Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №500/6663/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №500/6663/26

Суддя: Чепенюк Ольга Володимирівна

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6663/26

04 листопада 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ, позивач) звернулося до суду з позовом до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Відділ ДВС) у ВП №80726109 від 06.10.2026 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1070/25.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою протиправно накладено штраф за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі №500/1070/25, яке набрало законної сили 20.01.2026, і яким зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 27.01.2025.

ГУ ПФУ вказує, що на виконання цього рішення суду стягувачу нарахована заборгованість в сумі 66128,17 грн за період з 27.01.2025 по 31.10.2026, яка обліковується в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі); проведено виплату частини боргу в сумі 26126,82 грн; залишок невиплачених коштів станом на 14.10.2026 становить 40001,35 грн. Попри це державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80726109 від 10.04.2026. Надалі позивач інформував державного виконавця про таке виконання рішення суду, у тому числі на вимогу від 01.09.2026.

Ще позивач посилається на пункт 14 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, відповідно до якого механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду передбачає визначення відповідного порядку Кабінетом Міністрів України.

У період чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування), визначався зазначеним Порядком (далі – Порядок №821).

На даний час постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 "Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)" (далі – Постанова № 1046) визначено правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих / перерахованих за рішеннями судів.

Цими актами передбачено, що такі виплати здійснюються пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата. Виплати здійснюються виходячи з виділених на ці цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету / доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Виплата нарахованої згідно рішення суду доплати буде проведена в порядку, передбаченому Постановою №1046.

Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України. Відтак вважає, що підстав для застосування штрафу не має.

Ухвалою суду від 21.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 04.11.2026.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву, а також матеріали виконавчого провадження.

Відповідач позов не визнає та зазначає, що постанова про накладення на ГУ ПФУ штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду з примусового виконання виконавчого листа від 02.03.2026 у справі №500/1070/25 була прийнята державним виконавцем на підставах, у спосіб та в порядку, що передбачені чинним законодавством, за відсутності поважних причин для невиконання боржником судового рішення зобов`язального характеру, а тому відсутні підстави для її скасування. Станом на 06.10.2026 рішення суду боржником не виконано та невиконано вимоги державного виконавця. Одним із заходів дисциплінування та стимулювання боржника до виконання рішення суду є можливість притягнення його до відповідальності за невиконання рішення суду.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 04.11.2026 учасники справи, належним чином повідомлені про наступну дату, час та місце розгляду справи, не прибули. Проте від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Враховуючи подання учасниками справи заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку можливість її розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2025, яке набрало законної сили 20.01.2026, у справі №500/1070/25 зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 27.01.2025.

Тернопільським окружним адміністративним судом 02.03.2026 видано виконавчий лист у справі №500/1070/25.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем Відділу ДВС 10.04.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80726109 з виконання цього виконавчого листа. У цій постанові встановлено боржнику ГУ ПФУ строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.36-37).

ГУ ПФУ листом від 23.04.2026 №1900-0902-5/19158 повідомило державного виконавця Відділу ДВС про те, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 по справі № 500/1070/25 ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 47446,39 грн за період з 27.01.2025 по 30.04.2026 та внесена до Реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 виплачено 11588,91 грн. Залишок невиплачених коштів станом на 21.04.2026 становить 35857,48 грн.

Одночасно інформовано державного виконавця, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень” визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Видатки на виплату нарахованих пенсій за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухваленні після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством. Виплата нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводиться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 01 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Видатки на виплату нарахованих пенсій за рішенням суду здійснюється в межах бюджетних асигнувань. Для забезпечення виплат за рішеннями суду, виплата пенсій проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більше від належної до виплати сум, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачується в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Виплата нарахованої згідно рішення суду доплати буде проведена в порядку передбаченим Постановою №821. Враховуючи вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснило заходи щодо виконання рішення суду в межах своїх повноважень та просило винести постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.37 зворот – 38).

Надалі 01.09.2026 до Відділу ДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_1 щодо невиконання боржником рішення суду.

01.09.2026 державним виконавцем за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа № 500/1070/25 від 02.03.2026, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом, та вимоги державного виконавця винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Вимогою державного виконавця від 01.09.2026 зобов`язано боржника виконати рішення суду в повному обсязі (з наданням підтверджуючих документів), про що письмово повідомити Відділ ДВС.

ГУ ПФУ направлено державному виконавцю лист №1900-0902-5/43328 від 09.09.2026 про те, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 500/1070/25 ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 63014,54 грн за період з 27.01.2025 по 30.09.2026, яка обліковується в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі). Проведено виплату частини боргу в сумі 22743,17 грн. Залишок невиплачених коштів станом на 09.09.2026 становить 40271,37 грн. Далі інформовано державного виконавця про порядок виконання рішень суду аналогічно з попереднім листом (а.с.42-46).

06.10.2026 старшим державним виконавцем Відділу ДВС прийнято постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа №500/1070/25, виданого 02.03.2026 Тернопільським окружним адміністративним судом, та вимог державного виконавця і накладено на боржника ГУ ПФУ штраф у розмірі 10200 грн. У змісті постанови державний виконавець зазначив про невиконання рішення суду і неповідомлення поважних причин такого невиконання.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу від 06.10.2026, позивач у межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження”.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).

Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов`язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).

Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача повторного штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 09.12.2020 у справі № 522/19758/18, від 31.05.2022 у справі №360/940/20 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.

Верховний Суд виходив із того, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може автоматично вважатися невиконанням без поважних причин, а накладення штрафу за таких обставин саме по собі не забезпечує отримання стягувачем бюджетних коштів.

У постанові від 13.11.2025 у справі №260/9788/23 Верховний Суд підтримав висновки про те, що невиплата перерахованих сум пенсії за відсутності виділення Пенсійним фондом України коштів для їх виплати та без фактичного перерахування коштів територіальному органу може бути зумовлена незалежними від боржника причинами, які є поважними у розумінні статей 63 та 75 Закону №1404-VIII.

Також суд враховує, що пунктами 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення № 28-2), передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі - Закон № 4695) передбачено, що механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі Постанова № 1046) визначено, що розподіл бюджетних коштів на виплату пенсій за рішеннями суду здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи з виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Отже, виплати нарахованих на виконання судових рішень пенсій можуть бути здійснені позивачем виключно в межах бюджетних асигнувань, виділених на таку мету, у встановлений Кабінетом Міністрів України спосіб та черговість. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати ОСОБА_1 всієї суми перерахованої пенсії за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Отож, оскільки невиконання ГУ ПФУ рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії на виконання рішення суду зумовлене відсутністю відповідного бюджетного фінансування, тобто має поважні причини, то підстави для накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду, передбачені статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Водночас суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду, про що у встановлені строки було повідомлено державного виконавця.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено державним виконавцем на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) до Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у ВП №80726109 від 06.10.2026 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1070/25.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів десяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 листопада 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua