Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №500/3527/26
Суддя: Баб'юк Петро Михайлович
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/3527/26
04 листопада 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні з 01.01.2026 перерахунку та виплати основної пенсії за віком у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2026 рік, протиправною;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату основної пенсії з 01.01.2026 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2026 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводити перерахунок та виплату основної пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік, у разі його зміни, без повторного звернення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №500/220/25 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 14.07.2024 у зазначеному розмірі. Водночас у 2026 році відповідач продовжив виплачувати пенсію, обчислену з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого на 2025 рік, а саме 2361,00 грн, без урахування його нового розміру, визначеного на 2026 рік. У зв`язку з цим позивач 22.04.2026 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2026, однак листом від 11.05.2026 йому відмовлено у проведенні такого перерахунку з посиланням на відсутність відповідного обов`язку в рішенні суду у справі №500/220/25. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
26.06.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що чинне законодавство не передбачає застосування положень частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР при визначенні розміру пенсії позивача, оскільки після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнято Закон №1584-ІХ, яким врегульовано питання мінімальних розмірів пенсій по інвалідності осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відтак, на думку відповідача, підстави для обчислення пенсії позивача у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.
Крім того, відповідач зазначає, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №500/220/25 його зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 14.07.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, а також виплачувати пенсію у визначеному розмірі. На виконання зазначеного судового рішення відповідач провів відповідний перерахунок, однак вважає, що воно не покладає на нього обов`язку здійснювати подальший перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026. За таких обставин відповідач вважає відсутніми правові підстави для проведення перерахунку пенсії.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №500/220/25, яке набрало законної сили 29.04.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії з 14.07.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком. На виконання зазначеного рішення суду, проведено перерахунок пенсії з 14.07.2024 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
22.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату основної пенсії з 01.01.2026 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого на 2026 рік (2595,00 грн).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 11.05.2026 повідомлено заявника про відсутність підстав для перерахунку пенсії з 01.01.2026, зазначивши, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №500/220/25 не передбачено обов`язку проводити такий перерахунок у разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому відповідач вказав, що судове рішення виконано шляхом проведення перерахунку пенсії з 14.07.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон №796-XII).
Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
За правилами ч.4 ст.54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
Згодом, мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 зі змінами (далі Порядок №1210).
Згідно з п.11 Порядку № 1210, мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї: осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, раніше визначений статтею 54 Закону №796-XII розмір пенсій було знижено.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі Закон №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII, викладено в іншій редакції, зокрема: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
01 січня 2015 року також набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної пенсії, передбачених Законом №796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 визнано неконституційним законодавче регулювання, яким Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсій, передбачених статтею 54 Закону №796-XII. Конституційний Суд України, зокрема, наголосив на позитивному обов`язку держави забезпечувати посилений соціальний захист осіб з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та встановив, що у разі неприведення законодавчого регулювання у відповідність із Конституцією України через три місяці застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(I)/2024 визнано неконституційною частину третю статті 54 Закону №796-XII зі змінами, внесеними Законом України від 29.06.2021 №1584-IX. Конституційний Суд України зазначив, що пенсія по інвалідності, пов`язаній з Чорнобильською катастрофою, є особливою формою відшкодування завданої шкоди та не може бути зменшена чи поставлена в залежність від наявності фінансових ресурсів або інших обставин.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 дійшла висновку, що до правовідносин щодо нарахування та виплати пенсії особам з інвалідністю, щодо яких установлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, підлягає застосуванню стаття 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. У резолютивній частині цієї постанови Верховний Суд зобов`язав орган Пенсійного фонду провести перерахунок та виплату особі з інвалідністю III групи пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів.
Наведений правовий підхід підтверджений і постановою судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, в якій Верховний Суд, врахувавши висновки постанови від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, повторно виходив із необхідності застосування статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, право позивача на основну пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком ґрунтується не лише на рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №500/220/25, а й відповідає актуальному правовому висновку судової палати Верховного Суду щодо застосування статті 54 Закону №796-XII.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, було встановлено у розмірі 2361,00 грн.
Натомість статтею 7 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено у розмірі 2595,00 грн.
З огляду на це, починаючи з 01.01.2026 числове значення восьми мінімальних пенсій за віком становить 20760,00 грн (2595,00 грн x 8).
Використання у 2026 році показника прожиткового мінімуму, встановленого для попереднього бюджетного періоду, не забезпечує обчислення пенсії позивача у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених законом для відповідного року.
Саме по собі те, що попереднім судовим рішенням не було встановлено конкретного числового показника на 2026 рік, не змінює змісту матеріальної гарантії, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є законодавчо змінною величиною, а спірний період виник після встановлення нового показника законом про Державний бюджет України на 2026 рік.
Отже, неврахування відповідачем з 01.01.2026 установленого на 2026 рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595,00 грн при визначенні основної пенсії Позивача відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР є протиправним.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неврахування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 основної пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком зміненого з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого на 2026 рік у розмірі 2595,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проводити перерахунок та виплату основної пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік, у разі його зміни, без повторного звернення, то суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних, а не можливість їх порушення в майбутньому, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині непроведення перерахунку з 01.01.2026 розміру пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2026 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" , з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769);
Головуючий суддя Баб`юк П.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua