Суд: Гусятинський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №596/1258/26
Суддя: Лисюк І. О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" листопада 2026 р. Справа № 596/1258/26
Провадження № 2/596/842/2026
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Лисюк І.О.
за участю секретаря судового засідання Стасюк О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Гусятин цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 16517120 від 20.06.2025 року, в сумі: 22717,80 грн. та стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 8000.00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 20.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16517120 згідно з умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 4500 грн.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, а відповідач, в свою чергу, належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 22717,80 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4500,00грн.; простроченої заборгованості за відсотками у сумі 15292,80 грн., прострочена заборгованість за комісією в сумі 675 грн. та заборгованості за штрафами у розмірі 2250 грн.
Оскільки відповідач не виконує умов договору, щодо повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту свого порушеного права.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25.09.2026 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовною заявою про стягнення заборгованості. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до приписів ЦПК України.
Згідно прохальної частини позовної заяви представник позивача просить проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся судом про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін шляхом направлення ухвали суду від 25.09.2026 рекомендованим листом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації згідно приписів ст.128 ЦПК України, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду.
Також, судом здійснено направлення документів на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі про надання кредиту, які відповідно до довідки про доставку електронного документа отримані відповідачем 25.09.2026.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою нею суду.
З аналізу пунктів 81-83, 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, убачається, що у разі відсутності адресата або відмови від отримання поштові відправлення повертаються оператором поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.
Водночас до повноважень суду не належить встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення процесуальних дій. Повернуті органами поштового зв`язку повідомлення з відмітками «за закінченням строку зберігання», «адресат вибув» або «адресат відсутній за вказаною адресою» є належними доказами виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення сторін.
З огляду на те, що судом ужито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, відповідач вважається таким, що повідомлений про судове засідання належним чином.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов.
Судом встановлено, що 20.06.2025 між ТОВ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №16517120 за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4500 грн. строк позики - 360 днів.
Згідно з п. 1.4. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 15.06.2026.
Відповідно до п. 1.5. договору, Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 16 011,00 гривень в грошовому виразі та 2654.66 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 20 511,00 гривень.
Згідно з п.п. 1.5.1. договору, денна процентна ставка становить 0,99 %. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до Графіку платежів. Особливості нарахування денної процентної ставки визначені п.п.2.2,2, 2.2.3 цього Договору.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350.4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.(п.1.6 Договору)
Відповідно до п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Факт зарахування відповідачеві коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім», із якого вбачається, що 20.06.2025 о 17:45 12:23 год. була здійснена успішна транзакція № 1627094158 у розмірі 4500 грн на картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит № №16517120 від 20.06.2025 встановлено, що загальна вартість кредиту становить 20 511,00 грн, що включає в себе, тіло кредиту - 4500 грн, проценти за користування кредитом 15 336,00 грн. та комісію за надання кредиту 675,00 грн.
Укладений між сторонами в електронній формі кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: S94gru9E / ОСОБА_1 / 20.06.2025 17:45:28 (п.12 Договору), тому має силу договору, укладеного в письмовій формі й підписаного сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 639 ЦК України, електронний договір, підписаний за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов`язання кредитора за Договором виконані в повному обсязі. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду утворилася заборгованість.
Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає таке.
Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ТАЙГЕР ФІНАНС» встановлено, що відповідач за кредитним договором має заборгованість у сумі 22717,80 грн, яка складається з суми заборгованість по тілу кредиту 4500 грн, заборгованість по відсоткам – 15292,80 грн, заборгованість по штрафам – 2250 грн, заборгованість по комісії – 675 грн.
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті в повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 4500 грн.
Щодо нарахування відсотків за користування позикою суд також погоджується з позицією позивача, відповідач не сплачував кошти по відсотках, і тому має заборгованість в суму 15292,80 грн, які нараховувалися в межах надання кредиту.
При цьому суд зазначає, що за змістом статей 6, 627, 629 Цивільного кодексу України в Україні діє принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними у визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, розумності та справедливості, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки погоджений сторонами розмір процентів відповідає вимогам статті 1056-1 ЦК України та не перевищує граничних меж, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», суд не вбачає правових підстав для втручання у погоджені умови правочину. Суд враховує, що незгода позичальника з розміром процентів після укладення договору автоматично не спростовує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та не свідчить про наявність значного дисбалансу договірних прав та обов`язків, адже умови були прийняті сторонами добровільно під час підписання кредитного договору. Застосування принципу договори повинні виконуватися у цьому випадку є пріоритетним для забезпечення юридичної визначеності.
Таким чином, враховуючи викладене вище, а також факт невиконання вимог кредитного договору відповідачем, погодження останнім з умовами договору (зокрема щодо погодження процентної ставки - 0,99% на день, загальна вартість кредиту) суд дійшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 675 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 675 грн. задоволенню не підлягають.
Суд також не погоджується з позивачем щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафами 2250 грн.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.7.1 Договору, встановлено, що у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4 Кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40% від суми отриманого кредиту.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За матеріалами справи вбачається, що штраф нарахований в період дії воєнного стану.
Враховуючи вищевказані положення Закону, підстави для стягнення з відповідача неустойки відсутні.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, проценти у встановленому договорами розмірі не сплатив в повному обсязі, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 8392 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4392 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені судові витрати, а саме судовий збір за подачу позову в сумі 2662,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією №4929 від 18.09.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов задоволений частково (87,12% (19792,80 х 100 % / 22717,80), відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2319,13 грн (2662,40 х 87,12%) судового збору. Судовий збір в розмірі 343,27 грн. покласти на позивача.
В частині заявлених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків:
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 8000 грн, суд виходить із такого.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір №0207 від 02.07.2025 про надання правничої допомоги; Акту наданих послуг №3660 від 08.09.2026; Детальний опис наданих послуг по Акту; Ордер серія ВС №1412829 від 04.11.2025.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, вказаними документами підтверджується, що дійсно позивачем були понесені витрата на правничу допомогу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, у цій категорії спорів сформовано сталу судову практику, а позовні заяви є типовими. Обсяг підготовлених адвокатом матеріалів та досліджених судом доказів є незначним.
З огляду на критерії співмірності, розумності та об`єктивності, а також враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 3 000 грн.
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, в силу статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2613,60 грн. (87,12 % від 3000) грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВА№ НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за Договором про споживчий кредит №16517120 від 20.06.2025 року в розмірі 19792,80 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні вісімдесят копійок), з яких: 4500 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 15292,80 грн. – сума заборгованості за відсотками.
В задоволенні решти вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВА№ НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335), 2319,13 грн. (дві тисячі триста дев`ятнадцять гривень тринадцять копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВА№ НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 2613,60 грн.(дві тисячі шістсот тринадцять гривень шістдесят копійок) витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР ФІНАНС», ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ІВА№ НОМЕР_4 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 04.11.2026 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua