Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №520/5695/26
Суддя: Тітов О.М.
Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
04 листопада 2026 року № 520/5695/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ: 26632418) про визнання протиправним та скасуваня рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (рішення №204750022387 від 20.02.2025р) у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду та призначити пенсію по інвалідності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №520/5695/26 - скасовано, адміністративну справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду прийнято справу до розгляду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 30.07.2026 по 31.07.2026 та з 07.10.2026 по 09.10.2026 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
13.02.2025 Позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Розглянувши дану заяву за принципом екстериторіальності та перевіривши матеріали пенсійної справи Позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, винесено рішення від 20.02.2025 № 204750022387 яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з недостатністю страхового стажу.
Відповідно до вказаного рішення, не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи Позивача: з 15.09.1989 по 04.08.1989, оскільки дата на прийняття передує даті звільнення та дата наказу на прийняття (09.06.1989) не відповідає даті прийняття; з 28.10.1994, оскільки відсутня дата звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162.
Також судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №520/14218/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204750022387 від 20.02.2025 у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі №520/14218/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 по справі № 520/14218/25 скасовано, оскільки, суд першої інстанції неповно та неправильно встановив обставини цієї справи, що призвело до вирішення позовних вимог (щодо визнання протиправною відмови), заявлених до неналежного відповідача.
Колегія суду зазначила, що у межах вирішення цього спору на стадії апеляційного провадження у суду відсутні достатні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.02.2025 через те, що вказаний орган не є відповідачем у цій справі.
У свою чергу, відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог виключає й задоволенню решти позовних вимог - щодо зобов`язання пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позов у цій справі задоволенню не підлягає.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Положеннями ч. 1 ст. 56 вказаного Закону було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Матеріалами справи підтверджується, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 містить записи про періоди роботи позивача, зокрема, щодо спірного періоду до 28.10.1994.
Разом із тим, записи в трудовій книжці позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнало недостатніми для підтвердження трудового стажу.
Відповідачем вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи, зокрема в частині оскарження рішення період роботи з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801), оскільки відсутній запис про звільнення.
У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, в тому числі і щодо вирішення питання призначення пенсії за віком.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача і встановлено, що позивач прийнятий директором в Мале приватне підприємство "АСД" 28.10.1994 року, однак запис про звільнення позивача в трудовій книжці відсутній.
Також судом встановлено, що позивач просись суд зарахувати йому період роботи по дату припинення діяльності приватного підприємства «АСД» 09.02.2005 року, зазначаючи що за вказаний період працював Директором.
Досліджуючи матеріали справи судом підтверджено, що приватне підприємство «АСД» припинило свою діяльність 09.02.2005 року у зв?язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру №33857063 від 15.10.2024 (Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв?язку з визнанням її банкрутом 09.02.2005, 13831280000000431, ОСОБА_2 , Виконавчий Комітет Сєвєродонецької міської ради Луганської області).
Крім того на підтвердження роботи позивача на посаді директора надано до суду документи:
- акт перевірки нарахування, витрачання та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у малому приватному підприємстві «АСД» від 13.02.1996, в якому зазначено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність у періоді, що перевіряється був, в тому числі ОСОБА_3 ;
- акт перевірки дотримання податкового законодавства щодо малого приватного підприємства "АСД" за період з 01.01.1995 по 01.01.1996р., де зазначено що перевірку проведено з відома директора Демченко В.П, ноМ 01.1996р. це зазначен підписаний; відома директора Демченко В.П.;
- акт зустрічної перевірки від 24.03.97, в якому зазначено, що перевірку проведено з відома директора ОСОБА_1 ;
- акт перевірки нарахування, витрачання та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України у малому приватному підприємстві «АСД» від 19.05.1997р, в якому зазначено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність у періоді, що перевіряється, був в тому числі Демченко В.П., ним же поставлений підпис;
- довідка про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (внесення змін від 26.08.97), де керівником Підприємства «АСД» вказано ОСОБА_1 ;
- відомості про проведення імпортних операцій від 23.04.1998р., де вказано, що з відомостями ознайомлений директор ПП «АСАД» ОСОБА_1 ;
- договір про спільну діяльність з організації та проведення оплачуваних громадських робіт від 21.04.1998р. (вих.№13/6-465 від 22.04.1998р.), в якому ОСОБА_4 вказано директором, стоїть його підпис ( ОСОБА_1 ) та поставлений штами малого приватного підприємства «АСД»;
- акт про результат перевірки дотримання законодавства України за період: IV квартал 1997р. та січень-квітень 1998р від 23.04.1998р, де зазначено що перевірку проведено з відома директора ОСОБА_1 , ним же ( ОСОБА_1 ) акт підписаний;
- зміни до Статуту №2 (у розділ: «Майно, фонди, прибуток») від 04.11.1997р
Також суд враховує, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання є Луганська обл., м. Лисочанськ, що підтверджується довідкою №6329-5002278346/17901 від 27.10.2022.
В позовній заяві позивачем вказано, що у зв`язку із окупацією м. Лисочанськ Луганської області надати підтверджуючі довідки з архівів підприємства, які б підтвердили роботу позивача у спірний період є не можливим.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Водночас, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права на перерахунок пенсії через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Лисочанськ Луганської області.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію, зазначену у наданих позивачем документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за перерахунком пенсії.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Додатково суд зауважує, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а, від 23 жовтня 2019 року у справі справа №263/3783/17.
Таким чином, враховуючи надані позивачем документи які підтверджують роботу позивача в приватному підприємстві "АСД" до припинення його діяльності та з огляду на неможливість надання інших архівних довідок від обставин які не залежать від позивача, суд приходить до висновку, що не прийняття вказаних документів які підтверджують роботу позивача на посаді директора призведе до порушень та обмежень права позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину України.
За таких обставин і правового врегулювання суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №204750022387 від 20.02.2025р у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ: 26632418) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (рішення №204750022387 від 20.02.2025р) у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на приватному підприємстві «АСД» (код ЄДРПОУ 21814801) з 28.10.1994 року по 09.02.2005 рік.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 лютого 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням висновків суду та призначити пенсію по інвалідності.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, код ЄДРПОУ: 26632418) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тітов О.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua