Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №480/7741/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року Справа № 480/7741/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7741/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №184150003331 від 01.05.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області №184150003331 від 08.07.2025 про незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в російській федерації та про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації: з 04.10.1991 по 01.04.1995 на посаді помічника бурильника в Полтавському управлінні бурових робіт вахтово- еспедиційним методом , робота в районах прирівняних до крайньої півночі, "ЗАТ Биком"; - з 20.08.1994 по 28.03.1995 на посаді бурильника в ТОВ "Сєвєр"; - з 01.04.1995 по 01.04.1998 на посаді помічника бурильника 6 розряду експлуатаційного та розвідувального буріння в ЗАТ "БИКОМ"; -з 03.04.1998 по 25.10.2000 на посаді бурильника 6 розряду в ТОВ "Сєвєр" та з 12.01.2001 по 20.12.2013 на посаді бурильника 6 розряду в ЗАТ "Биком";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24 квітня 2025 року.

Свої вимоги мотивував тим, що у спірний період позивач працював на території російської федерації, тому при визначенні права на пенсійне забезпечення, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду повинен був застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії, а тому відмова відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 17.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ГУ ПФУ в Харківській області позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву (а.с.44-45) зазначив, що Рішенням Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області від 01.05.2025 № 184150003331 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з наступного. Згідно наданих до заяви про призначення пенсії документів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг віку 62 роки 7 місяців, при необхідному - 60 років, та головним управлінням встановлено, що його страховий стаж становить 16 років 09 місяці 10 днів, при необхідному 29 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 від 22 до 32 років. До загального стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.04.1998, з 03.04.1998 по 25.12.2000 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки це робота в російській федерації.

ГУ ПФУ у Львівській області подано відзив (а.с.60-63), в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, з огляду на те, що За принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви від 30.06.2025, ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.07.2025 № 184150003331. Згідно відомостей рішення про відмову страховий стаж позивача становив 16 років 6 місяців 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії з 01.10.1990 по 16.07.1991, з 04.10.1991 по 01.04.1995 та з 03.04.1998 по 25.12.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , періоди роботи в росії з 20.08.1994 по 28.03.1995 та з 12.01.2001 по 20.12.2013 згідно трудової книжки НОМЕР_3 , період роботи в росії з 01.04.1995 по 01.04.1998 згідно довідки від 26.04.2019 № 748, оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання.

Представником позивача подано відповіді на відзиви, в яких заперечує проти доводів відповідачів, викладених у відзивах та просила суд позов задовольнити з підстав, викладених у ньому. (а.с. 68-78)

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 , після досягнення віку в 60 років, 24.04.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії. (а.с.17)

Заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого від 01.05.2025 №184150003331 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. (а.с.38)

До загального стажу для призначення пенсії за віком не було зараховано періоди його роботи з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 01.04.1998, з 03.04.1998 по 25.10.2000 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_4 , оскільки це робота в російській федерації.

При цьому, не було зараховано період його роботи в російській федерації з 12.01.2001 по 20.12.2013 в ЗАО "Биком", про його незарахування та про причину незарахування нічого не вказано у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 01.05.2025.

30.06.2026 повторно звернувся із заявою про призначення пенсії про призначення пенсії за віком (а.с.19),

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №184150003331 від 08.07.2025 (а.с.20) у призначенні пенсії за віком було відмовлено. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії з 01.10.1990 по 16.07.1991, з 04.10.1991 по 01.04.1995 та з 03.04.1998 по 25.10.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , періоди роботи в росії з 20.08.1994 по 28.03.1995 та з 12.01.2001 по 20.12.2013 згідно трудової книжки НОМЕР_5 , період роботи в росії з 01.04.1995 по 01.04.1998 згідно довідки від 26.04.2019 №748, оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 №562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання".

Позивач з таким рішеннями відповідачів не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1991 (а.с.21-22), в якій містяться записи:

- 04.10.1991 був прийнятий на роботу в експедицію глибокого та експлуатаційного буріння Полтавського управління бурових робіт вахтово-експлуатаційним методом, робота в місцях прирівняних до крайньої півночі на посаду помічника бурильника (наказ №505 від 04.10.1991);

- 01.04.1995 був звільнений з роботи в порядку переводу в "ЗАО Биком" (наказ №21-к від 28.03.1995);

- 01.04.1995 було прийнято на роботу помічником бурильника 6 розряду експлуатаційного та розвідувального буріння в закрите акціонерне товариство "БИКОМ" (наказом №1к від 31.03.1995);

- 01.04.1998 був звільнений з роботи (наказ №26к від 10.04.1998);

- 03.04.1998 було прийнято на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю "Сєвєр" на посаду бурильна 6 розряду (наказ №12 від 18.04.1998);

- 25.12.2000 було звільнено з роботи за власним бажанням (наказ №52 від 25.12.2000).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_5 від 05.08.1981 (а.с.23-24) вбачається, що позивач:

- 20.08.1994 було зараховано на посаду бурильника 6 розряду в ТОВ "Сєвєр" (наказ №1к від 20.08.1994);

- 28.03.1995 звільнений з займаної посади (наказ 21-К від 28.03.1995);

- 12.01.2001 було зараховано на посаду бурильника 6 розряду в закрите акціонерне товариство "Биком" (наказ №3 від 12.01.2001 року);

- 20.12.2013 було звільнено з роботи за власним бажанням (наказу №85/12від 20.12.2013).

Зі змісту архівної довідки №748 від 26.04.2019 вбачається, що в документах Закритого акціонерного товариства "Бурова интернаціональна компанія" в особистих картках иа приказів особистого складу, значиться ОСОБА_1 , а саме:

- 01.04.1995 було прийнято на роботу бурильником 6 розряду ЭГЭБ-1 (наказом №1к від 31.03.1995);

- 01.04.1998 був звільнений з роботи (наказ №26к від 10.04.1998)

Суд зазначає, що частиною 2 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13 березня 1992 року Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі - Угода від 13.03.1992).

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

При цьому судом враховано, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

01 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

При цьому суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

А відтак суд зазначає, що відповідачем було протиправно виключено зі страхового стажу позивача період його роботи в російській федерації з 04.10.1991 по 01.04.1995; з 20.08.1994 по 28.03.1995; з 01.04.1995 по 01.04.1998; з 03.04.1998 по 25.10.2000 та з 12.01.2001 по 20.12.2013, з тих підстав, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що спірні рішення відповідачів не відповідають критеріям правомірності, які передбачені нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд визнає протиправними та скасовує такі рішення.

Водночас щодо способу захисту, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, подана позивачем заява від 24.04.2025 про призначення пенсії за віком не була вирішена позитивно, тому позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою від 30.06.2025 для вирішення того ж питання про призначення пенсії, надавши додаткові документи.

Заява позивача від 30.06.2025 з повним обсягом документів була розглянута саме ГУ ПФУ у Львівській області, яке протиправно не зарахувало спірних періодів роботи позивача до страхового стажу та відмовило йому у призначенні пенсії.

Тому суд зобов`язує саме ГУ ПФУ у Львівській області, а не ГУ ПФУ в Харківській області, зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи в російській федерації з 04.10.1991 по 01.04.1995; з 20.08.1994 по 28.03.1995; з 01.04.1995 по 01.04.1998; з 03.04.1998 по 25.10.2000 та з 12.01.2001 по 20.12.2013 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п.4 ч.ч.2,4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, але даний спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідачів ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ у Львівській області, суд у відповідності до норми ч. 8 ст. 139 КАС України стягує з вказаних суб`єктів владних повноважень на користь позивача судовий збір у повному обсязі в сумі 2422,40 грн, а саме по 1211,20 грн з кожного суб`єкта.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №184150003331 від 01.05.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №184150003331 від 08.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) періоди роботи в російській федерації: з 04.10.1991 по 01.04.1995; з 20.08.1994 по 28.03.1995; з 01.04.1995 по 01.04.1998; з 03.04.1998 по 25.10.2000 та з 12.01.2001 по 20.12.2013 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко