Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №439/15/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 439/15/26 Головуючий у 1 інстанції: Марків Т.А.

Провадження № 33/811/1785/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В. у відкритому судовому засіданні у м. Львові, з участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гриневича Михайла Миколайовича, розглянувши апеляційну скаргу адвоката Гриневича М.М. на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2026 року,

встановила:

постановою Бродівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності, застосувавши адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – в сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 21 грудня 2025 року приблизно о 00.35 год. в м. Броди Золочівського району на вул. 22 Січня ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, керував транспортним засобом марки AUDI Q8 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) в стані алкогольного сп`яніння. Указаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись із рішенням судді місцевого суду представник ОСОБА_1 – адвокат Гриневич М.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Бродівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у цій справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП.

На підтримку доводів апеляційної скарги стверджує, що оскаржувана постанова незаконна та підлягає скасуванню.

Наголошує, що сторона захисту вину ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не визнає.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 декілька раз намагався пройти тестування алкотестером, результати здобуті не були.

Наголошує, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не складався та не вручався водію, направлення у матеріалах справи відсутнє, на відеозаписах не зафіксовано вручення направлення на огляд водія ОСОБА_1 . Відтак вважає, що мали місце порушення визначеної законом процедури проходження медичного огляду.

Також звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги положення, що містяться у постанові Львівського апеляційного суду 27 липня 2026 року у цій справі та не наведено мотивів висновку про винуватість ОСОБА_2 у адміністративного правопорушенні, що ставиться йому у провину.

До суду апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про місце, час та дату судового розгляду, не з`явився, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав. Захисник адвокат Гриневич М.М. не заперечив про розгляд апеляційної скарги у відсутності свого довірителя.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши виступ захисника адвоката Гриневича М.М. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, підставою притягнення особи, як суб`єкта правопорушення, до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, визначеного відповідною статтею.

Зі змісту оскаржуваної постанови, видно, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним за те, що 21 грудня 2025 року приблизно о 00.35 год. в м. Броди Золочівського району на вул. 22 Січня ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, керував транспортним засобом марки AUDI Q8 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) в стані алкогольного сп`яніння. Указаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а тому наявні підстави для притягнення його до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення.

Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на таке.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за такі види адміністративного правопорушення, об`єктивною стороною яких є:

-керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

-передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

-відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, кожне з перелічених діянь становить об`єктивну сторону окремого складу адміністративного правопорушення, за яке може бути передбачена відповідальність вказаною нормою КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №546582 від 21.12.2025, який був предметом розгляду в суді першої інстанції, ОСОБА_1 інкриміновано порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок дій поліцейських при огляді водія на місці зупинки врегульовано статтею 266 КУпАП, відповідно до якої Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення такого огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Водночас, суд першої інстанції, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ствердив, що відповідно до відеозапису, поліцейським названо причину зупинення транспортного засобу – порушення обмежень комендантської години, зазначено ознаку алкогольного сп`яніння водія – різкий запах алкоголю з порожнини рота. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечував факт перебування в стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці відмовився, погодився пройти відповідний медичний огляд в закладі охорони здоров`я. В КНП «Бродівська ЦМЛ» під час проходження медичного огляду ОСОБА_1 декілька разів спробував пройти тестування з використанням алкотестеру, проте через результати такого тестування здобуті не були. Про небажання здавати кров (для аналізу на вміст алкоголю) водій повідомив самостійно.

Тобто суд, констатуючи факт не проходження ОСОБА_1 тестування з використанням алкотестеру та відмову від здачі крові, визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд відзначає, що кваліфікація дій водія за пунктом 2.5 чи пунктом 2.9 а). ПДР має суттєві відмінності між собою, і у першому випадку полягає в однозначній відмові чи ухиленні водія від проходження огляду, чи висловлені незгоди із результатом огляду на місці зупинки, а у другом – в проведенні огляду на місці, з результатами якого згоден водій, чи позитивне проходження огляду в медичному закладі.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За пунктом 2.9 а). ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порушення вимог вказаного пункту Правил дорожнього руху має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, проте виключно за умови складання уповноваженими особами протоколу про адміністративне правопорушення, фабула якого відповідатиме об`єктивній стороні такого правопорушення.

За існуючих обставин, установивши, що водій ОСОБА_1 декілька разів спробував пройти тестування з використанням алкотестеру, проте через результати такого тестування здобуті не були та відмовився від здачі крові, кваліфікував дії ОСОБА_1 як порушення п. 2.9. ПДР.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 465 від 21.12.2025, у відповідній графі зроблено відмітку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Проте у бланку висновку також міститься графа ознак сп`яніння не виявлено однак будь якої відмітки в ній не проставлено, що свідчить про неналежне заповнення цього документа та допускає неоднозначне тлумачення його змісту(а.с.5).

Також, із долученої до матеріалів справи відповіді КНП «Бродівської ЦМЛ» від 03.06.2026 на запит адвоката Гриневича М.М. № 01/05/26/1 від 27.05.2026, у ОСОБА_1 не відбирали біологічних зразків (слина, сеча, кров), тому ні газохроматографії, ні токсикологічної експертизи не проводилось.

За таких обставин сам по собі факт перебування особи у закладі охорони здоров`я та спроби пройти огляд не є достатнім для висновку про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та отримання його результату у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП, відтак склад адміністаривного правопорушення, передбаченого порушенням п.2.9 ПДР у діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доводиться.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та застосований пункт ПДР, адже вони є кардинально відмінними між собою, та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що судом першої інстанції не було дотримано обов`язку всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

постановив:

апеляційну скаргу представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гриневича Михайла Миколайовича – задоволити.

Постанову Бродівського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА