настають автоматично лише внаслідок спливу тридцятиденного строку.
Таким чином, до моменту постановлення господарським судом відповідного судового рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність та застосування передбачених законом наслідків саме по собі незаявлення ПАТ «СК «УНІКА» грошових вимог у межах тридцятиденного строку не може розцінюватися як припинення спірного зобов`язання або як відмова позивача від права на судовий захист.
Наведені ОСОБА_1 обставини не спростовують висновку про необхідність розгляду спору саме господарським судом. Навпаки, оскільки позовні вимоги ПАТ «СК «УНІКА» мають майновий характер та заявлені до фізичної особи, щодо якої відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, їх розгляд має здійснюватися з дотриманням правил статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Незаявлення позивачем кредиторських вимог у визначений частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строк не є підставою для закриття провадження у справі за позовом про стягнення матеріальної шкоди, а також не спростовує необхідності передачі відповідного майнового спору до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. ст.375, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2026 року.
Головуюча М.В. Хома
Судді Б.О. Гірський
Н.М. Храпак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua