Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №671/1712/26 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1712/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої- судді Бабій О.М.,

з участю секретаря судового засідання Кошонько Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути заборгованість за договорами позики в розмірі 700000 грн. 00 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.08.2022 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала у позику грошові кошти в розмірі 300000 (триста тисяч) грн. та зобов`язалася повернути вказані кошти у строк до 01.12.2022. Також, 09.01.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено другий договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала у позику грошові кошти в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн. та зобов`язалася повернути вказані кошти у строк до 01.06.2023.

Вказує, що відповідач не виконала обов`язку щодо повернення грошових коштів, належних ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 не здійснено жодного платежу на виконання зобов`язань щодо повернення грошових коштів, строк виконання яких настав 01.12.2022 та 01.06.2023 відповідно, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача – ОСОБА_3 подала до суду клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі та вказала, що між нею та ОСОБА_1 дійсно були укладені два договори позики, однак у неї відсутня можливість виконати свої зобов`язання та повернути грошові кошти у зв`язку із відсутністю фінансових можливостей.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судом встановлено, що 16.08.2022 між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 гроші в сумі 300000 (триста тисяч) грн., терміном до 01.12.2022 (а.с. 23).

Також, 09.01.2023 між сторонами був укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 гроші в сумі 400000 (чотириста тисяч) грн., терміном до 01.06.2023 (а.с. 24).

З договорів позики вбачається, що ОСОБА_2 підписала договори власноручно, при цьому, наявність договорів позики у позивача ОСОБА_1 без зазначення про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргові зобов`язання не виконані.

Тож, ОСОБА_2 умови укладених договорів не виконала та борг в сумі 300000 (триста тисяч) грн. та 400000 (чотириста тисяч) грн. ОСОБА_1 до цього часу не повернула.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, пред`явлені до ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 300000 (триста тисяч) грн. та 400000 (чотириста тисяч) грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 700000 (сімсот тисяч) грн.

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому, згідно із п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 5600 грн. 00 коп. судового збору на користь держави (оскільки позов було подано через систему «Електронний суд» застосовується коефіцієнт 0,8% від ціни позову).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 128, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики від 16.08.2022 та від 09.01.2023 року в розмірі 700000 (сімсот тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь держави 5600 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 )

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Суддя О.М.Бабій