Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №520/33462/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року, м. Харків справа № 520/33462/25 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України за надзвичайних ситуацій (с. Ватутіне, Харківський р-н, Харківська обл., 63212, код ЄДРПОУ 33879077), третя особа: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (вул. Олеся Гончара, буд. 55, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 38516849) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою (із врахуванням уточнень), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у формі Висновку від 10.11.2025 щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; у формі Висновку 10.11.2025 щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , за результатами розгляду Заяви № Б-105 та Заяви № Б-106 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», відповідно до Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в період воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2022 року № 525, дружині ОСОБА_1 та неповнолітній доньці ОСОБА_2 загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у формі Висновку від 10.11.2025 щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 за результатами розгляду Заяви № Б-107 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», відповідно до Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в період воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2022 року № 525, батьку ОСОБА_3 загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 ;

- зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій призначити відповідно до абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МВС від 26.08.2022 №525, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1141/38477, наказу МВС від 26.01.2023 №35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №197/39253, i виплатити ОСОБА_1 дружині загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану»;

- зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій призначити відповідно до абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МВС від 26.08.2022 №525, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1141/38477, наказу МВС від 26.01.2023 №35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №197/39253, i виплатити ОСОБА_2 неповнолітній доньці загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану»;

- зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних та ситуацій призначити відповідно до абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МВС від 26.08.2022 №525, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1141/38477, наказу МВС від 26.01.2023 №35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №197/39253, i виплатити ОСОБА_3 батьку загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

Позиція позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що відповідно до наказу Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 06.06.2025 року № НС-656/87 «Про залучення особового складу та техніки» caпep-механік відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування сержант служби цивільного захисту ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який входив до особового складу частини механізованого розмінування був відряджений з місця постійної дислокації до деокупованих територій Харківської області для виконання робіт із знешкодження (знищення) вибухонебезпечних предметів у період з 09.06.2025 року по 14.06.2025 року.

11 червня 2025 року розрахунок механізованого розмінування № 6, у складі якого перебував ОСОБА_3 потрапив під удар баражуючого боєприпасу (дрон-камікадзе) "Ланцет" та внаслідок влучання ворожого боєприпасу він загинув.

За результатами розслідування було встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 вважати таким, що пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Зазначають, що згідно з ЦЛЕК ДСНС (протокол № 159/2087 від 11.08.025) ТРАВМА сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_5 ,1988 року народження. "Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків. Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/168-Ізт/25 виданого 12.06.2025 Ізюмським відділенням ДСУ "Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи", стала причиною його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 видане 16.06.2025 Мереф`янською міською радою Харківського району та відповідно Акту № 1 за формою Нцз-1/ПВ розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 11 червня 2025 року об 13 годині 02 хвилини, що затверджений т.в.о. начальника Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій 23.07.2025 та даних супровідної документації, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків, у період дій воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

Позивачі звернулись із заявами про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн. гривень відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у чому їм було відмовлено, у зв`язку із чим звернулись до суду.

Позиція відповідача та третьої особи

Відповідач та третя особа із поданим позовом не погодились та просили відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що обставинами, які вказують на виникнення права у членів сім`ї загиблої особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на одноразову грошову допомогу, у розмірі встановленому пунктом 2 Постанови КМУ № 168, є наявність одночасно таких умов:

1) загибель настала в період дії воєнного стану;

2) загибель настала під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (функціональна ознака);

3) загибель настала під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора (територіальна ознака).

Посилаються на наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.07.2025 року № 318 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» згідно якого, з 01 по 30 червня 2025 року у Харківській області до районів ведення воєнних (бойових) дій в Ізюмському районі віднесено Борівську селищну територіальну громаду. Та зазначає, що село Довгеньке, поблизу якого перебував загиблий ОСОБА_4 , знаходиться в межах Оскільської сільської територіальної громади, яку станом на 11.06.2025 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України не визначено районом ведення воєнних (бойових) дій, про що позивачів було повідомлено у відповіді на їх заяви про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168 та Порядку № 525.

Вважають, що оскільки загибель ОСОБА_3 сталася під час виконання службових обов`язків (при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме: робіт з розмінування), в період дії воєнного стану, але не в районах ведення воєнних (бойових) дій (тобто, відсутня сукупність усіх обставин, передбачених пунктом 2 Постанови КМУ № 168, що виключає підстави для виплати позивачам одноразової грошової допомоги), то позивачі не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ № 168.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 виконував посадові обов`язки проведення робіт розмінування, з виявлення і знешкодження вибухонебезпечних предметів на деокупованій території Харківської області (не в зоні бойових дій) відповідно до наказів про залучення до таких робіт та в зоні територіальної відповідальності Центру, зокрема відповідно до наказу від 06.06.2025 № НС-656/87 «Про залучення особового складу та техніки», від 10.06.2025 № HC-672/87 «Про залучення розрахунків частини механізованого розмінування» у період з 09.06.2025 року по 11.06.2025, оскільки загинув у зв`язку із вибухом внаслідок влучання баражуючого боєприпасу (дрон-камікадзе) «Ланцет» поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть від 12.06.2025, причина смерті ОСОБА_3 : інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; ушкодження внаслідок військових дій.

Відповідно до Наказу № 242-НК/87 від 17.06.2025 (по особовому складу з кадрових питань) «Про виключення із кадрів ДСНС України та списків центру у зв`язку із смертю», сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до пункту 187 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу було виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та списків особового складу Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у зв`язку із смертю, з 12 червня 2025 року.

Згідно з Актом № 1 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку 11 червня 2025 року об 13 годині 02 хвилини з сапером-механіком відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування, сержантом служби цивільного захисту ОСОБА_4 , поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області в полі під час проведення робіт з розмінування та знешкодження (знищення) виявлених вибухонебезпечних предметів на деокупованих територіях Ізюмського району Харківської області, встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 вважати таким, що пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Згідно з постановою Центральної лікарсько-консультативної комісії ДСНС від 11.08.2025, ТРАВМА сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_5 , 1988 року народження: "Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків. Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/168-Ізт/25 виданого 12.06.2025 Ізюмським відділенням ДСУ "Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи", стала причиною його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 видане 16.06.2025 Мереф`янською міською радою Харківського району та відповідно Акту № 1 за формою Нцз-1/ПВ розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 11 червня 2025 року об 13 годині 02 хвилини, що затверджений т.в.о. начальника Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій 23.07.2025 та даних супровідної документації, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків, у період дій воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.»

ОСОБА_1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 08.07.2016) звернулась із заявою про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, відповідно до Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в період воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2022 року № 525 до Начальника Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка. Заява була зареєстрована 03.11.2025; індекс: Б-105.

Донька загиблого ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 28.09.2016) звернулась із аналогічною заявою до Начальника Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька. Заява була зареєстрована 03.11.2025; індекс: Б-106.

Батько загиблого захисника, ОСОБА_3 (свідоцтво про народження від 18.02.1988) також звернувся із Заявою про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, відповідно до Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в період воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2022 року № 525 до Начальника Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 його сина. Заява була зареєстрована 03.11.2025; індекс: Б-107.

На поштову адресу батька загиблого, ОСОБА_3 , надійшла Відповідь від Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 11.11.2025 № 87010-3726/870250 за результатами розгляду Заяви № Б-107, у якій відповідач відмовляє в задоволенні його Заяви, вказуючи на відсутність підстави для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови КМУ № 168, а саме: посилаючись на те, що населений пункт, поблизу якого загинув ОСОБА_3 (село Довгеньке Оскільської сільської територіальної громади) не відноситься до районів ведення бойових дій.

Дружина та донька загиблого ОСОБА_3 також отримали аналогічну за змістом відповідь від Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Відповідь від 11.11.2025 № 87010-3727/870250 за результатами розгляду Заяви № Б-105 та Заяви № Б-106).

Позивачі, не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, звернулись до суду з позовною заявою.

Спір виник у зв`язку із незгодою позивачів щодо підстав виплати одноразової грошової допомоги, оскільки вони вважають, що наявні підстави, передбачені п. 2 Постанови КМУ № 168.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, принципи, процесуальні та процедурні положення

У ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У ст. 8 Основного Закону вказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 46 Конституції громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії РФ проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019).

Суд також застосовує підхід (концепцію) непоправної втрати, згідно з якою ключовим та першочерговим для правозастосування є трагічні наслідки для родини військового через його загибель, а тому всі норми права, які регулюють відповідні правовідносини, слід тлумачити на користь такої родини.

Суд також враховує, що війна забирає життя захисників не лише під час їх безпосередньої участі у бойових діях, але й внаслідок інших дій - в тому числі й при розмінуванні деокупованих територій нашої країни.

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Норми права та висновки суду

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан, який триває.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони визначаються та розмежовуються Законом України «Про Національну безпеку», який відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз.

Норми Закону України «Про Національну безпеку» визначають, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій належить до сектору безпеки і оборони (стаття 12); Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення аварійно-рятувальних робіт, пожежогасіння, пожежної та техногенної безпеки, роботи рятувальних служб під час аварій, а також гідрометеорологічної діяльності (стаття 18).

Відповідно до статті 1 Кодекс цивільного захисту України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного стану України встановлено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів (стаття 115 Кодексу цивільного захисту України).

Абзацами першим, другим та шостим пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, якій постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

На виконання пункту 2-1 Постанови № 168, Кабінет Міністрів України уповноважив МВС України визначити порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги під час дії воєнного стану.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час дії воєнного стану затверджений Наказом МВС України від 26.08.2022 за № 525, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2022 року за № 1141/38477 (далі Порядок № 525).

Пунктом 1 Порядку № 525 встановлено, що Порядок та умови визначають механізм оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), у разі загибелі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи) під час дії воєнного стану, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України у період здійснення зазначених заходів, а також осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин під час дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 525 батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого), якими вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - отримувачі), звертаються відповідно до апарату ДСНС, підрозділів центрального підпорядкування апарату ДСНС, територіальних органів та підпорядкованих підрозділів (далі - органи (підрозділи) ДСНС), закладів освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС (далі - заклад освіти) за останнім місцем проходження служби загиблої (померлої) особи із заявою про призначення та виплату ОГД.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 525 отримувач, який звернувся до органів (підрозділів) ДСНС, закладів освіти для отримання ОГД, подає такі документи:

1) заяву (кожного члена сім`ї (повнолітнього), батьків та утриманців загиблого (померлого), а в разі наявності малолітніх, неповнолітніх дітей - іншого з батьків, опікунів чи піклувальників, інших законних представників цих дітей);

2) завірені копії:

- документа, що посвідчує особу, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону);

- свідоцтва про смерть особи;

- документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) особи, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

- постанови Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС або лікарсько-експертної комісії органу (підрозділу) ДСНС про встановлення причинного зв`язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть особи;

- витягу з наказу про виключення загиблої (померлої) особи з кадрів ДСНС;

- документа, що підтверджує сімейні (родинні) зв`язки із загиблою (померлою) особою:

- для дружини/чоловіка - свідоцтво про шлюб;

- для дитини - свідоцтво про народження дитини;

- для батьків - свідоцтво про народження особи, яка загинула (померла);

- для опікунів чи піклувальників над дітьми особи, яка загинула (померла),- рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування;

- для осіб, які не були членами сім`ї особи, яка загинула (померла), але перебували на її утриманні, - рішення суду, довідка, видана органами місцевого самоврядування, або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування отримувача на утриманні особи, яка загинула (померла).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 525, якщо хтось із отримувачів відмовляється від отримання ОГД, його частка розподіляється між іншими отримувачами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання ОГД повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Органи (підрозділи) ДСНС, заклади освіти мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання ОГД (пункт 5 Порядку № 525).

Формування документів для призначення та виплати ОГД отримувачам в органах (підрозділах) ДСНС, закладах освіти здійснюється підрозділами з питань роботи з персоналом (кадрами) у взаємодії з фінансовими підрозділами (пункт 6 Порядку № 525).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 525 органи (підрозділи) ДСНС, заклади освіти в 10-денний строк з дня реєстрації заяви разом із документами, передбаченими пунктом 3 цих Порядку та умов, приймають рішення про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю).

У разі відмови чи повернення документів на доопрацювання органи (підрозділи) ДСНС, заклади освіти письмово інформують заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Органи (підрозділи) ДСНС, заклади освіти приймають рішення про призначення ОГД у формі висновку, який затверджується відповідно Головою ДСНС, керівниками органів (підрозділів) ДСНС, закладів освіти, після чого видається наказ про виплату ОГД (пункт 8 Порядку № 525).

Отже, підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, на які посилається позивач, виникають у разі:

- настання загибелі в період воєнного стану;

- загибель настала під час захисту Батьківщини, безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (функціональна ознака);

- загибель настала під час його перебування безпосередньо в районах здійснення вказаних заходів (виконанні дій), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора (перелік не вичерпний) (територіальна ознака).

Судом установлено, що постанова ЦЛЕК ДСНС (протокол № 159/2087 від 11.08.025) містила висновки, визначені пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168, зокрема: ТРАВМА сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_5 ,1988 року народження. "Ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків. Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/168-Ізт/25 виданого 12.06.2025 Ізюмським відділенням ДСУ "Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи", стала причиною його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 видане 16.06.2025 Мереф`янською міською радою Харківського району та відповідно Акту № 1 за формою Нцз-1/ПВ розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 11 червня 2025 року об 13 годині 02 хвилини, що затверджений т.в.о. начальника Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій 23.07.2025 та даних супровідної документації, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків, у період дій воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.»

Суд наголошує, що діяльність фахівців ДСНС, які здійснюють оперативне розмінуванням, знешкодженням боєприпасів, що не розірвалися, та очищенням територій від наслідків обстрілів має виняткове значення для збереження життів цивільного населення, захисту об`єктів критичної інфраструктури, забезпечення матеріально – технічного функціонування війська та підтримання стабільної роботи органів державної влади в умовах підвищеної мінної небезпеки. Тобто виконання фахівцями у сфері протимінної діяльності покладених на них завдань має критично важливе значення для захисту Батьківщини та забезпечення національної безпеки.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачам у складанні висновку щодо виплати їм одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168.

Доводи відповідача та третьої особи що підстава відмови у виплаті одноразової грошової допомоги є те, що Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2024 за № 170 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» на день смерті ОСОБА_6 місце його смерті не визначено районом ведення воєнних (бойових) дій, суд не приймає до уваги, оскільки загибель настала під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що є самостійною функціональною ознакою для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168 при дотриманні умов, що загибель настала в період воєнного стану під час його перебування безпосередньо в районах здійснення вказаних заходів.

Позиція відповідача та третьої особи що загибель сталась на територіях, які не віднесені до бойових, в тому позивачі не мають право на допомогу згідно з п. 2 Постанови КМУ № 168 - суд оцінює як невиправданий формалізм.

На переконання суду, безумовно, руйнівні наслідки війни найбільш відчутні в зоні ведення активних бойових дій, оскільки саме там відбувається найбільша кількість вибухів, які руйнують інфраструктуру країни та забирають життя громадян.

Водночас такі самі обставини наявні скрізь на всій території країни, які зазнали ураження ворожими бомбами, ракетами та іншими силами та засобами.

Критерієм для виплати ОГД в даному випадку є те, що загибель сталась під час виконання завдань з розмінування території від вибуху внаслідок влучання баражуючого боєприпасу (дрон-камікадзе "Ланцет").

Те, що територія, на якій загиблий виконував розмінування, були вже деокуповані на час його загибелі - не впливає на право членів сім`ї загиблого отримати допомогу відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168, оскільки, на переконання суду ризик загибелі саперів при їх розмінуванні очевидно той самий, що і на територіях, на яких ведуться бойові дії.

Постанова КМУ № 168 містить приклади таких територій - зокрема: тимчасово окуповані рф території України, території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Суд вважає, що така конкретизація територій є лише прикладом, а не виключним переліком таких територій. Оскільки, руйнівні наслідки військової агресії мають місце не лише в зоні активних бойових дій, яка визначена відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, а скрізь - куди дісталась ворожа артилерія, балістика та інші ворожі сили та засоби ураження.

Суд наголошує на тому, що діяльність сапера пов`язана з постійною бойовою небезпекою, яка не залежить від географічного розташування місця виконання завдань. Особливості роботи з вибухонебезпечними предметами, мінами та мінними загородженнями створюють безперервну й смертельну загрозу для життя та здоров`я під час їх виявлення чи ліквідації. Небезпека вибуху залишається критично високою як у зоні бойових дій, так і на звільнених чи деокупованих територіях. Тому, виконуючи обов`язки з розмінування територій, знешкодження боєприпасів, сапери мають бути впевненими, що у разі каліцтва, смерті або загибелі держава попіклується про членів їх сім`ї. Така впевненість у соціальному захисті має критично важливе значення для національної безпеки, оскільки вона напряму впливає на боєздатність армії та стабільність суспільства.

Тому, на переконання суду, загибель (смерть) осіб (зазначених у пунктах 1-1(2) Постанови № 168) на будь якій території, яка зазнала ураження ворожими силами та засобами - і є тим територіальним критерієм, який визначає право членів сімей загиблих на отримання допомоги в порядку п. 2 Постанови КМУ № 168 у розмірі 15 млн. грн.

З огляду на це, держава та суспільство несуть безумовний обов`язок щодо забезпечення належного рівня правового захисту, гідних умов праці та повного обсягу соціальних гарантій для осіб, які виконують завдання з розмінування та членів їхніх сімей, оскільки їхній внесок у національну безпеку є неоціненним.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи та аргументи сторін, вважає хибним висновок відповідача, про те, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі особи при захисті Батьківщини (в порядку постанови КМУ № 168) має залежати в даному випадку від того чи визначені відповідні території на момент загибелі особи, як зона активних бойових дій в контексті виплати таким особами доплат (додаткової винагороди за участь у бойових діях) у відповідних розмірах.

Суд вважає, що у випадку загибелі сапера основне значення при вирішенні питання про право відповідних осіб на таку допомогу має саме функціональна складова, зумовлена фактом наявності обставин воєнного стану та виконуваного службового обов`язку, направленого на захист Батьківщини.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у нескладанні рішення у формі висновку щодо виплати позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 , передбачену пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За матеріалами справи судом встановлено, що під час розгляду заяви позивачів про виплату одноразової грошової допомоги ГУ ДСНС у Харківській області досліджувались та оцінювались документи, подані з заявами, зауважень щодо до їх змісту чи форми відповідачем не висловлено.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Щодо дискреційних повноважень: поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а).

З огляду на встановлені судом обставини та з метою захисту права, для відновлення якого подано відповідний позов, враховуючи повноваження, визначені ч. 2 ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку щодо зобов`язання відповідача скласти рішення у формі висновку про виплату позивачам одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн. грн. та подати його до ДСНС України для затвердження виплати.

Судовий контроль за виконанням рішення

У відповідності до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому ст.ст. 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини справи, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання у встановлений судом термін 15 днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 1937,92 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України за надзвичайних ситуацій , третьої особи: Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у формі Висновку від 10.11.2025 щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; у формі Висновку 10.11.2025 щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , за результатами розгляду Заяви № Б-105 та Заяви № Б-106 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», відповідно до Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в період воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2022 року № 525, дружині ОСОБА_1 та неповнолітній доньці ОСОБА_2 загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій у формі Висновку від 10.11.2025 щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 за результатами розгляду Заяви № Б-107 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги згідно з абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», відповідно до Порядку і умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в період воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2022 року № 525, батьку ОСОБА_3 загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 .

4. Зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій призначити відповідно до абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МВС від 26.08.2022 №525, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1141/38477, наказу МВС від 26.01.2023 №35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №197/39253, i виплатити ОСОБА_1 дружині загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану»;

5. Зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій призначити відповідно до абз. 1,2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МВС від 26.08.2022 №525, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1141/38477, наказу МВС від 26.01.2023 №35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №197/39253, i виплатити ОСОБА_2 неповнолітній доньці загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

6. Зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних та ситуацій призначити відповідно до абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, наказу МВС від 26.08.2022 №525, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2022 за №1141/38477, наказу МВС від 26.01.2023 №35, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за №197/39253, i виплатити ОСОБА_3 батьку загиблого сапера-механіка відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_4 , одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1, 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану».

7. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій судові витрати у вигляді судового збору, а саме 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень, 92(дев`яносто дві) копійки.

8. Зобов`язати Міжрегіональний центр гуманітарного розмінування та швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій подати до Харківського окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/33462/25.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант