Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №766/505/23 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 766/505/23Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В.

Провадження № 22-ц/817/1184/26Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Хоміцької С.О.

прокурора - Маслюка О.П.

та сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Будз Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 766/505/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Будз Тарас Васильович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року, повний текст якого складено 20 липня 2026 року, ухваленого суддею Мельник А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про збільшення аліментів, визначених судовим наказом Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 у справі № 648/1639/21, а саме про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина постійно проживає разом із матір`ю, яка повністю забезпечує її побутові та життєві потреби.

Вказує, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. У зв`язку з цим судовим наказом Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 у справі № 648/1639/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач систематично ігнорує свій обов`язок щодо своєчасної сплати аліментів та взагалі не цікавиться життям малолітньої дочки. Батько не бере жодної участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток. Крім того, він не забезпечує дочку необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно позначається на її фізичному розвитку.

Усі обов`язки щодо виховання, утримання та всебічного забезпечення дитини ОСОБА_1 несе самостійно.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 свідомо та тривалий час самоусувається від виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , а також про збільшення розміру аліментів на її утримання з 1/4 до 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно.

ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

На обґрунтування зустрічних вимог зазначив, що з вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було припинено стосунки щодо ведення спільного господарства та спільного проведення часу. Сторони мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько позбавлений можливості бачитися з дитиною через дії матері, яка забороняє йому спілкуватися з донькою в будь-який спосіб, попри наявність у ОСОБА_2 щирого бажання брати участь у житті малолітньої ОСОБА_4 .

Раніше Білозерським районним судом Херсонської області у справі № 648/1639/21 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Надалі, матеріальний стан ОСОБА_2 суттєво погіршився та зазнав змін з інших поважних причин. Зокрема, у вересні 2022 року він уклав шлюб із ОСОБА_5 , у якому в нього народився син. Наразі дитина перебуває на його утриманні і батько активно здійснює обов`язок із матеріального забезпечення малолітнього сина.

Крім того, у 2022 році він був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з метою отримання відповідної допомоги та зареєстрований в управлінні соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (відділ № 7 м. Теребовля). Його доходи за період з 2022 по 2024 рік підтверджуються офіційною довідкою про отримання допомоги від 18.07.2024.

З огляду на зміну сімейного та погіршення матеріального стану, ОСОБА_2 просить суд змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі виконавчого документа (судового наказу), виданого Білозерським районним судом Херсонської області у справі № 648/1639/21, зменшивши їхній розмір з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - адвокатом Будз Т.В. подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09.07.2026 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та про збільшення аліментів, визначених судовим наказом Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 у справі № 648/1639/21, а саме присудити до стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник заявника вказує про те, що ухвалюючи рішення у справі № 766/505/23, суд не надав жодного належного обґрунтування з приводу відхилення ним документальних доказів щодо того, що з грудня 2025 року ОСОБА_2 , як солдат (курсант другого навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ), під час дії воєнного стану ще 18.12.2025 самовільно залишив вказану військову частину, переховується від військових та правоохоронних органів і до сьогоднішнього дня не повідомляв навіть свого адвоката про своє місце перебування чи фактичне місце проживання.

Також, посилається на порушені норми цивільного судочинства, суд, розглядаючи справу № 766/505/23, не повернув її матеріали для повторного висновку органу опіки та піклування при нових істотних обставинах, які кардинально змінювали оцінку поведінки ОСОБА_2 до своєї малолітньої дитини в частині її реального виховання та утримання.

Крім цього, фактично суд та відповідач не спростував жодним належним та допустимим доказом наданий ОСОБА_1 письмовий висновок дитячого психолога ще від 21.03.2023, яким було вказано про те, що інтелектуально, емоційно та фізично розвинута дитина (малолітня донька ОСОБА_4 ) демонструє вкрай негативне ставлення до батька ОСОБА_2 , у дитини наявні ознаки пережитих травматичних подій, що можуть бути пов`язані із психологічним та фізичним насильством з боку ОСОБА_2 щодо неї та матері. Для заперечення чи спростування вказаного висновку дитячого психолога ОСОБА_2 чи його представник не тільки не надали відповідних доказів, а й самоусунулись від призначення у справі відповідної психіко-психологічної експертизи.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Колцуняк Ю.В. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09.07.2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Посилається на те, що обставини, наведені у апеляційній скарзі як і в позовній заяві щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та збільшення розміру аліментів не відповідають дійсним та фактичним даним, які мають місце.

Також, стверджує, що невірним є твердження щодо несплати аліментів, оскільки відповідач сплачував аліменти в міру своєї спроможностей та ніколи не відмовлявся від виконання батьківських обов`язків по утриманню та вихованню доньки.

Позивачем не доведено факту злісного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо їхньої доньки, а також те, що його поведінка свідчить про його небажання та неспроможність виконувати батьківські обов`язки, що, у свою чергу, не дає підстав вважати, що позбавлення його батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, а тому варто дійти до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав.

Одночасно звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів неналежної поведінки батька по відношенню до доньки та аморальної поведінки як такої, а також відсутні доказів того, що батько нехтував інтересами доньки.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Будз Т.В. апеляційну скаргу підтримав із мотивів, викладених у ній.

Прокурор Маслюк О.П. в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, вважаючи рішення Теребовлянського райсуду від 09 липня 2026 року законним та обґрунтованим.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Колцуняк Ю.В. повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей ТМР повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, в іншій частині сторонами рішення не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.01.2018, виданого виконавчим комітетом Посад-Покровської сільської ради Білозерського району Херсонської області (т. 1 а.с. 7).

Згідно з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.09.2022, виданого Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_2 та ОСОБА_6 01.09.2022 зареєстрували шлюб, після чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т. 1 а.с. 179).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 04.10.2022, виданого Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 04.10.2022 зареєстрували шлюб, після чого позивач-відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (т. 1 а.с. 8).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 20.09.2022, виданого Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), видно, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 180).

Згідно з довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5002437647, № 6117-5002437649 від 21.12.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6113-5001686215 від 31.05.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: с. Посад-Покровське, Херсонський р-н, Херсонська обл., зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 178).

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6113-7000256165 від 29.03.2022 видно, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 181).

Згідно з відомостей з Державного реєстру ФОП про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та довідки про отримання (неотримання) допомоги від 18.07.2024 за № 707, станом на 08.07.2024 ОСОБА_2 нараховано дохід у 2023 році від ТОВ "СПЕЦІКС" у розмірі 650 грн, у 2024 році соціальні виплати у загальній сумі 4000 грн від Тернопільського управління соціалього захисту. ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН Тернопільської РДА та сума доходу за період з 01.05.2022 по 29.02.2024 становить 44000 грн (т. 1 а.с. 183-184).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 08.07.2024 № 385852438, зафіксовано відомості про відсутність зареєстрованого нерухомого майна, іпотек та заборон відчуження щодо фізичної особи ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 185).

Відповідно до платіжних квитанцій, ОСОБА_2 здійснював переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 у період з березня 2023 року по лютий 2024 року, а також у квітні, липні та вересні 2024 року (т. 1 а.с. 186-205).

Згідно з копії довідки, виданої Білозерським ВДВС Херсонської області від 11.03.2026 №5925, у період з 15.06.2021 по 02.2026 у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість по аліментах в розмірі 162761,98 грн, сплачено - 21779,32 грн., останні проплати здійснено боржником у серпні, вересні 2025 року та у січні 2026 року.

Відповідно до довідки Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 11 Тернопільської міської ради Тернопільської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відвідує Тернопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) з 13.01.2023 (т. 1 а.с. 17).

Згідно з висновком дитячого психолога від 21.03.2023, інтелектуальний, емоційний та фізичний розвиток ОСОБА_3 відповідає віковій нормі. До матері дитина має прихильне ставлення, а як батька визначає двох осіб: «папу ОСОБА_13 » ( ОСОБА_2 ) та «папу ОСОБА_14 ». До «папи ОСОБА_14 » виявлено прихильне ставлення. Натомість до ОСОБА_2 дитина демонструє вкрай негативне ставлення, пов`язуючи його зі зловживанням алкоголем. У дівчинки наявні ознаки пережитих травматичних подій, що можуть бути пов`язані із психологічним та фізичним насильством з боку ОСОБА_2 щодо неї та матері. Водночас у висновку зазначено, що однозначно стверджувати про факти такого насильства на підставі лише цього дослідження неможливо, проте їх наявність не виключається (т. 1 а.с. 18).

Згідно висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради, органом опіки і піклування прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим рекомендовано попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 45-46).

Відмовляючи в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Тернопільської міської ради і виходив з того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів винної поведінки ОСОБА_2 щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. У справі відсутні жодні докази застосування до ОСОБА_2 будь-яких заходів впливу з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Також позивачем не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Щодо відмови в задоволенні позову про збільшення розміру аліментів з 1/4 до 1/3 частини заробітку (доходу), суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів фактичних витрат на утримання дитини, які б свідчили про необхідність збільшення їх розміру. Матеріали справи не містять доказів понесення витрат на лікування, навчання, розвиток здібностей дитини, заняття у гуртках чи спортивних секціях, придбання спеціальних засобів або інших додаткових витрат, які б об`єктивно вимагали збільшення розміру аліментів.

Також ОСОБА_1 не доведено, що наявний розмір аліментів не забезпечує належного утримання дитини або що потреби дитини істотно зросли порівняно з моментом визначення розміру аліментних зобов`язань. Саме лише посилання на недостатність аліментів без належного документального підтвердження відповідних обставин не може бути підставою для їх збільшення.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 150 СК України батьки мають обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України).

Частиною 1 статті 164 СК України визначено підстави позбавлення судом батьківських прав матері чи батька дитини, а саме: якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 своєї постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Також, ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.01.2018, виданого виконавчим комітетом Посад-Покровської сільської ради Білозерського району Херсонської області

Згідно з довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5002437647, № 6117-5002437649 від 21.12.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6113-5001686215 від 31.05.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: с. Посад-Покровське, Херсонський р-н, Херсонська обл., зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, нехтує ними, що і стало причиною її звернення у суд з позовом про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.

Проте згідно з висновку органу опіки та піклування було прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини батько дитини, ОСОБА_2 вказав, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 . Зазначив, що він ніколи не відмовлявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини та сплачував аліменти у міру своєї спроможності. Крім цього, повідомив, що мати дитини йому чинила перешкоди у спілкуванні із донькою, заблокувала телефонний номер, що унеможливлює спілкування із дитиною. Тому він не зміг показати вияв батьківської уваги та турботи. Він бажає займатися її вихованням та може дбати про фізичний, духовний розвиток дитини.

Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_2 виносилися попередження про неналежне виконання ним батьківських обов`язків.

Колегія суддів вважає, що недостатня участь батька у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Тому, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за відсутності переконливих доказів свідомого небажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, і з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Крім цього, у судовому засіданні прокурор висловив заперечення проти задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав, наголосивши на передчасності застосування до відповідача такого радикального заходу впливу.

Не заслуговують на увагу твердження заявника про те, що ОСОБА_2 , як солдат (курсант другого навчального механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ), під час дії воєнного стану ще 18.12.2025 самовільно залишив вказану військову частину, переховується від військових та правоохоронних органів і до сьогоднішнього дня не повідомляв навіть свого адвоката про місце перебування чи фактичне місце проживання, оскільки характер вказаного правопорушення не пов`язаний з підставами позбавлення батьківських прав, визначених статтею 164 СК України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Відповідач проти позбавлення батьківських прав категорично заперечує, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати лише як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Між тим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 мав би докласти значно більше зусиль для виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини ОСОБА_4 та виконання сімейних обов`язків в обсязі та порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами, тому суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Також колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що відсутні причини для збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з приписом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В силу вимог ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану когось із двох (платника аліментів або одержувача), погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Також Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Звертаючись до суду із позовом про збільшення розміру аліментів ОСОБА_1 посилалась на покращення матеріального стану ОСОБА_2 та погіршення матеріального стану одержувача аліментів.

Разом з цим, позивачем не доведено, що з моменту видачі Білозерським районним судом Херсонської області судового наказу у справі № 648/1639/21 про стягнення аліментів змінився матеріальний стан платника або одержувача аліментів, або ж виникли інші обставини, що мають істотне значення і могли б стати підставою для збільшення розміру аліментів. Також позивачем не доведено, що наявний розмір аліментів не забезпечує належного утримання дитини або що потреби дитини істотно зросли порівняно з моментом визначення розміру аліментних зобов`язань.

Отже, саме лише посилання на недостатність аліментів без належного документального підтвердження відповідних обставин не може бути підставою для їх збільшення.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для збільшення розміру аліментів відсутні.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Будз Т.В., слід залишити без задоволення, а на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Будз Тарас Васильович - залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома