Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №500/3963/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3963/26

04 листопада 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), в якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви, яка була вручена ТЦК 16 травня 2026 року, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти за нею рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.05.2026 позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю у дружини інвалідності III групи внаслідок онкологічного захворювання. Зазначена заява разом із доданими документами була отримана відповідачем 16.05.2026, однак у встановлений законодавством строк її не розглянуто, рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні не прийнято. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона перешкоджає реалізації його права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, зазначає, що в електронному кабінеті військовозобов`язаного "Резерв+" йому відображається статус "У розшуку". У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

26.06.2026 позивач надіслав на адресу суду додаткові пояснення.

14.07.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Зокрема, відповідно до пункту 58 цього Порядку військовозобов`язані подають заяву про надання відстрочки особисто через центр надання адміністративних послуг на ім`я голови відповідної комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

Зазначає, що 14.05.2026 позивач направив засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Водночас 18.05.2026 відповідачем надано позивачу відповідь №1647, у якій роз`яснено необхідність особистого звернення із відповідною заявою через центр надання адміністративних послуг.

Наголошує, що заява та документи позивача, подані через центр надання адміністративних послуг, до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили, у зв`язку з чим підстави для їх розгляду та прийняття відповідного рішення були відсутні.

З огляду на викладене відповідач вважає, що ним не допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду заяви позивача, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

16.07.2026 позивач надіслав через підсистему електронний суд відповідь на відзив та зазначив, що направлення заяви про надання відстрочки засобами поштового зв`язку є належним способом звернення до державного органу. На обґрунтування своєї позиції посилається на статтю 1 Закону України "Про звернення громадян", яка передбачає право громадян подавати письмові звернення до органів державної влади, зокрема шляхом їх надсилання поштою. Вважає, що встановлений підзаконним нормативно-правовим актом порядок подання заяви не може обмежувати передбачене законом право на письмове звернення.

Суд, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, письмовими доказами, встановив такі обставини.

14.05.2026 позивач направив засобами поштового зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з наявністю у його дружини інвалідності III групи внаслідок онкологічного захворювання.

Відповідно до наданих позивачем доказів поштового відправлення, зазначену заяву разом із доданими документами відповідач отримав 16.05.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R472640003587.

Як убачається з матеріалів справи, 18.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу позивача направлено відповідь №1647, у якій повідомлено про необхідність особистого звернення через центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув подану ним заяву про надання відстрочки та не прийняв за результатами її розгляду відповідного рішення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

Механізм реалізації відповідного права визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та Порядком подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Згідно з пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Відповідно до пунктів 60-62 Порядку комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки і зобов`язана розглянути отримані документи протягом семи днів з дати надходження, за результатами чого ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом, а про прийняте рішення повідомляється заявнику.

Суд критично оцінює мотиви, з яких відповідач не розглянув заяви позивача по суті, а саме посилання на спосіб подання заяви (відсутність особистого прибуття до центру надання адміністративних послуг), з огляду на таке.

Використання у пункті 58 зазначеного Порядку та пункті 6 Порядку № 560 формулювання особисто спрямоване на визначення суб`єкта подання заяви, тобто на те, що волевиявлення має походити безпосередньо від військовозобов`язаного, а не від представника чи іншої особи. Зазначені норми не містять імперативної вимоги щодо обов`язкової фізичної присутності особи у приміщенні центру надання адміністративних послуг як єдиного можливого способу подання заяви. Обов`язок особисто подати заяву не є тотожним обов`язку особисто прибути, а надсилання заяви засобами поштового зв`язку, здійснене самим військовозобов`язаним, є формою особистого волевиявлення, що не змінює суб`єкта звернення.

Суд також враховує, що заява позивача від 14.05.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом із доданими до неї документами була отримана ІНФОРМАЦІЯ_1 16.05.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором R472640003587. При цьому відповідач не заперечує факту отримання зазначеної заяви, а 18.05.2026 надав позивачу відповідь №1647, у якій роз`яснив необхідність подання заяви про надання відстрочки через центр надання адміністративних послуг. За таких обставин, отримавши заяву позивача та додані до неї документи, відповідач був обізнаний про волевиявлення позивача щодо реалізації права на відстрочку, а тому сам по собі факт недотримання позивачем визначеного пунктом 58 Порядку №560 способу подання заяви підлягає оцінці судом у контексті обов`язку відповідача належним чином відреагувати на отримане звернення.

Таким чином, після надходження до відповідача заяви позивача від 14.05.2026 та доданих до неї документів у відповідача виник обов`язок розглянути порушене у заяві питання в межах наданих повноважень та повідомити позивача про результати її розгляду. Натомість відповідач не прийняв рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, обмежившись листом щодо необхідності особистого подання заяви.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд встановив, що відповідач, отримавши заяву позивача від 14.05.2026 та додані до неї документи, не здійснив їх розгляду по суті, не прийняв рішення щодо надання або відмови у наданні відстрочки, обмежившись наданням відповіді-роз`яснення про необхідність особистого подання заяви через ЦНАП, фактично залишивши звернення без розгляду. Така поведінка відповідача свідчить не про реалізацію дискреційних повноважень, а про протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні обов`язку розглянути заяву позивача та прийняти передбачене законом рішення.

Вказаний підхід узгоджується з усталеною практикою адміністративних судів, відповідно до якої подання заяви про надання відстрочки засобами поштового зв`язку не звільняє територіальний центр комплектування та соціальної підтримки від обов`язку її розглянути, а неприйняття рішення у встановлений законом строк свідчить про протиправну бездіяльність.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 14.05.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з пунктом 10 частини другої цієї статті суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції передбачено право кожного на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ефективним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву позивача від 14.05.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і за результатами такого розгляду прийняти мотивоване рішення.

При цьому лист відповідача від 18.05.2026 №1647, яким позивачу повідомлено про необхідність особистого подання заяви через ЦНАП, не є рішенням за результатами розгляду заяви по суті, оскільки ним не вирішено питання щодо наявності у позивача права на відстрочку та не прийнято рішення про її надання або відмову в її наданні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 21.06.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 14.05.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 14.05.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 );

Головуючий суддя Баб`юк П.М.