Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №515/1308/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1308/26

Провадження № 2/515/2008/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до виконавчого комітету Татарбунарської міської ради про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2026 року позивач через свого представника звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги, мотивував наступним.

20 квітня 1994 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі протоколу №1 засідання правління КСП імені Шевченка, село Нерушай, Татарбунарського району Одеської області був прийнятий в члени КСП імені Шевченка. 24 жовтня 1996 року позивач отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0122781 за №1090 від 24.10.1996 року, виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 , на земельну частку (пай) розміром 4,97 в умовних кадастрових гектарах. Вказаний сертифікат позивачем був втрачений фізично, коли він фактично жив у іншій місцевості. Отримавши відповідь Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 25 травня 2026 року він звернувся до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтованою площею 5,0000 га. Однак, 03 червня 2026 року отримав відмову від Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради у наданні вищевказаного дозволу у зв`язку з ненаданням ним документа, що посвідчує право на земельну частку (пай), у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом. Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право на земельну частку пай розміром 4,97 в умовних кадастрових гектарах, із земель колишнього КСП імені Шевченко село Нерушай, Татарбунарського району Одеської, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0122781 за №1090 від 24.10.1996 року, виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 15 липня 2026 року справу було передано у провадження судді Луцюка В.О.

Згідно з ухвалою судді від 20 липня 2025 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій просив справу слухати у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (вх. № 6904/26-Вх 16.09.2026).

Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області О. Логінов надав суду заяву, у якій просив про розгляд справи у відсутність представника міської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечував (вх. № 6701/26-Вх 09.09.2026).

За таких обставин, суд ухвалив про слухання справи у відсутність нез`явившихся учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно листа – відповіді №82/03-18/1/84 від 02.07.2026, наданого архівним відділом Білгород-Дністровської районної адміністрації Одеської області, вбачається, що в протоколі № 1 засідання правління КСП імені Шевченка, с. Нерушай від 20 квітня 1994 року було розглянуте питання щодо прийняття в члени КСП відповідно до поданих заяв, прізвище ОСОБА_1 виявлено в тексті вищезазначеного протоколу.

Довідкою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №829/356-26 від 25.05.2026 року підтверджується, що згідно наявних у секторі Книг реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по Нерушайській сільській раді зареєстровано сертифікат ОД № 0122781 за № 1090 від 24.10.1996 року, виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією на ім`я гр. ОСОБА_1 площею 4,97 умовних кадастрових гектара на підставі розпорядження № 245/А-96 від 30.08.1996 року. Згідно наявних у секторі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 р. відсутня інформація щодо реєстрації правовстановлюючих документів на ім`я ОСОБА_1 .Крім того, з 01.01.2013 р. органи Держгеокадастру позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою.

Водночас, позивач звернувшись до Татарбунарської міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі орієнтовню площею 5,0000 газ цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: с. Нерушай (за межами населеного пункту), Білгород-Дністровського району, Одеської області, отримав відмову у зв`язку не наданням документа, що посвідчує право на земельну частку (пай) відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

У судовому засіданні встановлено, що на підтвердження обставин втрати правовстановлюючого документа позивачем надано ксерокопію сторінки газети «Татарбунарський вісник» №17 від 10 вересня 2026 року, в якій опубліковано голошення про визнання недійсним у зв`язку з втратою сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0122781 за № 1090 від 24.10.1996 року , виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при оформленні ними права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни — члени колективного сільськогосподарського підприємства, які отримали сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 №720/95 (далі - Указ №720/95) паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 Указу №720/95 визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Пунктами 5-6 Указу №720/95 встановлено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Відповідно до абзацу 1 частини 1, частини 3 статті 1 Закону №899-IV (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, які стали підставою звернення до суду) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), яка розташована на території земель Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, але втратив правовстановлюючий документ- сертифікат на право на земельну частку (пай), і не має можливості отримати його дублікат, та реалізувати своє право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту прав позивача в судовому порядку та для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 право на земельну частку пай розміром 4,97 в умовних кадастрових гектарах, із земель колишнього КСП імені Шевченко село Нерушай, Татарбунарського району Одеської, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0122781 за №1090 від 24.10.1996 року, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 03 листопада 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк