Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №560/21098/25
Суддя: Печений Є.В.
Справа № 560/21098/25
РІШЕННЯ
іменем України
04 листопада 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_2 та со про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 23 червня 2025 року про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути зазначену заяву від 27 жовтня 2025 року про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі другим відповідачем Комісію з питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - відповідач 2, Комісія).
Крім того, суд витребував у відповідачів належним чином засвідчену копію заяви позивача від 27.10.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з доданими документами, витяг із протоколу, яким оформлено рішення Комісії за результатами її розгляду, та докази отримання такого рішення позивачем.
Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити повністю з огляду на таке.
Зазначає, що 27.10.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із письмовою заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказує, що заяву разом із підтвердними документами направив засобами поштового зв`язку. Вказане поштове відправлення отримано відповідачем 29.10.2025.
Стверджує, що всупереч вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідач 1 протиправно у встановлений строк заяву по суті не розглянув, відповідного рішення не прийняв та не повідомив його про результати розгляду.
Відповідачі правом на подачу відзиву не скористалися, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно зі свідоцтвом про народження позивача його батьком є ОСОБА_2 .
Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2020 № 85 молодшого сержанта ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини та визначено таким, що приступив до виконання службових обов`язків із 24.04.2020.
У службовій характеристиці від 15.12.2020 зазначено, що ОСОБА_2 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Матеріали справи містять акт спеціального розслідування обставин його смерті, лікарське свідоцтво про смерть № 689, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2020 № 264 та витяг із протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.03.2021 № 252.
Зазначені документи містять відомості про обставини смерті військовослужбовця, а також висновки щодо її зв`язку з військовою службою.
Зокрема, у витягу з наказу від 22.12.2020 № 264 зазначено про непов`язаність смерті ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби.
Водночас, у витягу з протоколу 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 22.03.2021 № 252 зазначено, що травма та причина смерті ОСОБА_2 пов`язані з проходженням військової служби.
Наведені документи мають значення для встановлення обставин, на які позивач посилався як на підставу отримання відстрочки.
Разом із тим, суд зазначає, що формулювання «пов`язана з проходженням військової служби» та «пов`язана з виконанням обов`язків військової служби» не є тотожними за юридичним змістом.
Однак предметом цього спору не є безпосереднє встановлення права позивача на відстрочку або перевірка законності рішення Комісії про відмову в її оформленні.
Тому зазначені документи досліджуються судом у межах предмета доказування, зокрема для встановлення обставин, які позивач просив урахувати під час розгляду його заяви, та змісту матеріалів, що були передані на розгляд Комісії.
Питання про достатність цих документів для підтвердження передбачених законом умов надання відстрочки не є самостійним предметом заявленого позову.
27.10.2025 ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_6 письмову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
У заяві позивач зазначив, що є особою, яка на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Просив розглянути заяву, оформити відстрочку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» та письмово повідомити про прийняте рішення.
До заяви було додано документи щодо особи позивача, його родинних зв`язків із ОСОБА_2 , проходження останнім військової служби та обставин смерті.
Факт направлення заяви підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 27.10.2025 та відомостями про поштове відправлення № 2900506207558.
Відповідно до відомостей поштового оператора відправлення вручено адресату 29.10.2025.
Надходження заяви також підтверджується тим, що відповідач 1 на виконання ухвали суду надав її засвідчену копію.
Суд установив, що в отриманій відповідачем заяві позивач визначив конкретну правову підставу для оформлення відстрочки - пункт 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
11.11.2025 представник позивача - адвокат Шевчишин Максим Євгенович - склав адвокатський запит № 11-11/25, у якому просив повідомити про результати розгляду заяви від 27.10.2025 та надати відповідні рішення, протоколи або витяги з них.
У матеріалах справи міститься поштовий документ від 12.11.2025, пов`язаний із направленням цього запиту.
27.11.2025 представником позивача складено повторний адвокатський запит № 27-11/25, у якому зазначено про неотримання відповіді на попередній запит.
Матеріали справи містять копію електронного повідомлення від 27.11.2025 щодо направлення повторного адвокатського запиту на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 .
28.11.2025 адвокатом Шевчишиним М.Є. також підготовлено адвокатський запит до Міністерства оборони України щодо отримання інформації про результати розгляду заяви позивача.
02.12.2025 представником позивача складено скаргу № 02-12/25 на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо нерозгляду заяви про відстрочку.
До матеріалів справи долучено зображення електронного повідомлення щодо цієї скарги.
Водночас, саме по собі зображення електронного повідомлення, позначене як чернетка, не є достатнім доказом фактичного відправлення електронного листа адресатам.
Наведені звернення підтверджують, що позивач та його представник вживали заходів для отримання інформації щодо результатів розгляду заяви.
На виконання ухвали суду від 15.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 надав засвідчену копію витягу з протоколу засідання Комісії № 80 від 05.11.2025.
Із зазначеного витягу встановлено, що 05.11.2025 Комісія розглянула питання про оформлення відстрочки ОСОБА_1 та прийняла рішення про відмову в її оформленні.
Витяг містить відомості про заявника, перелік документів, які розглядалися Комісією, рішення та мотиви відмови.
У рішенні зазначено правову підставу - пункт 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Причиною відмови визначено непідтвердження того, що смерть батька заявника настала під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
У витягу також зазначено, що рішення прийнято одноголосно.
Отже, наявними доказами підтверджується факт прийняття Комісією рішення про відмову в оформленні відстрочки позивачу.
При цьому, суд установив розбіжність між правовою підставою, зазначеною позивачем у заяві, та правовою підставою, на яку послалася Комісія у своєму рішенні про відмову.
Матеріали справи також містять лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.11.2025 № 20172, адресований адвокату Шевчишину М.Є.
Із зазначеного листа встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на адвокатський запит від 11.11.2025 № 11-11/25 повідомив про прийняття Комісією рішення про відмову в оформленні відстрочки за результатами розгляду питання щодо ОСОБА_1 .
Як додаток до листа зазначено витяг із протоколу № 80 від 05.11.2025.
Водночас, у матеріалах справи немає належних доказів фактичного направлення та вручення позивачу або його представнику цього листа.
Також немає доказів направлення позивачу повідомлення про відмову за формою згідно з додатком 7 до Порядку № 560.
При цьому, ухвалою суду від 15.12.2025 відповідачів було зобов`язано надати, серед іншого, докази отримання позивачем рішення Комісії.
Отже, суд вважає встановленим факт прийняття Комісією рішення про відмову в оформленні відстрочки 05.11.2025, однак не вважає доведеним виконання передбаченого законодавством обов`язку щодо повідомлення заявника про відповідне рішення.
Стосовно дати заяви суд зазначає, що в першій позовній вимозі вказано дату 23.06.2025, тоді як фактичні обставини, викладені в позові, друга позовна вимога та долучені до справи документи стосуються заяви від 27.10.2025.
Доказів подання окремої заяви від 23.06.2025 матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд оцінює позовні вимоги в їх змістовному взаємозв`язку як такі, що стосуються заяви від 27.10.2025.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У той же час, подання до суду доказів після виникнення спірних правовідносин не позбавляє їх доказового значення, якщо вони підтверджують обставини, що існували на відповідний момент.
Отже, суд розмежовує обставини, які виникли після прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, та докази, які були подані до суду пізніше, але підтверджують обставини, що існували раніше.
Так, у цій справі витяг із протоколу Комісії № 80 від 05.11.2025 подано відповідачем після відкриття провадження, однак він підтверджує обставину прийняття рішення, яка існувала до звернення позивача до суду.
Тому зазначений документ підлягає врахуванню судом під час встановлення фактичних обставин справи.
Водночас, під час перевірки правомірності індивідуального акта суд не може обґрунтовувати його законність мотивами, які не були покладені суб`єктом владних повноважень в основу відповідного рішення.
Разом із тим, у цій справі рішення Комісії від 05.11.2025 не є предметом самостійної вимоги про визнання протиправним або скасування.
Тому суд не здійснює повної перевірки законності зазначеного рішення як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, а досліджує його зміст у межах обставин, необхідних для вирішення спору про нерозгляд заяви позивача.
Правове регулювання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації здійснюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Зазначена редакція пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII запроваджена Законом України «Про внесення змін до частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо уточнення підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації» від 20.11.2024 № 4062-IX, який набрав чинності 01.01.2025.
Натомість пункт 3 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII у редакції, чинній станом на 05.11.2025, визначає, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа: військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;
Отже, пункти 3 та 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII передбачають різні матеріально-правові підстави для відстрочки, для підтвердження яких можуть мати значення різні юридичні обставини.
Водночас, зазначені положення регулюють матеріально-правові підстави надання відстрочки, а не безпосередньо процесуальний обов`язок Комісії щодо розгляду відповідної заяви та оформлення рішення.
Процедура надання відстрочки регламентується Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
За пунктом 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території якого вони розміщуються (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів, де військовозобов`язані працівники перебувають на військовому обліку). До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають засвідчену в установленому законодавством порядку копію довідки про надання таким особам відстрочки за формою згідно з додатком 6 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Зарахування заброньованих на спеціальний облік в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів) здійснюється згідно з Порядком бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674, або відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790).
Пункт 60 Порядку № 560 визначає, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пунктів 57-58-1 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки без повторного надання військовозобов`язаним документів, що підтверджують право на відстрочку, за наявності у нього законних підстав на відстрочку (відповідно до раніше поданих військовозобов`язаним документів для оформлення відстрочки) на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про зміну дати закінчення дії відстрочки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надана (оформлена) відповідно до пункту 59 цього Порядку, у разі продовження строку проведення мобілізації продовжується за допомогою застосування електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних на строк, установлений Указом Президента України про продовження строку проведення мобілізації, але не більш як до настання обставин, за яких військовозобов`язаний втрачає законні підстави для відстрочки.
Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.
Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі: подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації); надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування; отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
У разі виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (комісія Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) скасовує таку відстрочку протягом семи днів з дати виявлення відсутності законних підстав у військовозобов`язаного для відстрочки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790), або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, визнаним в установленому порядку особами з інвалідністю, надається на строк дії відповідних законних підстав, а особам, визнаним тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я, на строк, зазначений у постанові (рішенні) військово-лікарської комісії, але не більше ніж на 12 місяців.
Відстрочка посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надається на строк їх перебування на відповідній посаді територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, зазначеним в абзаці другому пункту 58 цього Порядку (Центральним управлінням або регіональними органами СБУ чи відповідним підрозділом розвідувальних органів). У разі звільнення зазначених посадових (службових) осіб чи переведення на посаду, не зазначену в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, відповідний орган державної влади, інший державний орган в одноденний строк інформує шляхом надсилання листа відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який оформив військовозобов`язаному відстрочку, для її анулювання, а також територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональний орган СБУ або відповідний підрозділ розвідувальних органів, у яких така особа перебуває на військовому обліку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпункті 24 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений законодавством, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпункті 1 пункту 2 додатка 5, надається на семестр, але не більше ніж на шість місяців.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 2 додатка 5, надається строком на один рік, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений указом Президента України, чи настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки. У разі продовження строку проведення мобілізації, встановленого указом Президента України, для продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зазначені в цьому абзаці військовозобов`язані не раніше ніж за один тиждень до завершення попереднього строку проведення мобілізації, встановленого указом Президента України, подають до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділів) довідку про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, зазначену у додатку 5.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпунктах 3-5 пункту 2 додатка 5, надається на строк дії відповідних законних підстав.
Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається військовозобов`язаним на строк дії відповідних законних підстав на період проведення мобілізації.
Відомості про надання або скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки (додаток 6) або в день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначеної у заяві про надання відстрочки (додаток 4), або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки.
Суд також ураховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 № 1364 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 і від 16 травня 2024 р. № 560» внесено зміни до Порядку № 560.
Відповідно до пункту 2 постанови № 1364 вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.11.2025.
Зазначеними змінами, зокрема змінено процедуру подання заяв про відстрочку та окремі положення щодо оформлення й повідомлення про прийняті рішення.
Водночас, заява позивача була направлена 27.10.2025 та отримана відповідачем 1 29.10.2025, тобто до початку застосування зазначених змін.
Тому зміни, які застосовуються з 01.11.2025, не можуть бути використані для ретроспективного визнання неналежним способу подання цієї заяви.
Разом із тим рішення Комісії прийнято 05.11.2025, тобто в період застосування змін, внесених постановою № 1364.
Відповідно до змісту пункту 60 Порядку № 560 у редакції, застосовній станом на 05.11.2025, за результатами розгляду отриманих документів Комісія приймає рішення про надання або відмову в наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.
У разі відмови в наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
Абзацом сьомим пункту 60 Порядку № 560 у редакції, застосовній станом на 05.11.2025, передбачено, що в разі прийняття Комісією рішення про відмову в наданні відстрочки заявникові не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляється про це у визначений зазначеним пунктом спосіб за формою згідно з додатком 7.
Отже, законодавством передбачено обов`язок Комісії прийняти рішення за результатами розгляду заяви та окремий обов`язок щодо належного повідомлення заявника про прийняте рішення.
Невиконання обов`язку щодо повідомлення не є тотожним неприйняттю рішення за заявою.
Щодо розподілу обов`язку доказування в спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.
Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, позивач повинен довести обставини, які є підставою його вимог, зокрема факт подання заяви, її зміст та обставини, з якими він пов`язує порушення своїх прав.
Відповідач 2, у свою чергу, повинен довести правомірність своєї поведінки та виконання відповідного обов`язку.
У цій справі позивач підтвердив факт направлення заяви від 27.10.2025 та її вручення ІНФОРМАЦІЯ_8 29.10.2025.
Водночас, відповідач 1 надав засвідчений витяг із протоколу Комісії № 80 від 05.11.2025, який підтверджує прийняття рішення за результатами розгляду питання про оформлення відстрочки позивачу.
Наведений доказ підлягає оцінці судом незалежно від того, що позивач під час звернення до суду стверджував про відсутність відповідного рішення.
Саме по собі подання такого документа після відкриття провадження не свідчить про те, що рішення було прийнято після звернення позивача до суду, оскільки документ підтверджує обставини, які існували раніше.
Щодо належних відповідачів у спірних правовідносинах, суд вказує на таке.
Визначаючи належних відповідачів у цій справі, суд виходить зі змісту заявлених вимог та розподілу повноважень між ІНФОРМАЦІЯ_3 і Комісією.
Відповідно до змісту пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку, військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом пункту 11 зазначеного Положення, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють, зокрема оформлення відстрочок від призову під час мобілізації в установленому порядку та перевірку підстав їх надання.
Водночас, пункти 57 та 60 Порядку № 560 передбачають створення при відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки комісій, які уповноважені розглядати заяви військовозобов`язаних і приймати рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.
Отже, саме Комісія є уповноваженим колегіальним органом, який приймає відповідне рішення за результатами розгляду заяви.
ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечує реалізацію відповідних повноважень у межах функцій, покладених на нього законодавством.
У цій справі вимоги заявлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а Комісію залучено другим відповідачем ухвалою суду від 15.12.2025.
Зважаючи на предмет спору, саме Комісія відповідно до пунктів 57, 60 Порядку № 560 уповноважена приймати рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснює передбачені законодавством процедурні та організаційні повноваження, пов`язані з розглядом заяв про відстрочку.
У той же час, визначення компетенції кожного з відповідачів не усуває необхідності встановити факт відповідної протиправної поведінки в межах заявлених позовних вимог.
Із приводу факту розгляду заяви позивача, суд вказує на таке.
Так, суд установив, що заява позивача від 27.10.2025 надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_6 29.10.2025.
05.11.2025 Комісія ухвалила рішення про відмову в оформленні відстрочки, оформлене протоколом № 80.
Відтак, рішення за результатами розгляду питання про оформлення позивачу відстрочки існувало ще до звернення позивача до суду.
У постанові Верховного Суду від 21.05.2026 у справі № 140/8613/23 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого уповноважений орган після отримання заяви військовозобов`язаного та підтвердних документів повинен прийняти рішення про надання або відмову в наданні відстрочки.
Верховний Суд наголосив, що направлення інформаційних листів без прийняття передбаченого законодавством рішення не становить належного розгляду заяви по суті.
У справі № 140/8613/23 Верховний Суд установив відсутність рішень за відповідними заявами військовозобов`язаного, що стало підставою для висновку про протиправність поведінки відповідача.
Натомість у справі № 560/21098/25 прийняття рішення Комісією документально підтверджено витягом із протоколу № 80 від 05.11.2025.
Отже, обставини зазначених справ відрізняються в частині фактичного виконання обов`язку щодо прийняття рішення за заявою.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач у заяві від 27.10.2025 просив оформити відстрочку на підставі пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, тоді як Комісія у рішенні від 05.11.2025 послалася на пункт 3 частини третьої цієї статті.
Зазначені норми передбачають відмінні юридичні підстави для надання відстрочки, а отже, потребують встановлення різних юридично значущих обставин.
Тому наведена розбіжність не може бути залишена судом поза увагою.
Разом із тим із витягу з протоколу № 80 від 05.11.2025 встановлено, що Комісія розглянула питання про оформлення відстрочки саме ОСОБА_1 , зазначила перелік поданих ним документів, ухвалила рішення про відмову та навела відповідний мотив.
Із документа вбачається, що предметом розгляду Комісії були обставини, пов`язані зі смертю батька позивача - ОСОБА_2 .
Відтак, Комісія не залишила заяву без розгляду та не відмовилася від прийняття передбаченого законодавством рішення.
Натомість вона реалізувала повноваження щодо вирішення питання про оформлення відстрочки позивачу.
Використання Комісією норми матеріального права, відмінної від зазначеної заявником, може свідчити про неправильне визначення правових підстав відмови та бути предметом перевірки законності відповідного рішення.
Однак установлення такої розбіжності саме по собі не означає, що Комісією не прийнято рішення за результатами розгляду заяви.
При цьому, суд не ототожнює формальне існування будь-якого документа з належним розглядом звернення по суті.
Так, у постанові від 25.03.2020 у справі № 752/18396/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що наявність розпорядження пенсійного органу про залишення заяви без розгляду не підтверджувала належного вирішення питання про призначення пенсії.
У зазначеній справі пенсійний орган фактично відмовився розглядати заяву про призначення пенсії, обмежившись прийняттям розпорядження про залишення її без розгляду.
Водночас, обставини цієї справи відрізняються від обставин справи № 752/18396/16-а.
Комісія прийняла рішення саме про відмову в оформленні відстрочки, а не про залишення заяви без розгляду.
Зазначене рішення стосується особи позивача та обставин смерті його батька, які були покладені заявником в основу звернення.
Вирішення питання про те, чи здійснила Комісія належну правову оцінку всіх обставин, які мали значення для застосування пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII, становило б перевірку обґрунтованості рішення від 05.11.2025.
Однак це рішення не є предметом заявленої позовної вимоги.
Суд також ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.04.2026 у справі № 160/13713/25, щодо необхідності встановлення юридично значущих обставин смерті військовослужбовця під час застосування пункту 4 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.
Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на необхідність дослідження обставин смерті військовослужбовця та її зв`язку з виконанням відповідних завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
Разом із тим, у справі № 160/13713/25 предметом судового розгляду була правомірність рішення про відмову в наданні відстрочки.
Натомість у цій справі рішення Комісії від 05.11.2025 не оскаржується.
Тому суд не вирішує питання про те, чи підтверджують наявні документи право ОСОБА_1 на відстрочку, і не надає остаточної правової оцінки законності рішення Комісії від 05.11.2025.
Суд зазначає, що неправильне застосування норми матеріального права при прийнятті рішення може бути підставою для визнання такого рішення протиправним, але не свідчить автоматично про відсутність відповідного рішення як юридичного акта.
Установлення протиправності рішення Комісії та визначення правових наслідків такої протиправності потребує його судової перевірки в межах належно заявленого предмета спору.
За таких обставин, доводи позивача про нерозгляд його заяви по суті не знайшли підтвердження в частині відсутності прийнятого Комісією рішення за його зверненням.
Щодо доводів про спосіб подання заяви, суд виходить із таких міркувань.
Позивач вважає, що направлення заяви засобами поштового зв`язку відповідало вимогам Порядку № 560.
Суд зазначає, що правомірність способу подання заяви оцінюється за нормативним регулюванням, чинним на момент її подання.
Водночас, матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично отримав заяву, а Комісія прийняла рішення за результатами розгляду питання про оформлення позивачу відстрочки.
Рішення Комісії від 05.11.2025 не містить посилання на порушення порядку подання заяви як підставу відмови.
Отже, спосіб подання заяви не був мотивом прийняття Комісією рішення про відмову.
За цих обставин суд не вбачає необхідності вирішувати питання про допустимість усіх можливих способів подання заяви, оскільки це не впливає на вирішення заявлених позовних вимог.
Із приводу доводів про необхідність витребування додаткових документів, суд зазначає про таке.
Позивач зазначає, що Комісія мала можливість самостійно отримувати необхідні відомості шляхом направлення запитів до відповідних органів та використання інформації з державних реєстрів.
Суд ураховує, що пункт 60 Порядку № 560 передбачає можливість отримання Комісією додаткової інформації для перевірки підстав надання відстрочки.
У той же час, оцінка того, чи була в конкретних обставинах необхідність направлення відповідних запитів та чи достатньо повно Комісія дослідила подані документи, стосується обґрунтованості прийнятого нею рішення.
У цій справі судом установлено, що Комісія прийняла рішення про відмову в оформленні відстрочки.
Тому доводи позивача щодо неналежного використання Комісією повноважень із витребування додаткових відомостей можуть мати значення під час перевірки законності такого рішення, але самі по собі не доводять відсутності рішення за результатами розгляду заяви.
Щодо доводів про неповідомлення позивача, суд вказує на таке.
Позивач також посилається на те, що не отримав повідомлення про результати розгляду заяви.
Так, суд установив, що в матеріалах справи міститься лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.11.2025 № 20172, яким повідомлено про рішення Комісії від 05.11.2025.
Разом із тим, наявність зазначеного листа сама по собі не доводить його направлення та вручення позивачу або його представнику.
Відповідачами також не надано належних доказів повідомлення заявника про прийняте рішення у порядку, передбаченому пунктом 60 Порядку № 560.
Отже, факт належного повідомлення позивача про рішення Комісії суд не вважає доведеним.
Водночас, прийняття рішення та повідомлення про нього є юридично відмінними діями.
Невиконання обов`язку щодо повідомлення не означає, що рішення не було прийняте.
У постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 380/15723/22 розмежовано фактичний розгляд звернення та доведення його результату до відома заявника.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що обов`язок повідомлення громадянина про наслідки розгляду його звернення передбачає доведення змісту відповіді до заявника, а виконання такого обов`язку має підтверджуватися належними доказами.
У той же час, у справі № 380/15723/22 позивач прямо заявляв вимоги, пов`язані з неналежним розглядом звернення та наданням відповіді на нього, а спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про звернення громадян».
Натомість у справі № 560/21098/25 позивач просить визнати протиправною бездіяльність саме щодо нерозгляду заяви по суті та зобов`язати відповідача її розглянути.
Самостійних позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо неповідомлення про рішення Комісії та зобов`язання належним чином повідомити заявника позивач не заявив.
Відтак, встановлена недоведеність повідомлення позивача про прийняте рішення не спростовує факту його прийняття та не підтверджує заявлену вимогу щодо нерозгляду заяви.
Водночас, такий висновок суду не означає визнання належним виконання відповідачами обов`язку щодо повідомлення позивача про результати розгляду його заяви.
Щодо меж позовних вимог та ефективного способу захисту в спірних правовідносинах, суд виходить із такого.
Відповідно до змісту частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень із боку суб`єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/150/23 зазначено, що позивач самостійно визначає в позовній заяві порушене право, обставини його порушення та спосіб захисту.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила на необхідності оцінки предмета заявленого позову з урахуванням фактичних спірних правовідносин та обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 280/10791/23 (адміністративне провадження № К/990/25148/24) роз`яснено, що повноваження суду щодо виходу за межі позовних вимог мають субсидіарний характер та не можуть використовуватися для самостійної зміни предмета спору.
Верховний Суд також зазначив, що вихід за межі позовних вимог можливий, зокрема у випадках, коли додатковий спосіб захисту послідовно пов`язаний із заявленим та необхідний для повного захисту того самого порушеного права.
За змістом зазначених висновків, вихід за межі позовних вимог не може здійснюватися довільно або з метою вирішення інших самостійних спорів, які не охоплені предметом адміністративного позову.
У цій справі позивач визначив предметом спору бездіяльність щодо нерозгляду його заяви по суті.
Судом установлено, що рішення за відповідною заявою прийнято.
Водночас, можливе порушення обов`язку щодо повідомлення про це рішення становить окрему процесуальну поведінку суб`єкта владних повноважень.
Зазначене порушення не є обов`язковим юридичним наслідком нерозгляду заяви, оскільки заява фактично була розглянута й рішення прийнято.
Отже, визнання протиправною бездіяльності щодо неповідомлення заявника означало б вирішення питання про інший самостійний обов`язок відповідача, ніж той, невиконання якого становить предмет заявлених позовних вимог.
При цьому, позивач не просив суд зобов`язати відповідача повідомити його про прийняте рішення.
Суд ураховує, що відповідний спосіб захисту може бути застосований за наявності самостійно встановленого порушення обов`язку щодо повідомлення заявника.
Однак за обставин цієї справи суд не вбачає достатніх підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом самостійного вирішення питання про протиправність неповідомлення заявника.
Такий висновок не означає, що можливе порушення обов`язку щодо повідомлення є правомірним.
Відповідне питання не вирішується судом як самостійний предмет адміністративного позову.
Також суд зазначає, що самостійна перевірка законності рішення Комісії від 05.11.2025 шляхом застосування частини другої статті 9 КАС України за обставин цієї справи фактично означала б зміну предмета спору.
Тому суд не вбачає підстав для вирішення питання про скасування зазначеного рішення в межах цього провадження.
Із приводу позовної вимоги про зобов`язання розглянути заяву позивача, суд зазначає про таке.
Відповідно до змісту пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Застосування зазначеного способу захисту потребує встановлення відповідного порушення та необхідності його усунення шляхом покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити відповідну дію.
Так, у цій справі встановлено, що Комісія прийняла рішення за результатами розгляду питання про оформлення відстрочки ОСОБА_1 .
Отже, відсутні підстави для зобов`язання здійснити первинний розгляд зазначеної заяви.
Водночас, зобов`язання повторно розглянути заяву за наявності рішення Комісії від 05.11.2025, яке не було предметом самостійного оскарження та не скасоване судом, не відповідало б заявленому позивачем способу захисту.
Суд також зазначає, що Комісія не має дискреції щодо самого обов`язку розглянути належним чином подану заяву та прийняти передбачене законодавством рішення.
У той же час, питання правомірності реалізації Комісією відповідних повноважень, зокрема правильності оцінки матеріально-правових підстав відстрочки, потребує судової перевірки в межах належного предмета спору.
Суд не може підміняти оцінку законності вже прийнятого рішення встановленням бездіяльності щодо його неприйняття.
За таких обставин, вимога про зобов`язання відповідача розглянути заяву від 27.10.2025 задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги в цій справі є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Інші аргументи позивача не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів позивача, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Комісія з питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Є.В. Печений
Оригінал: reyestr.court.gov.ua