Постанова від 03 листопада 2026 р. у справі №598/495/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/495/26Головуючий у 1-й інстанції Гудими І.В.

Провадження № 22-ц/817/1227/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої- Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шокурова Юрія Леонідовича на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року, ухвалене суддею Гудимою І.В. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг фартнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за шістьма кредитними договорами, укладеними відповідачкою з первісними кредитодавцями протягом вересня 2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем та первісними кредиторами були укладені кредитні договори: №3077501042-126782 від 27.09.2021 року з ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» на суму 2500 грн; №9832664 від 15.09.2021 року з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» на суму 7200 грн; №614648 від 12.09.2021 року з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на суму 3000 грн; №3256150 від 30.09.2021 року з ТОВ «МАНІФОЮ» на суму 1700 грн; №77592141 від 11.09.2021 року з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на суму 8267 грн; №0789-3427 від 04.09.2021 року з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на суму 14500 грн.

На виконання умов зазначених договорів кредитодавцями було надано відповідачці кредитні кошти, однак остання свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконала.

Права вимоги за договором №3077501042-126782 були послідовно відступлені ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», надалі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а в подальшому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Права вимоги за договорами №9832664, №614648, №3256150 та №77592141 були відступлені первісними кредиторами на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», надалі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а згодом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Право вимоги за кредитним договором №0789-3427 від 04.09.2021 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило безпосередньо ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитних договорів утворилася заборгованість у загальному розмірі 79017 грн 23 коп, з яких 29497 грн 68 коп - заборгованість за кредитами, 49156 грн 88 коп - заборгованість за нарахованими процентами, 302 грн 75 коп - інфляційні втрати та 59 грн 92 коп - три проценти річних, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Рішенням Збаразького районного суду від 20 липня 2026 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 78654,56 грн заборгованості, з яких:

1. за кредитним договором №0789-3427 від 04.09.2021 року на загальну суму 16008 грн, в тому числі: 8700 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 7308 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

2. за договором позики (ануїтет) №77592141 від 11.09.2021 року на загальну суму 13972,20 грн, в тому числі: 6397,68 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 7574,52 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

3. за договором позики №614648 від 12.09.2021 року на загальну суму 10200 грн, в тому числі: 3000 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 7200 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

4. за кредитним договором №9832664 від 15.09.2021 року на загальну суму 16898,40 грн, в тому числі: 7200 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 9698,40 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

5. за договором позики №3077501042-126782 від 27.09.2021 року на загальну суму 16155 грн, в тому числі: 2500 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 13655 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

6. за договором позики №3256150 від 30.09.2021 року на загальну суму 5420,96 грн, в тому числі: 1700 грн заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3720,96 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2650,18 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Шокуров Ю.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту отримання відповідачкою кредитних коштів за укладеними договорами, оскільки матеріали справи не містять належних первинних документів, зокрема банківських виписок, які б підтверджували зарахування коштів на банківський рахунок відповідачки. Надані кредитодавцями довідки про переказ коштів та розрахунки заборгованості не є достатніми доказами фактичного надання кредитів. Посилається на порушення судом першої інстанції положень статей 12, 76, 77, 81 ЦПК України та неврахування відповідних правових висновків Верховного Суду щодо доказування кредитної заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Факторинг Партнерс» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року — без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив надані докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Зазначає, що факт укладення кредитних договорів та отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується електронними договорами, довідками фінансових установ і платіжними документами, які містять відомості про успішне перерахування коштів на банківську картку позичальниці. Наголошує, що відсутність банківських виписок сама по собі не спростовує факту видачі кредитів, оскільки відповідні обставини підтверджені сукупністю інших належних і допустимих доказів.

Крім того, надані розрахунки заборгованості, на думку позивача, відповідають погодженим сторонами умовам кредитних договорів, відображають порядок нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості.

Вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до необґрунтованого заперечення встановлених судом обставин та переоцінки доказів, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

Протягом вересня 2021 року між відповідачкою ОСОБА_1 та первісними кредитодавцями укладено шість кредитних договорів, на виконання яких кредитодавці здійснили переказ кредитних коштів.

Щодо кредитного договору № 0789-3427 від 04 вересня 2021 року.

Між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0789-3427, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 14 500 грн.

Із положень договору вбачається, що кредит надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника, до якого емітовано платіжну картку, зазначену ним під час укладення договору.

Отже, сторони погодили спосіб надання кредитних коштів — шляхом їх переказу на банківську платіжну картку, реквізити якої були надані позичальницею при оформленні кредиту.

Матеріали справи містять моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, яким підтверджується послідовність дій відповідачки щодо оформлення заявки, ознайомлення з умовами договору, прийняття пропозиції кредитодавця та підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором.

Факт перерахування 04 вересня 2021 року кредитних коштів у сумі 14 500 грн на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 підтверджується наданою позивачем інформацією ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», яка міститься в матеріалах справи (а. с. 22).

Із розрахунку заборгованості за цим кредитним договором вбачається, що відповідачка здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, зокрема.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 0789-3427 від 04 вересня 2021 року, з урахуванням здійснених відповідачкою платежів, залишок заборгованості становить 16 008 грн, з яких 8 700 грн — заборгованість за тілом кредиту та 7 308 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо договору позики № 77592141 від 11 вересня 2021 року.

Між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77592141, відповідно до якого позичальниці надано 8 267 грн.

Положеннями договору передбачено надання позики шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальниці.

У розділі 20 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначено банківський рахунок відповідачки — № НОМЕР_1 .

Реквізити платіжної картки, на яку повинні бути перераховані кошти, були безпосередньо визначені сторонами в укладеному договорі.

Факт переказу 11 вересня 2021 року грошових коштів у сумі 8 267 грн на зазначену картку підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 05 березня 2025 року, яка містить дату, суму, номер платіжної операції та реквізити платіжного засобу отримувача (а. с. 58).

Крім того, згідно з первісним розрахунком кредитодавця відповідачка 27 вересня 2021 року здійснювала платежі у рахунок погашення зобов`язань за цим договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77592141 від 11 вересня 2021 року, з урахуванням здійснених відповідачкою платежів, залишок заборгованості становить 13 972,20 грн, з яких 6 397,68 грн — заборгованість за тілом кредиту та 7 574,52 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо договору позики № 614648 від 12 вересня 2021 року.

Між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою укладено договір позики № 614648 на суму 3 000 грн.

Відповідно до пункту 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальниці грошові кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.

У розділі 21 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначено рахунок позичальниці № НОМЕР_1 .

Отже, банківські реквізити, на які підлягали перерахуванню кредитні кошти, були визначені безпосередньо в договорі, підписаному відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Надання кредитних коштів у розмірі 3 000 грн підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 03 березня 2025 року, відповідно до якої 12 вересня 2021 року завершено платіжну операцію з переказу 3 000 грн отримувачу ОСОБА_1 на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 (а. с. 37).

Протоколом створення та перевірки електронного підпису, підпис документа перевірено успішно, а цілісність даних підтверджено.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 614648 від 12 вересня 2021 року, заборгованість відповідачки становить 10 200 грн, з яких 3 000 грн — заборгованість за тілом кредиту та 7 200 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо кредитного договору № 9832664 від 15 вересня 2021 року.

Між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9832664, відповідно до якого останній надано 7 200 грн.

Пунктами 2.1–2.3 договору передбачено надання кредиту шляхом видачі готівки або безготівкового перерахування коштів на банківську картку позичальниці після підписання договору, при цьому реквізити банківської картки для перерахування кредиту зазначено безпосередньо в пункті 2.3 договору — № НОМЕР_1 .

Отже, сторони погодили конкретний платіжний засіб для одержання кредитних коштів.

Матеріали справи містять заяву відповідачки на отримання кредиту від 15 вересня 2021 року, в якій зазначено її персональні дані, номер телефону, суму кредиту та строк кредитування. Заяву підписано електронним ідентифікатором.

На підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань позивачем надано довідку ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» від 07 січня 2025 року, відповідно до якої 15 вересня 2021 року здійснено платіж у сумі 7 200 грн за кредитним договором № 9832664.

У зазначеній довідці наведено номер операції в системі FONDY, дату платежу, суму, призначення платежу, статус операції «approved», номер банківської картки отримувача № НОМЕР_2 та банк отримувача — MONOBANK (а. с. 31).

Зазначений номер банківської картки відповідає реквізитам платіжного засобу, погодженого сторонами в кредитному договорі.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 9832664 від 15 вересня 2021 року, заборгованість відповідачки становить 16 898,40 грн, з яких 7 200 грн — заборгованість за тілом кредиту та 9 698,40 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо договору позики № 3077501042-126782 від 27 вересня 2021 року.

Між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3077501042-126782 на суму 2 500 грн.

Пунктом 1.24 договору передбачено, що рахунком позичальника є відкритий ним у банку картковий рахунок, зазначений у розділі 10 договору, на який здійснюється зарахування коштів, наданих у позику.

Відповідно до пункту 3.2 договору кредит надається одноразово шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника.

У розділі 10 договору «Реквізити сторін» зазначено банківський рахунок відповідачки № НОМЕР_3 .

Факт виконання такого переказу підтверджується квитанцією платіжної системи «Platon», відповідно до якої 27 вересня 2021 року о 18 год 06 хв 30 сек успішно проведено транзакцію на суму 2 500 грн за договором позики № 3077501042-126782 на банківську картку № НОМЕР_1 .

Квитанція містить номер транзакції, ідентифікатор замовлення, дату, час, суму та призначення платежу.

Крім того, у справі наявна інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн», яка підтверджує проведення відповідної платіжної операції (а. с. 51, 53).

Згідно з розрахунками заборгованості за договором позики № 3077501042-126782 від 27 вересня 2021 року, загальний розмір заборгованості відповідачки становить 16 155 грн, з яких 2 500 грн — заборгованість за тілом кредиту та 13 655 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо договору позики № 3256150 від 30 вересня 2021 року.

Між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3256150, відповідно до якого останній надано 1 700 грн.

Згідно з пунктом 2.6 договору позика надається шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальницею для цієї мети в особистому кабінеті на вебсайті позикодавця.

Отже, сторони погодили порядок визначення платіжного засобу для отримання кредитних коштів, а саме шляхом зазначення позичальницею реквізитів власної банківської картки в особистому кабінеті.

Факт перерахування 30 вересня 2021 року кредитних коштів у сумі 1 700 грн підтверджується листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 11 січня 2024 року, у якому зазначено, що за дорученням ТОВ «МАНІФОЮ» здійснено успішний переказ коштів у сумі 1 700 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Документ також містить код авторизації та номер транзакції в платіжній системі WayForPay (а. с. 70).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 3256150 від 30 вересня 2021 року, заборгованість відповідачки становить 5 420,96 грн, з яких 1 700 грн — заборгованість за тілом кредиту та 3 720,96 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Таким чином, згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за шістьма кредитними договорами становить 78 654,56 грн, з яких 29 497,68 грн — заборгованість за основною сумою кредитів та 49 156,88 грн — заборгованість за нарахованими процентами. При цьому в розрахунках за кредитними договорами № 0789-3427 від 04 вересня 2021 року та № 77592141 від 11 вересня 2021 року враховано здійснені відповідачкою часткові погашення заборгованості.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, право вимоги за кредитним договором № 0789-3427 від 04 вересня 2021 року перейшло від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» безпосередньо до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на підставі договору факторингу № 02-10-2021 від 28 жовтня 2021 року.

За іншими п`ятьма кредитними договорами права вимоги первісними кредитодавцями — ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «МАНІФОЮ» — на підставі відповідних договорів відступлення прав вимоги були передані ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

У подальшому на підставі договору від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 права вимоги перейшли до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», яке за договором від 28 серпня 2025 року № 28-08/25 відступило їх ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Послідовний перехід прав вимоги за зазначеними кредитними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи договорами факторингу та відступлення прав вимоги, відповідними реєстрами боржників, актами приймання-передачі та платіжними документами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч.1 ст.3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення відповідачкою шести кредитних договорів в електронній формі, отримання нею кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язань щодо їх повернення підтверджується належними доказами. Врахувавши надані розрахунки заборгованості та підтверджений документально перехід прав вимоги до ТОВ «Факторинг Партнерс», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 78 654,56 грн заборгованості за тілом кредитів і процентами. Водночас у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних відмовлено через недоведеність їх розміру.

З таким висновком суду першої інстанції слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що між ОСОБА_1 та первісними кредитодавцями укладено шість кредитних договорів в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов цих договорів кредитодавцями перераховано кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої були погоджені сторонами безпосередньо в договорах або зазначені відповідачкою під час оформлення кредитів. Факт перерахування коштів підтверджується наявними у справі документами платіжних установ, які містять відомості про відповідні платіжні операції.

Оскільки відповідачка належним чином не виконала зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати процентів, а право вимоги за укладеними договорами у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту отримання відповідачкою кредитних коштів є необґрунтованими та спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів. Зокрема, на підтвердження виконання кредитодавцями своїх зобов`язань позивачем надано інформацію ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес», ТОВ «ФК «Елаєнс», ТОВ «ФК «Вей Фор Пей», квитанцію платіжної системи «Platon» та інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн». Зазначені документи містять відомості про дати, суми, реквізити отримувача та результати проведення платіжних операцій, що дозволяє ідентифікувати відповідні перекази та співвіднести їх із конкретними кредитними договорами. При цьому реквізити платіжної картки, зазначені в документах про переказ коштів, узгоджуються з реквізитами, визначеними в кредитних договорах або наданими позичальницею під час їх оформлення. Отже, наведені документи є належними доказами виконання кредитодавцями зобов`язань щодо надання кредитних коштів у розумінні статті 77 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт надання кредитних коштів може підтверджуватися виключно банківськими виписками за рахунком позичальниці, ґрунтуються на неправильному розумінні положень процесуального законодавства. Відповідно до статей 76–80, 89 ЦПК України обставини справи встановлюються на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які оцінюються судом у сукупності. Закон не встановлює, що єдиним допустимим доказом фактичного надання кредиту є банківська виписка. Натомість наявні у справі документи платіжних установ безпосередньо підтверджують здійснення відповідних переказів, тому відсутність виписок із банківського рахунку відповідачки сама по собі не спростовує встановленого судом факту отримання кредитних коштів.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачкою не надано жодних доказів, які б спростовували належність їй банківської картки, на яку здійснювалися перекази кредитних коштів. Зокрема, відповідачка не надала доказів того, що банківська картка № НОМЕР_1 не була емітована на її ім`я. Не подано також банківської виписки за відповідним картковим рахунком, яка б свідчила про відсутність зарахування кредитних коштів у зазначені в платіжних документах дати, чи інших доказів, які б ставили під сумнів достовірність відомостей про проведені платіжні операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що обов`язок доказування факту надання кредитних коштів покладається на позивача, однак у цій справі відповідний обов`язок ним виконано шляхом подання документів платіжних установ, які у сукупності з умовами кредитних договорів підтверджують здійснення переказів. За відсутності доказів, які б спростовували зазначені обставини, самі лише твердження відповідачки про недостатність наданих позивачем документів не можуть бути підставою для висновку про недоведеність факту отримання кредитів.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів користування відповідачкою кредитними коштами спростовуються також її подальшими діями щодо часткового погашення заборгованості. Так, згідно з розрахунком за кредитним договором № 0789-3427 від 04 вересня 2021 року відповідачкою здійснено платежі на загальну суму 13 108 грн, а за договором №77592141 від 11 вересня 2021 року — на суму 4 240 грн. Здійснення часткових погашень за конкретними кредитними договорами у сукупності з документами про перерахування коштів підтверджує фактичне виникнення кредитних правовідносин та виконання позичальницею взятих на себе зобов`язань.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, відповідачка зазначала, що з огляду на значний розмір кредитної заборгованості та заробітну плату в розмірі 9 000 грн вона зверталася до ТОВ «Факторинг Партнерс» із проханням про реструктуризацію боргу, однак домовленості досягнуто не було.

Такі пояснення свідчать про обізнаність відповідачки щодо існування кредитних зобов`язань та вчинення дій, спрямованих на врегулювання заборгованості, що додатково узгоджується з іншими доказами у справі.

Доводи апеляційної скарги про неналежність розрахунків заборгованості як доказів наявності та розміру боргу також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує факту перерахування кредитних коштів, однак у цій справі відповідна обставина встановлена на підставі інших доказів, зокрема документів платіжних установ. Водночас надані розрахунки містять відомості про суми отриманих кредитів, нараховані проценти, здійснені погашення та залишки заборгованості, які суд першої інстанції оцінив у сукупності з умовами укладених кредитних договорів.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга фактично не містить конкретних заперечень щодо визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості за кожним із кредитних договорів.

Скаржниця не зазначає, які саме нарахування, за які періоди та з яких підстав вважає неправильними, не наводить арифметичних помилок у розрахунках позивача та не подає власного контррозрахунку заборгованості з урахуванням умов кредитних договорів і здійснених платежів.

Натомість доводи апеляційної скарги зводяться переважно до заперечення належності та достатності доказів фактичного перерахування кредитних коштів і загального посилання на відсутність первинних бухгалтерських документів. Отже, конкретний розмір визначеної судом заборгованості та правильність її обчислення по суті не спростовуються.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо укладення кредитних договорів, фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, неналежного виконання нею договірних зобов`язань та переходу прав вимоги до позивача, а тому не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, надав доказам правильну правову оцінку, відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шокурова Юрія Леонідовича — залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 20 липня 2026 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 4 листопада 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.