Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №607/16228/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026 Справа №607/16228/26 Провадження №2/607/6735/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

представника відповідача Забари В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Братівник Ігор Васильович до Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Братівник І.В. звернувся до суду позов до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 29.08.2019 між ним та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір кредиту, за умовами якого йому було встановлено кредитний ліміт до 400 000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши в подальшому преміальну платіжну картку World Elite. 26.10.2020 він підписав паспорт споживчого кредиту. Водночас, окремо умови щодо розміру процентів за користування кредитом, стягнення комісії тощо, а також, щодо порядку застосування АТ КБ «ПРИВАТБАНК» умов із договірного списання коштів з рахунків, черговості погашення боргу з ним не погоджувалися. До 27.12.2022 він користувався кредитним коштами, а повернувши повністю кредитні кошти, з 27.12.2022 він зменшив свій кредитний ліміт до 0 грн.

Однак, у червні 2023 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором б/н від 29.08.2019. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі №607/10977/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.11.2024, у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено. При цьому, в рамках даної судової справи, було проведено судово-економічну експертизу №СЕ-19/120-24/1823-ЕК від 09.05.2024. Судовий експерт у своєму висновку констатував той факт, що він зняв кошти, з різними призначеннями платежів по трьох кредитних картках за період з 29.08.2019 по 01.01.2023, відповідно до виписки наявної у справі, що становить 1 411 238,86 грн, натомість, за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 ним було внесено (зараховано) грошових коштів з різними призначеннями платежів по трьох кредитних картках в загальній сумі 1 813 534,05 грн, що є більшою від суми отриманих коштів. Таким чином, різниця між отриманими кредитними коштами та погашеною заборгованістю становить переплату у розмірі 402 295,19 грн, з яких: комісії – 30 144,05 грн; відсотків – 397 829,29 грн.

Позивач зауважує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до нього у справі №607/10977/23 про стягнення заборгованості, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що АТ КБ «Приватбанк» здійснювало розрахунок погашення коштів, відсотків та інших платежів по кредитному договору №б/н від 29.08.2019 з недотриманням чинного та діючого законодавства, як наслідок, заборгованість у визначеному банком розмірі документально не підтверджена; банком не доведено погоджений сторонами розмір процентної ставки за користування кредитним коштами, як і не доведений строк повернення кредиту (користування ним). Таким чином, в судовому порядку було встановлено факт відсутності у нього заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та навпаки наявність у нього переплати на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 402 295,19 грн, а тому, саме вказана сума підлягає поверненню йому.

Враховуючи наявність вищевказаних рішень судів, а також, факт переплати на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 402 295,19 грн, з метою досудового врегулювання спору, він 06.05.2026 звернувся із письмовою вимогою до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», якою просив повернути привласнені кошти, шляхом перерахування їх на його поточний рахунок відкритий у АТ «Універсал Банк». Однак, АТ КБ «Приватбанк» своєю відповіддю №20.1.0.0.0/7-260513/93221 від 22.05.2026, відмовив йому у задоволенні його вимог, мотивуючи таку відмову відсутністю судового рішення, яке набрало законної сили, яке зобов`язує Банк вчинити дії щодо повернення сплачених на погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.08.2019 коштів.

На підставі вищевикладеного, позивач просить позов задовольнити, визнати неправомірними дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо списання з банківського рахунку № НОМЕР_1 (у період з 29.08.2019 по 01.01.2023) належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) коштів в сумарному розмірі 402 295,19 грн та зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти у розмірі 402 295,19 грн незаконно списані (у період з 29.08.2019 по 01.01.2023) з банківського рахунку № НОМЕР_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.08.2026 судом зареєстровано подане представником відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Забарою В.Я. через систему «Електронний суд» клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки існує судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Клопотання обґрунтоване тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 у справі № 607/1980/25, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.03.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» відмовлено в повному обсязі. При цьому у справі № 607/1980/25 та у даній справі повністю тотожні сторони, підстави та предмет позову. Представник відповідача звертає увагу, що формальна зміна способів захисту не змінює предмета спору, яким в обох випадках є майнова вимога про повернення Банком суми 402 295,19 грн, нібито надміру сплаченої/списаної за період з 29.08.2019 по 01.01.2023. З огляду на викладене просить клопотання задовольнити.

14.08.2026 представник відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Забара В.Я. через систему «Електронний суд» подав відзив на позов, у якому останній вказує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, позивач повторно подав до суду позовні вимоги, спрямовані на повернення коштів у сумі 402 295,19 грн за період з 29.08.2019 по 01.01.2023. Водночас ця майнова сума та правові підстави її стягнення вже були об`єктом всебічного дослідження судами першої та апеляційної інстанцій у цивільній справі № 607/1980/25 за результатами розгляду якої рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 у справі № 607/1980/25, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.03.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» відмовлено в повному обсязі. У вказаних рішеннях суди встановили, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» 29.08.2019 укладено кредитний договір, який не визнавався недійсним чи неукладеним у судовому порядку, а відтак є чинним та обов`язковим для виконання сторонами. При цьому, сам факт внесення позивачем ОСОБА_1 коштів у сумі більшій, ніж отримана ним з кредитного рахунку, не свідчить про безпідставне набуття банком різниці між виданими ОСОБА_1 коштів та внесеними ним на рахунок. Також звернуто увагу на те, що у справі № 607/10977/23 Банку було відмовлено у стягненні заборгованості виключно через процесуальну недоведеність її розрахунку, проте цим рішенням не встановлювалося фактів незаконного списання власних коштів Позивача чи відсутності правових підстав для їх отримання Банком. Щодо висновку судово-економічної експертизи від 09.05.2024, представник відповідача вказує, що вказаним висновком не надано відповіді на питання щодо розміру відсотків за користування та підсумкового розміру заборгованості, а також він не містить тверджень про наявність безпідставної переплати Позивача чи привласнення коштів Банком. З приводу доводів позову про самовільне списування Банком коштів з рахунку позивача, то представник зауважує, що Банк не здійснював жодних примусових списань з власних рахунків Позивача в інших банках. Операції по картках MasterCard World Black Edition та World Elite здійснювалися Позивачем особисто (зняття готівки, безготівкові покупки). Внесення Позивачем коштів на картковий рахунок у період з 2019 по 2022 роки здійснювалося ним добровільно на відновлення використаного кредитного ліміту та оплату послуг банківського обслуговування. При цьому, позивач активними діями (користуванням картками протягом 3-х років) підтверджував схвалення цих правочинів. Також представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, обґрунтовуючи його тим, що позивач подав даний позов через підсистему «Електронний суд» 17.07.2026, а позовні вимоги охоплюють період господарських транзакцій та списання комісій з 29.08.2019 по 01.01.2023. Відтак на переконання представника для всіх вимог Позивача про визнання дій неправомірними та повернення коштів, проведених у період з 29.08.2019 по 17.07.2023, трирічний строк позовної давності повністю сплив, що є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 25.08.2026 постановленою в судовому засіданні із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Братівник І.В. у судове засідання не з`явились, проте адвокат Братівник І.В. подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Забара В.Я. заперечив з приводу позову та просив відмовити у його задоволенні та закрити провадження у справі з підстав викладених у клопотанні про закриття провадження у справі та відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі № 607/10977/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.11.2024, у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Як встановлено із змісту даних рішень судів, 29.08.2019 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, згідно з умовами якого останній отримав кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши в подальшому преміальну платіжну картку типу «World Elite» (кредитний ліміт до 400 000 грн), при цьому, підписавши паспорт споживчого кредиту від 26.10.2020.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він зобов`язується ознайомитися самостійно з Умовами та Правилами надання банківських послуг на офіційному сайті банку privatbank.ua. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

26.10.2020 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток, зокрема, картки типу «World Elite».

Згідно із довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 вбачається наступне: - 19.01.2018 відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 (старт карткового рахунку); - 04.11.2019 встановлено кредитний ліміт 400 000,00 грн; - 27.12.2022 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн.

Згідно із довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на підставі підписаного кредитного договору № б/н ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки: - 19.01.2018 ОСОБА_1 відкрита кредитна картка MasterCard World Black Edition № НОМЕР_3 , термін дії якої до 01/21; - 22.12.2018 ОСОБА_1 відкрита кредитна картка MasterCard World Elite № НОМЕР_4 , термін дії якої до 12/22; - 26.10.2020 ОСОБА_1 відкрита кредитна карта MasterCard World Elite № НОМЕР_5 , термін дії якої до 10/23.

Згідно з наданим позивачем АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості за договором № б/н від 29.08.2019 у відповідача ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість, яка станом на 22.02.2023 становить 272 463,91 грн, яка складається з: 237 846,29 грн – заборгованість за тілом кредиту; 34 617,62 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, позиція якого підтримана апеляційним судом, прийшов до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № б/н від 29.08.2019 визначена банком у сумі 272 463,91 грн, яка складається з: 237 846,29 грн – заборгованість за кредитом; 34 617,62 грн – заборгованість за простроченими відсотками, документально та нормативно не підтверджується, оскільки заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг та витяг з Умов та Правил надання послуг не можуть бути належним доказом узгодження істотних умов кредитного договору, так як містять інформацію про усі наявні у АТ КБ «ПриватБанк» типи кредитних карток та умови їх використання. Поряд з цим, відсутні відомості про узгодження з відповідачем конкретного типу кредитної картки, яка була йому надана, а також процентів, які підлягають стягненню у випадку прострочення виконання зобов`язання. Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 26.10.2020, не є складовою частиною анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2019, оскільки такий документ підписано через більш як 10 місяців після укладення кредитного договору, а також підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів, є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту. Крім цього, за результатами проведення судово-економічної експертизи у даній справі, судом з`ясовано, що згідно даних «Виписки за договором № б/н за період з 19.01.2018- 24.02.2023, дата складання 24.02.2023 АТ КБ «ПриватБанк»» ОСОБА_1 , за період з 29 серпня 2019 року по 01 січня 2023 року було внесено (зараховано) грошових коштів з різними призначеннями платежів по трьох кредитних картках в загальній сумі 1 813 534,05 грн, було отримано (знято, здійснено видаткових операцій) грошових коштів з різними призначеннями платежів по трьох кредитних картках в загальній сумі 1 411 238,86 грн, в тому числі комісія зазначена у «колонці Сума знижок/Сума коміс.» банківської виписки за договором № б/н, а також було нараховано та знято комісії (транзакції із словом «комісія» + колонка виписки «комісія») в загальній сумі 30 144,05 грн. Також судовим експертом було досліджено, що згідно даних «Виписки за договором № б/н АТ КБ «ПриватБанк»» ОСОБА_1 , за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 зазначено транзакцій із словом «відсотки» в загальній сумі 397 829,29 грн. Проте, будь-які відомості щодо картки за номером НОМЕР_6 в матеріалах наданих на дослідження відсутні. Також відсутні будь-які документи з інформацією щодо визначення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, відсоткової ставки на строкову та прострочену заборгованість. У відповідь на заявлене експертом клопотання щодо надання документів «про застосування відсоткової ставки по кредитному договору № б/н від 29.08.2019, відсоткової ставки на строкову заборгованість по кредиту, прострочену заборгованість, стягнення комісій та інших платежів із зазначеною датою застосування» документів не надано. Відтак, з огляду на вищенаведене, із врахуванням зазначених невідповідностей, експерту не видалося можливим дати відповідь щодо суми відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих АТ КБ «ПриватБанк» та знятих з рахунку ОСОБА_1 . Також, у зв`язку із наданою на дослідження випискою за договором № б/н АТ КБ «Приватбанк», яка частково не відповідає вимогам законодавства, експерту не видалося за можливе визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним Договором № б/н від 29.08.2019 станом на 01.01.2023 та за період з 29.08.2019 по 01.01.2023. Тобто, не всі операції відображені в розрахунках, які додані до матеріалів кредитної справи.

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/120-24/1823-ЕК від 09.05.2024 складеного за результатами проведення судової економічної експертизи призначеної у цивільній справі № 607/10977/23:

1) згідно даних Виписки за договором № б/н за період з 19.01.2018 по 24.02.2023, дата складання 24.02.2023 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 , за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 було внесено (зараховано) грошові кошти з різними призначеннями платежів по трьох кредитних картках в загальній сумі 1 813 534,05 грн;

2) згідно з даними Виписки за договором № б/н за період з 19.01.2018 по 24.02.2023, дата складання 24.02.2023 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 , за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 було отримано (знято, здійснено видаткових операцій) грошових коштів з різними призначеннями платежів по трьох кредитних картках в загальній сумі 1 411 238,86 грн, в тому числі комісія зазначена у «колонці Сума знижок/Сума комісії» банківської виписки за договором № б/н;

3) не видається можливим дати відповідь на поставлене запитання: «Яку суму відсотків за користування кредитними коштами нараховано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та знято з рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунок кредитних коштів в період з 29.08.2019 по 01.01.2023, згідно виписки за договором № б/н за період з 19.01.2018-24.02.2023, дата складання 24.02.2023?». З мотивувальної частини висновку вбачається, що вирішуючи дане питання експертом встановлено, що згідно даних «Виписки за договором № б/н АТ КБ «ПРИВАТБАНК»» ОСОБА_1 , за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 зазначено транзакцій проведених по карті 99926259633169953 із словом «відсотки» в загальній сумі 397 829,29 грн. Проте, будь-які відомості щодо картки за номером НОМЕР_6 в матеріалах наданих на дослідження відсутні. Також відсутні будь-які документи з інформацією щодо визначення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, відсоткової ставки на строкову та прострочену заборгованість.

4) згідно Виписки за договором №б/н за період з 19.01.2018 по 24.02.2023, дата складання 24.02.2023 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 , за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 було нараховано та знято комісії (транзакції із словом «комісія + колонка виписки «комісія») в загальній сумі 30 144,05 грн;

5) не видається можливим дати відповідь на поставлене запитання: «Який розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № б/н від 29.08.2018 на час розгляду справи?».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 у справі № 607/1980/25, позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Братівник Ігор Васильович, до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку Закону України «Про захист прав споживачів» залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, що унеможливлює ефективний судовий захист такого права чи інтересу, а обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.03.2026 у справі № 607/1980/25, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Братівника Ігоря Васильовича, залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 — без змін.

06.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із вимогою, у якій просив у тридцятиденний термін з дати отримання цієї вимоги повернути йому на рахунок відкритий у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» належні йому кошти у розмірі 402 295,19 грн, які були самостійно списанні АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260513/83221 від 22.05.2026, ОСОБА_1 повідомлено, що підстави для задоволення заявлених ним вимог без надання відповідного судового рішення, що набрало законної сили відсутні.

Щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 у справі № 607/1980/25, вирішено позов про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у даній справі то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Так, судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 у справі № 607/1980/25, яке постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.03.2026 залишено без змін, позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Братівник Ігор Васильович, до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку Закону України «Про захист прав споживачів» залишено без задоволення.

Із змісту вказаного рішення суду вбачається, що предметом розгляду справи №607/1980/25 було стягнення з АТ КБ «Приватбанк» безпідставно набутих останнім коштів у сумі 432 439,24 грн в порядку визначеному статтею 1212 ЦК України.

При цьому відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, що унеможливлює ефективний судовий захист такого права чи інтересу, оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з укладенням 29.08.2019 договору кредиту №б/н, зокрема у зв`язку з незадоволенням судами позову про стягнення заборгованості за цим кредитним договором на користь Банку. Водночас у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Поряд з цим, предметом спору у даній справі є визнання неправомірними дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо списання з банківського рахунку належних позивачу ОСОБА_1 коштів в сумарному розмірі 402 295,19 грн та зобов`язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути позивачу ОСОБА_1 незаконно списані кошти у розмірі 402 295,19 грн.

За таких обставин, із врахуванням того, що спір хоч і виник між тими самими сторонами та з тих самих підстав, проте предмет позову інший, а тому в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки рішення суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не ухвалювалось.

В силу вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За умовами ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до п.п. 53, 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього; платіжна послуга - передбачена цим Законом діяльність надавача платіжних послуг з виконання та/або супроводження платіжних операцій.

Згідно з пунктом 17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (далі – Інструкція), надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених Законом про платіжні послуги. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, то така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено Законом про платіжні послуги.

Стаття 42 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу (далі - пов`язані між собою платіжні операції). У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), крім платіжних операцій, що здійснюються для виконання платником грошових зобов`язань перед надавачем платіжних послуг платника, може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 29.08.2019 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір кредиту, згідно з умовами якого останній отримав кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у зв`язку із чим між сторонами виникли договірні відносини.

Звертаючи до суду із даною позовною заявою позивач вказує, що в судовому порядку було встановлено факт відсутності у нього заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та наявність у нього переплати на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 402 295,19 грн. Вищевказана сума у розмірі 402 295,19 грн сформована із безпідставно застосованих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентів та комісійних винагород, документальне та нормативне підтвердження правомірності нарахування яких – не знайшло свого підтвердження в судовому порядку.

Поряд з цим, такі доводи позивача суд вважає безпідставними та не доведеними належними та достатніми докази, з огляду на наступне.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі №607/10977/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.11.2024, у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» суд виходив з того, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № б/н від 29.08.2019 визначена банком документально та нормативно не підтверджується. В частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків по кредиту, суд зазначив, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними та необґрунтованими, оскільки надані до позовної заяви витяги з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містять підпису відповідача, а тому не визнаються судом належними, допустимими та достатніми доказами погодження сторонами істотних умов кредитного договору, а підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг не може бути належним доказом узгодження істотних умов кредитного договору, оскільки містить інформацію про усі наявні у АТ КБ «ПриватБанк» типи кредитних карток та умови їх використання, а відтак відсутні відомості про узгодження з відповідачем конкретного типу кредитної картки, яка була йому надана, а також процентів, які підлягають стягненню у випадку прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, посилання позивача на те, що в судовому порядку було встановлено факт відсутності у нього заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором від 29.08.2019, є необґрунтованими, оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі №607/10977/23 було встановлено лише недоведеність розміру заявленої банком заборгованості, а не відсутність у позивача будь-яких зобов`язань за кредитним договором.

Щодо тверджень позивача про те, що сума у розмірі 402 295,19 грн сформована внаслідок безпідставного списання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентів за користування кредитними коштами та комісійних винагород, суд зазначає, що такі твердження не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Зокрема, висновком експерта №СЕ-19/120-24/1823-ЕК від 09.05.2024, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підтверджено ані конкретного розміру списаних банком коштів, ані того, що заявлена до стягнення сума відповідає фактично списаним процентам та комісійним винагородам.

Так, надаючи відповіді на поставлені питання, експерт зазначив про неможливість визначення суми процентів за користування кредитними коштами. Із дослідницької частини висновку вбачається, що під час проведення експертизи встановлено: згідно з даними виписки за договором № б/н АТ КБ «ПРИВАТБАНК»» ОСОБА_1 за період з 29.08.2019 по 01.01.2023 відображено транзакції, проведені за карткою № НОМЕР_6 , із призначенням «відсотки», на загальну суму 397 829,29 грн.

Разом з тим будь-які відомості щодо належності зазначеної картки позивачу або її зв`язку з кредитним договором, який є предметом спору, експерту для дослідження надані не були. Крім того, експерт зазначив про відсутність документів, які б містили інформацію щодо погодженої сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами, зокрема щодо ставок на строкову та прострочену заборгованість, що унеможливило визначення суми процентів, яка підлягала сплаті позичальником.

Водночас судом встановлено, що умови укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 кредитного договору передбачають обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, проте не містять погодженого сторонами конкретного розміру процентної ставки.

За таких обставин сама лише відсутність у договорі погодженої процентної ставки, а також неможливість експерта визначити розмір процентів не є достатніми доказами того, що всі кошти, списані банком із рахунку позивача, були списані незаконно.

Щодо списання комісійної винагороди, суд звертає увагу, що позивачем до матеріалів справи не надано примірника кредитного договору від 29.08.2019, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості дослідити повний зміст договірних відносин між сторонами, зокрема встановити, чи передбачено умовами договору обов`язок позичальника сплачувати комісійну винагороду, за які саме послуги вона нараховувалася та чи визначено договором порядок і розмір такої оплати. Також за відсутності відповідних документів суд не має можливості з`ясувати, чи розмежовано в договорі окремі банківські та супутні послуги, за надання яких передбачено стягнення комісії, та чи є такі послуги самостійними й фактично наданими позивачу.

Відтак, за відсутності належних доказів змісту відповідних договірних умов суд не має можливості надати оцінку правомірності нарахування та списання комісійної винагороди, а тому твердження позивача про незаконність списання банком відповідних коштів не можуть вважатися доведеними.

Отже, позивачем не доведено належними та достатніми доказами ані факту незаконного списання відповідачем коштів у заявленому розмірі, ані наявності підстав для покладення на банк обов`язку повернути такі кошти.

Водночас, сам факт внесення позивачем ОСОБА_1 коштів у сумі більшій, ніж отримана ним з кредитного рахунку, не свідчить про незаконне набуття банком різниці між виданими ОСОБА_1 коштами та внесеними ним на рахунок.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач здійснював списання коштів з його рахунку без його згоди, а можливість договірного списання таких коштів не була погоджена сторонами у договорі, що встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі № 607/10977/23, то суд такі відхиляє, оскільки зміст наведеного судового рішення не свідчить про встановлення обставини непогодження сторонами умови щодо договірного списання коштів із рахунку позивача.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі № 607/10977/23 встановлено, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.08.2019 та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть бути визнані належними доказами погодження з відповідачем конкретного типу кредитної картки, яка була йому надана, а також процентів, що підлягають стягненню у разі прострочення виконання зобов`язання, оскільки зазначені документи містять інформацію про всі наявні в АТ КБ «ПриватБанк» типи кредитних карток та загальні умови їх використання.

Водночас у зазначеному рішенні відсутні висновки про те, що сторонами не було погоджено умову щодо договірного списання коштів із рахунку позивача, так само як і не встановлено обставини здійснення банком такого списання без згоди позивача.

Отже, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024 у справі № 607/10977/23 встановлено лише те, що сторонами не було належним чином погоджено окремі умови кредитування, зокрема щодо типу кредитної картки та розміру процентів. Водночас питання погодження сторонами умови про договірне списання коштів судом не досліджувалося та відповідних висновків не зроблено. Тому посилання позивача на це рішення як на доказ непогодження договірного списання коштів є необґрунтованим.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Братівник І.В. до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії слід, відмовити.

Стосовно заявленої представником відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заяви про застосування позовної давності, суд зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з їх недоведеністю, суд не надає оцінки заяві відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладається на позивача.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Братівник Ігор Васильович до Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство КБ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ: 14360570, адреса місця знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.

Повне судове рішення складене 04.11.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець