Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №461/8823/25
Суддя: Ванівський О. М.
Справа № 461/8823/25 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/811/1125/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого : Ванівського О.М.,
суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,
секретаря: Якимчук Л.С.
з участю: представник апелянта – Сахарчук А.А., представника позивача – адвоката Манукан М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «АРТОР», треті особи: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління ДПС у Волинській області, ОСОБА_3 , Головне управління ДПС у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «АРТОР», треті особи: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління ДПС у Волинській області, ОСОБА_3 , Головне управління ДПС у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування позову покликалась на те, що ОСОБА_1 є власником 47/100 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та 47/100 частки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017. Право власності на вище вказані об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 набула в порядку спадкування 18.04.2013 року. 16.04.2025 року сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якого вбачається, що згідно постанови заступника начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2013 року, номер запису про обтяження: 2221936 накладено арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017. Вище вказаний арешт накладено після набуття права власності ОСОБА_1 , хоча остання не була боржником в межах вище вказаного виконавчого провадження. Таким чином, накладення арешту на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017 згідно постанови заступника начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2013 року є незаконним та підлягає скасуванню так як грубо порушує право розпорядження власністю ОСОБА_1 .
Також в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі акту опису майна від 26.02.2016 року зареєстровано 29.02.2016 року Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС У Волинській області податкову заставу із забороною відчуження квартири АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження: 13475562 (спеціальний розділ) та квартири АДРЕСА_3 , номер запису про обтяження: 13475751. Дані арешти накладено в інтересах Боржника ПАТ «АТОР». Вище вказаний арешт накладено на майно ОСОБА_1 , хоча остання не була боржником та не мала податкових зобов`язань перед Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС у Волинській області. Таким чином, накладення вище вказаного арешту є незаконним та підлягає скасуванню так як грубо порушує право розпорядження власністю ОСОБА_1 .
Крім цього, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.04.2025 року вбачаються діючими наступні арешти в спеціальному розділі в Державному реєстрі обтяжень у виді заборони: заборона на квартиру АДРЕСА_2 накладений на підставі повідомлення ОСОБА_4 від 01.09.1999 року (реєстраційний номер обтяження 4249865). Заборона на квартиру АДРЕСА_3 накладений на підставі повідомлення ОСОБА_4 від 01.09.1999 року (реєстраційний номер обтяження 4249879). Арешт на квартиру АДРЕСА_2 накладений постановою ДВС у Галицькому районі м. Львова від 26.02.2007 року №516728 (реєстраційний номер обтяження 4709377). Право власності на такий об`єкт нерухомості належить саме ОСОБА_1 і відповідно продовження існування такого запису про арешт порушує право розпорядження власника майна. Також представник позивача зверталась до Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції із заявою про скасування арешту накладеного на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 4610136600:07:003:0017 згідно постанови заступника начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2013 року та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 накладений постановою ДВС у Галицькому районі м. Львова від 26.02.2007 року №516728 та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте відповіді від цих органів не надходило та ніяких дій вчинено не було. Згідно з даними АСВП виконавчі провадження було закрито. Таким чином, підстави для накладення арешту на майно відпала, а виконавець не скасував арешт в добровільному порядку, що порушує права позивача як власника майна на розпорядження.
З врахуванням наведеного, просила суд позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «АРТОР», треті особи: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління ДПС у Волинській області, ОСОБА_3 , Головне управління ДПС у Львівській області про зняття арешту з нерухомого майна, - задоволено повністю.
Знято арешт з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 2221936, накладений на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017 згідно постанови заступника начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2013 року та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Знято податкову заставу з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 13475562 (спеціальний розділ) та накладений згідно акту опису майна від 26.02.2016 року та зареєстрованого Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС у Волинській області із забороною відчуження квартири АДРЕСА_2 та внести відповідний запис про скасування податкової застави до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Знято податкову заставу з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 13475751 (спеціальний розділ) та накладений згідно акту опису майна від 26.02.2016 року та зареєстрованого Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС у Волинській області із забороною відчуження квартири АДРЕСА_3 та внести відповідний запис про скасування податкової застави до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Знято заборону з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 4249865 (спеціальний розділ) та накладений згідно повідомленням ОСОБА_4 від 01.09.1999 року із забороною відчуження квартири АДРЕСА_2 та внести відповідний запис про скасування заборони до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Знято заборону з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 4249879 (спеціальний розділ) та накладений згідно повідомленням ОСОБА_4 від 01.01.09.1999 року із забороною відчуження квартири АДРЕСА_3 та внести відповідний запис про скасування заборони до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Знято арешт на квартиру з нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 4709377 накладений на квартиру АДРЕСА_2 на підставі постанови ДВС у Галицькому районі м. Львова від 26.02.2007 року №516728 та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Дане рішення в апеляційному порядку оскаржило Головне управління ДПС у Волинській області.
В апеляційній скарзі зазначає, що підприємство ПАТ «АРТОР» має перед бюджетом чинний податковий борг у розмірі 5 349 236,04 гривень. Опис майна (квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 ) у податкову заставу здійснено контролюючим органом у повній відповідності до ст. 59, 87, 88 та 89 Податкового кодексу України для забезпечення погашення цього боргу. Податкова застава була законно та безоплатно зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зняття такого обтяження судом за наявності непогашеного боргу суперечить нормам ПКУ.
Звертає увагу на те, що постановою Господарського суду Львівської області від 20.05.2020 у справі № 914/2726/19 ПАТ «АРТОР» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а спірні квартири офіційно включено до ліквідаційної маси банкрута як джерело погашення боргів. Галицький районний суд м. Львова не надав правової оцінки тому факту, що спірне майно вже є предметом розгляду та ліквідаційної процедури у господарському процесі, чим порушив принципи процесуального права та суті преюдиції.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта – ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача – адвоката Манукан М.А. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам.
Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Задовольняючи позовні вимоги про зняття арешту з нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі через наявність податкового боргу у попереднього власника. Існуюча податкова застава перешкоджає позивачу розпоряджатися власним майном, а отже порушує його право власності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 47/100 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та 47/100 частки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом ЛМНО Шапіро І.В. 18.04.2013 року №№ 720, 722 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.04.2013 року. Право власності на вище вказані об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 набула в порядку спадкування 18.04.2013 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що згідно постанови заступника начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2013 року, номер запису про обтяження: 2221936 накладено арешт на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017.
Також в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі акту опису майна від 26.02.2016 року зареєстровано 29.02.2016 року Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС У Волинській області податкову заставу із забороною відчуження квартири АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження: 13475562 (спеціальний розділ) та квартири АДРЕСА_3 , номер запису про обтяження: 13475751. Дані арешти накладено в інтересах Боржника ПАТ «АТОР».
Представник позивача зверталась до Головного управління ДПС у Волинській області та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про скасування арешту згідно акту опису майна від 26.02.2016 року та зареєстрованого Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС у Волинській області – податкову заставу із забороною відчуження квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 , та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім цього, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.04.2025 року вбачаються діючими наступні арешти в спеціальному розділі в Державному реєстрі обтяжень у виді заборони: заборона на квартиру АДРЕСА_2 накладений на підставі повідомлення ОСОБА_4 від 01.09.1999 року (реєстраційний номер обтяження 4249865). Заборона на квартиру АДРЕСА_3 накладений на підставі повідомлення ОСОБА_4 від 01.09.1999 року (реєстраційний номер обтяження 4249879). Арешт на квартиру АДРЕСА_2 накладений постановою ДВС у Галицькому районі м. Львова від 26.02.2007 року №516728 (реєстраційний номер обтяження 4709377).
Також представник позивача зверталась до Галицького ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції із заявою про скасування арешту накладеного на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 4610136600:07:003:0017 згідно постанови заступника начальника Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2013 року та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 накладений постановою ДВС у Галицькому районі м. Львова від 26.02.2007 року №516728 та внести відповідний запис про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Проте відповіді від цих органів не надходило та ніяких дій вчинено не було.
Згідно з даними АСВП виконавчі провадження було закрито.
Позивач не була боржником в межах вище вказаного виконавчого провадження та не була боржником та не мала податкових зобов`язань перед Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС у Волинській області.
У пункті 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 56 ЗУ «При виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). А. відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 та ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить саме їй, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно і постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. В разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 29.02.2016 року Нововолинською ОДПІ ГУ ДПС у Волинській області податкову заставу із забороною відчуження квартири АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження: 13475562 (спеціальний розділ) та квартири АДРЕСА_3 , номер запису про обтяження: 13475751. Дані арешти накладено в інтересах Боржника ПАТ «АТОР».
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Досліджені матеріали справи свідчать, що спірне обтяження (податкова застава) застосовано до майна податкового боржника ПАТ «АРТОР», однак достовірно встановлено, що станом на дату реєстрації акту опису майна від 26.02.2016 року нерухоме майно вже не належало ПАТ «АРТОР». Станом на 29 лютого 2016 року власником майна була ОСОБА_1 , яка є добросовісним набувачем нерухомого майна, в порядку спадкування 18 квітня 2013 року.
Встановивши, що позивач є власником 47/100 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та 47/100 частки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136600:07:003:0017, яке перебуває у податковій заставі дата та час реєстрації якої 29.02.2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення з-під податкової застави зазначеного вище об`єкту нерухомого майна, оскільки позивач не відповідає за податковими зобов`язаннями попереднього власника майна - ПАТ «АРТОР» ЄДРПОУ 23268076. Оспорюване податкове обтяження обмежує права позивача як власника майна на користування й розпорядження ним, а тому такі перешкоди необхідно усунути.
Доводи скаржника про те, що не виконано умови, передбачені пунктом статтею 93 ПК України для звільнення майна з податкової застави, є безпідставними, оскільки податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг. Позивач не є таким боржником.
Враховуючи наведене, суди першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, повно встановив обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення спірного нерухомого майна з-під податкової застави.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №464/3242/20, від 06 лютого 2024 року у справі №914/2901/21, від 11 березня 2024 року у справі №295/429/23, від 07 травня 2025 року у справі №525/315/23, від 11 вересня 2025 року у справі №490/6497/24.
У спірних правовідносинах податкова застава не пов`язана з особою позивача, а стосується його майна, і тому порушує право власника на розпорядження таким майном.
За цих обставин суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави щодо спірного нерухомого майна.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2026 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Савуляк Р,В.
Цяцяк Р.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua